РІШЕННЯ
Іменем України
08 листопада 2024 року
м. Київ
справа №990/95/24
адміністративне провадження № П/990/95/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Стародуба О.П., Чиркіна С.М.
розглянув у порядку письмового провадження
справу № 990/95/24
за позовом ОСОБА_1
до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. 28.03.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач; ВККС; Комісія), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВККС щодо прийняття рішення за зверненням Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - ОАСК) від 25.12.2023 №03-18/38398/23 "Щодо поведінки ОСОБА_2 ";
- зобов`язати ВККС розглянути по суті звернення ОАСК від 25.12.2023 № 03-18/38398/23 "Щодо поведінки ОСОБА_2 " та прийняти рішення у порядку ч. 5 ст. 96 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та п. 17 Регламенту ВККС, затвердженого рішенням Комісії від 13.10.2016 № 81/зп-16 (в редакції від 19.10.2023 №119/зп-23).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. На підставі наданих сторонами письмових доказів Суд встановив, що на виконання рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2023 складено звернення від 25.12.2023 №03-18/38398/23 "Щодо поведінки ОСОБА_2" (далі - звернення від 25.12.2023).
3. У зверненні йшлося про те, що 21.12.2023 в українському національному інформаційному агентстві "УНІАН" відбувся брифінг за участю голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_2. з питань наявності у нього громадянства російської федерації. Під час брифінгу ОСОБА_2, пов`язав розкриття інформації про його можливе російське громадянство з початком кваліфікаційних процедур, у тому числі щодо деяких суддів ліквідованого Окружного адміністративного суду м. Києва, та вимагав надання йому охорони через побоювання фізичної розправи.
Колектив суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, дотримуючись презумпції невинуватості, рішуче засуджує дії осіб, які, перебуваючи на посаді судді та маючи громадянство інших країн, в порушення п. 2 ч. 7 ст. 126 Конституції України та п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) добровільно не звільнилися та продовжують працювати на займаних посадах в органах та установах системи судоустрою, чим підривають довіру до судової влади в цілому.
У зверненні судді ОАСК виразили осуд щодо публічних звинувачень колективу Окружного адміністративного суду міста Києва без наведення будь-яких доказів чи обставин. Автори звернення вважали озвучену інформацію емоційною, маніпулятивною та такою, що не відповідає дійсності. Судді не можуть бути об`єктом такої довільно та публічної інтерпретації суспільно-значимих подій з боку судді - керівника ВККС.
На думку авторів, поведінка ОСОБА_2 підриває авторитет та суспільну довіру до правосуддя і судової влади та є свідченням недотримання ним етичних стандартів судді як складової професійної етики члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
У зверненні вимагалося від ВККС надати оцінку діям ОСОБА_2 і у разі встановлення підстав для звільнення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з посади, визначених п. 6 ч. 1 ст. 96 Закону №1402-VIII, внести до Вищої ради правосуддя подання про звільнення з посади відповідного члена Комісії.
4. 28.12.2023 звернення від 25.12.2023 надійшло до ВККС.
5. 15.02.2024 на адресу Комісії надійшов лист №03-18/5066/24 за підписом голови Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1., у якому позивач просив надати інформацію щодо розгляду листа від 25.12.2023.
6. Листом від 05.03.2024 №36-1352/24 позивача повідомлено про те, що в засіданні Комісії 29.02.2024 було внесено пропозицію включити до переліку питань розгляд листів Окружного адміністративного суду міста Києва за підписом голови ОСОБА_1 від 25.12.2023 та від 15.02.2024 щодо вимоги надати оцінку діям члена Комісії ОСОБА_2 . За результатами обговорення членами Комісії не встановлено підстав для розгляду листів від 25.12.2023 та від 15.02.2024. Зазначене питання за результатами голосування членів Комісії затверджено до розгляду не було.
7. 11.03.2024 на адресу Комісії надійшов запит про отримання публічної інформації, в якому позивач просив надати витяг з протоколу засідання Комісії від 29.02.2024 про включення до переліку питань щодо розгляду листів Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2023 та від 15.02.2024, копію технічного запису засідання, проект рішення та копію ухваленого рішення, інформацію щодо доповідача за вказаними листами та особи, яка визначала дату, час і місце проведення засідання Комісії щодо розгляду вказаних листів, перелік питань, що виносилися на засідання та дату оприлюднення вказаної інформації на вебсайті Комісії, інформацію щодо порядку розгляду вказаних листів та норм законодавства, якими керувалася Комісія під час їх вирішення.
8. Листом Комісії від 15.03.2024 № В-1593/24 позивачу:
- роз`яснено порядок розгляду листів від 25.12.2023 та від 15.02.2024;
- повідомлено, що перелік питань, внесений для розгляду на засіданні Комісії 29.02.2024, оприлюднено на вебсайті Комісії 28.02.2024;
- зазначено, що у засіданні Комісії 29.02.2024 членом Комісії ОСОБА_3 внесено пропозицію включити до переліку питань розгляд вказаних листів, вказане питання не було затверджено до розгляду;
- повідомлено про те, що з огляду на незатвердження до розгляду вказаного питання Комісією, рішення за результатами голосування членів Комісії щодо внесення вказаного питання до розгляду не ухвалювалось;
- роз`яснено позивачу порядок направлення витягу із протоколу засідання та копії технічної фіксації засідань.
9. Позивач з такими діями та бездіяльністю ВККС не погодився, у зв`язку з чим звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи позивача
10. На обґрунтування позову позивач зазначає, що члени ВККС повинні у своїй діяльності та поза її межами дотримуватися найвищих стандартів етичної поведінки, у тому числі принципів та правил етики, які застосовуються до суддів (ч. 9 ст. 94 Закону №1402-VIII).
Висловлювання голови ВККС ОСОБА_2 на брифінгу, що відбувся 21.12.2023, щодо деяких суддів ліквідованого Окружного адміністративного суду міста Києва, яке стало підставою звернення до ВККС з листом від 25.12.2023 №03-18/38398/23 "Щодо поведінки ОСОБА_2", порушує права позивача як судді та голови Окружного адміністративного суду міста Києва.
Крім того, на виконання рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2023 позивача було уповноважено подати до ВККС звернення "Щодо поведінки ОСОБА_2".
ВККС не виконала вимог ч. 5 ст. 96 Закону №1402-VIII та п. 17 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13.10.2016 № 81/зп-16, (далі - Регламент) в частині прийняття рішення про внесення Вищій раді правосуддя подання про звільнення члена Комісії ОСОБА_2 з посади. Неприйняття Комісією рішення, передбаченого ч. 5 ст. 96 Закону №1402-VIII та п. 17 Регламенту, за наслідками розгляду звернення від 25.12.2023 свідчить про протиправну бездіяльність Комісії.
Аргументи відповідача
11. 29.04.2024 до Верховного Суду надійшов відзив відповідача та письмові докази.
12. Відповідач зазначив, що Законом №1402-VIII передбачено порядок звільнення члена Комісії, регламентовано дискреційні повноваження Комісії щодо внесення подання про звільнення з посади відповідного члена Комісії за наявності встановлених Комісією підстав такого звільнення на підставі відповідного рішення Комісії. Регламентом визначено підстави та порядок внесення окремих питань до розгляду на пленарному засіданні Комісії.
Комісія в межах повноважень, визначених Законом №1402-VIII, самостійно визначає перелік питань, які підлягають розгляду, та черговість їх розгляду.
Враховуючи, що розгляд листів Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2023 та від 15.02.2024 не було затверджено до розгляду у засіданні 29.02.2024 за результатом голосування членів Комісії, рішення, передбачене п. 104 параграфу 8 розділу І Регламенту, Комісією не ухвалювалося.
Відповідно до рішення Комісії від 27.03.2024 №93/зп-24 ОСОБА_2 звільнено з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за власним бажанням, що унеможливлює застосування положень ч. 6 ст. 96 Закону №1402-VIII у спірних правовідносинах.
IV. ВИСНОВКИ СУДУ
13. Суд оцінив обставини справи, аргументи сторін та дійшов таких висновків.
14. Відповідно до ч. 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
15. Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
16. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
17. Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
18. Відповідно до ч. 1 ст.92 Закону №1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
19. Згідно з ч. 9 ст. 94 Закону №1402-VIII члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повинні у своїй діяльності та поза її межами дотримуватися найвищих стандартів етичної поведінки, у тому числі принципів та правил етики, які застосовуються до суддів.
До ухвалення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України остаточного рішення стосовно судді (кандидата на посаду судді) член Комісії зобов`язаний утримуватися від будь- яких оціночних публічних висловлювань стосовно такого судді (кандидата на посаду судді), у тому числі поза межами здійснення своїх повноважень як члена Комісії.
20. Приводом для звернення від 25.12.2023 були висловлювання голови ВККС ОСОБА_2 на брифінгу стосовно впливу суддів Окружного адміністративного суду м. Києва на діяльність Комісії та його особисто.
21. Згідно зі ст. 1 Закону №1402-VIII судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.
22. Відповідно до ч. 1, 3 4 ст. 6 Закону №1402-VIII здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади.
23. Авторитет правосуддя є конституційною цінністю (ст. 34 Конституції України) і предметом постійного суспільного інтересу.
24. Відповідно до Висновків Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) № 3 (2002, пункти 30, 33) та № 18 (2015, пункт 41) КРЄС стверджує, що кожен суддя несе відповідальність за сприяння та захист судової незалежності, яка функціонує не лише як конституційна гарантія для судді, але й накладає на суддів етичний та/або юридичний обов`язок зберігати цю незалежність і виступати на захист верховенства права та незалежності суду, коли ці фундаментальні цінності опиняються під загрозою. Це поширюється як на питання внутрішньої, так і зовнішньої незалежності.
25. У пунктах 60, 61 Висновок КРЄС № 25 (2022) передбачено: якщо судова незалежність або здатність судової влади виконувати свою конституційну роль знаходяться під загрозою або зазнають нападу, судова влада має бути стійкою та відважно захищати свою позицію.
Оскільки обов`язок захищати випливає з незалежності судової влади, він стосується кожного судді. Коли суддя робить такі заяви не лише від свого власного імені, але й від імені судової ради, асоціації суддів чи іншого представницького органу судової влади, захист, який надається цьому судді, буде посилений.
26. Для того, щоб авторитет правосуддя було реально захищено, право на звернення до компетентних органів, а у разі потреби - до суду з відповідними позовами мають органи суддівського врядування та самоврядування, суддівські асоціації, суди та судді. Їх юридична заінтересованість, як передумова звернення до суду, полягає у прагненні забезпечити авторитет правосуддя та судової влади.
27. Ухвалою від 14.06.2024 Суд витребував у позивача копію рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2023.
28. 26.06.2024 до Верховного Суду надійшла належним чином засвідчена копія протоколу зборів Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2023. З протоколу вбачається, що позивача як голову суду було уповноважено звернутися до ВККС України з вимогою надати оцінку діям ОСОБА_2, і, у разі встановлення підстав для звільнення члена ВККС України з посади, внести до ВРП відповідне подання про звільнення.
29. Суд враховує, що позивач ОСОБА_1 є головою Окружного адміністративного суду м. Києва та діяв на виконання рішення загальних зборів суддів цього суду.
30. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону №1402-VIII голова місцевого суду, зокрема, забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду.
31. У Висновку № 19 (2016) КРЄС також звертала увагу на роль голів судів. Визначала, що повсякчасно головним завданням голів судів має бути захист незалежності та безсторонності суддів та суду в цілому (п. 7). Голови судів діють як охоронці незалежності, безсторонності та ефективності суду і мають самі поважати внутрішню незалежність суддів у їхніх судах (п. 13).
32. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 має право на звернення до суду з позовом щодо оскарження бездіяльності ВККС з порушеного ним питання. Суд також бере до уваги, що ВККС право ОСОБА_1 на позов не заперечує.
33. Стосовно суті спору Суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
34. Згідно з ч. 1 ст. 96 Закону №1402-VIII підставами для звільнення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з посади є:
1) подання заяви про звільнення з посади члена Комісії за власним бажанням;
2) неспроможність виконувати свої повноваження за станом здоров`я (за наявності медичного висновку);
3) виявлення обставин щодо його невідповідності вимогам, установленим цим Законом;
4) порушення вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції;
5) неучасть у роботі Комісії протягом одного календарного місяця поспіль без поважних причин або неодноразова (тричі і більше) відмова без поважних причин від голосування з питань, що розглядаються;
6) грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним із статусом члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або виявило його невідповідність займаній посаді, допущення іншої поведінки, що підриває авторитет та суспільну довіру до правосуддя і судової влади, у тому числі недотримання етичних стандартів судді як складової професійної етики члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
35. Відповідно до п.п. 5-6 ст. 96 Закону №1402-VIII у разі встановлення підстав для звільнення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з посади, визначених пунктами 3-6 частини першої цієї статті, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може своїм рішенням внести до Вищої ради правосуддя подання про звільнення з посади відповідного члена Комісії. З дня ухвалення рішення Комісії про внесення зазначеного подання такий член Комісії відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до прийняття рішення Вищою радою правосуддя.
Процедура розгляду та ухвалення рішення про звільнення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за поданням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України здійснюється відповідно до положень Регламенту Вищої ради правосуддя.
36. Проте Закон №1402-VIII не передбачає процедури розгляду та ухвалення рішення про звільнення члена ВККС в самій Комісії.
37. Регламент Вищої кваліфікаційної комісії суддів України затверджено рішенням Комісії від 13.10.2016 № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19.10.2023 № 119/зп-23, зі змінами)(далі - Регламент).
38. Оскільки процедура розгляду та ухвалення рішення про звільнення члена ВККС за поданням ВККС законом не визначена, але частково врегульована Регламентом ВККС, Суд вважає, що слід керуватися Регламентом.
39. Пунктом 14.6 Регламенту передбачено, що член Комісії може бути звільнений з посади у разі грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом члена Комісії або виявило його невідповідність займаній посаді, допущення іншої поведінки, що підриває авторитет та суспільну довіру до правосуддя і судової влади, у тому числі недотримання етичних стандартів судді як складової професійної етики члена Комісії.
40. Відповідно до п. 17 параграфу 4 розділу 1 Регламенту у разі надходження до Комісії звернення про виявлення обставин щодо невідповідності члена Комісії вимогам, установленим Законом; порушення ним вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції, а також про неучасть члена Комісії у роботі Комісії протягом одного календарного місяця поспіль без поважних причин або неодноразової відмови без поважних причин від голосування з питань, що розглядаються; наявність обставин, які свідчать про грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним із статусом члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або виявило його невідповідність займаній посаді; допущення іншої поведінки, що підриває авторитет та суспільну довіру до правосуддя і судової влади, у тому числі недотримання етичних стандартів судді як складової професійної етики члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, не пізніше сьомого робочого дня з дня отримання такого звернення Комісія у пленарному складі ухвалює рішення про внесення Вищій раді правосуддя подання про звільнення члена Комісії в порядку, визначеному Комісією.
Член Комісії, щодо якого розглядається питання про внесення Вищій раді правосуддя подання про його звільнення, має право надати пояснення щодо обставин, які стали підставою для відповідного звернення, а у разі неможливості безпосередньої участі в засіданні Комісії надати такі пояснення письмово чи взявши участь у засіданні в режимі відеоконференції.
З дня ухвалення Комісією рішення про внесення зазначеного подання такий член Комісії відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до ухвалення рішення Вищою радою правосуддя. В рішенні Комісії про внесення подання зазначається про відсторонення такого члена Комісії від посади.
41. Звернення від 25.12.2023 стосується висловлювань голови ВККС ОСОБА_2, які, на думку авторів - суддів Окружного адміністративного суду м. Києва, підривають авторитет та суспільну довіру до правосуддя і судової влади.
42. Регламент ВККС (у редакції, затвердженій рішенням Комісії від 19.10.2023 № 119/зп-23) не передбачав докладної процедури розгляду такого звернення, зокрема щодо попередньої, до розгляду на засіданні Комісії, перевірки його обґрунтованості. На це звертали увагу й окремі члени ВККС ( ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ) в окремій думці щодо Рішення ВККС від 21.11.2023 про вжиття заходів у зв`язку з надходженням депутатського звернення народного депутата України ОСОБА_9, констатуючи, що "Комісія перебуває у стані правової невизначеності, зокрема в частині того, що відсутній порядок належної підготовки розгляду такого питання на засідання Комісії у пленарному складі".
https://vkksu.gov.ua/sites/default/files/field/additions/okrema_dumka_do_rishennya_vid_21.11.2023_no_133zp-23.docx
43. Згодом рішенням ВККС від 18.09.2024 № 287зп-24 пункт 17 параграфу 4 розділу 1 Регламенту було доповнено нормами, які передбачають процедуру розгляду звернень, однак на час звернення ОСОБА_1 відповідної процедури не було.
44. З огляду на положення п.п. 5-6 ст. 96 Закону №1402-VIII, а також потребу у захисті авторитету правосуддя, Суд вважає, що за чинної на час виникнення спору редакції Регламенту, у разі надходження до ВККС звернення з вимогою внести до ВРП подання про звільнення члена ВККС, Комісія повинна розглянути його по суті: оцінити звернення на предмет наявності підстав для звільнення члена ВККС та вирішити питання про внесення відповідного подання або про відмову у такому внесенні, якщо за результатами розгляду звернення виявиться, що такі підстави відсутні.
45. На засіданні Комісії 29.02.2024 заступник голови Комісії ОСОБА_3 вніс пропозицію включити до переліку питань порядку денного розгляд листів Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2023, від 15.02.2024 щодо вимоги надати оцінку діям члена Комісії ОСОБА_2 . Зазначене питання за результатами голосування членів Комісії не було затверджено до розгляду. Тобто більшість членів Комісії проголосували за те, щоб Комісія це питання не розглядала і, відповідно, не вирішувала.
46. Не розглянувши звернення голови Окружного адміністративного суду міста Києва та не перевіривши наявність в них обставин для внесення подання про звільнення, не прийнявши за їх розглядом відповідного рішення, ВККС припустилася бездіяльності, оскільки не прийняла рішення у пленарному складі не пізніше сьомого робочого дня з дня отримання звернення, як це передбачено п. 17 Регламенту.
47. Оцінюючи таку бездіяльність ВККС на предмет її протиправності, Суд бере до уваги правові висновки, що містяться у постановах Верховного Суду України від 13.06.2017 у справі № 21-1393а17 та Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 9901/814/18, неодноразово застосовані в інших спорах.
48. Ці висновки зводяться до того, що загально прийняте розуміння "протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень" визначається як зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Отже, для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною адміністративний суд не може обмежитися лише одним фактом неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а й зобов`язаний також з`ясувати і перевірити наявність або відсутність конкретних причин, умов та обставин, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. При цьому, важливе значення мають: юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
49. Окрім того, у постанові від 04.03.2021 у справі № 855/14/21 Верховний Суд звернув увагу на те, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень, та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.
50. Застосовуючи ці висновки в контексті обставин справи, що розглядається, Суд бере до уваги, що метою звернення ОСОБА_1 до ВККС було надання оцінки діям ОСОБА_2 і внесення до Вищої ради правосуддя подання про звільнення його з посади члена Комісії.
51. Приписи ст. 96 Закону №1402-VIII розповсюджуються лише на чинних членів ВККС. Однак на час звернення до суду (02.04.2024) ОСОБА_2 звільнено з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за власним бажанням (рішення Комісії від 27.03.2024 № 93/зп-24), що унеможливлює застосування положень ч. 6 ст. 96 Закону №1402-VIII у спірних правовідносинах.
52. На час звернення позивача до суду ВККС вже не мало повноважень оцінювати дотримання ОСОБА_2 етичних стандартів судді як складової професійної етики члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Таким чином, бездіяльність ВККС, що виявилася у несвоєчасному розгляді звернення ОСОБА_1, припинилася з дня звільнення ОСОБА_2 з посади члена Комісії, тобто 27.03.2024, і до звернення позивача до суду (02.04.2024).
53. Суд звертає увагу, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
54. Отже, ефективний захист прав є метою адміністративного судочинства. З огляду на це, вирішуючи кожен спір, адміністративні суди, з урахуванням вимог позовної заяви та позиції сторін, повинні застосовувати такі способи захисту, які будуть ефективними на практиці.
55. Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
56. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).
57. Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.
58. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
59. Позивач обрав саме цей спосіб захисту: просив визнати незаконною бездіяльність визнати протиправною бездіяльність ВККС щодо прийняття рішення за зверненням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2023 №03-18/38398/23 "Щодо поведінки ОСОБА_2 " та зобов`язати ВККС розглянути по суті це звернення та прийняти рішення.
60. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
61. Суд звертає увагу, що як у п. 4 ч. 1 ст. 5, так і п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України цей спосіб захисту складається з двох частин:
а) констатуючої - суд визнає бездіяльність протиправною і
б) зобов`язуючої - суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вчинити певну дію, прийняти рішення.
62. Сама лише констатація протиправності бездіяльності не може ефективно захистити позивача, оскільки у такому разі можливість використання висновків суду може бути невиправдано ускладнене діями або подальшою бездіяльністю органів влади держави-відповідача, їх врахування цілковито залежить від відповідача. Це не сумісно з критеріями ефективності судового захисту.
Отже, визнаючи бездіяльність протиправною, суд повинен в силу закону застосувати і спонукаючий засіб впливу, зобов`язуючи відповідача виправити порушення у спосіб вчинення певної дії.
63. Такий правовий висновок викладено, зокрема у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 340/2074/19.
64. Застосовуючи цей висновок до справи, що розглядається, Суд вважає, що сама лише констатація бездіяльності ВККС, яка виявилася у зволіканні з розглядом і вирішенням звернення позивача, не відповідає вимогам ефективного способу захисту, оскільки не здатна відновити права позивача на розгляд звернення.
65. Річ у тім, що з 27.03.2024 ВККС не має повноважень вирішувати питання про внесення подання про звільнення колишнього члена Комісії ОСОБА_2 . Через це Суд не може зобов`язувати Комісію до вчинення дій, які не ґрунтуються на законі та не відповідають її повноваженням на час вирішення справи.
66. Зважаючи на це, вимога позивача зобов`язати Комісію до розгляду звернення ОСОБА_1 не відповідає чинним повноваженням Комісії і її не може бути задоволено.
67. Суд також враховує, що зволікання з розглядом звернення не мало вагомих наслідків для прав та інтересів позивача; можливість оцінки дій та висловлювань судді ОСОБА_2 на предмет суддівської етики в загальному порядку не втрачено.
68. Зважаючи на вище викладене, Суд вважає, що в контексті обставин цієї справи бездіяльність ВККС не може бути визнана протиправною, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 255, 266, 295 КАС України, Суд, -