ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 460/9405/21
адміністративне провадження № К/990/15983/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року (головуючий суддя Недашківська К.М.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року (головуючий суддя Пліш М.А., судді: Ніколін В.В., Гінда О.М.)
у справі № 460/9405/21
за позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,
У С Т А Н О В И В:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недоплати позивачу за фактичний час денної роботи, за фактичний час роботи у вихідні дні та святкові дні, за фактичний час роботи у нічний час в період з 02 липня 2019 року по 14 липня 2020 року в сумі 275694,00 грн або встановленої судом; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок щомісячної заробітної плати в період з 02 липня 2019 року по 14 липня 2020 року, нарахувати та виплатити (стягнути) за фактичний час денної роботи, за фактичний час роботи у вихідні та святкові дні, за фактичний час роботи у нічний час в сумі 275694,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 02 липня 2019 року по 14 липня 2020 року позивач здійснював службу у відділі оперативного реагування Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. Однак, відповідач у табелі обліку робочого часу обліковує лише 8-годинний робочий день і 5-денний робочий тиждень та не зараховує роботу у вихідні дні та нічний час. Робота позивача у вихідні та святкові дні, а також у нічний час підтверджується графіками чергувань. Позивач уважає, що відповідач всупереч чинному законодавству не доплачував йому грошове забезпечення за фактичний час денної роботи, за роботу у вихідні, святкові дні та у нічний час.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо недоплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за фактичний час денної роботи, за фактичний час роботи у вихідні дні та святкові дні, за фактичний час роботи у нічний час в період з 02 липня 2019 року по 14 липня 2020 року;
- зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за фактичний час денної роботи, за фактичний час роботи у вихідні дні та святкові дні, за фактичний час роботи у нічний час в період з 02 липня 2019 року по 14 липня 2020 року;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не спростував, що за роботу у період з 02 липня 2019 року по 14 липня 2020 року позивачу не була здійснена оплата праці відповідно до чинного законодавства (не надана грошова компенсація у подвійному розмірі або ж інший день відпочинку з оплатою роботи у вихідний день в одинарному розмірі, як і не оплачена робота у нічний час у підвищеному розмірі).
Також відповідач не спростував доводів позивача про те, що він був залучений до роботи в нічний час в інші дні та те, що вказана робота не була оплачена у підвищеному розмірі.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки на час розгляду справи нарахування позивачу вказаної доплати ще не здійснювалося, у суду відсутні підстави до моменту вчинення відповідачем таких дій, надавати правову оцінку правильності здійсненого позивачем розрахунку сум доплати, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідачем буде здійснений неправильний розрахунок та права позивача в цій частині будуть порушені. Тобто, на час розгляду справи між сторонами саме в цій частині спір ще відсутній.
Спірним у даній справі є виключно право позивача на отримання доплати за службу у святкові дні, нічний час та за службу понад установлений законодавством робочий час.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за службу у святкові дні та за службу понад установлений законодавством робочий час за період з 02 липня 2019 року по 14 липня 2020 року, відповідно до табелів обліку використання робочого часу працівників.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції, виходячи з правових норм та обставин цієї справи, зазначила, що згідно із роз`ясненнями, викладеними в листі Міністерства соціальної політики України від 11 липня 2018 року № 1217/0/101-18/28, у випадку оплати годин роботи у нічний час, оплата тих же годин як надурочних не здійснюється. Також не вважається надурочною робота, яка, зокрема, виконується працівниками з ненормованим робочим днем. У цьому разі переробки понад нормальну тривалість, обумовлені необхідністю виконання звичайних обов`язків, що випливають із трудової функції працівників, не мають виняткового характеру.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач виплачував позивачу грошове забезпечення відповідно до чинного законодавства.
Матеріалами справи підтверджується відсутність доказів, які б свідчили про залучення позивача до понаднормової служби, таких як: наказів, табелів обліку понаднормового виходу, табелів обліку використання робочого часу щодо підтвердження виконання роботи, книги нарядів щодо залучення до служби, графіків нарядів чергувань. У даній спірній ситуації не слід утотожнювати чергування у складі добових нарядів, в тому числі, у нічний час та святкові і вихідні дні, з понаднормовим залученням працівника до служби.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу грошового забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час та для зобов`язання відповідача виплатити позивачу грошове забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час, за період з 02 липня 2019 року по 14 липня 2020 року в сумі 275 694 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати судове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Позивачем зазначено, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів РСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114).
