ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 200/1707/24
адміністративне провадження № К/990/31127/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 200/1707/24
за позовом ОСОБА_1
до Дніпровського апеляційного суду
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Дніпровського апеляційного суду на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року (головуючий суддя: Троянова О.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року (колегія у складі: головуючого судді Геращенка І.В., суддів: Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Дніпровського апеляційного суду (далі також - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невидачі довідки за формою, встановленою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 (далі - Порядок №3-1), про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду, визначеного на підставі статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) та статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03 листопада 2022 року №2710-IX (далі - Закон №2710-IX), який становить 2684 грн., з урахуванням складових суддівської винагороди: посадовий оклад з урахуванням встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, та регіонального коефіцієнту 1,2; доплата за вислугу років - 80%, а саме: про суддівську винагороду станом на 01 січня 2023 року, виходячи з базового розміру посадового окладу суддів апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено статтею 7 Закону №2710-IX на 01 січня 2023 року у сумі 2684,00 грн.;
- зобов`язати відповідача видати довідку за формою, встановленою додатком 2 до Порядку №3-1, про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду, визначеного на підставі статті 130 Конституції України, статті 135 Закону №1402-VIII та статті 7 Закону №2710-IX, який становить 2684 грн., з урахуванням складових суддівської винагороди: посадовий оклад з урахуванням встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, та регіонального коефіцієнту 1,2; доплата за вислугу років - 80%, а саме: про суддівську винагороду станом на 01 січня 2023 року, виходячи з базового розміру посадового окладу суддів апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено статтею 7 Закону №2710-IX на 01 січня 2023 року у сумі 2684,00 грн.
2. Обґрунтовуючи позов, вказувала на протиправні, на її думку, дії відповідача щодо невидачі довідки про суддівську винагороду судді апеляційного суду виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року в розмірі 2684 грн., визначеного на підставі статті 130 Конституції України, статті 135 Закону №1402-VIII та статті 7 Закону №2710-IX. Стверджувала, що такі дії Дніпровського апеляційного суду, до якого суддя Донецького апеляційного суду ОСОБА_1 була відряджена для здійснення правосуддя та з якого вийшла у відставку, порушують її право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
4. Ухвалюючи рішення, вказаний суд виходив з того, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року (2684,00 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону №2710-IX є неправомірною. Як наслідок, відповідачем протиправно не видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із зазначенням у ній розміру суддівської винагороди виходячи з прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року, а саме 2684,00 грн.
5. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 03 липня 2024 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року залишив без змін, зваживши на його позицію. При цьому апеляційний суд, врахувавши доводи апеляційної скарги, додатково зазначив, що позивача звільнено з посади суддів у зв`язку з поданням заяви про відставку саме Дніпровським апеляційним судом, в якому вона працювала суддею у відрядженні й який здійснював остаточні розрахунку при звільненні з посади судді, тому саме відповідач у цій справі уповноважений на видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Дніпровський апеляційний суд звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
7. Як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, вказує на неправильне застосування судами положень законодавства щодо видачі судом довідки за формою, встановленою додатком 2 до Порядку №3-1, виходячи з розміру суддівської винагороди судді іншого суду, що працює на відповідній посаді, застосовуючи до посадового окладу регіональний коефіцієнт, та відсутність висновку Верховного Суду з цих питань. По суті стверджує, що оскільки позивач є суддею Донецького апеляційного суду у відставці і має право на щомісячне довічне грошове утримання, то видачу довідки про суддівську винагороду для його обчислення має здійснювати саме вказаний апеляційний суд, тому висновок судів щодо зобов`язання відповідача вчинити такі дії є помилковим.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. 09 серпня 2024 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
9. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.
10. Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.
11. Позивач не скористалася своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
12. Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 . Указом Президента України від 11 листопада 2002 року №1001/2002 призначена на посаду судді Пролетарського районного суду міста Донецька строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2008 року №524-VI обрана на посаду судді місцевого Пролетарського районного суду міста Донецька безстроково. Постановою Верховної Ради України від 03 березня 2011 року №3088-VI обрана на посаду судді апеляційного суду Донецької області. Указом Президента України від 28 вересня 2018 року №297/2018 переведена на роботу на посаді судді Донецького апеляційного суду.
14. Рішенням Голови Верховного Суду від 29 вересня 2022 року №467/0/149-22 ОСОБА_1 відряджена до Дніпровського апеляційного суду.
15. Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 жовтня 2023 року №982/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Донецького апеляційного суду (відряджена до Дніпровського апеляційного суду для здійснення правосуддя) у зв`язку з поданням заяви про відставку.
16. Наказом голови Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року №261/к ОСОБА_1 з 20 жовтня 2023 року відраховано зі складу суддів Дніпровського апеляційного суду.
17. 20 жовтня 2023 року Дніпровським апеляційним судом видано довідку (вих. №04.2/147/23-С) про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якої станом на 20 жовтня 2023 року суддівська винагороди ОСОБА_1, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 227016,00 грн., у тому числі: посадовий оклад - 126120,00 грн., доплата за вислугу років - 100896,00 грн.
18. Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, від 20 жовтня 2023 року №04.1-03/132/2023, виданого Дніпровським апеляційним судом, стаж роботи позивача на посаді судді, з зарахуванням стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), відповідно до нормативно-правових актів, що встановлювали вимоги до стажу, необхідного для зайняття посади судді відповідно до статті 137 Закону №1402-VIII складає 23 роки 11 місяців 09 днів.
