ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 140/29885/23
адміністративне провадження № К/990/9562/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 (суддя Валюх В.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024 (судді: Матковська З.М., Глушко І.В., Кузьмич С.М.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вчинити дії щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ з 01.07.2023.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, постійне місце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач має посвідчення потерпілого від аварії на ЧАЕС, як громадянин, який у 1986-1992 роках постійно працювала чи працює або проживає чи проживала у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення (категорія 3).
Позивач з 21.09.2022 перебуває на обліку в ГУПФ України у Волинській області як одержувач пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Також позивач з 01.07.2023 не перебуває у трудових відносинах та не є фізичною особою-підприємцем.
Позивач зазначає, що на її звернення щодо встановлення підвищення до пенсії на підставі статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач відповіді не надав, в подальшому надав відомості Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), що підтверджують її статус як непрацюючого пенсіонера.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась з цим позовом.
ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач хоч і проживає в с. Чарторийськ Камінь-Каширського району Волинської області без реєстрації, проте у встановленому законодавством порядку не зареєструвала/не задекларувала місце проживання на території радіоактивного забруднення, що в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1871-ІХ є обов`язковим для реалізації права на отримання підвищення до пенсії, відповідно відсутні правові підстави для нарахування та виплати підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній до 01.01.2015).
Також суди виходили з того, що наявна в матеріалах справи довідка виконавчого комітету Маневицької селищної ради від 11.09.2023 № 794 свідчить про те, що ОСОБА_1 проживає в с. Чарторийськ Камінь-Каширського району без реєстрації, водночас згідно відомостей Єдиного державного демографічного реєстру місце реєстрації позивачки: АДРЕСА_1 .
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач не погодилась з рішеннями судів попередніх інстанції та звернулась з касаційною скаргою.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, покликається на те, що при вирішенні справи суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №240/4937/18, якою обумовлено типове застосування норм матеріального права, зокрема, проживання позивача, який є непрацюючим пенсіонером, на території радіоактивного забруднення.
Позивач покликається на те, що чинником, який впливає на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону № 796-ХІІ, є статус непрацюючого пенсіонера та його проживання, а не реєстрація на території радіоактивного забруднення.
Також покликається на те, що її місце проживання на території радіоактивного забруднення підтверджується довідкою виконавчого комітету Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області від 11.09.2023 №794.
Покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог в повному обсязі.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі по тексту Закон № 796-XII).
Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01.01.2015) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати (частина друга цієї статті).
01.01.2015 набрав чинності Закон № 76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено у Законі № 796-XII статті 31, 37, 39, 45.
У подальшому Законом України від 04.02.2016 № 987-VIII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" (далі - Закон № 987-VIII; згідно з розділом II "Прикінцеві положення" Закону № 987-VIII він набрав чинності з 01.01.2016) включено до Закону № 796-XII статтю 39 такого змісту:
"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності), зокрема, підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону № 76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018 вказав, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон № 76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
У Рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону № 796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом № 796-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону № 796-ХІІ вказане Рішення не містить.
Тобто вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01.01.2015), яка із 17.07.2018 є чинною.
Відновлена стаття 39 Закону № 796-ХІІ передбачає особливості регулювання праці громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення і встановлює, серед іншого, право на нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі № 240/4937/18 визначила обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: а) позивач проживає на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; б) позивач є непрацюючим пенсіонером; в) відповідачем є відповідне управління ПФУ; г) предметом спору є нарахування та виплата із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному частиною другою статті 39 Закону № 796-ХІІ, у редакції, чинній до 01 січня 2015 року.
Отже, для отримання доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, відповідно до статті 39 Закон № 987-VIII важливим є встановлення місця проживання особи, яка звертається за призначенням підвищення до пенсії, та наявність у неї статусу непрацюючого пенсіонера.