ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 420/13987/23
адміністративне провадження № К/990/18067/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року (головуючий суддя Кравченко К.В., судді Джабурія О.В., Вербицька Н.В.)
у справі №420/13987/23
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до ОСОБА_1
про стягнення збитків на користь держави.
I. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2023 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 суму нанесених збитків державі в розмірі 26 537, 36 грн.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 суму нанесених збитків у розмірі 26 537, 36 грн.
3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
4. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року скасовано, позов залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5. У поданій касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у справі достатньо доказів на підтвердження нанесених відповідачем збитків державі в особі Військової частини НОМЕР_1 однак, відповідачем у добровільному порядку не було відшкодовано вартість завданої майнової шкоди на суму 26537,36 грн.
8. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позовну заяву без розгляду, встановив, що розгляду справи по суті позовних вимог судом першої інстанції передувало ухвалення процесуальних рішень, а саме: ухвалою від 19 червня 2023 року (для усунення недоліків щодо, зокрема, шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду) та ухвалою від 12 липня 2023 року (з ініціативи суду продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із відповідними доказами у зв`язку з визнанням причин пропуску строку звернення із вказаним позовом неповажними).
9. В подальшому, у зв`язку з усуненням позивачем недоліків, що слугували підставою для залишення позовної заяви без руху, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду як таку, що відповідає вимогам статтям 160, 161 КАС України.
10. При цьому апеляційним судом акцентовано увагу на тому, що суд першої інстанції питання про поважність пропуску строку звернення до суду не розглядав взагалі і рішення про поновлення такого строку не приймав, не вирішувалось також це питання і в рішенні суду першої інстанції.
11. Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що останнім днем виникнення підстав, які дають право Військовій частині НОМЕР_1 на звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення збитків у вказаній справі, є 12 січня 2022 року, тобто день закінчення місячного строку (з 13 грудня 2021 року), встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, проте оскільки позивач звернувся з цим позовом поза межами місячного строку звернення до суду, то наявні правові підстави для залишення позову без розгляду.
12. Разом з цим, надаючи оцінку викладеним позивачем в заяві від 21 липня 2023 року аргументам стосовно причин пропуску цього строку, суд апеляційної інстанції визнав їх неповажними, оскільки вони жодним чином не доводять наявність об`єктивних причин, які унеможливили звернення до суду з цим позовом в період з 13 грудня 2021 року по 12 січня 2022 року, тобто ще до початку введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. Обґрунтування касаційної скарги зводяться до незгоди скаржника з висновками суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку звернення до суду з позовом.
14. Скаржник зазначає, що з урахуванням вимог абзацу другого частини другої статті 122 КАС України щодо тримісячного строку звернення суб`єкта владних повноважень з позовом до суду, апеляційний суд неправильно вказав, що для звернення до адміністративного суду встановлено місячний строк, який сплив у січні 2022 року. На думку скаржника, такий строк сплив у березні 2022 року.
15. Скаржник наполягає на тому, що представником Військової частини НОМЕР_1 належним чином доведено наявність підстав для поновлення строку на подання цього позову, і вирішення питання про неповажність цих обставин не давало суду право залишати позов без розгляду.
16. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою з`ясування питання поважності пропуску строку звернення до суду у лютому-березні 2022 року під час стрімкого просування російських військ. При цьому, жодного додаткового строку для належного обґрунтування цих обставин апеляційний суд не надав.
17. Автор касаційної скарги вважає, що оцінюючи пропуск строку подання позову, апеляційний суд не враховував висновок наведений у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 у справі №342/158/17, відповідно до якого для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.
18. Також позивач акцентує увагу на тому, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.
19. З цього приводу скаржник зазначає, що особовий склад Військової частини НОМЕР_1 був залучений до виконання бойових завдань за призначенням для здійснення відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, передислокації військової частини, евакуації, у зв`язку з чим Військова частина НОМЕР_1 повинна була постійно змінювати місце дислокації, що стало причиною несвоєчасного отримання та надсилання поштової кореспонденції.
20. Серед іншого позивач також вказує на те, що судом апеляційної інстанції не з`ясовано конкретні причини, умови та обставини, через які дії не були виконані (позов подано з пропуском строку), юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, посилаючись при цьому на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2023 року в справі №280/656/22.
21. Відповідач відзив на касаційну скаргу не надіслав, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України, не є перешкодою для перегляду судового рішення.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
23. Касаційне провадження у вказаній справі відкрито з підстави, передбаченої абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України щодо оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 цього Кодексу, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
24. Предметом спору в справі, що розглядається, є правомірність стягнення майнової шкоди, заподіяної військовослужбовцем державі в особі військової частини.
25. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом та правильність застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 8 частини першої статті 240 КАС України щодо підстав залишення позовної заяви без розгляду.
26. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
27. Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
28. Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
29. За змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.
30. Положеннями статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
31. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (абзац 2 частини другої статті 122 КАС України).
32. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, згідно з частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
33. Разом з цим, системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
34. Зокрема, нормами процесуального закону передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому дати змогу подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
35. За правилом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
36. В касаційній скарзі позивачем порушено питання порядку обчислення строку звернення до суду суб`єктом владних повноважень з вимогами про стягнення збитків на користь держави.
37. Верховний Суд наголошує на тому, що з урахуванням вимог статті 341 КАС України перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
38. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
39. В даному випадку на стадії касаційного провадження спірним у цій справі є виключно питання дотримання позивачем, суб`єктом владних повноважень, строку звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення збитків на користь держави.
40. Як установлено судами попередніх інстанцій, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 13 грудня 2021 року №723 "Про результати службового розслідування" встановлено порушення ОСОБА_1 вимог законодавства, які призвели до спричинення ним державі збитків та зобов`язано помічника командира з правової роботи підготувати та направити до суду позовну заяву про відшкодування збитків.
41. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що саме дата прийняття наказу №723 "Про результати службового розслідування" - 13 грудня 2021 року є датою початку обчислення процесуального строку для звернення до суду.
42. Разом з цим, визнаючи неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №818/1688/16 та від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16, виходив з того, що цей спір є спором щодо проходження військової (публічної) служби, а тому застосував до спірних правовідносин місячний строк звернення до суду з позовом, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
43. Слід зазначити, що у зазначених судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, зокрема, що спори у справах щодо відшкодування державі шкоди, завданої військовослужбовцем під час здійснення ним повноважень, пов`язаних з проходженням військової (публічної) служби, є публічно-правовими і належать до юрисдикції адміністративних судів.
44. Також у цих же справах Велика Палата Верховного Суду зазначила, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
45. Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду зазначений спір саме пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, оскільки у випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи під час перебування її на публічній службі.
46. У контексті спірного питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, варто зазначити, що до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб`єкт владних повноважень.
47. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 січня 2021 року у справі №140/6315/20, від 24 червня 2021 року у справі №420/4099/20, від 06 квітня 2023 року у справі №320/7204/21 та підстави для відступлення від них відсутні.
48. Таким чином, суд апеляційної інстанції, установивши дату початку перебігу строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом, з якою погоджується і позивач (13 грудня 2021 року) невірно застосував норми процесуального права, а саме частину п`яту статті 122 КАС України.
49. Слід звернути увагу, що передумовою для надання оцінки аргументам щодо поважності причин пропуску строку є правильне визначення самого строку, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
50. Положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу. Питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов`язковому порядку має бути з`ясовано судом.
51. Правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі. Аналогічні правила КАС України розповсюджує й під час перегляду справи в апеляційній та касаційній інстанціях.
52. Такий правовий підхід у застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду визначений у постанові Верховного Суду від 23 серпня 2022 року в справі №826/2098/18 та від 14 липня 2022 року в справі №380/10649/21, від 23 вересня 2020 року в справі №640/5645/19.
53. Ураховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, дійшов передчасних висновків, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.
54. Доводи викладені у касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, знайшли своє підтвердження.
55. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
56. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 353, 356 КАС України, Верховний Суд