ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 280/12848/21
адміністративне провадження № К/990/8399/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №280/12848/21
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про виплату грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року (головуючий суддя: Ясенова Т.І., судді: Суховаров А.В., Головко О.В.)
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, в особі представника - ОСОБА_2, до Військової частини НОМЕР_1, в якій позивач, після уточнення позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при нарахуванні позивачу грошового забезпечення з 20 липня 2020 року до 31 грудня 2020 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік в редакції, яка втратила чинність згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18;
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при нарахуванні позивачу грошового забезпечення з 1 січня 2021 року до 9 серпня 2021 року в редакції, яка втратила чинність згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18;
- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з 20 липня 2020 року до 31 грудня 2020 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік із розрахунку місячного грошового забезпечення, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розмір посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з 1 січня 2021 року до 9 серпня 2021 року із розрахунку місячного грошового забезпечення, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розмір посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний;
- зобов`язати відповідача виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення, відповідно до Порядку №159 з серпня 2020 року по день фактичного розрахунку.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 27 грудня 2022 року адміністративний позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1, які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення із 20 липня 2020 року до 31 грудня 2020 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік в редакції, яка втратила чинність згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18.
Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1, які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення з 1 січня 2021 року до 9 серпня 2021 року в редакції, яка втратила чинність згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18.
Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 20 липня 2020 року до 31 грудня 2020 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік із розрахунку місячного грошового забезпечення, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розмір посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 1 січня 2021 року до 9 серпня 2021 року із розрахунку місячного грошового забезпечення, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розмір посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 2 травня 2023 року подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2023 року відмовлено Військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 повернуто заявнику через неусунення недоліків, визначених в ухвалі від 31 липня 2023 року.
4 грудня 2023 року Військовою частиною НОМЕР_1 повторно подано до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року.
Ухвалою від 29 січня 2024 року Третій апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишив без руху для надання доказів наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження або зазначення інших підстави для його поновлення з наданням доказів на підтвердження існування інших підстав.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 лютого 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
У касаційній скарзі Військова частина НОМЕР_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що на виконання ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року, Військовою частиною НОМЕР_1 до суду апеляційної інстанції 7 лютого 2024 року було направлено клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження. Проте 26 лютого 2024 року судом апеляційної інстанції винесено ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України через неусунення недоліків, визначених в ухвалі від 29 січня 2024 року.
Як зазначає скаржник, він своєчасно виконав вимоги ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року та усунув недоліки (надав клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження) у встановлений строк, а тому підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження в апеляційного суду не було, що вказує на протиправність цієї ухвали.
Ухвалою Верховного Суду від 8 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач не подав відзив на касаційну скаргу, копію ухвали про відкриття касаційного провадження доставлено до електронного кабінету представника позивача 10 квітня 2024 року о 03:12 год, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
ІІ. Позиція Верховного Суду
Надаючи правову оцінку встановленим апеляційним судом обставинам справи щодо подання апеляційної скарги та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 293 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.
Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
Право на апеляційне оскарження судового рішення кореспондується із обов`язком учасників справи дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху. Підставою залишення апеляційної скарги без руху стало те, що апеляційна скарга подана скаржником після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України і підстави, наведені скаржником не є поважними. Цією ухвалою надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали шляхом направлення до суду апеляційної інстанції заяви із зазначенням поважних підстав для поновлення строку, встановленого для апеляційного оскарження та доказів на підтвердження обставин викладених у такій заяві.
Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримано відповідачем 8 лютого 2024 року о 14:53 год через підсистему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Таким чином, останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги є 18 лютого 2024 року.
Приписами частин першої та восьмої статті 120 КАС України, яка встановлює правила обчислення процесуального строку, визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.
Відповідно до частини дев`ятої статті 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року, оскільки скаржник на виконання ухвали суду від 29 січня 2024 року не надав заяву про поновлення строку звернення до суду.
Своєю чергою відповідач у касаційній скарзі стверджує, що 7 лютого 2024 року направив на адресу Третього апеляційного адміністративного суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги разом із клопотанням про поновлення строків на апеляційне оскарження.
Між тим, оригіналів указаних документів, з відміткою про отримання їх судом, матеріали адміністративної справи №280/12848/21 не містять.
З метою перевірки факту направлення скаржником і, відповідно, отримання апеляційним судом указаних документів, Верховний Суд через систему КП ДСС переглянув електронний примірник адміністративної справи №280/12848/21.
Так, з нього убачається, що 27 лютого 2024 року на адресу суду апеляційної інстанції від Військової частини НОМЕР_1 за вих.№ 0 від 8 лютого 2024 року надійшло клопотання про поновлення строків на апеляційне провадження у цій справі, яке було зареєстровано в суді апеляційної інстанції 27 лютого 2024 року за № 15399/24.
Водночас, з матеріалів справи неможливо встановити якою саме датою вказане клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження у цій справі було направлено Військовою частиною НОМЕР_1 до Третього апеляційного адміністративного суду.
Вказані розбіжності у матеріалах паперової і електронної справи №280/12848/21 не дають суду змоги пересвідчитися чи були апелянтом усунуті недоліки апеляційної скарги у строк та спосіб, визначений ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року.
Разом з тим право на апеляційне оскарження судового рішення, за умови сумлінного, добросовісного та своєчасного виконання учасником справи процесуального обов`язку, не може ставитися в залежність від строку пересилання поштової кореспонденції оператором поштового зв`язку та не може позбавляти особу права на апеляційний перегляд справи, яке є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України.
За таких обставин, висновки апеляційного суду про те, що вимоги означеної ухвали у визначений судом строк апелянтом не виконані, є передчасними.
Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За наведеного правового регулювання Верховний Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відтак, суд касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу та скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції з направленням справи до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
З огляду на результат касаційного розгляду у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд