ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 440/18533/21
адміністративне провадження № К/990/21716/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді - доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Чиркіна С.М., Шарапи В.М.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №440/18533/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог та вимог заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами
1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), у якому просив:
- зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області нараховувати та виплачувати належну йому пенсію по інвалідності у відповідності до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон України № 796-XII), виходячи виключно з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року - згідно відсотку втрати працездатності (на сьогоднішній день) - 70% з проведенням перерахунку на 1 січня кожного місяця відповідного року, при зміні мінімальної заробітної плати в Україні, починаючи з 22 листопада 2019 року без врахування формули, визначеної пунктом 9-1 Порядку №1210;
- стягнути з ГУ ПФУ в Полтавській області суму протиправно не сплаченої ОСОБА_1 частини основної державної пенсії по інвалідності та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 22 листопада 2019 року по 30 листопада 2021 року в розмірі 198247 грн 34 коп.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
У березні 2024 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якій просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року у справі № 440/18533/21 у зв`язку з виключними обставинами, а саме, прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року №7-р(І)2023 у справі №3-51/2021(115/21).
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2024 року, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами та вказану заяву повернуто позивачеві без розгляду.
Повертаючи заяву позивача суд першої, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заявником не доведено поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали його своєчасне звернення за судовим захистом та при цьому не залежали від його волі. З огляду на зазначене, суди дійшли висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду з заявлених підстав.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. У червні 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №440/18533/21, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
5. ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми процесуального права, що, на думку скаржника, призвело до необґрунтованих висновків суду про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду із заявою про перегляд рішень за виключними обставинами та повернення цієї заяви позивачеві без розгляду.
Скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, не врахували того факту, що позивачу стало відомо про Рішення Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року №7-р(І)/2023 у справі №3-51/2021(115/21) лише 24 грудня 2023 року, і цього ж дня він ознайомився з текстом зазначеного рішення.
Позивач намагався врегулювати спір у досудовому порядку, однак у цей же період був госпіталізований до медичного закладу, де перебував на стаціонарному лікуванні з 11 січня 2024 року по 14 березня 2024 року, з перервами на періодичну реабілітацію. З лікувального закладу його виписали 14 березня 2024 року. Таким чином, позивач вважає, що пропуск строку відбувся з поважних причин.
Позиція інших учасників справи
6. 15 липня 2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2024 року - без змін.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
9. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
10. У справі, що розглядається, предметом касаційного оскарження є правильність застосування судом норм процесуального права при постановленні ухвали, якою повернуто без розгляду заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Підставою залишення без розгляду є відмова в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду. Виключною обставиною є прийняття Рішення Конституційним Судом України від 13 вересня 2023 року № 7-р(І)/2023 у справі № 3-51/2021(115/21), яким було визнано неконституційним положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в частині, що стосується застосування норм і положень статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами (надалі - Закон № 796) у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
11. Пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України передбачено, що підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
12. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.
13. В розумінні пункту 4 частини першої статті 363 КАС України, тридцятиденний строк для звернення із заявою про перегляд судового рішення слід розраховувати саме від дати оприлюднення.
14. Частиною четвертою статті 366 КАС України встановлено, що крім випадків, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення.
15. Отже, цей строк на подання заяви про перегляд може бути поновлено судом у разі наведення поважних причин його пропуску.
16. ОСОБА_1 в заяві посилався на Рішення Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року №7-р(І)/2023 у справі №3-51/2021(115/21), як на виключну обставину для перегляду судового рішення в цій справі.
17. Зазначене Рішення Конституційного Суду України опубліковано в Офіційному віснику України 21 листопада 2023 року, тоді як із заявою позивач звернувся у березні 2024 року, тобто з пропуском строку визначеного пунктом 4 частини першої статті 363 КАС України.
18. Причини несвоєчасності звернення до суду з даною заявою скаржник пояснював тим, що у період з 28 грудня 2023 року заявником вживались дії щодо позасудового врегулювання спірної ситуації з відповідачем. Крім цього, скаржник вказував, що перебував на стаціонарному лікуванні з 11 січня 2024 року по 14 березня 2024 року, з перервами на періодичну реабілітацію.
19. Оцінюючи доводи скаржника про поновлення строку звернення до суду, суди виходили з відсутності існування об`єктивних обставин, які обумовили неможливість звернення позивача до суду з даною заявою протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення Рішення Конституційного Суду України.
20. Верховний Суд з цим висновком погоджується.
21. Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
22. Також відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
23. Колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, що викладена в ухвалі від 30 серпня 2006 року по справі "Каменівська проти України" Заява № 18941/04, у якій Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. v. France, рішення від 29 липня 1998 року, п. 37).
24. У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
25. Отже, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов`язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії.
26. Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
27. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
28. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
29. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
30. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
31. Обставини пропуску позивачем строку звернення до суду з заявою про перегляд судового рішення, наведені ним, належним чином оцінені судами першої та апеляційної інстанцій і правильно визнані неповажними, оскільки вони не відповідають вищезазначеним критеріям у їхній сукупності. При цьому слід зазначити, що перелічені позивачем обставини, такі як незнання про існування рішення Конституційного Суду чи намагання вирішити спір у досудовому порядку, мають виключно суб`єктивний характер, не є непереборними та пов`язані з поведінкою позивача у спірних правовідносинах. Крім того, у даному випадку закон не визначає обов`язковість досудового врегулювання спору.
32. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції.
33. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
34. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не скасовуються, оскільки суди ухвалили судові рішення при дотриманні норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд