ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 0340/1511/18
касаційне провадження № К/9901/14529/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Управління) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.11.2018 (суддя Денисюк Р.С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 (головуючий суддя - Обрізко І.М., судді - Іщук Л.П., Онишкевич Т.В.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2018 року Товариство звернулося до суду з позовом до Управління, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.05.2018 № 0269091307, № 0269101307, № 0269111307, № 0003961401, № 0003971401 та від 31.07.2018 № 0008062200.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилався на те, що він не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями від 03.05.2018 № 0269091307, № 0269101307, № 0269111307, оскільки відповідачем не взято до уваги той факт, що ухвалою Господарського суду Волинської області 02.02.2018 у справі № 903/6/18 було порушено справу про банкрутство Товариства і на нього розповсюджувались норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якими передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Окрім того, цим Законом передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (пеня, штраф, тощо), не застосовуються і фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань. Товариство не погоджується з висновками контролюючого органу про те, що позивачем реалізовувалась молокопродукція за цінами, нижчими за собівартість, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факту продажу позивачем товарів власного виробництва за цінами, нижчими їх собівартості, а тому зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за вересень 2017 року на суму 236095,00 грн. є неправомірним. Також, Товариство не погоджується з висновком контролюючого органу про не включення до складу доходів за 3 квартали 2017 року протермінованої кредиторської заборгованості по фінансово-господарських взаємовідносинах з ПрАТ "СНВО "Імпульс" в сумі 18000000,00 грн., оскільки строк позовної давності по зобов`язанням перед ПрАТ "СНВО "Імпульс" сплине 01.04.2021, а тому саме з 02.04.2021 заборгованість позивача перед ПрАТ "СНВО "Імпульс" набуде статусу безнадійної відповідно до положень статті 14 Податкового кодексу України, якщо протягом цього часу не буде проведено претензійно-позовної роботи зі сторони покупця. Відтак у позивача до цього часу відсутні підстави відносити таку заборгованість до категорії безнадійної, а також донараховувати податкові зобов`язання за невиконані/несвоєчасно виконані позивачем зобов`язання перед покупцями.
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 29.11.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління: від 31.07.2018 № 0008062200 повністю; від 03.05.2018 № 0269111307 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28612,22 грн.; від 03.05.2018 № 0269101307 в частині визначення суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 475342,61 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 394222,91 грн.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: контролюючим органом не досліджувалася взагалі реалізація молокопродукції Товариством за 2015 рік, а висновки про реалізацію позивачем продукції за цінами, нижчими від собівартості, зроблені останнім вибірково за окремі періоди та лише на підставі рахунків № 901 "Собівартість готової продукції", № 701 "Дохід від реалізації готової продукції" (з урахуванням бухгалтерського рахунка № 704 "Вирахування з доходу"), що не може свідчити про реалізацію позивачем молокопродукції за цінами нижчими за витрати, понесені на їх придбання, без аналізу господарської діяльності Товариства, з урахуванням того, що реалізація товарів нижче їх собівартості, не свідчить про те, що такі товари передавалися безоплатно, а також зважаючи на те, що на вимогу суду будь-яких документів на підтвердження зазначених обставин, відповідачем надано не було; за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 Управлінням було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 05.09.2017 № 9056/14-01/13360705, у якому зафіксовано кредитове сальдо Товариства станом на 01.01.2015 в сумі 475342,61 грн. Отже, враховуючи те, що наступна документальна позапланова перевірка дотримання позивачем податкового законодавства була проведена за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, результати якої оформлені актом від 29.03.2018 № 4844/14-01/13360705, то кредитове сальдо в сумі 475342,61 грн. було включене контролюючим органом до податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб поза межами 1095 днів; оскільки відповідачем не було зафіксовано факту повторного протягом 1095 днів неутримання та неперерахування до бюджету Товариством податку на доходи фізичних осіб, як і не було надано доказів прийняття податкових повідомлень-рішень, якими позивачу були б збільшені суми грошового зобов`язання двічі, тричі протягом року, що передували прийняттю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то контролюючий орган безпідставно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції за статтею 127 ПК України в розмірах 50% та 75% за квітень 2015 року та з травня 2015 року по серпень 2017 року у розмірі 394222,91 грн.; з аналогічних підстав контролюючий орган безпідставно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції за статтею 127 ПК України в розмірах 50% та 75% за лютий 2016 року та за березень 2016 року - серпень 2017 року у розмірі 28612,22 грн. по військовому збору.
