ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 939/3095/21
провадження № 61-7759св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
треті особи:філія "Центр управління промисловістю" Акціонерного товариства "Укрзалізниця", Виробничий підрозділ "Пенізевицький кар`єр" філії "Центр управління промисловістю" Акціонерного товариства "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Башинської Ольги Павлівни на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, постановлену у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доАкціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця"), в якому просив стягнути з АТ "Українська залізниця" на свою користь грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 13 257,27 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 24 грудня 2021 року у розмірі 761 645,56 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 04 грудня 2023 року, ухваленим у складі судді Міланіч А. М., позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 13 257,27 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 18 730,40 грн.
В іншій частині в позові відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Башинська О. П. 12 березня 2024 рокуподала апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Башинської О. П. на рішення Бородянського районного суду Київської області від 04 грудня 2023 року у цій справі.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що апеляційна скарга подана поза межами строку на апеляційне оскарження і заявник не зазначив належних обставин для поновлення строку на апеляційне оскарженнярішення Бородянського районного суду Київської області від 04 грудня 2023 року.
Водночас апеляційний суд зазначив, що згідно з довідкою про доставку електронного листа документ в електронному вигляді "Рішення" повний текст від 03 січня 2024 року у справі № 939/3095/21 доставлено до електронної скриньки Башинської О. П. на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 11 січня 2024 року о 14:00:36, а тому безпідставними є доводи заявника про отримання повного тексту рішення суду лише 09 лютого 2024 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Башинська О. П. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що копія рішення суду надіслана на електронну адресу представника позивача - адвоката Башинської О. П., не врахував, що пунктом 2 частини шостої статті 272 ЦПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, а не електронної пошти.
Крім того, суд допустив помилку в електронній адресі представника позивача - адвоката Башинської О. П. Матеріали справи містять довідку про доставку електронного листа 11 січня 2024 року до електронної скриньки Башинської О. П. ІНФОРМАЦІЯ_5 замість правильної olgapavlovaadvocat@ukr.net.
Апеляційний суд не врахував те, що повний текст рішення суду складений не у десятиденний термін, як було зазначено при оголошенні вступної та резолютивної частин рішення суду від 04 грудня 2023 року, а 03 січня 2024 року, і позивач неодноразово звертався до суду першої інстанції з метою отримання повного тексту рішення, однак позивачу повідомлено, що повний текст рішення суду ще не виготовлений і після його виготовлення буде направлений позивачу поштою. Про наявність повного тексту рішення суду першої інстанції позивач дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 09 лютого 2024 року і в той же день отримав його копію у суді, так як, всупереч вимогам частини третьої статті 272 ЦПК України, ні в електронній формі, ні поштою копію повного тексту рішення суду позивач і його представник від суду не отримували.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2024 року АТ "Українська залізниця" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У червні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Башинської О. П. підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо це не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати наданих процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
ЄСПЛ зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (MPP GOLUB v. UKRAINE, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).
Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Заінтересовані особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
За змістом статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 357 ЦПК України).
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частина четверта статті 357 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина третя статті 272 ЦПК України).
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 272 ЦПК України).
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (абзац перший частини сьомої статті 14 ЦПК України).
Отже, процесуальний закон передбачає надсилання судового рішення як рекомендованим листом з повідомленням про вручення, так і в електронній формі через "Електронний кабінет", у тому числі на офіційну електронну адресу засобами підсистем Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи є обов`язковою для осіб, визначених у частині шостій статті 14 ЦПК України, пункті 10 вказаного Положення, зокрема для тих, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23), пункти 64, 65).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на процесуальну справедливість, тобто на розгляд справи відповідно до правил процесуального закону, визначених на національному рівні, за умови, що ті правила відповідають мінімальним конвенційним гарантіям, встановленим у цій статті. Зазначені приписи ЦПК України (зокрема, про те, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії такого рішення до електронного кабінету особи, а також стосовно того, що вручення відповідної копії представникові означає її вручення тій особі, яку він представляє) є доступними, чіткими та зрозумілими. Наслідки їхньої дії є передбачуваними як для позивача, так і для відповідача, які є рівноправними учасниками судового провадження.
У справі, яка переглядається, 04 грудня 2023 року Бородянський районний суд Київської області ухвалив рішення у цій справі.
04 грудня 2023 року ОСОБА_1 отримав копію вступної та резолютивної частин рішення суду першої інстанції.
Повний текст рішення Бородянського районного суду Київської області від 04 грудня 2023 року виготовлений 03 січня 2024 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Башинська О. П. 12 березня 2024 року подала апеляційну скаргу, в якій також просила поновити строк на апеляційне оскарження рішення Бородянського районного суду Київської області від 04 грудня 2023 року, посилаючись на те, що копію оскаржуваного рішення суду заявник отримав 09 лютого 2024 року, а тому був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки в апеляційній скарзі не зазначені відомості, які мають бути зазначені відповідно до пункту 1 частини другої статті 356 ЦПК України, а саме про наявність або відсутність електронного кабінету особи, яка подає апеляційну скаргу, та надано строк для усунення цих недоліків апеляційної скарги.
Водночас апеляційний суд в ухвалі від 03 квітня 2024 року не визнавав неповажними підстави, вказані заявником у заявіпро поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду (частина третя статті 357 ЦПК України).
На виконання вимог ухвали суду від 03 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Башинська О. П. 19 квітня 2024 року подала до апеляційного суду докази про наявність у неї зареєстрованого Електронного кабінету у підсистемі Електронний Суд у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (дата реєстрації - 25 січня 2022 року).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Башинської О. П. на рішення Бородянського районного суду Київської області від 04 грудня 2023 року у цій справі з підстав пропуску заявником строку на апеляційне оскарження рішення Бородянського районного суду Київської області від 04 грудня 2023 року без поважних причин.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, апеляційний суд виходив із того, що 11 січня 2024 року копія оскаржуваного рішення суду першої інстанції направлена судом на електронну адресу представника ОСОБА_1 - адвоката Башинської О. П.ІНФОРМАЦІЯ_4 того ж дня отримана адвокатом, а апеляційну скаргу заявник подав 12 березня 2024 року і причини пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані ОСОБА_1, а саме про отримання копії рішення суду першої інстанції 09 лютого 2024 року, повністю спростовуються матеріалами справи, а тому визнані апеляційним судом неповажними.
За змістом частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 272 ЦПК України).
Верховний Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів про вручення ОСОБА_1 або його представнику - адвокату Башинській О. П. копії рішення суду від 04 грудня 2023 року, які передбачені частиною шостою статті 272 ЦПК України.
Направлення копії рішення суду від 04 грудня 2023 року на електронну адресу адвоката позивача (а. с. 158) не вважається врученням такого рішення у розумінні положення частини шостої статті 272 ЦПК України, а тому не береться колегією суддів до уваги.
Подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16 січня 2024 року у справі № 381/1260/22 (провадження № 61-15204св23), від 24 квітня 2024 року у справі № 137/161/23 (провадження № 61-17772св23).
Матеріали справи не містять доказів направлення копії судового рішення позивачу.
Крім того, згідно із заявою, яка міститься в матеріалах справи (а. с. 78), представник позивача - адвокат Башинська О. П. вказувала електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, а згідно з довідкою про доставку електронного листа (а. с. 158) повний текст рішення судом направлений на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто різниця в написанні однієї літери у електронній адресі: "k" замість "c", ІНФОРМАЦІЯ_5 замість ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З урахуванням того, що матеріали справи не містять доказів отримання копії повного тексту рішення суду першої інстанції, який виготовлений 03 січня 2024 року, позивачем та його представником, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - адвоката Башинської О. П. на рішення Бородянського районного суду Київської області від 04 грудня 2023 року у цій справі, необґрунтовано вказавши на пропуск заявником строку апеляційного оскарження.