ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 910/11291/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Ємця А.А.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
Фізичної особи-підприємця Сидоренко Олени Володимирівни - не зʼявився,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан Системс" - не зʼявився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
заяву Фізичної особи-підприємця Сидоренко Олени Володимирівни
про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу
у справі № 910/11291/23
за позовом Фізичної особи-підприємця Сидоренко Олени Володимирівни (далі - ФОП Сидоренко О.В.)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан Системс" (далі - ТОВ "Талан Системс")
про стягнення заборгованості у сумі 146 437,31 грн,
та зустрічним позовом ТОВ "Талан Системс"
до ФОП Сидоренко О.В.
про визнання недійсним договору.
ВСТАНОВИВ:
ФОП Сидоренко О.В. звернулася до суду з позовом до ТОВ "Талан Системс" про стягнення заборгованості у сумі 146 437,31 грн, з яких: 107 000 грн - основного боргу, 34 389,26 грн - інфляційних втрат та 5 048,05 грн - 3% річних. Також просила зазначити у рішенні в порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з розʼясненням органу (особі) виконання судового рішення про нарахування 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 08.07.2023 до моменту повної оплати основного боргу.
ТОВ "Талан Системс" звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до ФОП Сидоренко О.В. про визнання недійсним договору про надання послуг від 02.07.2018.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі № 910/11291/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024, первісний позов задоволено, з посиланням на його обґрунтованість; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 31.10.2024 касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Талан Системс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 у справі № 910/11291/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрито; касаційну скаргу ТОВ "Талан Системс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 у справі № 910/11291/23 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 у справі № 910/11291/23 залишено без змін.
До прийняття згаданої постанови ФОП Сидоренко О.В. у відзиві на касаційну скаргу просила Суд стягнути з ТОВ "Талан Системс" понесені позивачем за первісним позовом судові витрати на правову допомогу у касаційній інстанції та зазначила попередній розрахунок суми судових витрат, що становить 30 000 грн. Крім того, повідомила, що копія договору про надання правової допомоги від 10.07.2023 № 10-07-2023-1 та копія додаткової угоди до договору від 10.08.2023 № 2 містяться у матеріалах справи. При цьому акт приймання-передачі надання послуг до додаткової угоди від 10.07.2023 № 2 до договору буде надано протягом пʼяти днів після ухвалення рішення суду у порядку, визначеному частиною восьмою статті 129 ГПК України.
Через підсистему "Електронний Суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) 04.11.2024 (у межах пʼятиденного строку після ухвалення постанови) від ФОП Сидоренко О.В. надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Заява обґрунтована приписами статей 123, 126, 129 ГПК України та копіями: договору про надання правової допомоги від 10.07.2023 № 10-07-2023-1 (у редакції додаткової угоди від 10.08.2023 № 2 до нього), який укладений ФОП Сидоренко О.В. з Адвокатським обʼєднанням "КОЛТ" (далі - АО "КОЛТ"), з визначеною фіксованою вартістю наданих адвокатом послуг у суді касаційної інстанції у сумі 30 000 грн, актом приймання-передачі надання послуг від 04.11.2024 № 34, ордером від 30.09.2024 серії АА № 0045982, виданим на імʼя адвоката Костишеної В.Л.
У матеріалах справи також містяться копії: договору про надання правової допомоги від 10.07.2023 № 10-07-2023-1 (а.с.203-205 т.2) (у редакції додаткової угоди від 10.07.2023 № 2 до нього - а.с.202 т.2), який укладений ФОП Сидоренко О.В. з АО "КОЛТ", свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 27.09.2018 серії КВ № 6207, видане на імʼя адвоката Костишеної В.Л.
ТОВ "Талан Системс" не скористалося своїм правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги позивача за первісним позовом.
Представник ФОП Сидоренко О.В. - адвокат Костишена В.Л. направила 13.11.2024 заяву, в якій просила про ухвалення додаткового рішення по справі № 910/11291/23 здійснити без участі представника ФОП Сидоренко О.В.
З огляду на те, що участь учасників справи у судовому засіданні не визнавалася обовʼязковою, Суд у судовому засіданні 14.11.2024 протокольною ухвалою задовольнив заяву адвокат Костишеної В.Л., діючої в інтересах ФОП Сидоренко О.В.
Розглянувши заяву ФОП Сидоренко О.В. з доданими до неї документами, а також зважаючи на відсутність заперечень з боку ТОВ "Талан Систем", Верховний Суд вважає, що заява ФОП Сидоренко О.В. підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається відповідно до таких етапів: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звʼязку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, повʼязаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) повʼязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) повʼязані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) повʼязані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у звʼязку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, повʼязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, повʼязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Окрім наведеного, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звʼязку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом пʼяти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обовʼязок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини пʼята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин пʼятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі обʼєднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, повʼязані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини пʼятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи повʼязані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, повʼязаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, повʼязаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому можливість здійснення судом касаційної інстанції розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката після закриття касаційного провадження (повністю або частково) підтверджена висновком Верховного Суду, викладеним у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі суддів обʼєднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.
У зазначеній додатковій ухвалі Верховний Суд у складі суддів обʼєднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, зокрема про те, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при закритті касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.
Згідно з наданим ФОП Сидоренко О.В. договором про надання правової допомоги від 10.07.2023 № 10-07-2023-1 (у редакції додаткової угоди від 10.08.2023 № 2 до нього, яка укладена ФОП Сидоренко О.В. з АО "КОЛТ" в рамках цього договору) виконавець (АО "КОЛТ") зобовʼязався надавати клієнтові (ФОП Сидоренко О.В.) в порядку та на умовах визначених цим договором юридичні послуги, а клієнт прийняти та оплатити юридичні послуги, надані виконавцем, повʼязані з представництвом інтересів клієнта щодо стягнення заборгованості з боржників, зазначених в додаткових угодах до договору. При цьому переймання-передача послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг (пункт 4.1. договору). Сторонами 10.08.2023 укладено також додаткову угоду № 2 до вказаного договору, відповідно до пункту 1 якої виконавець зобовʼязується надати в порядку та на умовах, визначених цим договором, а клієнт - прийняти та оплатити правову допомогу, надану виконавцем, повʼязану з представництвом інтересів клієнта щодо стягнення заборгованості з ТОВ "Талан Системс" (боржник) за договором про надання послуг від 02.07.2018, укладеного між клієнтом і боржником, та інфляційні втрати, 3% річних, штрафні санкції, які будуть нараховані на основну суму боргу за вказаним договором. На виконання пункту 1 цієї додаткової угоди виконавець зобовʼязаний представляти інтереси клієнта в суді касаційної інстанції, готувати всі необхідні процесуальні документи та подавати їх до суду, приймати участь у судових засіданнях та вчиняти інші процесуальні дії щодо захисту прав клієнта (пункт 2.5. додаткової угоди № 2). Відповідно до пункту 2.6. додаткової угоди № 2 вартість юридичних послуг, передбачених пунктом 2.5. цієї додаткової угоди, становить 30 000 грн за представництво інтересів клієнта в суді касаційної інстанції. Ці послуги виконавця оплачуються клієнтом шляхом переказу грошових коштів на рахунок виконавця впродовж 10 днів після оприлюднення тексту рішення судом касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги.
ФОП Сидоренко О.В. до заяви додано акт приймання-передачі надання послуг від 04.11.2024 № 34 з визначеною фіксованою вартістю наданих адвокатом послуг у розмірі 30 000 грн та переліком наданих клієнту послуг: прийняття участі у судових засіданнях та підготовка процесуальних документів.
В аспекті застосування приписів частини восьмої статті 129 ГПК України та статті 221 ГПК України Суд враховує, що акт надання послуг від 04.11.2024 № 34 складений після закінчення судових дебатів у справі та ухвалення судом касаційної інстанції постанови від 31.10.2024.
Акт наданих послуг - це документ який фіксує факт приймання-передачі виконаних робіт чи наданих послуг від виконавця до замовника (клієнта), а не вносить зміни до погоджених умов договору в частині визначеної фіксованої суми гонорару.
Отже, сторонами договору про надання правової допомоги 10.07.2023 № 10-07-2023-1 (у редакції додаткової угоди від 10.08.2023 № 2) погоджено плату за надану правову допомогу у фіксованому розмірі 30 000 грн, в межах якої Судом розглядаються вимоги позивача за первісним позовом про стягнення витрат на професійну правничу допомоги у суді касаційної інстанції.
Згідно з протоколом судового засідання від 31.10.2024 та постановою Верховного Суду від 31.10.2024 у судовому засіданні інтереси ФОП Сидоренко О.В. у справі № 910/11291/23 представляла адвокат Костишена В.Л. (ордер від 30.09.2024 серії АА № 0045982, виданий АО "КОЛТ").
Із тексту відзиву на касаційну скаргу вбачається, що цей документ підготовлено та подано до Суду адвокатом Костишеною В.Л. у строк, встановлений Судом для його подачі, отже, був прийнятий до розгляду.
При цьому Суд враховує, що послугою з підготовки відзиву на касаційну скаргу охоплюється не лише його складення, а також послуги з вивчення касаційної скарги, аналізу судової практики та позицій Верховного Суду, визначених у касаційній скарзі (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/789/21).
Верховний Суд зазначає, що факт надання правової допомоги в суді касаційної інстанції під час касаційного перегляду справи № 910/14161/21 є підтвердженим ФОП Сидоренко О.В.
Водночас у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого суд не зобовʼязаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обʼєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд, у контексті оцінки доказів, поданих ФОП Сидоренко О.В. на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема:
" 127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обовʼязковими для суду зобовʼязання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у т.ч., але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".
Суд також звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів обʼєднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами пʼятою-сьомою, девʼятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
Так, виходячи з критерію реальності та розумності розміру витрат на правову допомогу, понесених позивачем, Верховний Суд, з огляду на міркування, викладені у цій додатковій постанові, дійшов висновку про часткове задоволення заяви ФОП Сидоренко О.В., з огляду на таке.
У розгляді заяви Суд, зокрема, враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Матеріали справи та зміст судових рішень попередніх інстанцій свідчать про те, що правова позиція позивача за первісним позовом була сталою, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, АО "КОЛТ" надавало правову допомогу ФОП Сидоренко О.В. в особі, зокрема, адвоката Костишеної В.Л., яка була обізнана з усіма обставинами цієї справи, оскільки була представником позивача за первісним позовом з першої інстанції.
Водночас у суді касаційної інстанції щодо розгляду справи № 910/11291/23 відбулося єдине судове засідання - 31.10.2024, в якому адвокат Костишена В.Л. приймала участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Отже, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, колегія суддів вважає, що розмір заявлених витрат на правову допомогу у сумі 30 000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, витрати у заявленому розмірі не мають характеру необхідних, неспівмірні зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених ФОП Сидоренко О.В. на правову допомогу у звʼязку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною пʼятою статті 129 ГПК України, а також зважаючи на відсутність заперечень ТОВ "Талан Системс" щодо заявленого ФОП Сидоренко О.В. розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, керуючись статтями 2, 80, 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги критерії пропорційності, справедливості, необхідності та розумності розміру таких витрат, Суд дійшов висновку про необхідність покладення на ТОВ "Талан Системс" судових витрат на професійну правову допомогу, понесених позивачем за первісним позовом у суді касаційної інстанції у розмірі 20 000 грн, які є співрозмірними з виконаною правовою допомогою в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд