ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 922/5224/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т. Є. - головуючої, Булгакової І. В., Колос І. Б.,
за участю секретаря судового засідання - Іщука В. В.,
представників:
позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" - Василевська О. В,
відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківміськгаз" -
Мар`їна І. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 (колегія суддів: Пуль О. А. (головуючий), Білоусова Я, О., Мартюхіна Н. О.) та на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2024 (суддя Прохоров С. А.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківміськгаз"
про стягнення коштів,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (далі - позивача, ТОВ "Харківгаз Збут") подало до господарського суду позов, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківміськгаз" (далі - відповідача, ТОВ "Харківміськгаз") 4 189 674,92 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача з визначення непобутовому споживачу спожитих у грудні 2018 року об`ємів природного газу в обсязі 293,268 тис. куб. м вартістю 4 180 923,62 грн, що встановили суди у справі № 922/137/19, тобто з вини відповідача, позивач закупив у продавця завищений обсяг природного газу, тому наявні підстави для стягнення збитків у розмірі 4 189 674,92 грн, які складаються з:
- 4 180 923,62 грн - суми, зазначеної в акті приймання-передачі природного газу, дії щодо складання якого визнано протиправними у справі № 922/137/19;
- 8 749,30 грн судових витрат, понесених позивачем при розгляді справи № 922/137/19.
Господарський суд Харківської області у рішенні від 01.04.2024, залишеним без змін Східним апеляційним господарським судом згідно з постановою від 24.07.2024, у задоволенні позову відмовив.
Висновки судів мотивовані відсутністю повного складу цивільного правопорушення для стягнення з відповідача збитків у розмірі 4 180 923,62 грн, а також недоведеністю позивачем неможливості коригування ним планового обсягу закупленого природного газу на 2018 рік. Щодо збитків у розмірі 8 749,30 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи № 922/137/19, суди вказали на відсутність підстав для їх задоволення, оскільки ці судові витрати були розподілені судом пропорційно задоволеним вимогам відносно кожного з відповідачів у наведеній справі (ТОВ "Харківгаз Збут" та ТОВ "Харківміськгаз").
У поданій касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, а також на наявність підстав касаційного оскарження за п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, позивач вказав, що суди не врахували правових висновків Верховного Суду щодо питання застосування ст. 73- 75, 76, 77, 86, 236 ГПК України, стандартів доказування, принципу "змагальності сторін" у постановах:
- від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (Великої Палати Верховного Суду);
- від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19 (Верховного Суду),
в результаті чого суди залишили поза увагою обставини, встановлені у справі № 922/137/19, щодо неправомірності нарахувань відповідачем обсягів природного газу непобутовому споживачу та те, що визначення позивачем в акті приймання-передачі природного газу на суму 4 180 923,62 грн є наслідком виявлених порушень та неправомірних дій відповідача, тому саме з вини відповідача позивач закупив завищений обсяг природного газу та поніс збитки в розмірі 4 180 923,62 грн.
Також за доводами касаційної скарги суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме:
- п. 27 ч. 1 ст. 1 та ст. 39 Закону України "Про ринок природного газу", де чітко розмежовано функції операторів газорозподільної / газотранспортної систем, газосховища, установки LNG, постачальника природного газу, в результаті чого дійшли помилкового висновку, що коригування обсягів природного газу повинен здійснювати позивач, а не відповідач як Оператор ГРМ;
- ч. 1 ст. 5 Закону України "Про природні монополії";
- п. 7 гл. 3 р. ІХ положення Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (у редакції від 01.08.2018);
- п. 12 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (у редакції від 01.08.2018).
Позивач зазначив, що саме за вказаними нормами, зокрема, на відповідача як Оператора ГРМ покладено обов`язок з коригування обсягів природного газу на підставі рішення суду, а коригування балансу позивачем як постачальником природного газу без відповідних дій Оператора ГРМ неможливе та неправомірне.
У контексті наведеного позивач вказав на підставу касаційного оскарження за п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування підп. 8, 11 п. 3 гл. 2 р. І та п. 7 гл. 3 р. ІХ Кодексу ГРМ (у редакції від 01.08.2018, яка діяла станом на момент виникнення правовідносин у справі № 922/137/19) у подібних правовідносинах.
Окрім того, позивач посилається на те, що суди не дослідили та не надали оцінки підписаним відповідачем як Оператором ГРМ реєстрам обсягів розподіленого природного газу споживачам позивача за грудень 2018 року, на підставі яких позивач закупив природний газ для непобутових споживачів, в тому числі в обсязі 293,268 тис. куб. м вартістю 4 180 923,62 грн, що є підставою касаційного оскарження за п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України у взаємозв`язку з п. 1 ч. 3 ст. 310 цього Кодексу.
Верховний Суд в ухвалі від 25.09.2024 відкрив касаційне провадження у справі з підстав, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
02.10.2024 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи позивача, врахувавши заперечення відповідача у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.
У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Харківгаз Збут" є постачальником природного газу для потреб непобутового споживача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг" (далі - ТОВ "БМВ Лізинг") на підставі дійсного договору від 01.01.2016.
Обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених у заяві - приєднання до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.
Оператором ГРМ є ТОВ "Харківміськгаз" (відповідач), яке надає ТОВ "БМВ Лізинг" оплатні послуги з розподілу природного газу на підставі відповідного договору від 01.01.2016.
Відповідно до додаткової угоди до договору від 01.01.2018 сторони визначили планові обсяги постачання газу у 2018 році по місяцях (1 квартал - 9 тис. куб. м, 2 квартал - 8,1 тис. куб. м, 3 квартал - 7,5 тис. куб. м, 4 квартал - 8,5 тис. куб. м).
Згідно з підписаними ТОВ "Харківміськгаз" реєстрами обсягів розподіленого природного газу споживачам позивача обсяг фактично спожитого ТОВ "БМВ Лізинг" у грудні 2018 року природного газу склав 293,268 тис. куб. м.
На підставі даних в реєстрах відповідача позивач (покупець) на умовах договору поставки природного газу від 27.12.2017 закупив у продавця природний газ для промислових споживачів, в тому числі для ТОВ "БМВ Лізинг" в обсязі 293,268 тис. куб. м.
Суди з`ясували, що у договорі поставки природного газу покупець та продавець погодили, зокрема, такі умови:
п. 1.1 - продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2018 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити його вартість на умовах договору;
п. 2.1 - продавець передає покупцеві у 2018 році газ в обсязі до 30 650,00 тис. куб. м;
п. 2.2 - обсяги газу, що планується передати за договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу;
п. 2.3 - допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі + / - 5 % від узгодженого сторонами згідно з п. 2.1 договору планованого обсягу продажу газу без коригування планового обсягу;
п. 3.5 - коригування планових обсягів газу оформляється покупцем у вигляді заявки.
Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 до договору поставки природного газу у грудні 2018 року продавець передав, а покупець прийняв фактичний обсяг природного газу в об`ємі 4532,1669 тис. куб. м (вартістю 62 044 899,32 грн), 293,268 тис. куб. м з яких, за твердженням позивача, закуплено для ТОВ "БМВ Лізинг". Водночас суди попередніх інстанцій не встановили таких обставин, оскільки акт від 31.12.2018 містить відомості щодо загального обсягу газу без деталізації по споживачах.
Відповідно до відображених відповідачем в реєстрах обсягів природного газу за грудень 2018 року позивач визначив ТОВ "БМВ Лізинг" вартість спожитого природного газу у грудні 2018 року, яка склала 4 180 923,62 грн за 293,268 тис. куб. м, про що зазначив в акті приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 № ХОЗ00029096, який ТОВ "БМВ Лізинг" не підписало.
У провадженні господарських судів перебувала справа № 922/137/19 за позовом ТОВ "БМВ Лізинг" до ТОВ "Харківміськгаз" та ТОВ "Харківгаз Збут", в межах розгляду якої вирішувались питання правомірності оформленого протоколом від 04.01.2019 № 868 рішення постійно діючої комісії з питань, пов`язаних з розглядом актів про порушення, складених у разі виявлення порушень споживачем (несанкціонованим споживачем), що не є побутовим, вимог Кодексу ГРМ, про задоволення акта про порушення від 26.12.2018 № 1625/18, складеного ТОВ "Харківміськгаз", а також правомірності дій:
- ТОВ "Харківміськгаз" (відповідач у справі, яка розглядається) щодо складання:
- акта приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 № ХРГ0052778;
- акта наданих послуг з розподілу природного газу № ХРГ00024984 від 31.12.2018 на суму 94 702,10 грн;
- рахунка на оплату за розподіл природного газу № 69000030 від 08.01.2019 на суму 93 930,97 грн;
- рахунка на оплату необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу від 08.01.2019 № 69000044 на суму 21 234 502,40 грн;
- розрахунка необлікованих об`ємів природного газу за період з 26.06.2018 до 01.12.2018 кількістю споживчого газу 1 801 816,00 куб. м;
- розрахунку не облікованих об`ємів природного газу з 01.12.2018 до 26.12.2018 кількістю споживчого газу 290 880,00 куб. м;
- ТОВ "Харківгаз Збут" (позивач у справі, яка розглядається) щодо складання акта приймання-передачі природного газу за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 31.12.2018 № ХОЗ00029096 на суму 4 180 923,62 грн.
Господарський суд Харківської області у рішенні від 14.05.2019 у справі № 922/137/19, залишеному без змін Східним апеляційним господарським судом згідно з постановою від 31.07.2019, позов задовольнив повністю, а саме: визнав протиправним та скасував назване рішення постійно діючої комісії та, як наслідок, визнав протиправними дії ТОВ "Харківміськгаз" та ТОВ "Харківгаз Збут" щодо складання документів, в тому числі розрахункових, на підставі рішення постійно діючої комісії, оскільки оскаржувані у справі документи не відповідають положенням, зокрема, Кодексу ГРМ.
Верховний Суд у постанові від 05.11.2019 постановлені у справі № 922/137/19 судові рішення залишив без змін.
Вказуючи що ТОВ "Харківгаз Збут" понесло збитки на суму 4 180 923,62 грн з вини відповідача, оскільки закупило завищений об`єм природного газу в обсязі 293,268 тис. куб. м на суму 4 180 923,62 грн, внаслідок чого був складений акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 № ХОЗ00029096, дії щодо складання якого визнано неправомірними через виявлені порушення та неправомірні дії ТОВ "Харківміськгаз", про що зазначено у судових рішеннях у справі № 922/137/19, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у позові суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач не довів належними доказами:
- самого факту заподіяння збитків в розумінні ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України, оскільки з аналізу спірних правовідносин вбачається, що обсяги газу, які були закуплені для "БМВ Лізинг" на суму 4 180 923,62 грн, фактично не були спожиті, адже матеріали справи не містять доказів як самої поставки, так і фактичного споживання ТОВ "БМВ Лізинг" такого обсягу газу, а нарахування 4 180 923,62 грн визнано неправомірним у справі № 922/137/19;
- наявність в діях відповідача вини, з якою позивач пов`язує безпідставну закупівлю об`ємів природного газу в більшому розмірі, оскільки (1) такі обсяги були закуплені в межах плану, визначеного договором від 27.12.2017 (п. 2.1 - у грудні - 5 100,00 тис. куб. м), (2) матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення позивачем заявок до продавця на коригування планових обсягів газу за договором від 27.12.2017 (п. 3.5), з яких би вбачалось, що такий обсяг газу на грудень 2018 року замовлено саме на підставі обсягів, визначених відповідачем у реєстрі, (3) позивач не довів неможливості коригування закуплених обсягів газу з його продавцем;
- наявність причинно-наслідкового зв`язку між закупівлею позивачем газу на суму 4 180 923,62 грн, яку позивач вважає понесеними збитками, та протиправною поведінкою відповідача;
- розміру понесених збитків, оскільки матеріали справи не містять розрахунку майнової шкоди та обґрунтованого розрахунку закупівельної вартості природного газу, що свідчить про документальну необґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми збитків у розмірі 4 189 672,92 грн.
Отже, відмова у позові мотивована недоведеністю позивачем повного складу цивільного правопорушення, з якими закон пов`язує наявність підстав для зобов`язання відповідача відшкодувати збитки, а саме: протиправних дій відповідача; збитків та їх розміру; причинно-наслідкового зв`язку між допущеними відповідачем порушеннями (справа № 922/137/19) та наявністю збитків, про стягнення яких заявлено у справі, яка розглядається.
Водночас суди відхилили посилання позивача на судові рішення у справі № 922/137/19, зазначивши, що обставини щодо наявності збитків у будь-кого з учасників справи № 922/137/19 суди не встановлювали в межах вказаної справи, оскільки це питання не було предметом дослідження, що виключає наявність протиправної поведінки відповідача для стягнення збитків у справі, яка розглядається.
У ч. 1 ст. 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи доводи касаційної скарги, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в частині відмови у стягненні 4 180 923,62 грн, які входять до складу повного розміру збитків, заявлених до стягнення. В іншій частині - щодо відмови у стягненні 8 749,30 грн, які входять до складу повного розміру збитків, заявлених до стягнення, рішення судів не оскаржуються, тому не переглядаються.