ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2024 року
м. Київ
справа №752/19593/23
адміністративне провадження № К/990/13536/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді: Кобаля М.І., суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О.) у справі №752/19593/23,
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач, скаржник) звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення ЗАВ №02057657 від 01 квітня 2023 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП, та провадження у справі закрити.
2. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2023 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.
3. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків, з дати отримання копії даної ухвали. Копію зазначеної ухвали позивач отримав 04 березня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи
5. На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року, від скаржника 11 березня 2024 року надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з додатками.
6. У вищевказаному клопотанні ОСОБА_1 просив суд поновити строк на апеляційне оскарження, і в якості причин поважності пропуску строку зазначив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 отримано 12 грудня 2023 року, натомість, саме з моменту отримання рішення суду першої, тобто з 13 грудня 2023 року по 03 січня 2024 року, у позивача погіршився стан здоров`я. Також, позивач зазначає, що із запровадженням на території України воєнного стану, майже кожну добу, починаючи з 13 грудня 2023 року по 02 січня 2024 року, оголошувалися повітряні тривоги і існувала постійна загроза ракетними обстрілами.
7. У якості доказів апелянт надає суду апеляційної інстанції копії амбулаторних та стаціонарних виписок останнього за період з 2012 року по 2022 рік, та консультативні висновки лікарів за 24 серпня 2023 року та 13 грудня 2023 року.
8. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2023 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
8.1 Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі про те, що останнім днем подання апеляційної скарги є 11 січня 2024 року не заслуговують на увагу, оскільки спір в цій справі виник з приводу з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до положень статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга в даній категорії справ, подається протягом десяти днів з дня їх проголошення, відповідно до частини 4 статті 286 КАС України.
8.2 Крім того, щодо посилання позивача на погіршення стану здоров`я, тобто з 13 грудня 2023 року по 03 січня 2024 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що з наданих копій амбулаторної картки позивача вбачаються поодинокі записи лікарів. Тобто, доказів обставин на яких наполягає скаржник, зокрема, що після отримання оскаржуваного рішення апелянт був позбавлений можливості звернутися з апеляційною скаргою в межах десятиденного стоку, передбаченого адміністративним судочинством, останнім не надано суду.
8.3 Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що періодичні звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою не можуть бути поважною причиною пропуску строку з даним позовом, оскільки на переконання суду, останній не був позбавлений можливості звернутися до суду з апеляційною скаргою в межах строку - 10 днів, як це передбачено нормами адміністративного судочинства.
8.4 Наостанок суд наголосив, що сам по собі факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на учасника процесу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
9. Не погоджуючись із зазначеними судовим рішеннями позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі №752/19593/23, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
10. Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
11. 09 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі №752/19593/23.
12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 квітня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
13. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі №752/19593/23.
14. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2024 року цю справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Дослідивши матеріали справи та переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
17. За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
18. За приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли Кодексом установлено неможливість такого поновлення.
19. За змістом пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
20. Відповідно до статті 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289, 289-5 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. У справах, передбачених статтею 283-1 цього Кодексу, суд може проголосити скорочене судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
21. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
22. Статтею 295 КАС України встановлені загальні правила обчислення строку на апеляційне оскарження. Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
23. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
24. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, указані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
25. Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
26. Особливості провадження у справах із приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею 286 КАС України.
27. Відповідно до частин першої та другої указаної статті адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів із дня відкриття провадження у справі. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів із дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
28. Згідно з частинами четвертою-п`ятою статті 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів із дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу в десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження із повідомленням учасників справи.
29. Як вбачається з матеріалів справи, 12 грудня 2023 року копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції отримано особисто позивачем, який є апелянтом в даній справі (а.с.101).
30. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано 04 січня 2024 року, що підтверджується штампом суду на першому аркуші апеляційної скарги та не заперечується позивачем.
31. В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження позивач вказував на те, що враховуючи той факт, що копію рішення суду першої інстанції отримано ним 12 грудня 2023 року, то подавши апеляційну скаргу 04 січня 2024 року позивач строк не пропустив, оскільки на його переконання тридцятиденний строк на апеляційне оскарження закінчується 11 січня 2024 року.
32. Крім того, в якості причин поважності пропуску строку зазначив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 отримано 12 грудня 2023 року, натомість, саме з моменту отримання рішення суду першої, тобто з 13 грудня 2023 року по 03 січня 2024 року, у позивача погіршився стан здоров`я. Також, скаржник зазначив, що із запровадженням на території України воєнного стану, майже кожну добу, починаючи з 13 грудня 2023 року по 02 січня 2024 року, оголошувалися повітряні тривоги і існувала постійна загроза ракетними обстрілами.
33. У якості доказів позивач надав суду апеляційної інстанції копії амбулаторних та стаціонарних виписок останнього за період з 2012 року по 2022 рік, та консультативні висновки лікарів за 24 серпня 2023 року та 13 грудня 2023 року.
34. Так, оскільки спір в цій справі виник з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності то відповідно до положень статті 286 КАС України апеляційна скарга в даній категорії справ, подається протягом десяти днів з дня їх проголошення, відповідно до частини 4 статті 286 КАС України.
35. У контексті доводів позивача стосовно поважності причин пропуску строку та висновків апеляційного суду, Суд зазначає таке.
36. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалася та триває на цей час.
37. Водночас уведення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах.
38. За усталеною практикою Верховного Суду питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
39. У постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 140/11951/21 Верховний Суд указував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
40. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
41. Разом з тим, повітряні тривоги не можуть бути основною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки повітряні тривоги не мають постійного та довготривалого характеру. Більш того, тривоги оголошуються у різних регіонах України, та не носять постійного, безперервного характеру. Необхідність перебування в укритті під час повітряних тривог не свідчать про неможливість оскарження судового рішення у встановлений КАС України строк.
42. Так, позивачем не доведено, що тривалість ракетних обстрілів була такою, що об`єктивно унеможливлювала складання і направлення апеляційної скарги в межах строків, передбачених КАС України. Матеріали справи також не містять доказів, які б свідчили, що внаслідок цих обстрілів позивач звертався за медичною допомогою чи мав інші порушення здоров`я, що перешкоджали зверненню до суду.
43. Посилання позивача на погіршення стану здоров`я, тобто з 13 грудня 2023 року по 03 січня 2024 року можуть бути об`єктивною підставою пропуску строку у разі підтвердження належними доказами. В той же час, з наданих копій амбулаторної картки позивача вбачаються поодинокі записи лікарів в цей період. Інші надані позивачем медичні документи, не охоплюють період пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому не можуть бути визнані, як поважні причини пропуску строку встановленого законодавством.
44. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
45. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
46. Тобто, при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
47. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року N° 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов?язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
48. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
49. Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не е абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України")
50. У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі "МШ "Голуб" проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого е право доступу до суду, не є абсолютним: воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагае регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
51. Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
52. У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України" (N°32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
53. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
54. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
55. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява N°45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява N°23436/03).
56. Враховуючи вищевикладене, наведені позивачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку апеляційного не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо неповажності наведених скаржником причин і відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
57. За таких обставин Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права.
58. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
59. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судом апеляційної інстанцій ухвалено законно і обґрунтовано рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
60. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,-