ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 462/3814/22
провадження № 61-16153св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Львівська міська рада,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні впорядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 квітня 2023 року у складі судді Палюх Н. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування пункту 19 ухвали Львівської міської ради № 2131 від 17 лютого 2022 року.
Позов мотивований тим, що розпорядженням № 526 від 09 травня 1955 року виконкомом Львівської міської ради за будинком АДРЕСА_1 була закріплена земельна ділянка площею 450 кв. м. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 17 липня 1997 року була затверджена мирова угода між батьками позивача з приводу права власності на будинок та встановлення порядку користування земельною ділянкою, при цьому на цей час позивач вже була співвласником 4/10 частини цього будинку. Згідно вказаної мирової угоди її батьки стали співвласниками по 6/25 частин будинку кожен.
Крім того, її батькові ОСОБА_3 перейшла в користування земельна ділянка площею 125,6 кв. м, матері 102,2 кв. м та їй 152 кв. м. На вказаній земельній ділянці батько побудував ще один житловий будинок, якому присвоєно № 3.
Отже, на одній земельній ділянці без встановлення меж земельної ділянки розташовувались два житлові будинки.
В 2000 році ОСОБА_2 на підставі договору дарування стала власником житлового будинку АДРЕСА_2 .
17 лютого 2022 року ухвалою Львівської міської ради № 2131 ОСОБА_2 для обслуговування будинку АДРЕСА_3 передано на праві власності земельну ділянку площею 0,0247 га. Підставою для такої ухвали було рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів від 29 червня 2021 року, яка встановила межу між двома будинками, позначену на плані земельної ділянки по лінії "Г-А", яка розділила земельні ділянки по половині.
Однак, відповідачем не враховано, що узгоджувальна комісія, встановивши межу земельної ділянки по лінії "Г-А", вийшла за межі своїх повноважень. Вона, як співвласник 19/25 будинку АДРЕСА_1 має право користуватися земельною ділянкою відповідно до своєї частки, а ухвалою вона такої можливості позбавлена і без рішення суду у неї вилучена частина земельної ділянки.
Позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:
визнати незаконним та скасувати пункт 19 ухвали Львівської міської ради № 2131 від 17 лютого 2022 року "Про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,0247 га по АДРЕСА_3".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 24 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування пункту 19 ухвали Львівської міської ради № 2131 від 17 лютого 2022 року про передачу ОСОБА_2 в приватну власність земельної ділянки площею 0,0247 га по АДРЕСА_3 відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що:
після будівництва ОСОБА_2 із дозволу позивача житлового будинку АДРЕСА_3 та правомірного набуття права власності на такий, на земельній ділянці площею 514,6 кв. м визначається існування двох садиб - двох окремих житлових будинків із земельними ділянками, необхідними для їх обслуговування. Тому правомірним є отримання третьою особою ОСОБА_2 для безперешкодного та повноцінного використання належного їй на праві власності будинку АДРЕСА_3, від власника земельної ділянки (територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради) шляхом прийняття оспорюваної ухвали відповідного речового права на земельну ділянку у розмірі, необхідному для експлуатації та обслуговування належного їй об`єкту нерухомого майна. Позивачем жодних клопотань про призначення та проведення експертиз для спростування зазначеного не заявляла та жодних експертних висновків до матеріалів позову чи справи не долучила;
ОСОБА_1 не доведено, що ухвалою Львівської міської ради 2131 від 17 лютого 2022 року порушено її особисті права та інтереси, її покликання на те, що їй обмежено доступ до її прибудинкової території, жодним чином не стосуються законності прийнятої Львівською міською радою ухвали. Оспорюваною ухвалою Львівської міської ради ОСОБА_2 лише передано земельну ділянку у власність для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3, що є її правом. Саме по собі отримання ОСОБА_2 прав власності на земельну ділянку жодним чином не порушує права позивача, як співвласника;
позивачем залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, а не співвідповідача, хоча саме перебуванням у її (третьої особи) власності спірної земельної ділянки позивач обґрунтовує порушення своїх прав, тому суд не може вирішувати питання про задоволення позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 квітня 2023 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду мотивована тим, що:
позивачем подано позов про визнання незаконним та скасування пункту 19 ухвали Львівської міської ради № 2131 від 17 лютого 2022 року "Про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,0247 га на АДРЕСА_3", однак відповідачем до участі у справі залучено лише Львівську міську раду та не залучено до участі у розгляді справи як відповідача ОСОБА_2, якій передано у власність земельну ділянку площею 0,0247 га. Судом першої інстанції на обговорення вказане питання (про з`ясування кола осіб, яких стосується спір та залучення співвідповідачів) не ставилось та позивачу таке її право не роз`яснювалось, відповідно і позивач такого права не реалізовувала у спосіб залучення належного відповідача (співвідповідача) чи відмову у залученні таких із настанням відповідних наслідків, про що вона повинна була бути поінформована судом. Зважаючи на неможливість залучення, зокрема, згаданої особи як учасника (співвідповідача) на стадії апеляційного розгляду чи направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для виконання таких вимог закону судом першої інстанції та істотність таких, зокрема, процесуальних порушень, що вплинуло на вирішення спору в цілому, колегія суддів вважала, що рішення суду першої інстанції слід змінити, у задоволенні позову відмовити не з підстав його необґрунтованості, а з підстав незалучення до участі у справі одного із належних відповідачів.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди не врахували, що ухвалою Львівської міської ради № 2131 від 17 лютого 2022 року порушено право позивача на вільне право користування спірною земельною ділянкою;
оспорюваною ухвалою Львівська міська рада позбавила позивача права на набуття права власності на земельну ділянку, що раніше була надана їй у користування на підставі ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 17 липня 1997 року про затвердження мирової угоди між батьками позивача з приводу права власності на будинок та встановлення порядку користування земельною ділянкою;
судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до статті 377 ЦК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування;
суд першої інстанції не залучив до участі у розгляді справи як відповідача ОСОБА_2, не поставив на обговорення вказане питання (про з`ясування кола осіб, яких стосується спір та залучення співвідповідачів), позивачу таке її право не роз`яснювалось, відповідно позивач такого права не реалізовувала у спосіб залучення належного відповідача (співвідповідача);
суд апеляційної інстанції лише констатував порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягають у тому, що судом не залучено до участі у розгляді справи як відповідача ОСОБА_2 .
У січні 2024 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_4, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що ОСОБА_2 як власник земельної ділянки та як особа яка подавала документи на отримання права власності не неї, безумовно мала бути залучена до справи як відповідач, про що третьою особою неодноразово наголошувалось в суді першої інстанції і в усному і в письмовому вигляді. Суд першої інстанції до початку розгляду справи роз`яснював сторонам право на подання клопотання про залучення осіб до участі у справі, однак сторона позивача самостійно проігнорувала це та фактично відмовилась від залучення ОСОБА_2 в якості відповідача. Доводи позивача щодо не з`ясування судом першої інстанції обставин справи, є необґрунтованими, оскільки судом надано належну оцінку усім доводам. ОСОБА_1 не наведено жодної норми закону, яку б порушили чи не взяли до уваги суди першої та апеляційної інстанцій.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.
У січні 2024 року матеріали цивільної справи № 462/3814/22 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 22 грудня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/2587/16, від 07 лютого 2023 року у справі № 456/1045/20, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).