Також скаржник вказує, що підставою відмови судом апеляційної інстанції в позовних вимогах є роз`яснення, викладені в листі Міністерства соціальної політики від 11 липня 2018 року №1217/0/101-18/28.
Проте, як зауважує скаржник, застосування роз`яснень публічного органу виконавчої гілки влади суперечить частині другій статті 6 Конституції України, п. 21 чинного Положення про походження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів РСР від 29 липня 1991 року №114, ст.ст. 72, 73, 106-108 КЗпП України.
Роз`яснення органу виконавчої влади, зокрема лист органу виконавчої влади, не являється нормою права. А тому, на думку позивача, судом апеляційної інстанції порушено пункт 2 статті 242 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2024 року (у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку та у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Шевцової Н.В.) визначено склад суду: Мацедонську В.Е. (головуючу суддю), Білак М.В., Губську О.А.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд цієї справи в порядку письмового провадження на 08 листопада 2024 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 в період з 02 липня 2019 року по 14 липня 2020 року проходив службу як старший інспектор з особливих доручень у відділі оперативного реагування міжрегіонального оперативного управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Згідно наявних у справі відповідей Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та графіків чергувань ОСОБА_1 у період з 02 липня 2019 року по 14 липня 2020 року під час проходження служби в податковій міліції залучався до роботи у складі добових нарядів відділу у святкові та вихідні дні та був залучений до роботи у нічний час.
Разом з тим, як зазначає позивач, співробітники Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби табелюють тільки 8-годинний і 5-денний робочий день на тиждень і не зараховують роботу в понаднормовий час, вихідні дні та нічний час.
Уважаючи своє право на отримання оплати праці у вихідні та святкові дні і нічний час відповідно до норм законодавства порушеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 45 Конституції України максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Постановою Кабінетів Міністрів України від 21 травня 2014 року №236 затверджено Положення про Державну фіскальну службу України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 236)
Відповідно до пункту 1 Положення № 236 Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Відповідно до пункту 7 Положення № 236 ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів. У складі ДФС та її територіальних органах діють підрозділи податкової міліції.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні" від 5 липня 2012 року №5083-VI, який набрав чинності з 12 серпня 2012 року, серед іншого, доповнено Податковий кодекс України розділом XVIII-2 (Податкова міліція).
Станом на час виникнення спірних правовідносин порядок проходження служби в податковій міліції визначався статтею 353 Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс України), відповідно до частини першої якої особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Приписами статті 91 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" визначено, що особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час. Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції. Для поліцейських установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов`язків. Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.
Відповідно до п.356.1 ст.356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про Національну поліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов`язки таких осіб визначені та врегульовані спеціальним законодавством, зокрема Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів PCP від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).
Згідно з пунктом 21 Положення №114 для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства.
Внутрішній розпорядок в органах внутрішніх справ, а також у навчальних закладах (навчальних підрозділах), що здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації начальницького складу Міністерства внутрішніх справ, встановлюється з урахуванням особливостей діяльності різних служб і підрозділів.
При змінній роботі (службі) і безперервному чергуванні встановлюється однакова тривалість денної, вечірньої та нічної зміни.
Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України)
Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Частиною першою статті 52 КЗпП України визначено, що для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п`ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує роботодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).
Згідно зі статтями 54, 57, 58 КЗпП України убачається, що при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (пункт 2 частини першої і частина третя статті 51).
Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.
Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.
Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.
При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності.
Надурочними роботами вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (стаття 62 КЗпП України).
Відповідно до статті 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Оплата праці в надурочний час у подвійному розмірі годинної ставки передбачена частиною першою статті 106 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до статті 107 Кодексу законів про працю України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
Згідно зі статтею 108 Кодексу законів про працю України робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова №704), установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з п. 3 Постанови №704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).