Управління, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в цій частині та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків судів фактичним обставинам у даній справі. Стверджує про те, що граматичне та змістовне тлумачення абзаців 2, 3 статті 127 Податкового кодексу України свідчить про те, що кваліфікуючою ознакою для застосування збільшеного розміру відповідальності є саме вчинення таких дій (ненарахування, неутримання або несплата при виплаті доходів) повторно (втретє) на протязі 1095 днів, при цьому, законодавець не обумовлює існування (факту) повторності дій з їх виявленням та (або) визначенням такому платнику суми грошового зобов`язання. Також, вказує на те, що база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижчою ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що сталася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.05.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.11.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 13.11.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного та іншого законодавства - за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, результати якої оформлені актом від 29.03.2018 № 4844/14-01/13360705, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог:
- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2017 року на загальну суму 3674568,00 грн. та занижено податок на прибуток за 3 квартали 2017 року на загальну суму 2578578 грн.;
- підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 2017 року в сумі 16629040,00 грн., та завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за вересень 2017 року в сумі 587119 грн.;
- неправомірне (необґрунтоване) застосування пільг з податку на додану вартість всього за 1 квартал 2016 року в сумі 16029964,00 грн. внаслідок невиконання договору з постачання насіння СГ ТзОВ "Агросвіт", передоплата за яке отримана в грудні 2014 року;
- пункту 51.1 статті 51, пункту 176 "б" статті 176 ПК України, яке полягало у тому, що у розрахунку за формою №1ДФ у ІІ кварталі 2016 року та у ІV кварталі 2016 року Товариством неправильно відображено РНОКПП СГД - фізичної особи за 157 ознакою доходів;
- пункту 54.2 статті 54, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.1, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині неперерахування податковим агентом до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті заробітної плати станом на 30.09.2017 в сумі 1283976,35 грн.;
- підпункту 1.5, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, пункту 54.2 статті 54, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 та пункту 176.1, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині неперерахування податковим агентом до бюджету військового збору при виплаті заробітної плати станом на 30.09.2017 в сумі 65191,41 грн.;
- пункту 54.2 статі 54, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.1 та підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині несвоєчасного перерахування податковим агентом до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті заробітної плати в сумі 824423,61 грн.;
- підпункту 1.5, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, пункту 54.2 статті 54, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 та пункту 176.1, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині несвоєчасного перерахування податковим агентом до бюджету військового збору при виплаті заробітної плати станом на 30.09.2017 в сумі 61724,57 грн.
На підставі акту перевірки, 03.05.2018 Управлінням були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0269091307, яким до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, в сумі 510,00 грн.;
- №0269101307, яким Товариству визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1892689,74 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням - 1283976,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 600328,81 грн., сума пені - 8384,58 грн.;
- №0269111307, яким Товариству визначено суму грошового зобов`язання по військовому збору на загальну суму 109368,34 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням - 65191,41 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 44043,36 грн. та сума пені - 133,57 грн.;
- № 0003961401, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3674568,00 грн.;
- № 0003971401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 3223222,50 грн.;
- № 0004001401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 24943560,00 грн.
Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням ДФС України від 19.07.2018 № 24124/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги від 21.05.2018, скаргу Товариства було задоволено частково: залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 03.05.2018 № 0003971401, № 0003961401, № 0269091307, №0269111307 та №0269101307; скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.05.2018 № 0004011401 повністю, № 0003991401 та № 0004001401 в частині збільшення грошових зобов`язань з ПДВ та зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ по взаємовідносинах з СТОВ "Агросвіт" у сумі 16617083,00 грн. за січень 2016 року та в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 362981,00 грн. за 2016-2017 роки, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
На виконання рішення ДФС України від 19.07.2018 № 24124/6/99-99-11-01-01-25, Управління 31.07.2018 прийняло нове податкове повідомлення-рішення № 0008062200, яким зменшило Товариству розмір від`ємного значення суми ПДВ за вересень 2017 року на 236095,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених процесуальних приписів та вимог касаційної скарги Управління касаційному перегляду підлягає питання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права під час ухвалення судових рішень щодо задоволених позовних вимог, оскільки доводів та підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо решти позовних вимог касаційна скарга Управління не містить.
Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 31.07.2018 № 0008062200, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за вересень 2017 року на суму 236095,00 грн., суди попередніх інстанцій встановили наступне.
Як вбачається з акту перевірки, за висновками контролюючого органу у 2015 році Товариство реалізовувало молокопродукцію за цінами нижчими за собівартість молокопродукції на суму 1180468,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство у випадках продажу товарів нижче ціни їх придбання у 2015 році визначало базу оподаткування податком на додану вартість, виходячи з фактичної ціни реалізації товарів, без врахування вимог абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 ПК України. При цьому, податкові накладні на суму перевищення ціни придбання над ціною перевищення товарів підприємством не складалися та не реєструвалися. Оскільки базовим звітним податковим періодом для податку на додану вартість є календарний місяць, тому в порушення вимог підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статті 185, підпункту 187.1 статті 187, підпункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 ПК України Товариство суми податку на додану вартість з безоплатної передачі частини готової продукції та послуг з переробки з сум, які є нижчими за собівартість, не включило до податкових зобов`язань.
Дане порушення призвело до заниження задекларованих показників в рядку 9 декларації "Усього податкових зобов`язань" на загальну суму 236094,00 грн., в тому числі: за лютий 2015 року в сумі 26892,00 грн., за березень 2015 року в сумі 68136,00 грн., за травень 2015 року в сумі 51187,00 грн., за серпень 2015 року в сумі 53928,00 грн., за вересень 2015 року в сумі 16488,00 грн., за листопад 2015 року в сумі 19463,00 грн.
Відповідно до положень пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
За правилами пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до пункту 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 (далі - П(С)БО 9 "Запаси"), первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість,яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".
Згідно з пунктом 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - 16 "Витрати"), собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
Відповідно до пункту 14 П(С)БО 9 "Запаси" не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені): понаднормові втрати і нестачі запасів; фінансові витрати (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати"); витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов`язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та знайшло своє відображення у акті перевірки, як слідує з акту перевірки, контролюючим органом не досліджувалася взагалі реалізація молокопродукції Товариством за вищевказаний період, не встановлювався порядок формування Товариством собівартості такої продукції, не встановлювався склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції, а висновки про вищевказане порушення зроблені останнім вибірково, за окремі періоди та лише на підставі рахунків № 901 "Собівартість готової продукції", № 701 "Дохід від реалізації готової продукції" (з урахуванням бухгалтерського рахунка № 704 "Вирахування з доходу", що не може свідчити про реалізацію позивачем молокопродукції за цінами нижчими за витрати, понесені на їх придбання без аналізу господарської діяльності Товариства. Зокрема, згідно узагаль