ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 460/19947/23
адміністративне провадження № К/990/13468/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
про визнання дії та бездіяльності протиправними
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року (ухвалене суддею доповідачем Зозулею Д.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року (прийнята у складі колегії: головуючого судді Пліша М.А., суддів Курильця А.Р. та Качмара В.Я.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 1, скаржник, Управління), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач 2), в якій просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 06 липня 2023 року № 172350004366, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII);
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, починаючи із 20 червня 2023 року.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з 01 січня 1986 року він був зареєстрований і постійно проживав у АДРЕСА_1 та в період з 24 березня 1992 року по 18 травня 1993 року був зареєстрований у м. Дубровиця Сарненського району Рівненської області, які належать до зони гарантованого добровільного відселення. Позивач вказує, що в червні 2023 року звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ, однак, відповідач протиправно, на думку позивача, відмовив у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки позивач не підтвердив, що період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року, адміністративний позов задоволено.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача наявні посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка, що підтверджує факт проживання позивача з 01 січня 1986 року і дотепер на території зони гарантованого добровільного відселення (категорія 3), що є достатнім для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку з подальшою її виплатою.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Управління звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 55 Закону №796-XII, у зв`язку із чим дійшли необґрунтованого висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
7. Водночас скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували при ухваленні оскаржуваних судових рішень висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17 та від 11 березня 2024 року № 500/2422/23.
8. На думку скаржника право на застосування положень статті 55 Закону № 796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
9. На підставі указаного скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій дали неправильну оцінку трудовій книжці позивача, яка містить записи про періоди навчання, роботи та служби в армії, що у сукупності не підтверджують наявності трьох років фактичного проживання або роботи на території зони гарантованого добровільного відселення.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
10. Касаційна скарга надійшла до суду 08 квітня 2024 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 460/19947/23, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
12. У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області заявило клопотання про зупинення виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року, у задоволенні якого було Верховний Суд відмовив ухвалою від 05 серпня 2024 року.
13. Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 11 листопада 2024 року.
14. При розгляді цієї справи в касаційному порядку інші учасники справи клопотань не заявили.
Позиція інших учасників справи
15. Від учасників справи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду від 08 квітня 2024 року, згідно з даними про доставку в кабінет Електронного суду, Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області отримано 10 квітня 2024 року о 02:24.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
16. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта громадянина України.
17. Згідно з довідкою Виконавчого комітету Дубровицької міської ради Рівненської області від 24 липня 2023 року за № 598/01 (далі - Довідка № 598/01) позивач був зареєстрований і постійно проживав у АДРЕСА_1 з 19 червня 1969 року по 22 січня 1991 року, з жовтня 1991 року по лютий 1992 року та з 1993 року і дотепер - зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1
18. Крім того, суди встановили, що в період з 24 березня 1992 року по 18 травня 1993 року був зареєстрований у м. Дубровиця Сарненського району Рівненської області.
19. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 07 грудня 2005 року Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
20. 28 червня 2023 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ. Листом № 1700-0208-8/62390 від 06 липня 2023 року на звернення ОСОБА_1 щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку Головне управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області повідомило, що 06 липня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення №172350004366 про відмову в призначенні пенсії за віком, оскільки позивачем не підтверджено період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 не менше 3 років. Оскільки в період з 01 вересня 1984 року по 09 вересня 1991 року позивач навчався, працював та проходив військову службу в населених пунктах, територія яких не відноситься до зони радіоактивного забруднення, зокрема: з 01 вересня 1984 року по 26 лютого 1988 року - навчався в Ровенскому (пізніше - Рівненському) текстильному технікумі; з 04 квітня 1988 року по 20 квітня 1988 року - працював в м. Татарбунари Одеської області; з 27 грудня 1988 року по 02 листопада 1990 року - проходив службу в Радянській армії; з 06 лютого 1991 року по 09 вересня 1991 року - працював на території рф. Отже, на момент звернення до Управління 28 червня 2023 року ОСОБА_1 не має права виходу на пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ.
21. Не погоджуючись із такою відмовою органу Пенсійного фонду в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Позиція Верховного Суду
22. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає таке.
23. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
24. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
25. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
26. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.
27. У статті 1 Конституції України встановлено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.
28. Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
29. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
30. У статті 16 Конституції України зазначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.
31. Позиція Верховного Суду стосовно застосування цієї статті Основного Закону України сформована, зокрема, у постановах від 24 квітня 2024 року у справі № 240/22160/22, від 24 квітня 2024 року у справі № 240/34164/22, від 25 квітня 2024 року у справі № 240/22994/22, від 07 травня 2024 року у справі № 240/30220/22, від 07 травня 2024 року у справі № 240/9080/22, від 12 липня 2024 року у справі № 240/16837/22, від 26 липня 2024 року у справі № 460/11256/23 та від 19 вересня 2024 року у справі № 460/3123/23.
32. Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
33. Звертаючись до суду з позовною заявою, ОСОБА_1 вказав, що набув право на отримання пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ. Однак, відповідач, на його думку, протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушено гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.
34. Таким чином, ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
35. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом № 796-XII.
36. Згідно зі статтею 9 зазначеного Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
37. До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (стаття 11 Закону №796-ХІІ).
38. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 цього Закону особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років відносяться до категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.
39. Згідно зі статтею 65 Закону № 796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
40. Крім того, згідно з частиною першою статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
41. Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не менше 26 років; з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - не менше 28 років; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - не менше 29 років; з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років; з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року - не менше 31 року; з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років; з 01.01.2026 по 31.12.2026 - не менше 33 років; з 01.01.2027 по 31.12.2027 - не менше 34 років; починаючи з 01.01.2028 - не менше 35 років.
42. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
43. Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, згідно з примітою до вказаної статті, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
44. Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону № 1058-ІV і цього Закону.
45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, згідно посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 07 грудня 2005 року Рівненською обласною державною адміністрацією, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3). Вважаючи, що він має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII звернувся до Управління із відповідною заявою.
46. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, з огляду на наявність у нього посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, яке у повній мірі підтверджує той факт, що ОСОБА_1 з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживав або постійно працював чи постійно навчався у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.
47. Суди також вказали, що надана позивачем довідка № 598/01, згідно з якою у періоди з моменту аварії на ЧАЕС по 22 січня 1991 року, з жовтня 1991 року по лютий 1992 року, з 1993 року і дотепер позивач був зареєстрований у АДРЕСА_1, яке належить до 3 зони гарантованого добровільного відселення, додатково підтверджує обґрунтованість заявлених позовних вимог і свідчить про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 3 роки за 2 повні роки проживання в такій зоні.
48. Водночас, такі висновки Суд вважає передчасними з огляду на таке.
49. На виконання положень Закону № 1058-ІV постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).
50. Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності).