ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 752/16783/18
провадження № 61-8622св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Немм Олена Володимирівна, ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінстрим", Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансовий партнер", третя особа - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кочмарьової Тетяни Сергіївни на постанову Київського апеляційного суду
від 13 квітня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Немм О. В. (далі - приватний нотаріус КМНО Немм О. В.), ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінстрим" (далі - ТОВ "Фінстрим"), Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансовий партнер" (далі - ПАТ КБ "Фінансовий партнер"), третя особа - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль"), про визнання недійсними договорів, скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що 16 листопада 2007 року між ним та АТ "Райффайзен Банк Аваль" укладений кредитний договір № 014/0983/74/64439, на забезпечення якого 16 листопада 2007 року укладено договір іпотеки б/н, за умовами якого він передав в іпотеку АТ "Райффайзен Банк Аваль" нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка належала йому на праві власності.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 січня 2012 року, яке набрало законної сили, на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" з нього стягнуто за договором кредиту суму боргу у розмірі 635 868,09 грн, а 15 жовтня 2014 року виконавча служба відкрила виконавче провадження та наклала арешт на все його рухоме та нерухоме майно.
Позивач указував, що у квартирі, що є предметом іпотеки, зареєстровані та проживають разом з ним дружина ОСОБА_3 та неповнолітня дочка ОСОБА_4, 2004 року народження. Зазначена квартира є єдиним житлом його родини.
У травні 2017 року він отримав повідомлення від 28 квітня 2017 року № 114-40/23/135 про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ПАТ "КБ "Фінансовий партнер", а в кінці травня 2017 року отримав від ОСОБА_2 вимогу про усунення порушення за кредитним договором на суму 3 525 115,13 грн.
З ухвали суду про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 про виселення його дружини та неповнолітньої дочки з квартири та долучених документів, отриманої 31 грудня 2017 року, позивач дізнався, що 28 квітня 2017 року між ПАТ КБ "Фінансовий партнер" та ТОВ "Фінстрим" укладений договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Немм О. В.
21 червня 2017 року приватний нотаріус КМНО Немм О. В. внесла запис № 21081920 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, за ОСОБА_2, реєстрація здійснена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 червня 2017 року. Підставою для реєстрації права власності зазначено договір іпотеки до кредитного договору від 16 листопада 2007 року № 014/0983/74/64439, договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 28 квітня 2007 року, серія та № 761.
Позивач указував, що договори про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладені 28 квітня 2017 року між ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" та ТОВ "Фінстрим", між ТОВ "Фінстрим" та ОСОБА_2, є недійсними, а рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 є незаконним та підлягає скасуванню.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 28 квітня 2017 року між ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" та ТОВ "Фінстрим", посвідченим приватним нотаріусом КМНО Немм О. В.;
- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 28 квітня 2017 року між ТОВ "Фінстрим" та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Немм О. В.;
- скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Немм О. В. про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер:35842584 від 23 червня 2017 року про реєстрацію за ОСОБА_2 права приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;
- стягнути на його користь судові витрати зі сплати судового збору та на правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладений 28 квітня 2017 року між ТОВ "Фінстрим" та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Немм О. В., зареєстрований у реєстрі за № 761.
Скасовано державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 23 червня 2017 року індексний номер: 35842584, про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ТОВ "Фінстрим" на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір у розмірі 384,20 грн, витрати на правничу допомогу - 1 500,0 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір у розмірі 1 089,00 грн, витрати на правничу допомогу - 3 000,00 грн.
Решту позовних вимог залишено без задоволення.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір про відступлення права вимоги від 28 квітня 2017 року, укладений між ТОВ "Фінстрим" та ОСОБА_2, укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише банки та фінансові установи, однак не фізичні особи, що є підставою скасування рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права приватної власності на спірну квартиру.
Відмовляючи у задоволенні позову у частині відмови у визнанні недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного 28 квітня 2017 року між ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" та ТОВ "Фінстрим", суд першої інстанції дійшов висновку, що договір відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки сторонами цього договору є банк та фінансова установа, він є нотаріально посвідченим. Крім того, позивач зазначив, що повідомлений про його укладення ОСОБА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення про відмову в позові.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 114,40 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав, що відступлення права вимоги і передача прав іпотекодержателя від ТОВ "Фінстрим" до ОСОБА_2 не змінило ні розміру грошового зобов`язання ОСОБА_1, ні процедури та порядку його погашення, а тому не може впливати на обсяг прав та обов`язків позивача. У свою чергу це обумовлює те, що з цього приводу позивач не має права на оскарження такого відступлення права вимоги і передачі прав іпотекодержателя.
Суд апеляційної інстанції врахував відсутність доказів порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 як укладеним між ТОВ "Фінстрим" та ОСОБА_2 договором від 28 квітня 2017 року про відступлення права вимоги за договором іпотеки, так і іншими договорами про відступлення права вимоги, відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсними договорів.
Суд дійшов висновку про необґрунтованість позиції ОСОБА_1 щодо оскарження договорів про відступлення прав вимоги, тому вимога про скасування рішення про реєстрацію прав на предмет іпотеки за іпотекодержателем не підлягає задоволенню. При цьому спростував доводи, які позивач називав в обґрунтування порушень, допущених під час державної реєстрації квартири, на підставі статей 35-37 Закону України "Про іпотеку", зокрема наявність заборони, накладеної органом виконавчої служби в рамках виконавчого провадження; неотримання попереднього дозволу органу опіки та піклування, в той час, як правом користування володіють неповнолітні діти; невідповідність розміру вимоги, які висунув ОСОБА_2, сумі заборгованості, визначеній рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області за кредитом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кочмарьова Т. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, вирішити питання розподілу витрат на правову допомогу, понесених у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову позивач не оскаржував, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги, укладеного між ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" та ТОВ "Фінстрим", у касаційному порядку не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2023 року у складі колегії суддів ОСОБА_5. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В. поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Голосіївського районного суду міста Києва, іншим учасником надіслано копії касаційної скарги.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 жовтня 2024 року, у зв`язку зі звільненням у відставку судді-доповідача ОСОБА_5, справу призначено судді-доповідачу Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20), провадження (№ 12-83гс21), у постанові Верховного Суду від 26 січня 2012 року у справі № 761/41749/19 (провадження № 61-11761св21).
Вказує, що релевантною залишається позиція Верховного Суду про те, що якщо попередній кредитор (банк) не перебуває у процедурі ліквідації, фізична особа не може бути стороною договору про переуступку права вимоги за кредитним договором.
Суд апеляційної інстанції не досліджував, якого числа позивач отримав вимогу про порушення вимог кредитора, визначену положеннями статей 35-37 Закону України "Про іпотеку".
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Більдій А. Г. подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року - без змін.
Звертає увагу, що відсутність порушених прав і законних інтересів позивача оспорюваним договором про відступлення прав вимоги від 28 квітня 2017 року є самостійною підставою для відмови у позові.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 листопада 2007 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як іпотекодержатель та ОСОБА_1 як іпотекодавець уклали договір іпотеки б/н, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З. М., предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві власності.
Цей договір іпотеки було укладено на забезпечення виконання умов кредитного договору від 16 листопада 2007 року № 014/0983/74/64439, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 .
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 січня 2012 року у справі № 2-1646/11 зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" стягнуто заборгованість за кредитним договором від 16 листопада 2007 року у розмірі 635 868,09 грн.
15 жовтня 2014 року Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження, у рамках якого накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1
28 квітня 2017 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" уклали договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відступило, а ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" прийняло вимогу за кредитним договором від 16 листопада 2007 року № 014/0983/4/64439, укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1, який забезпечений договором іпотеки від 16 листопада 2007 року б/н.
28 квітня 2017 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" уклали договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 16 листопада 2007 року б/н, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Немм О. В., за умовами якого ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" (новий кредитор) набуває статусу іпотекодержателя квартири АДРЕСА_1, власником якої та іпотекодателем є ОСОБА_1
28 квітня 2017 року ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" та ТОВ "Фінстрим" уклали договір відступлення прав вимоги, предметом якого є кредитний договір від 16 листопада 2007 року № 014/0983/4/64439, укладений між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1
28 квітня 2017 року ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" та ТОВ "Фінстрим" уклали договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Немм О. В., предметом якого є квартира АДРЕСА_1, власник якої та іпотекодатель - ОСОБА_1 . За умовами цього договору, ТОВ "Фінстрим" (новий кредитор) набуває статусу іпотекодержателя (пункт 1.1).
28 квітня 2017 року між ТОВ "Фінстрим" та ОСОБА_2 укладений договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 16 листопада 2007 року б/н, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О. В., предметом якого є квартира АДРЕСА_1, власник якої та іпотекодатель - ОСОБА_1 . За умовами цього договору, ОСОБА_2 (новий кредитор) набуває статусу іпотекодержателя (пункт 1.1).
Підставою укладення цього договору став договір відступлення прав вимоги, укладений між ТОВ "Фінстрим" та ОСОБА_2 28 квітня 2017 року, предметом якого є кредитний договір від 16 листопада 2007 року № 014/0983/4/64439.
21 червня 2017 року приватним нотаріусом КМНО Немм О. В. внесено запис № 21081920 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, за ОСОБА_2 .
Реєстрація права власності здійснена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35842584 від 23 червня 2017 року 15:29:12. Підставою для реєстрації права власності зазначено договір іпотеки до кредитного договору від 16 листопада 2007 року № 014/0983/74/64439, договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 28 квітня 2017 року, серія та № 761.
У травні 2017 року ОСОБА_1 дізнався про відступлення права вимоги за кредитним договором від 16 листопада 2007 року № 014/0983/74/64439 та договором іпотеки від 16 листопада 2007 року б/н, укладений між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "КБ "Фінансовий партнер", посвідченим приватним нотаріусом КМНО Немм О. В.
У кінці травня 2017 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 вимогу про усунення порушень за кредитом на суму 3 525 115,13 грн.
У квартирі, що є предметом іпотеки, зареєстровані та проживають разом зі ОСОБА_1 дружина ОСОБА_3 та неповнолітня дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначена квартира є єдиним житлом родини позивача.
31 грудня 2017 року дружина позивача - ОСОБА_3 отримала ухвалу про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 про виселення її та неповнолітньої дочки з квартири. Разом з додатками було отримано документи, які підтверджують перехід права власності на спірну квартиру до відповідача ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвокат Більдій А. Г. підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом, наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.
У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.
З наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.
Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду не вбачала згідно з постановою від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 вважала за необхідне відступити від означеного загального висновку, сформульованого у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), лише конкретизувавши цей висновок так, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.
Таким чином, у судовій практиці релевантною залишається позиція, що якщо попередній кредитор (банк) не перебуває у процедурі ліквідації, фізична особа не може бути стороною договору про переуступку права вимоги за кредитним договором.
Суди встановили, що ТОВ "Фінстрим" 28 квітня 2017 року відступило фізичній особі ОСОБА_2 право вимоги за кредитним договором від 16 листопада 2007 року № 014/0983/74/64439.
Отже, відбулась заміна суб`єктного складу у частині кредитора на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно із вищевказаними нормами права.
При цьому матеріали справи не містять доказів перебування первісних кредиторів ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" чи ПАТ КБ "Фінансовий партнер" у процедурі ліквідації.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, не врахував, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 28 квітня 2017 року вчинений між ТОВ "Фінстрим" і ОСОБА_2 всупереч вимог закону.
Враховуючи те, що відступлення прав за іпотечним договором могло бути вчинене лише за умови одночасного здійснення відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (кредитним договором), ТОВ "Фінстрим" також не мало права відступати і право вимоги за договором іпотеки.
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 757/25074/20 (провадження № 61-8019св22), від 19 червня 2024 року у справі № 164/2093/19 (провадження № 61-3006св24).
Таким чином, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції неправильно застосував до правовідносин частину третю статті 512 та статтю 1054 ЦК України.
Частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Оскільки ОСОБА_2 не набув статусу іпотекодержателя, як визначено частиною першою статті 1 Закону України "Про іпотеку", відсутні підстави для застосування положень статей 33, 37 Закону України "Про іпотеку" та передачі ОСОБА_2 права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві власності.
Таким чином, правильними є висновки суду першої інстанції про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 28 квітня 2017 року між ТОВ "Фінстрим" та ОСОБА_2, та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права приватної власності на іпотечне майно за ОСОБА_2 .
Посилання у відзиві на касаційну скаргу про те, що оспорюваними договорами про відступлення права вимоги від 28 квітня 2017 року, укладеними між ТОВ "Фінстрим" та ОСОБА_2, не порушуються права і законні інтереси ОСОБА_1, є необґрунтованими, оскільки право вимоги було передано ОСОБА_2 за кредитним та іпотечним договорами від 16 листопада 2007 року, де позичальником та іпотекодавцем є саме ОСОБА_1, отже, оспорювані правочини стосуються його прав та інтересів.
Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що у тому випадку, коли попередній кредитор (банк) не перебуває у процедурі ліквідації, фізична особа не може бути стороною договору про переуступку права вимоги за кредитним договором, відповідають сталій практиці Великої Палати Верховного Суду, а отже, заслуговують на увагу.