ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2024 року
м. Київ
справа №560/16087/23
адміністративне провадження № К/990/18423/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №560/16087/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2024 року (головуючий суддя: Гонтарук В. М., судді: Матохнюк Д.Б., Біла Л.М.)
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не перерахування та не виплатити ОСОБА_1 з 3 березня 2022 року до 25 травня 2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, перерахунку у зв`язку з цим усіх отриманих виплат під час проходження військової служби;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 3 березня 2022 року до 25 травня 2023 року грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, перерахунку у зв`язку з цим усіх отриманих виплат під час проходження військової служби.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено.
Не погодившись із висновками суду першої інстанції, відповідач (Військова частина НОМЕР_1 ) звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення від 30 листопада 2023 року. Одночасно, апелянтом було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено скаржнику 10 календарних днів для усунення недоліків апеляційної скарги із наведенням поважних підстав його пропуску.
Відмовляючи Військовій частині НОМЕР_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду прийнято 30 листопада 2023 року в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, отримано відповідачем в електронному кабінеті через систему "Електронний суд" 1 грудня 2023 року о 03:43 год, отже останнім днем подання апеляційної скарги є 1 січня 2024 року, натомість апеляційну скаргу подано 24 лютого 2024 року, тобто з пропуском 30-денного строку на апеляційне оскарження.
Оцінюючи доводи апелянта про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження з посиланням на те, що спірне рішення Військова частина НОМЕР_1 не змогла вчасно отримати, оскільки робота у системі "Електронний суд" потребувала відповідних навиків, суд цієї інстанції зауважив, що особливості організації роботи в установі жодним чином не впливають на неухильність виконання своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов`язаних з процедурою отримання спірного рішення. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, на переконання апеляційного суду, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Окрім того, суд зауважив, що відсутність доступу до ЄСІТС по певних причинах, які не відповідають вимогам статті 296 КАС України, не є свідченням недопущення апелянтом невиправданого зволікання з вчиненням дій на усунення недоліків апеляційної скарги. Натомість, вказані дії апелянта можуть бути розцінені як зловживання правом на апеляційне оскарження рішення суду.
Ухвалою від 7 травня 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд за наслідками розгляду заяви Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій апелянт указав ті ж обставини, оцінку яким апеляційним судом надано в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовив.
Ухвалою від 7 травня 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд з урахуванням наведеного відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду прийнято 30 листопада 2023 року.
Не погоджуючись з ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2024 року, відповідач оскаржив її в касаційному порядку.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
У касаційній скарзі Військова частина НОМЕР_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування доводів касаційної скарги Військова частина НОМЕР_1 наполягає на тому, що текст оскаржуваного судового рішення у розділ ЕК користувача у ЄСІТС, який містить засоби індикації факту надходження документу - розділ "Повідомлення" скаржнику не надходив. До того ж просить урахувати велику кількість (понад 561) судових справ, в яких стороною є військова частина, що в свою чергу суттєво ускладнює перевірку відомостей по кожній судовій справі на предмет надходження процесуальних документів.
З огляду на вказані обставини, відповідач уважає, що висновок апеляційного суду про відсутність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження зроблений як без урахування обставин справи, так і з порушенням норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Копію цієї ухвали ОСОБА_1 отримав засобами поштового зв?язку 17 червня 2024 року, що підтверджується поштовим відправленням за штрих-кодовим ідентифікатором 0600271498290. Правом подати відзив на касаційну скаргу позивач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 4 листопада 2024 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору.
Відповідно до приписів статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
Отже, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Колегія суддів зазначає, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
У разі подання апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин пропуску такого строку чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19).
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.
За обставинами цієї справи, Військова частина НОМЕР_1 була обізнана про наявність судового провадження у цій справі, нею був поданий відзив на позовну заяву ОСОБА_1 .
Справу № 560/16087/23 Хмельницький окружний адміністративний суд 30 листопада 2023 року розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін.
Копію рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року по справі № 560/16087/23 Військовій частині НОМЕР_1 було надіслано до її електронного кабінету. Документ доставлено до електронного кабінету 1 грудня 2023 року о 03:43, що підтверджується довідкою, складеною секретарем Хмельницького окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі №560/16087/23 надіслано для оприлюднення: 30 листопада 2023 року. Зареєстровано: 1 грудня 2023 року. Забезпечено надання загального доступу: 4 грудня 2023 року.
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою 24 лютого 2024 року.
З огляду на зміст доводів військової частини при апеляційному розгляді та у касаційній скарзі, аргументи щодо поважності пропуску строку зводяться до того, що скаржника, як користувача системи ЄСІТС не було проінформовано про те, що надходження процесуальних документів не буде відображатися у розділі "Повідомлення" електронного кабінету військової частини. Одночасно скаржник наголошував на неможливості постійного моніторингу військовою частиною надходження процесуальних документів по кожній судовій справі з огляду на велику кількість справ за участі скаржника.
Водночас Верховний Суд уважає, що велике навантаження, пов`язане з тим, що Військова частина НОМЕР_1 є стороною у значній кількості справ, які перебувають у провадження судів різних юрисдикцій, а тому постійно перевіряти інформацію по кожній судовій справі на предмет надходження процесуальних документів без повідомлення в підсистемі "Електронного суду" в "Електронному судовому кабінеті" фізично практично не можливо - суто суб`єктивна причина та не є обставиною, яка є об`єктивно непереборною та не залежить від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язаною з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (постанова Верховного Суду від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22).
Ураховуючи наведене у сукупності, Верховний Суд уважає, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції правомірно виходив із того, що Військова частина НОМЕР_1 не довела таких обставин, які б давали підстави для поновлення їй строку звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 560/16087/23.
Військова частина НОМЕР_1 була обізнана про наявність судового провадження у справі № 560/16087/23 й суд першої інстанції виконав процесуальний обов`язок щодо надсилання судового рішення учаснику справи (відповідачу).
З огляду на запровадження підсистем ЄСІТС "Електронний кабінет" та "Електронний суд", що забезпечують можливість направлення судом документів у справах в електронній формі шляхом їхнього надсилання до Електронного кабінету користувача (у тому числі автоматично), приписи КАС України щодо надсилання судового рішення в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення мають імперативний характер лише у випадку відсутності в учасника справи Електронного кабінету.
Отже, надіслання судового рішення в електронній формі до Електронного кабінету Військовій частині НОМЕР_1 - належний, визначений процесуальним законодавством способом надсилання судового рішення учаснику справи.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, за відсутності причин, які б свідчили про поважність пропуску такого строку, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене та приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 без задоволення, а оскаржуваної ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2024 року - без змін.
З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд