ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2024 року
м. Київ
справа №400/8159/23
адміністративне провадження № К/990/44558/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №400/8159/23
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області,
третя особа: Державна судова адміністрація України
про стягнення суддівської винагороди
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2023 року (головуючий суддя: Градовський Ю.М., судді: Турецька І.О., Шеметенко Л.П.).
УСТАНОВИВ :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТУ ДСА України в Миколаївській області, третя особа: ДСА України, в якому просив суд стягнути суддівську винагороду за червень 2023 року в розмірі: 115 143,60 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він працює на посаді судді Ленінського районного суду міста Миколаєва. Проте за червень 2023 року суддівську винагороду йому взагалі не виплачено, що є порушенням права на оплату праці.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди за червень 2023 року.
Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за червень 2023 року з урахуванням висновків суду в цій справі.
У задоволенні позовних вимог про стягнення суддівської винагороди за червень 2023 року в розмірі: 115 143,60 грн відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що питання обрахунку, розміру та виплати суддівської винагороди унормовується виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що виключає можливість застосування до спірних правовідносин вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року №2352-ІХ.
Також суд першої інстанції підкреслив, що Закон України "Про судоустрій та статус суддів" не передбачає будь-яких обмежень у виплаті суддівської винагороди тим суддям, які проходять військову службу під час мобілізації. При цьому, будь-яких змін до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" законодавцем внесено не було, що свідчить про відсутність підстав для невиплати позивачеві суддівської винагороди за червень 2023 року.
Що стосувалось заявленої позивачем суми суддівської винагороди у розмірі: 115 143, 60 грн, то суд першої інстанції вважав, що в даному випадку повноваження щодо вирішення питання щодо нарахування та виплати позивачеві суддівської винагороди у розмірі, встановленому ЗУ "Про судоустрій та статус суддів", із врахуванням передбачених цим Законом складових, належить саме відповідачу, а тому суд не може перебирати на себе вказану функцію.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2023 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року скасовано.
Прийнято у справі нову постанову, якою у задоволені позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, третя особа: Державна судова адміністрація України, про стягнення суддівської винагороди відмовлено.
Приймаючи протилежне рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що територіальні управління Державної судової адміністрації України здійснюють фінансування судів щодо виплати суддівської винагороди на підставі відповідних наказів голів судів, якими визначається розмір суддівської винагороди, яка підлягає сплаті судді відповідного суду.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, на підставі наказу голови Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19 липня 2022 року за №12ос/г/22 позивачу з 19 липня 2022 року припинено виплату середнього заробітку на час його увільнення у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період з 19 липня 2022 року, а отже на переконання суду, у цьому випадку відсутні правові підстави стверджувати, що ТУ ДСА в Миколаївській області допустило протиправну бездіяльність в частині нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди у спірному періоді.
Таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23 листопада 2023 року у справі №340/5033/22 та від 30 листопада 2023 року у справі №340/5054/22.
У підсумку суд апеляційної інстанції виснував, що оскільки у спірний період позивачем не здійснювалось правосуддя, а він проходив військову службу, то в даному випадку відсутнє право у позивача на нарахування суддівської винагороди за червень 2023 року.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить постанову П`ятого апеляційного адміністративного від 7 грудня 2023 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23 листопада 2023 року у справі №340/5033/22 та від 30 листопада 2023 року у справі №340/5054/22 щодо питання застосування норми права, а саме - статті 119 КЗпП України.
Скаржник наголошує на тому, що "середній заробіток" та "суддівська винагорода" є різними поняттями, які регулюються різними законами та обчислюються за різними формулами. Виплата середнього заробітку згідно зі статтею 119 Кодексу законів про працю України не є тотожною виплаті суддівської винагороди у розумінні Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Середній заробіток розраховується на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 за два останні місяці перед подією, тоді як суддівська винагорода - щомісячно на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" . Зазначає, що норми статті 119 Кодексу законів про працю України не можуть регулювати спірні правовідносини.
Скаржник також зауважує, що судом апеляційної інстанції залишилось не врахованим, що наказом голови суду йому було припинено виплату середнього заробітку, однак відсутній будь-який наказ про припинення виплати суддівської винагороди.
Правом подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України відповідач не скористався, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій за наявними в справі матеріалами. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу Суду про відкриття касаційного провадження доставлено Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Миколаївській області 9 січня 2024 року о 22:03 год.
Третя особа своїх пояснень до суду не надала. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу Суду про відкриття касаційного провадження доставлено Державній судовій адміністрації України 16 жовтня 2024 року о 20:30 год.
Ухвалою Верховного Суду від 9 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного від 7 грудня 2023 року з підстав, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 5 листопада 2024 року закінчено підготовчі дії у цій справі та призначено її до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Указом Президента України "Про призначення суддів" від 17 жовтня 2019 року №760/2019 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Ленінського районного суду міста Миколаєва безстроково.
З березня 2022 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу до Збройних Сил України за мобілізацією.
19 липня 2022 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX, який вніс зміни до статті 119 Кодексу законів про працю України, скасувавши право мобілізованих громадян на збереження середнього заробітку.
У зв`язку з цим, 19 липня 2022 року головою Ленінського районного суду міста Миколаєва було видано наказ №12ос/г/22 "Про припинення виплати середньомісячного заробітку ОСОБА_1".
За червень 2023 року ОСОБА_1 не отримував суддівську винагороду.
Не погоджуючись із невиплатою суддівської винагороди за червень 2023 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 130 Конституції України закріплено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
За приписами статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та Законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Засади та порядок фінансування судів установлені статтями 148, 149 Закону №1402-VIII.
За правилами частин третьої, четвертої статті 148 Закону №1402-VIII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до частини першої статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Положенням про Територіальне управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України 25 вересня 2015 року визначено, що основним завданням управління є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів Миколаївської області та фінансове забезпечення місцевих загальних судів Миколаївської області з метою створення належних умов діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області та місцевих загальних судів Миколаївської області.
Заходи по фінансовому забезпеченню місцевих загальних судів Миколаївської області включають в себе і нарахування та виплату суддівської винагороди.
За приписами частини другої статті 24 Закону №1402-VІІІ голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.
Нарахування, у тому числі суддівської винагороди суддям, здійснюється на підставі наказів голів суддів, табелів обліку робочого часу, копії яких передаються судами управлінню для виконання.