ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 700/1098/23
провадження № 61-6880св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Фермерське господарство "Персть",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заболотнього Владислава Михайловича на постанову Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року Фермерське господарство "Персть" (далі - ФГ "Персть") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі поновленим на той самий строк і на тих же умовах.
Позовна заява ФГ "Персть" мотивована тим, що 28 грудня 2012 між ОСОБА_1 та ФГ "Персть" укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1.2 якого у строкове платне користування передаються земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 7122880400:03:001:0228, 7122880400:03:001:0229, площею 5,52 га, в адмінмежах Босівської сільської ради.
Згідно з пунктом 8 цього договору він укладений терміном на 10 років до 27 грудня 2022 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше 15 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Договір оренди землі від 28 грудня 2012 року зареєстрований у Лисянському управлінні юстиції Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 жовтня 2013 року.
Протягом всього терміну дії договору оренди ФГ "Персть" добросовісно виконувало свої обов`язки щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати. 24 жовтня 2022 року на банківську картку орендодавця перераховано 28 812,00 грн для продовження зазначеного договору.
25 листопада 2022 року ФГ "Персть" направило орендодавцю ОСОБА_1 листи-повідомлення про поновлення договору оренди землі на новий строк та чотири екземпляри додаткової угоди про продовження строку договору оренди земельних ділянок, з кадастровими номерами 7122880400:03:001:0228, 7122880400:03:001:0229.
09 грудня 2022 року ФГ "Персть" повторно направило ОСОБА_1 чотири примірники додаткової угоди до договору оренди землі від 28 грудня 2012 року. Враховуючи, що після закінчення строку договору оренди землі, земельні ділянки перебувають в користуванні фермерського господарства, то воно вважало, що договір оренди землі продовжить свою дію на тих самих умовах і на строк до 27 грудня 2032 року, тому 19 вересня 2023 року ФГ "Персть" листом за вих. номером 05-09 направив ще одну пропозицію підписання додаткових угод до договору оренди землі від 28 грудня 2012 року.
Орендодавець проігнорувала всі пропозиції орендаря щодо підписання додаткових угод. Протягом місяця з дня закінчення терміну оренди землі, ФГ "Персть" не отримувало від ОСОБА_1 заперечень у поновленні договору оренди землі. Зважаючи, на відсутність протягом одного місяця заперечення проти такого користування та фактичне перебування земельної ділянки в користуванні фермерського господарства, останнє вважало, що договір оренди землі продовжив свою дію на тих самих умовах та на той самий строк. Маючи правомірні очікування на обробіток вказаної землі, ФГ "Персть" запланувало ці площі під культури, які підуть для постачання сільськогосподарської продукції для виконання мобілізаційних завдань для забезпечення Збройних Сил України (далі - ЗСУ).
З 25 жовтня 2022 року на підставі договору М-55д/ДСК ФГ "Персть" залучено до виконання мобілізаційних завдань для забезпечення ЗСУ, інших військових формувань, функціонування економіки в особливий період. Заплановано і проведено повну підготовку ґрунту до посівної кампанії ярих культур, а саме: оранка, внесення добрив, здійснена закупівля посівного матеріалу, паливно-мастильних матеріалів, добрив.
Таким чином, зазначені вище дії ОСОБА_1 є неправомірними та такими, що порушують чинне законодавство України і права фермерського господарства.
Ураховуючи викладене, ФГ "Персть" просило суд визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Персть" від 28 грудня 2012 року щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 7122880400:03:001:0228 та 7122880400:03:001:0229, площею 5,52 га, які знаходяться в адмінмежах Босівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2023 року, ухваленим у складі судді Бесараб Н. В., у задоволенні позову ФГ "Персть" відмовлено, заходи забезпечення позову скасовано.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ФГ "Персть" не дотримало порядок повідомлення ОСОБА_1 про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки жодного доказу отримання останньою таких повідомлень матеріали справи не містять. Отже, строк повідомлення орендодавця у строк, встановлений договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, орендарем не дотримано.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року апеляційну скаргу ФГ "Персть" задоволено.
Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2023 року скасовано та прийнято у справі нове судове рішення.
Позов ФГ "Персть" задоволено.
Визнано поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Персть" від 28 грудня 2012 року щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 7122880400:03:001:0228 та 7122880400:03:001:0229, площею 5,52 га, які знаходяться в адмінмежах Босівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що строк дії договору оренди землі, укладеного 28 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ "Персть", мав закінчитися 27 грудня 2022 року. ФГ "Персть" на виконання пункту 8 зазначеного договору оренди землі, маючи переважне право на поновлення цього договору на новий строк та маючи намір скористатися цим правом, у передбачений договором строк - 08 грудня 2022 року направило на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення від 25 листопада 2022 року № 1 про поновлення договору оренди на новий строк, до якого долучило проект додаткової угоди.
Відповідно до звукозапису судового засідання в суді першої інстанції від 20 грудня 2023 року ОСОБА_1 у судовому засіданні особисто підтвердила, що отримувала лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, відправлений ФГ "Персть" Новою поштою, але не відреагувала на вказане повідомлення у зв`язку з небажанням поновлювати з ФГ "Персть" договір оренди землі.
При цьому у матеріалах справи відсутні будь-які заперечення ОСОБА_1, адресовані ФГ "Персть", проти поновлення спірного договору оренди землі.
Таким чином, ФГ "Персть" виконало необхідні умови, визначені спірним договором оренди землі та чинним законодавством України, задля того, щоб скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.
Також ФГ "Персть" продовжило користуватися земельними ділянками на умовах, визначених договором оренди землі від 28 грудня 2012 року, після закінчення його строку, маючи підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі згідно із чинним законодавством України, та, відповідно, очікувало від орендодавця ОСОБА_1 протягом одного місяця з дня закінчення договору оренди листа-повідомлення про заперечення у поновленні договорів оренди, за відсутності якого таку бездіяльність ФГ "Персть" кваліфікував як "мовчазну згоду" ОСОБА_1 на поновлення договору на той самий строк та на тих самих умовах.
Заява та лист-повідомлення ОСОБА_1 від 11 липня 2023 року та від 17 листопада 2023 року, в яких ОСОБА_1 зазначала про небажання поновлювати дію договору оренди землі, були направлені нею до ФГ "Персть" із порушенням місячного строку після отримання нею у грудні 2022 року листа-повідомлення з проектом додаткової угоди від ФГ "Персть", а отже, не можуть вважатися належною відмовою орендодавця від поновлення договору оренди в розумінні статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Отже, ФГ "Персть" є добросовісним орендарем, який вчинив усі необхідні дії для поновлення договору оренди, не ухиляється від сплати орендної плати, продовжив користуватися земельними ділянками після закінчення строку дії договору оренди землі за відсутності у місячний строк повідомлення ОСОБА_1 про наявність обґрунтованих заперечень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Заболотній В. М. через підсистему "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Заболотнього В. М. мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що ФГ "Персть" обрало неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.
Підставою касаційного оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, зокрема суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-143цс14, від 25 лютого 2015 року у справі № 6-10цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21), від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22), та у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 924/199/20, від 06 вересня 2022 року у справі № 926/2195/21.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2024 року ФГ "Персть" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін як таку, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У травні 2024 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2024 року поновлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Заболотньому В. М. процесуальний строк для подачі касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У травні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 7122880400:03:001:0228, 7122880400:03:001:0229, площею 5,52 га, що знаходяться в адмінмежах Босівської сільської ради Звенигородського (Лисянського) району Черкаської області.
28 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ "Персть" укладено договір оренди землі, відповідно до пунктів 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровими номерами 7122880400:03:001:0228, 7122880400:03:001:0229, площею 5,52 га, в адмінмежах Босівської сільської ради.
Відповідно до пункту 8 цього договору останній укладено терміном на 10 років, до 27 грудня 2022 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше 15 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Згідно з пунктами 9, 11 зазначеного договору оренди землі від 28 грудня 2012 року орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі відсотка від вартості земельної частки (паю), що становить 4 738,00 грн, у строки з 01 вересня до 30 грудня.
Пунктом 43 цього договору передбачено, що він набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.
28 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ "Персть" складено акт передачі та прийому земельної ділянки, згідно з яким землі приватної власності, площею 5,52 га ріллі, відповідно до державного акта серії ЯБ № 571747, ОСОБА_1 передала в оренду ФГ "Персть", що знаходиться в адмінмежах Босівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Договір оренди землі від 28 грудня 2012 року зареєстрований у Лисянському управлінні юстиції Черкаської області, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17 жовтня 2013 року № 11097378, 11097300.
Відповідно до листа-повідомлення від 25 листопада 2022 року № 1 про поновлення договору оренди землі на новий строк, ФГ "Персть" скористалося своїм переважним правом на укладання договору оренди землі на новий строк, до якого додало проект додаткової угоди до договору оренди землі від 28 грудня 2012 року.
На підтвердження направлення 08 грудня 2022 року на адресу ОСОБА_1 цього листа-повідомлення разом із проектом додаткової угоди до договору оренди, ФГ "Персть" надало експрес-накладну Нової пошти № 59000899862322.
Відповідно до листа від 19 вересня 2023 року за вих. номером 05-09 ФГ "Персть" вчергове звернулося до ОСОБА_1 із проханням підписати додаткові угоди про продовження договору оренди землі, зазначивши, що з 25 жовтня 2022 року фермерське господарство залучено до виконання мобілізаційних завдань для забезпечення ЗСУ, інших військових формувань, функціонування економіки в особливий період, та оскільки належно виконував обов`язки за умовами договору, тому має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Відповідно до умов договору від 28 грудня 2012 року, ФГ "Персть" скористалося переважним правом на поновлення договору оренди землі на новий строк і продовжує користуватися земельною ділянкою, що включена в загальну площу земель, для виконання мобілізаційних завдань для забезпечення ЗСУ.
На підтвердження направлення 20 вересня 2023 року на адресу ОСОБА_1 цього листа, ФГ "Персть" надано накладну Укрпошти № 1930101843948.
11 липня 2023 року ОСОБА_1 зверталася до ФГ "Персть" із заявою, а 17 листопада 2023 року направляла до ФГ "Персть" лист-повідомлення про припинення дії договору оренди землі, мотивуючи тим, що строк дії договору оренди закінчується 17 жовтня 2023 року, а після закінчення строку дії договору вона, як власник земельних ділянок, має намір самостійно використовувати і обробляти їх.
Зазначену заяву ФГ "Персть" отримало 12 липня 2023 року, про що свідчить відмітка на цій заяві, а лист-повідомлення було направлено 21 листопада 2023 року, що підтверджується накладною Укрпошти № 193010186368.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Заболотнього В. М. підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Предметом позову в справі, що переглядається в касаційному порядку, є визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Персть" від 28 грудня 2012 року, на земельні ділянки з кадастровими номерами 7122880400:03:001:0228 та 7122880400:03:001:0229, площею 5,52 га, які знаходяться в адмінмежах Босівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, виходив із того, що ФГ "Персть" не дотримало порядок повідомлення ОСОБА_1 про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки жодного доказу отримання останньою таких повідомлень матеріали справи не містять. Отже, строк повідомлення орендодавця у строк, встановлений договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, орендарем не дотримано.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив із того, що строк дії договору оренди землі, укладеного 28 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ "Персть", мав закінчитися 27 грудня 2022 року. ФГ "Персть" на виконання пункту 8 зазначеного договору оренди землі, маючи переважне право на поновлення цього договору на новий строк та маючи намір скористатися цим правом, у передбачений договором строк 08 грудня 2022 року направило на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення від 25 листопада 2022 року № 1 про поновлення договору оренди на новий строк, до якого долучило проект додаткової угоди.
Таким чином, ФГ "Персть" виконало необхідні умови, визначені спірним договором оренди землі та чинним законодавством України, задля того, щоб скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.
Апеляційний суд вважав, що ФГ "Персть" є добросовісним орендарем, який вчинив усі необхідні дії для поновлення договору оренди, не ухиляється від сплати орендної плати, продовжив користуватися земельними ділянками після закінчення строку дії договору оренди землі за відсутності у місячний строк повідомлення ОСОБА_1 про наявність обґрунтованих заперечень.
Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 923/364/19 та від 16 червня 2020 року у справі № 904/1221/19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) та інші).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) (пункт 148)).
Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
У справі, що переглядається в касаційному порядку, ФГ "Персть" просило суд визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Персть" від 28 грудня 2012 року щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 7122880400:03:001:0228 та 7122880400:03:001:0229, площею 5,52 га, які знаходяться в межах Босівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода, згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме із цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", є "автоматичною" пролонгацією орендних правовідносин (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21)).
Тож поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення сторонами додаткової угоди як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк, а право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означає право на звернення до суду для укладення додаткової угоди (пункти 68, 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19)).
Разом з цим Велика Палата Верховного Суду враховує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у підпункті 8.10 постанови від 08 вересня 2020 року у справі № 923/527/19, та виходить з того, що оскільки за частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути поновлений виключно на тих самих умовах і на той самий строк, то саме протягом цього строку можливе визнання такої додаткової угоди укладеною і, відповідно, поновлення договору. Якщо ж протягом строку, на який міг бути поновлений договір оренди землі відповідно до частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", додаткова угода не була укладена, договір не був поновлений на цей новий строк і не створив для сторін передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передумов для його наступного поновлення по завершенню строку дії.
У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що частина восьма статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлює строк, зі спливом якого право сторони на поновлення договору оренди вважатиметься порушеним у випадку відмови або зволікання іншої сторони з укладенням додаткової угоди.
Натомість ефективно захистити це право шляхом задоволення вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, суд може лише в межах строку, на який цей договір може бути поновлений.
По завершенні строку, на який міг би бути поновлений договір оренди землі (однак не був поновлений через відмову або зволікання сторони з укладенням додаткової угоди), рішення суду або констатуватиме юридичний факт у минулому (у разі визнання судом укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі зі строком, який сплив на час прийняття судового рішення), або змінюватиме умови договору оренди землі (у разі визнання судом укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі зі строком, який перевищуватиме встановлений у договорі). У першому випадку рішення суду не буде спрямоване на ефективний захист права, у другому - не відповідатиме нормі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) зазначено, що якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 Закону України "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (пункти 65-67) і від 29 травня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (пункти 76, 77)).
Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що позивач пред`явив цей позов, обравши неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки просив суд захистити його права на поновлення договору оренди землі з вимогою визнати такий договір поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що не призведе до відновлення його прав, а потребуватиме нового звернення до суду з реальним відновленням порушених прав. Указане є самостійною підставою для відмови в позові.
Ураховуючи викладене, у задоволенні позову у цій справі слід відмовити саме з підстави обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав, а не з підстав необґрунтованості позовних вимог, як це зробив суд першої інстанції.
Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, не врахували відповідних правових висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, а також не звернули увагу, що обраний позивачем судовий захист його прав є неефективним, а тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ФГ "Персть".