19. Позивач звернулася до Дніпровського апеляційного суду із заявою від 15 лютого 2024 року про видачу їй довідки за формою, встановленою додатком 2 до Порядку №3-1, про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду, визначеного на підставі статті 130 Конституції України, статті 135 Закону №1402-VIII та статті 7 Закону №2710-IX, який становить 2684 грн., з урахуванням складових суддівської винагороди: посадовий оклад з урахуванням встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, та регіонального коефіцієнту 1,2; доплата за вислугу років - 80%, а саме: про суддівську винагороду станом на 01 січня 2023 року, виходячи з базового розміру посадового окладу суддів апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено статтею 7 Закону №2710-IX на 01 січня 2023 року у сумі 2684,00 грн.
20. Листом Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року №04.2-33/110/2024 повідомлено, що положеннями Закону №2710-ІХ установлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 1 січня - 2102,00 грн. Зазначено, що кошторисом Дніпровського апеляційного суду на 2023 рік, затвердженим ДСА України, видатки на оплату праці, у тому числі суддівської винагороди, передбачені виходячи із розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у сумі 2102,00 грн. Штатним розписом на 2023 рік затверджений посадовий оклад у розмірі 126120,00 грн.
21. Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2023 рік, із зазначенням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах й дотримання процесуальних норм, виходить з наступного.
23. Зважаючи на встановлені судами обставини, ключовим питанням, яке підлягало вирішенню у ході розгляду цієї справи й відповідь на яке надавали суди попередніх інстанцій, було правомірність відмови відповідача у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року в розмірі 2684 грн.
24. Варто зауважити, що Верховний Суд вже висловлював свою правову позицію щодо регулювання подібних правовідносин. Так, щодо використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, при обчисленні суддівської винагороди Верховний Суд у постановах від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі №140/5481/22, від 24 липня 2023 року у справі №280/9563/21, від 13 вересня 2023 року у справі №240/44080/21, від 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, від 12 вересня 2024 року у справі №580/2522/24 висловив висновок про те, що " Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Таким чином, оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".".
25. Верховний Суд вважає за необхідне врахувати вказані правові висновки при вирішенні цієї справи й зазначає про таке.
26. Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
27. Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
28. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.
29. Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
30. У пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
31. З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".
32. Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, за якої розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Верховний Суд звертає увагу на те, що Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".
33. З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.
34. Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.
35. Пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
36. Разом із цим, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
37. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року №966-XIV (далі - Закон №966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
38. У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
39. Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
40. Слід зазначити, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Вказаним законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
41. Натомість статтею 7 Закону №2710-IX разом із встановленням на 01 січня 2023 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2684 грн, був введений такий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102 грн.
42. Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
43. Водночас Закон №2710-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
44. Однак, Закон №2710-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
45. На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
46. Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року (2684 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону №2710-IX, є неправомірною.
47. В контексті наведеного слід зазначити, що за змістом пункту 2 розділу ІІ Порядку №3-1 до заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання додаються, зокрема, довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2), видана судом, з якого суддя вийшов у відставку, з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді.
48. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що підставою для відмови Дніпровського апеляційного суду у видачі позивачці довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунковою величиною - прожитковим мінімумом для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року (2684 грн.), по суті слугували посилання на положення Закону №2710-ІХ, якими установлено прожитковий мінімум, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 1 січня - 2102,00 грн.
49. Врахувавши указану правову позицію, встановивши, що у спірних правовідносинах за приписами пункту 2 розділу ІІ Порядку №3-1 саме Дніпровський апеляційний суд, тобто суд, до якого суддя Донецького апеляційного суду ОСОБА_1 була відряджена та з якого в подальшому вийшла у відставку, який, при цьому, здійснював остаточні розрахунку при звільненні з посади судді, уповноважений на видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суди попередніх інстанцій дійшли цілком правильного висновку про недоведення відповідачем правових підстав для відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2023 рік, із зазначенням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року. Причин вважати помилковою таку позицію судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не вбачає.
50. Обставини ж відсутності у Дніпровського апеляційного суду повноважень щодо видачі відповідної довідки позиваці, у тому числі з огляду на необхідність застосування до посадового окладу регіонального коефіцієнту, на які вказується у касаційній скарзі, не слугували підставою для відмови відповідача, викладеної у листі від 21 лютого 2024 року №04.2-33/110/2024; відповідні твердження також не були вказані й у відзиві на адміністративний позов. При цьому апеляційний суд надав оцінку таким посиланням відповідача, визнав їх необґрунтованими й такими, що не узгоджуються із нормою пункту 2 розділу ІІ Порядку №3-1.
51. Відповідних обґрунтованих мотивів щодо помилки суду апеляційної інстанції при застосуванні пункту 2 розділу ІІ Порядку №3-1 до правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, касаційна скарга Дніпровського апеляційного суду не містить.
52. За наведеного та в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі слід погодитися із висновком судів попередніх інстанцій про протиправність дій відповідача, які призвели до порушення прав позивачки як особи, що звернулася із заявою про отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та обґрунтованість заявлених вимог.
53. Суд ураховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29) і повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" №33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" №48939/99, "Moskal v. Poland" №10373/05).
54. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
55. Враховуючи, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд