ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 808/7067/13-а
адміністративне провадження № К/990/5074/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу №808/7067/13-а
за позовом Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2022 (суддя Стрельнікова Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2022 (головуючий суддя Коршун А.О., суддя: Панченко О.М., Сафронова С.В.),
В С Т А Н О В И В :
В серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Мотор Січ" (далі також - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків (далі також - контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2013 №0000182520, №0000192520.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на неприйнятність висновків відповідача про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 362611,00 грн, сплаченого митним органам при розмитненні товарів у митному режимі "імпорт" із зазначенням характеру угоди " 84". Усі умови для відображення спірних сум податкового кредиту були виконані: наявний зв`язок отриманих товарів з господарською діяльністю підприємства; факт сплати податку відповідно до вимог підпункту "в" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) підтверджено належним чином. Безпідставність висновку контролюючого органу про необхідність відображення у своїй податковій звітності результатів попередніх податкових перевірок, за позицією позивача, обумовлена тим, що податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами вказаних контрольних заходів, були визнані протиправними та скасовані в судовому порядку.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2022, адміністративний позов задоволено повністю.
Судами встановлено, що посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування АТ "Мотор Січ" від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за січень 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2013 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось у січні 2013 року, за результатами якої складено акт від 11.04.2013 №174/25-2/14307794.
Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:
- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, абзацу "а" пункту 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2013 року у розмірі 362611 грн;
- абзацу "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України, підпункту 4.6.7 підпункту 4.6 пункту 4 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25 листопада 2011 року №1492, а саме підприємством завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) податкової декларації за січень 2013 року у сумі 22005241,00 грн;
- пп. 4.1 п. 4 розділу 5 "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПАУ № 1492 від 25.11.2011р., зареєстрованого в Мінюсті України 20.12.2011р. за №1490/20228 що призвело до завищення обсягу придбання товару, ввезеного із застосуванням звільнення від ПДВ (ряд. 12.3 декларації з ПДВ) на суму 95395497,00 грн.
Такі висновки контролюючого органу вмотивовані наступним:
- позивач до складу податкового кредиту за січень 2013 року безпідставно включив ПДВ, який сплачено митним органам при ввезенні на митну територію України за характером угоди " 84" запасних частин, комплектуючих (деталей та вузлів) до авіадвигунів в неробочому стані, які знято (дефектовано) в процесі ремонту, та деталей, датчиків, комплектуючих, ввезених після здійснення ремонту або заміни. Згідно із первинними документами контрагенти Товариства не виготовляли імпортований товар, відсутні угоди купівлі-продажу отриманої продукції, розрахунки по операціям не здійснювались. З огляду на те, що перевіркою не встановлено оприбуткування на склад Товариства ввезеного обладнання, а у ВМД вказувалось, що товар ввозиться у неробочому стані, податковий орган також дійшов висновку, що відповідний товар фактично є металобрухтом;
- платник податків не відобразив у податковій звітності за січень 2013 року результати попередніх перевірок, що привезло до завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем 25.04.2013 були прийняті податкові повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення №0000182520, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2013 року на 362611,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 181305,50 грн; №0000192520, яким зменшено суму від`ємного значення ПДВ за січень 2013 року на 22005241,00 грн.
Не погодившись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, дійшли висновку, що позивач обґрунтовано включив податок на додану вартість в розмірі 362611,00грн до податкового кредиту за січень 2013 року. Під час проведення господарських операцій здійснювалось придбання майна, що ввезене на митну територію України, зазначене майно пов`язане з виробничим процесом та використовується у подальшій господарській діяльності. Суди зауважили, що виконання гарантійних зобов`язань не є безоплатним, оскільки їх вартість включено до ціни товару, щодо якого надається гарантія згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту. Довід відповідача, що ввезений товар є металобрухтом, був відхилений судами.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2013 №0000192520, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не повинен був враховувати результати попередніх контрольних заходів податкового органу, податкові повідомлення-рішення за якими були неузгоджені та перебували в стадії судового оскарження.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень за неправильного застосування норм матеріального права, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи.
На переконання скаржника, при вирішенні питання щодо правомірності включення до складу податкового кредиту за січень 2013 року ПДВ, суди попередніх інстанцій не врахували, що розрахунки за ввезені на митну територію України запасні частини до авіаційних двигунів не здійснювались. Крім того, перевіркою не встановлено і оприбуткування обладнання на склад позивача згідно з відповідними вантажно-митними деклараціями (далі - ВМД). Суди залишили поза увагою, що згідно з рекламаційними листами ввезені запасні частини було визнано непридатними до подальшого використання (забраковано). Фактично, указаний товар є металобрухтом, що відповідає визначенню, наведеному у статті 1 Закону України "Про металобрухт". Також відповідач наголошує на тому, що Товариство вже відображало податковий кредит з придбання зазначених товарів.
Відповідач також вважає, що невідображення у податковій звітності результатів попередніх податкових перевірок призвело до завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 податкової декларації за листопад 2012 року) в розмірі 22005241,00 грн. Зазначена сума не є грошовим зобов`язанням, тому відсутні підстави для застосування наслідків, передбачених пунктом 56.15 статті 56 ПК України, а саме вважати неузгодженим грошове зобов`язання внаслідок оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 28.02.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2022 у цій справі.
У запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Викладені Товариством доводи є аналогічними наведеним у позові та запереченнях на апеляційну скаргу.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Щодо наявності правових підстав для включення до податкового кредиту за січень 2013 року ПДВ в розмірі 362611,00 грн, сплаченого митним органам при розмитненні товарів, отриманих в межах гарантійного ремонту, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з абзацом "в" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
Частина друга пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України регламентує, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Відповідно до частини першої пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За правилами пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов`язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.
Аналіз наведених положень податкового законодавства свідчить, що з моменту подання платником податків митної декларації для митного оформлення ввезених на митну територію України товарів у останнього виникають відповідні податкові зобов`язання зі сплати ПДВ. Після сплати цього податку до бюджету платник податків набуває право на віднесення таких сум до податкового кредиту відповідного періоду. Таке розуміння норм ПК України відповідає характеру і змісту правового регулювання ПДВ та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми ПДВ до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.
Суди попередніх інстанцій установили, що в січні 2013 року Товариством були ввезені і розмитнені товарно-матеріальні цінності в режимі "імпорт" та оформлено ВМД типу ІМ-40, в яких у графі 24 "Характер угоди" зазначено код " 84 - інші випадки", який згідно з наказом Державної митної служби України №1048 від 12 грудня 2007 року "Про затвердження Порядку ведення відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій" не передбачає розрахунки за товар.
Позивач у періоді, що перевірявся, ввіз наступний товар:
- за ВМД №П2010000/2013/000096 - запасні частини, які знято в процесі ремонту з авіадвигуна ТВЗ-117ВМ сер. 02 цивільного використання - стартер повітряний СВ-78БА №н683-1шт, поставлений компанією ВАТ "Улан-Уденский авіаціонній завод", РФ на виконання умов контракту №1323/658-Е10-270-ІШ643(ВТД) від 04.10.2010 в результаті виконання позивачем гарантійних зобов`язань з заміни поставленого в складі двигуна некондиційного агрегату, що підтверджено рекламаційним актом №14 від 31.10.2012;
- за ВМД № 12010000/2013/0000069 - запасні частини, які знято в процесі ремонту з електростанції газотурбінної МОТОР СІЧ ПАЕС-2500Г: редуктор РС 1273 №02102, поставлений компанією ЗАТ НВФ "Недрапроект", РФ на виконання умов контракту № 1323/658-Е 10-061-Яиб43(ВТД) від 24.01.2010 в результаті виконання позивачем гарантійних зобов`язань з заміни поставленого в складі електростанції газотурбінної некондиційного агрегату, що підтверджено рекламаційним актом №4 від 28.02.2012;
- за ВМД №112010000/2013/000162 - запасні частини, які знято в процесі ремонту з авіадвигуна ТВЗ-117ВМ сер. 02 цивільного використання - насос-регулятор НР-ЗВМА-Т №16402115655, поставлений компанією ВАТ "КумАПП", РФ, в результаті виконання позивачем гарантійних зобов`язань з заміни поставленого в складі двигуна некондиційного агрегату, що підтверджено рекламаційним актом №82-53-12 від 11.09.2012;
- за ВМД №112010000/2013/000149 - поворотний стіл оброблювального центра HURON КХ 100 EV02. поставлений компанією ALFLETH ENGINEERING AG, Швейцария, на виконання таким нерезидентом-постачальником умов контракту №1323/658-111-013- CH756(FTD) від 24.01.2011 з гарантійної заміни раніше поставленого дефектного товару (його складових частин), що підтверджено рекламаційним актом від 15.11.2012;
- за ВМД № 112010000/2013/000013 - поковка з корозійної сталі: марки ДИ1-Ш шифр АК- 94А-3 шт., поковки ковані, поставлена компанією ВАТ "Ступінська металургійна компанія", РФ на виконання таким нерезидентом-постачальником умов контракту №804/50193719/200 від 05.12.2008 та додаткової угоди №21 від 28.11.2012 з гарантійної заміни нерезидентом-постачальником раніше поставленого позивачу дефектного товару, що підтверджено рекламаційним актом № 73-Д від 21.03.2012;
- за ВМД №112010000/2013/000196 - поковки з нікелевого сплаву: марки ЭИ437БУ-ВД шифру АК-232Т -1шт. поставлені компанією ВАТ "Ступінська металургійна компанія", РФ на виконання таким нерезидентом-постачальником умов контракту №804/50193719/200 від 05.12.2008 та додаткової угоди №22 від 18.01.2013 з гарантійної заміни нерезидентом-постачальником раніше поставленого позивачу дефектного товару;
- за ВМД № 112010000/2013/000048 - частини системи вимірювання температури: термопари Т-102 №№ 1211892, 1212722. 0520999, 0612349, 0612377, 0612382, 0612802, поставлені компанією ВАТ Казанський завод "Електоприбор", РФ, на виконання таким нерезидентом-постачальником умов контракту №0119/12-Д(УЗ) від 11.11.2011 з гарантійної заміни нерезидентом-постачальником раніше поставленого позивачу дефектного товару, що підтверджено рекламаційним актом №153 від 14.09.2012.
Дослідивши указані первинні документи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що на підставі вищезазначених ВМД позивачу було поставлено обладнання в обмін на раніше експортовані запасні частини, що зняті в результаті здійснення ремонту, а також на заміну раніше імпортованих дефектних товарів. Суди також встановили, що податок на додану вартість був сплачений позивачем відповідно до вимог абзацу "в" пункту 185.1 статті 185 ПК України, що не заперечується відповідачем.
Суди проаналізували положення Порядку ведення відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, затвердженого наказом Державної митної служби України від 15 лютого 2011 року №107, та встановили, що характер угоди " 84" означає "інше" і не передбачає розрахунків за товар у зв`язку з поверненням раніше вивезених матеріальних цінностей або із заміною одних матеріальних цінностей на інші. Наведене свідчить, що зазначений Товариством у ВМД характер угоди " 84" відповідає змісту правочинів, на виконання яких здійснювалася поставка товарно-матеріальних цінностей.
Довід відповідача про відсутність розрахунків із постачальниками за імпортований товар правильно був відхилений судами попередніх інстанцій, оскільки оформлення ВМД здійснювалось з метою виконання гарантійних зобов`язань, вартість яких уже включена до вартості виробу, щодо якого надається гарантія. Крім того, положення підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під постачанням товарів, серед іншого, розуміє і його обмін.
Іншими словами, позивачем сформовано податковий кредит на суму ПДВ, який сплачувався як податкове зобов`язання при ввезенні товари на митну територію України.
Посилання скаржника на те, що ввезений Товариством товар є металобрухтом, що виключає можливість його використання у господарській діяльності, визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки запасні частини, що були поставлені позивачу у межах виконання гарантійних зобов`язань, не переводилися до категорії металобрухту за рішенням власника як це передбачено приписами статті 1 Закону України "Про металобрухт". Більше того, при здійсненні правильності класифікації та кодування товарів в межах митного контролю посадові особи митного органу спірні запасні частини не віднесли до категорії металобрухту, на що правильно звернули увагу суди попередніх інстанцій. При цьому в ході судового розгляду справи суди встановили, що імпортований позивачем товар був оприбуткований та використаний у власній господарській діяльності.
З приводу доводів скаржника, що Товариство вже відображало податковий кредит з придбання товару, поставленого вищевказаними нерезидентами, колегія суддів зазначає, що порушене скаржником питання стосується дотримання позивачем вимог пункту 198.5 статті 198 ПК України. Водночас, останнє не було предметом дослідження під час проведення податкової перевірки, у зв`язку з чим судом правова оцінка таким доводам не надається.
Що ж стосується податкового повідомлення-рішення від 25.04.2013 №0000192520, як уже зазначалось, підставою для його прийняття слугував висновок контролюючого органу про завищення позивачем залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24), за січень 2013 року на 22005241,00 грн у зв`язку із невідображенням в податковій декларації результатів попередніх перевірок.
Суди попередніх інстанцій встановили, що задекларований позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року залишок від`ємного значення у розмірі 22005241,00грн відображався за наростаючим підсумком.
Усі прийняті за наслідками попередніх податкових перевірок податкові повідомлення-рішення, якими було зменшено показники від`ємного значення з податку на додану вартість відповідних звітних періодів, були оскаржені позивачем в судовому порядку.
Суди, керуючись приписами статті 72 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень), також врахували обставини, встановлені судами у справах №2а-0870/10946/11 та №808/6134/13-а.
Так, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.10.2015 у справі №2а-0870/10946/11 позовну заяву ПАТ "Мотор Січ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: №0001250802 від 16.05.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 року на суму 3617603,00 грн та нараховано штрафні санкції на суму 1,00 грн; №0001260802 від 16.05.2011, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ за лютий 2011 року на суму 106219,00 грн та нараховані штрафні санкції на суму 1,00 грн (постанова суду набрала законної сили 16.12.2015).
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2017 у справі №808/6134/13-а, яка набрала законної сили 09.03.2017, позовну заяву ПАТ "Мотор Січ" до Офісу великих платників податків ДФС задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: №0000102520 від 25.03.2013 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ за грудень 2012 року у розмірі 24891656грн; №0000092520 від 25.03.2013 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з ПДВ за грудень 2012 року у розмірі 1133461 грн, в тому числі штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 566730,50 грн.
Під час розгляду цієї справи та у касаційній скарзі податковим органом указані обставини не спростовано. Відповідач також не наводить доказів, які б свідчили, що станом на момент декларування позивачем залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24), за січень 2013 року у розмірі 22005241,00 грн, певні складові такого розміру від`ємного значення, які були зменшені за результатами попередніх податкових перевірок, були узгоджені.
Щодо посилання відповідача на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19, то колегія зазначає, що висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/1693/19 про те, що "грошове зобов`язання платника податків може існувати і в неузгодженій формі, відповідно також може впливати на дату визначення початку існування податкових зобов`язань платника податків, відповідно, може впливати на винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень з урахуванням попередніх неузгоджених грошових зобов`язань", не може бути застосований до спірних правовідносин. Так, у справі № 904/1693/19 Велика Палата Верховного Суду розглядала можливість включення неузгодженого грошового зобов`язання до заяви податкового органу про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство платника податків. Водночас, у цій справі суди першої та апеляційної інстанції застосували частину першу статті 72 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) з посиланням на набрання чинності рішеннями судів у інших справах.
Отже, доводи відповідача щодо неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №904/1693/19, є безпідставними. Правовідносини справи №904/1693/19 і справи, що розглядається, не є релевантними, Велика Палата у зазначеній справі не висловлювала думки щодо питань преюдиційності обставин та щодо правил врахування при розгляді судом справи фактів, встановлених в іншому судовому рішенні.
Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи ж касаційної скарги не впливають на правильність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд