ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 2601/15824/12
провадження № 61-594св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Фінансів",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Охомуш Дар`я Дмитрівна, на постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року, прийняту колегією у складі суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра"), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Світ Фінансів" звернулося з позовом
до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову вказувало, що 15 серпня 2008 року Відкрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ВАТ "КБ "Надра"), правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 183/П/56/2008-840, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1
у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 105 672 доларів США для проведення розрахунків за договором купівлі-продажу від 15 серпня 2008 року.
За умовами кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язався
щомісячно до 10 числа поточного місяця сплачувати мінімальний платіж
у розмірі 1 380,18 доларів США.
Належне виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_2 на підставі укладеного ним та
ПАТ КБ "Надра" договору поруки від 15 серпня 2008 року.
Відповідачі належним чином не виконали своїх зобов`язань за кредитним договором і договором поруки, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка
на 4 липня 2012 року становила 183 731,27 доларів США.
За таких обставин просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 183 731,27 доларів США (еквівалент у гривнях згідно з офіційним курсом Національного банку
України (далі - НБУ) на 4 липня 2012 року становить 1 468 472,21 грн) та відшкодувати понесені судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 2 листопада 2021 року, ухваленим у складі судді Хоменко В. С., позов ТОВ "Світ Фінансів" задоволено. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Світ Фінансів" заборгованість на загальну суму 183 731,21 доларів США, що
за курсом НБУ на 4 липня 2012 року становить 1 468 472,21 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що вчинена сторонами письмова форма кредитного договору та договору поруки є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Місцевий суд врахував, що кредитний договір від 15 серпня 2008 року підписаний ОСОБА_1, його недійсність не встановлена, тому, відповідно, такий договір породжує для його сторін правові наслідки. ОСОБА_1 належним чином не виконав зобов`язання укладеного кредитного договору і здійснив часткове погашення боргу, тому на час звернення до суду його заборгованість складала 183 731,27 доларів США, розмір якої позичальник не спростував під час розгляду справи у суди першої інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Охомуш Д. Д., задоволено частково, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 2 листопада 2021 року змінено; виключено з мотивувальної частини рішення посилання на те, що кредитний договір за своєю природою є реальним договором, а також те, що письмова форма кредитного договору є доказом передачі коштів. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки, на відміну від договору позики, набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (частина перша статті 638 ЦК України). Особливістю консенсуальної природи кредитного договору є те, що законом допускається одностороння відмова від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором.
Тому апеляційний суд вказав на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що кредитний договір за своєю природою є реальним договором, а письмова форма кредитного договору підтверджує факт передачі коштів і дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції з виключенням з мотивувальної частини таких висновків.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про існування правових підстав для стягнення заборгованості з огляду на встановлені судом першої обставини про те, що сторони кредитного договору досягли домовленості щодо усіх істотних умов договору, його підписали, своїми підписами засвідчили, що їх волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін. На виконання укладеного кредитного договору банк надав грошові кошти ОСОБА_3, що підтверджується заявою на видачу готівки від 15 серпня
2008 року № 159, належність підпису в якій позичальнику він не спростував під час розгляду справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Охомуш Д. Д. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке полягає у нерозгляді клопотання про застосування статті 109 ЦПК України щодо визнання факту відсутності у ПАТ "КБ "Надра" документа, який підтверджує видачу коштів за кредитним договором, а саме заяви про видачу готівки № 159 від 15 серпня 2008 року, за якою грошові кошти надані ОСОБА_3 через касу банка.
На думку заявника, зазначена заява про видачу готівки є недопустимим доказом, що свідчить про встановлення апеляційним судом обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, на підставі недопустимих доказів.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про необґрунтоване відхилення клопотання апеляційним судом та встановлення цим судом обставин, що мають суттєве значення для вирішення справи, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15 серпня 2008 року
ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 183/П/56/2008-840, відповідно до пункту 1.1 якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 у тимчасове користування
на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 105 672 доларів США зі сплатою 14,99% річних на строк до 15 серпня
2031 року з метою проведення розрахунків за договором купівлі-продажу
від 15 серпня 2008 року № 2682, укладеного ОСОБА_1 та ОСОБА_4, згідно з яким позичальник набуває у власність нерухоме майно - земельну ділянку на АДРЕСА_1 .
Зі змісту пункту 3.1 кредитного договору суди встановили, що сторони договору погодили надання кредиту шляхом зарахування коштів на поточний рахунок обраного тарифного пакету за наявності належним чином оформленої заяви на переказ готівки, сума у іноземній валюті - доларах США; видачу готівки позичальнику через касу банку за наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки.
За умовами кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язався щомісячно
до 10 числа поточного місяця сплачувати мінімальний платіж
у розмірі 1 380,18 доларів США з метою погашення кредиту.
На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 15 серпня 2008 року, за умовами якого останній зобов`язався відповідати перед банком як солідарний боржник за належне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.
Зі змісту поданого банком розрахунку суди встановили, що відповідачі належним чином не виконували зобов`язання за кредитним договором, тому на 4 липня
2012 року виникла заборгованість у розмірі 183 731,27 доларів США.
Суди встановили, що кредитний договір № 183/П/56/2008-840 від 15 серпня
2008 року та договір поруки від 15 серпня 2008 року до кредитного
договору № 183/П/56/2008-840 підписані сторонами. Своїми підписами сторони засвідчили, що їх волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови договорів зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін.
Зі змісту висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз від 19 грудня 2013 року № 218/1 суди встановили, що підпис у графі "Зазначену суму одержав" у заяві про видачу готівки від 15 серпня 2008 року № 159 ймовірно виконаний ОСОБА_1 . Вирішити питання щодо часу нанесення відбитків штампів у ході проведення експертизи не є можливим у зв`язку з ненаданням ПАТ "КБ "Надра" на вимогу експертів зразків для дослідження.
В пункті 2 дослідницької частини цього висновку вказано, що наведені ознаки (форма рухів при виконанні, форма рухів при виконанні з`єднання, напрямок рухів при виконанні, протяжність рухів по горизонталі при виконанні, спосіб початку рухів при виконанні, розміщення рухів по вертикалі при виконанні), які збігаються, суттєві, але у зв`язку з їхньою нечисленністю утворюють сукупність, лише близьку до індивідуальної, та достатню для ймовірного висновку про те, що підпис у графі "зазначену суму одержав" в заяві про видачу готівки № 159 від 15 серпня
2008 року, ймовірно, виконаний ОСОБА_1 . Що ж стосується встановлених розбіжних ознак, то вони в даному випадку несуттєві і пояснюються, скоріше за все, варіаційністю підпису ОСОБА_1, яка не проявилась у наданих зразках його підпису. Вирішити питання в категоричній формі неможливо через обмежений обсяг графічного матеріалу (простота будови досліджуваного підпису та недостатня кількість зразків підпису ОСОБА_1 ) та недостатню кількість збіжних ознак для утворення індивідуальної сукупності.
Суди встановили, що 15 серпня 2008 року (в день підписання ОСОБА_1 кредитного договору та заяви на видачу готівки) ОСОБА_1 підписав анкету-заяву клієнта на оформлення кредитного пакету "Житлові рішення"; іпотечний договір та договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений
з ОСОБА_4, а також комплексний договір добровільного страхування іпотеки № 0006/48/08/282, оригінал якого наданий ОСОБА_1 суду як такий, що містить вільні зразки підпису, для проведення почеркознавчої експертизи.
Також суди встановили, що у 2010 році ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві із заявою про вчинення злочину, в які зазначив про те, що він став жертвою злочинної діяльності групи шахраїв, які шляхом обману та зловживання довірою оформили на кредитний договір з ПАТ КБ "Надра" 15 серпня 2008 року. В результаті проведеної перевірки заяву приєднано до матеріалів кримінальної
справи № 55-3123 від 16 жовтня 2009 року, яка порушена прокуратурою Оболонського району міста Києва за частиною четвертою статті 190 КК України і знаходиться в провадженні слідчого відділу Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві.
Зі змісту постанови про виділення матеріалів кримінальної справи від 22 грудня 2010 року суди встановили, що 15 серпня 2008 року ОСОБА_1 за вимогою невстановленої особи на ім`я " ОСОБА_5", яка надала йому підроблену
довідку про доходи, перебуваючи у приміщенні відділення ВАТ КБ "Надра" філія № 56 на АДРЕСА_2 уклав кредитний
договір № 183/П/56/2008-840 щодо отримання кредиту у розмірі 105 672 доларів США. За вказаним фактом з кримінальної справи № 55-3123 виділено в окреме провадження кримінальну справу за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною першої статті 358 КК України (підроблення довідки про місце роботи та отримані доходи).
На час розгляду справи судами попередніх інстанцій остаточного рішення у кримінальній справі не прийнято.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором, відповідачі продовжують ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашають, що є порушенням законних прав банку.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок сплати яких встановлюються договором.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, у строк та порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.
Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.
Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.
Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.
Такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12 червня
2019 року у справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18) та від 28 квітня 2020 року у справі № 263/16688/17 (провадження № 61-16584св19).
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що сторони кредитного договору досягли домовленості щодо усіх істотних умов договору, його підписали, своїми підписами сторони засвідчили, що їх волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін. На виконання укладеного кредитного договору банк надав грошові кошти позичальнику ОСОБА_3, що підтверджується заявою на видачу готівки від 15 серпня 2008 року № 159.
Такого висновку суди попередніх інстанцій дійшли, врахувавши, що:
- кредитний договір № 183/П/56/2008-840 від 15 серпня 2008 року та договір поруки від 15 серпня 2008 року до кредитного договору № 183/П/56/2008-840 підписані сторонами і обставини їх підписання сторони не заперечували;
- 15 серпня 2008 року, крім підписання кредитного договору та заяви на видачу готівки, ОСОБА_1 підписав анкету-заяву клієнта на оформлення кредитного пакету "Житлові рішення"; іпотечний договір та договір купівлі-продажу земельної ділянки, на купівлю якої він отримав кредит, а також комплексний договір добровільного страхування іпотеки № 0006/48/08/282, оригінал якого наданий ОСОБА_1 суду як такий, що містить вільні зразки підпису, для проведення почеркознавчої експертизи.
Встановивши вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про існування правових підстав для стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, розмір якої під час розгляду справи судами попередніх інстанцій відповідачами не спростовано.
Доводи касаційної скарги щодо нерозгляду апеляційним судом клопотання про застосування статті 109 ЦПК України щодо визнання факту відсутності
у ПАТ "КБ "Надра" документа, який підтверджує видачу коштів за кредитним договором, відхиляються касаційним судом, оскільки в суді апеляційної інстанцій ОСОБА_3 або його представник таке клопотання не заявляв.
Посилання в касаційній скарзі на невирішення судами попередніх інстанцій вказаного клопотання, яке заявлено у суді першої інстанції 25 травня 2015 року, не впливає на правильність вирішення справи, виходячи з наступного.
Стаття 109 ЦПК України встановлює процесуальні наслідки для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Суд може визнати факт для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні лише у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо.
Застосування наслідків ухилення від участі в експертизі можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі. Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 заперечував обставини щодо підписання заяви на видачу готівки від 15 серпня 2008 року № 159. Оригінал зазначеної заяви міститься в матеріалах справи і був предметом дослідження експертів Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз, які склали висновок від 19 грудня 2013 року № 218/1 щодо ймовірного підписання ОСОБА_1 зазначеної заяви. Вказаний висновок оцінений судами попередніх інстанцій у сукупності з іншими поданими сторонами доказами і оскаржувані судові рішення містять відповідні висновки щодо оцінки всіх доказів.
Неподання ПАТ КБ "Надра" документів на виконання клопотання експертів
ТОВ "Центр судових експертиз "Альтернатива" від 15 травня 2014 року
(т. 2 а.с. 84), а саме документи, на яких нанесені відбитки штампу № 3 бухгалтерії і штампу № 1 касира за період з травня до грудня 2008 року, та інших документів, які завірені цими штампами 15 серпня 2008 року, не впливає на встановлені судами обставини щодо підписання ОСОБА_1 заяви на видачу готівки
від 15 серпня 2008 року № 159.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали відсутніми підстави для застосування статті 109 ЦПК України.
Помилковими є доводи касаційної скарги про встановленням апеляційним судом обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, на підставі недопустимих доказів, з огляду на відсутність підстав вважати заяву на видачу готівки від 15 серпня 2008 року № 159 такою, що одержана з порушенням порядку, встановленого законом.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків судів та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК
України оскаржувані судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і на такі заявник не вказує.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині та постанови апеляційного суду без змін.