ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 1240/1863/18
касаційне провадження № К/9901/12959/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс) на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 (суддя Басова Н.М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 (головуючий суддя - Шишов О.О., судді - Сіваченко І.В., Блохін А.А.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (далі - Товариство) до Офісу великих платників податків ДФС про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
УСТАНОВИВ:
У липні 2018 року Товариство звернулося до суду з позовом до Офісу про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2018 № Ю-78-17.
В обґрунтування позовних вимог Товариство послалося на те, що податковим органом при прийнятті спірної податкової вимоги не було враховано фактів здійснення ТОВ "Луганськгаз Збут" сплати єдиного соціального внеску від імені Товариства у період з вересня 2016 року по грудень 2016 року, які своєчасно надійшли на розрахункові рахунки податкового органу. Товариство листами від 08.11.2016 № 01-02-59/1953 та від 22.11.2016 № 01-02-59/2112 доводило до відома контролюючого органу про те, що перерахування у вересні - грудні 2016 року єдиного соціального внеску по заробітній платі працівників було здійснено ТОВ "Луганськгаз Збут" по договору доручення № Д-3 від 19.09.2016 та просило зарахувати зазначену оплату в рахунок сплати ЄСВ Товариством, оскільки старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження № 33280183 від 03.08.2016 та від 20.10.2016 були прийняті постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна (коштів) боржника, відповідно до яких був накладений арешт на кошти, що містяться на усіх відкритих рахунках, що належать боржнику - Товариству, з огляду на що позивач був позбавлений можливості самостійно виконати свій обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску.
Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 16.08.2018, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019, позов задовольнив: скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2018 № Ю-78-17 .
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що позивач не передавав обов`язок по сплаті єдиного внеску третій особі, а лише обрав спосіб сплати шляхом укладення договору доручення. Юридична природа договору доручення полягає у зобов`язанні повіреного вчинити певні юридичні дії саме від імені та за рахунок довірителя, що і було зроблено ТОВ "Луганськгаз Збут". Також суди вказали, що Товариство вжило всіх можливих та допустимих засобів, направлених на своєчасну та в повному обсязі сплату єдиного внеску, обраний спосіб жодним чином не суперечить спеціальному Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464), у зв`язку з чим податковий орган безпідставно не зарахував здійснені платежі та сформував податкову вимогу
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Офіс подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
На обґрунтування касаційної скарги, відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, частини дев`ятої статті 25 Закону №2464. Скаржник доводить неврахування судами того, що передача своїх обов`язків щодо сплати єдиного соціального внеску за договором доручення або філіями відповідно до статуту підприємства не передбачено законодавством, з огляду на що Товариство зобов`язане було самостійно сплачувати свої зобов`язання з єдиного соціального внеску.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.09.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.11.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 13.11.2024.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Товариство зареєстроване як юридична особа та, перебуває на обліку як платник податків та єдиного внеску в Запорізькому управлінні Офісу.
Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчих проваджень № 33280183 від 03.08.2016 та від 20.10.2016 були прийняті постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна (коштів) боржника, відповідно до яких накладений арешт на кошти, що містяться на усіх відкритих рахунках, що належать боржнику - Товариству.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15.12.2016 було знято арешт з коштів, накладений за постановами державного виконавця 03.08.2016 та 20.10.2016 ВП № 33280183 (а.с.205-206).
16.05.2016 між Товариством (позикодавець) та ТОВ "Луганськгаз Збут" (позичальник) був укладений договір №ФД-05-2016-5 поворотної фінансової допомоги, предметом якого є надання позикодавцем позичальнику поворотної фінансової допомоги в сумі 24000000,00грн. зі строком повернення до 31.12.2016 включно.
19.09.2016 між Товариством (довіритель) та ТОВ "Луганськгаз Збут" (повірений) був укладений договір доручення № Д-3, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого повірений зобов`язується від імені, в інтересах та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов`язання. Виконані грошові зобов`язання, вчинені повіреним на виконання цього договору, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов`язки довірителя. Пунктом 2.1. договору передбачено, що довіритель зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, визначених у даному договорі, забезпечити повіреного інформацією та надати повний пакет документів.
На виконання вказаного договору позивач видав ТОВ "Луганськгаз Збут" (повіреному) довіреність від 19.09.2016 № 103, згідно положень якої позивач уповноважує повіреного сплачувати (перераховувати) від імені Товариства, зокрема, єдиний соціальний внесок.
Додатком №1 до договору доручення № Д-3 від 19.09.2016 підтверджується, що позивач (довіритель) доручає ТОВ "Луганськгаз Збут" здійснювати від імені і за рахунок довірителя розрахунки (платежі) по зобов`язанням довірителя.
На підтвердження виконання умов договору доручення № Д-3 від 19.09.2016 позивачем були надані копії платіжних доручень про оплату ТОВ "Луганськгаз Збут" як платником відповідних сум єдиного внеску від імені Товариства, про що прямо зазначено в графі "призначення платежу" кожного платіжного доручення.
Листами від 08.11.2016 № 01-02-59/1953 та від 22.11.2016 № 01-02-59/2112 позивач довів до відома податкового органу про те, що перерахування у вересні-грудні 2016 року єдиного соціального внеску по заробітній платі працівників було здійснено ТОВ "Луганськгаз Збут" по договору доручення № Д-3 від 19.09.2016 та просило зарахувати зазначену оплату в рахунок сплати ЄСВ Товариством. Додатками до цих листів були копії платіжних доручень та договір доручення від 19.09.2016 № Д-3.
Разом з цим, відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2018 № Ю-78-17 відповідачем був визначений податковий борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 30.04.2018 в сумі 161238,44 грн.
Надаючи оцінку правомірності оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), Верховний Суд виходить із такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон №2464.
Відповідно до статті 2 Закону №2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2).
Виключно цим Законом визначаються зокрема: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску (частина друга статті 2).
Серед визначених статтею 3 Закону №2464 принципів збору та ведення обліку єдиного внеску наступні: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.
Пунктом першим частини першої статті 4 Закону №2464 до платників єдиного внеску віднесено роботодавців, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
До визначених частиною другою статті 6 Закону №2464 обов`язків платника єдиного внеску зокрема віднесено: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачу