ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 620/7657/23
адміністративне провадження № К/990/3887/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №620/7657/23
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року (головуючий суддя: Соломко І.І.)
і постанову останову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року (головуючий суддя: Собків Я.М., судді: Сорочко Є.О., Чаку Є.В.).
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 пред`явив позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив суд:
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу із застосуванням для обрахунку грошового забезпечення жовтень і листопад 2016 року (за період з моменту неправомірного звільнення 14 грудня 2016 року до дня ухвалення рішення судом 11 жовтня 2021 року) із урахуванням раніше невірно обрахованої суми судом у справі №620/6246/20;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) виплатити йому грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у сумі: 20000,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 11 жовтня 2021 року у справі №620/6246/20, серед іншого, присудив йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.
У цьому контексті ОСОБА_1 указував на те, що при обчисленні суми середнього заробітку суд у рішенні від 21 жовтня 2021 року неправильно взяв вихідні дані у виді грошового забезпечення (за листопад і грудень 2016 року, а потрібно за жовтень і листопад 2016 року), що підтверджується ухвалою цього ж суду від 7 червня 2023 року, внаслідок чого він недоотримав грошове забезпечення за час вимушеного прогулу і відповідач цього не виправив.
ІІ. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року, закрито провадження у частині позовних вимог про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу із застосуванням для обрахунку грошового забезпечення жовтень і листопад 2016 року (за період з моменту неправомірного звільнення 14 грудня 2016 року по день ухвалення рішення судом 11 жовтня 2021 року), та з урахуванням раніше неправильно обрахованої суми судом у справі №620/6246/20.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, який підтримав суд апеляційної інстанції, про наявність підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав).
Цей висновок суди мотивували тим, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі №620/6246/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2022 року, визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 14 грудня 2016 року №287-ос, яким виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого техніка пожежної безпеки відділу персоналу ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 ; стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2016 року до 11 жовтня 2021 року у розмірі: 586293,09 грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.
Суди вказали на те, що обираючи спосіб захисту порушеного права у цій справі (№620/7657/23), ОСОБА_1 використав конструкцію статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України щодо однакового предмета позову (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) та за один і той же період (з 14 грудня 2016 року до 11 жовтня 2021 року), що вирішено судом у справі №620/6242/20 і виконане ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Одночасно з цим, суди зазначили, що судовий контроль стосовно повноти й правильності виконання зобов`язальної частини резолютивної частини рішення у справі №620/6246/20 із урахуванням неправильно обрахованої суми, як частина дій з нарахування, не може вирішуватись ініціюванням нового позову.
ІІІ. Короткий зміст касаційної скарги й відзиву
Ухвалою від 7 лютого 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року і постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року.
ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року та направити справу на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.
Скаржник покликається на неправильне застосування судами попередній інстанцій норм процесуального права, зокрема, пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - "КАС України").
Позиція ОСОБА_1 полягає в тому, що для закриття провадження немає підстав.
Скаржник зазначає, що ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 червня 2023 року у справі №620/6246/20 підтверджує факт помилки суду, допущеної ним у рішенні від 11 жовтня 2021 року у справі №620/6246/20 при обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому він звернувся з позовом у справі, яка переглядається, щоби стягнути середній заробіток, недоотриманий не з його вини.
Також ОСОБА_1 стверджує, що склад суду апеляційної інстанції в цілому і суддя Сорочко Є.О. зокрема підлягали відводу і не могли брати участь у розгляді його справи. Зазначає, що суд апеляційної інстанції неналежно виконував свої процесуальні обов`язки, а суддя раніше брав участь у розгляді справи №620/6246/20 та не виправив помилку місцевого суду в обрахунку середнього заробітку.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзиві просить касаційну скаргу залишити без розгляду оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду з того самого фактичного предмету спору і між тими самими сторонами.
ІV. Мотиви Верховного Суду
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у цьому випадку наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки має місце спір між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмету і позов, заявлений з тих самих підстав, що й у справі №620/6246/20, за наслідками розгляду якої ухвалено рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі від 11 жовтня 2021 року, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2022 року.
Надаючи оцінку правильності застосування судами першої й апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Згідно пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників судового процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.
Так, у межах розгляду справи №620/6246/20 ОСОБА_1 у грудні 2020 року пред`явив позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив суд:
- визнати незаконними та протиправними дії відповідача щодо прийняття та застосування до позивача наказу від 14 листопада 2016 року №261-ос, прийнятого на підставі рішення атестаційної комісії про звільнення, яким припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби позивача, та наказу від 14 грудня 2016 року №287-ос, яким виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення позивача;
- зобов`язати відповідача, з обов`язковим виконанням статті 299 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 (у редакції на час спірних правовідносин), поновити позивача на військовій службі з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у справі від 11 жовтня 2021 року у справі №620/6246/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2022 року, позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 14 грудня 2016 року №287-ос, яким виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 ;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого техніка пожежної безпеки відділу персоналу ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 ;
- стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2016 року до 11 жовтня 2021 року у розмірі: 586293,09 грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.
Отже, у межах адміністративної справи №620/6246/20 суд уже розглядав питання стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2016 року до 11 жовтня 2021 року.
У межах справи, яка переглядається (№620/7657/23), ОСОБА_1 у червні 2023 року пред`явив позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив суд:
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу із застосуванням для обрахунку грошового забезпечення жовтень і листопад 2016 року (за період з моменту неправомірного звільнення 14 грудня 2016 року до дня ухвалення рішення судом 11 жовтня 2021 року) із урахуванням раніше невірно обрахованої суми судом у справі №620/6246/20;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) виплатити йому грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у сумі: 20000,00 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року у справі №620/7657/23, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року, на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України закрито провадження у частині позовних вимог про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу із застосуванням для обрахунку грошового забезпечення жовтень і листопад 2016 року (за період з моменту неправомірного звільнення 14 грудня 2016 року по день ухвалення рішення судом 11 жовтня 2021 року), та з урахуванням раніше невірно обрахованої суми судом у справі №620/6246/20.
Указані судові рішення є предметом касаційного перегляду.
Також ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року, на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України закрито провадження у частині позовних вимог про в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн.
Ці судові рішення не є предметом касаційного перегляду.
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 заявляє повторно ті самі вимоги до того самого відповідача з тих самих підстав.
За таких обставин, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій в тому, що позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 у цій справі вже були вирішені судовим рішенням у справі №620/6246/20, яке набрало законної сили 24 січня 2022 року.
Відтак суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно закрив провадження у справі, керуючись пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України.
На переконання Суду, пред`явлення ОСОБА_1 позову у справі, яка переглядається, з покликанням на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 червня 2023 року у справі №620/6246/20 про відмову в усуненні помилки технічного характеру, не свідчить про те, що підстави позовів у справах №620/6246/20 і №620/7657/23 є неоднаковими, адже в обох справах позови зумовлені вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2016 року до 11 жовтня 2021 року.
Також Суд зазначає, що доводи ОСОБА_1 про обґрунтованість заявлених ним відводів суддями суду апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржених судових рішень.
Зрештою доводи ОСОБА_1 про недопустимість повторної участі судді Сорочка Є.О. в розгляді цієї справи (№620/7657/23) теж не підтвердилися. Участь зазначеного судді у розгляді справи №620/6246/20 не є обставиною, з якою процесуальний закон пов`язує недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи чи сумніви у неупередженості або об`єктивності судді.
На цій основі Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не допустили порушень процесуального закону при ухваленні оскаржених судових рішень, тому відсутні підстави для їхнього скасування чи зміни.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
У задоволенні касаційної скарги належить відмовити, а оскаржені судові рішення слід залишити без змін.
З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,