ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 127/33739/23
провадження № 61-10432св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2024 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Матківської М. В., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку цієї квартири.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 26 липня 2020 року перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За час шлюбу ними за спільні кошти подружжя набуто у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 46,5 кв. м та житловою площею 29,8 кв. м, частину підвалу під сарай площею 4,0 кв. м, яка, за взаємною домовленістю, зареєстрована за нею.
Згоди про поділ спільного майна у добровільному порядку вони не дійшли, тому просила вирішити спір у судовому порядку та задовольнити її вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2024 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що у силу статей 60, 69, 70 СК України спірне майно сторонами набуте за час шлюбу за спільні кошти, а тому є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу у рівних частках.
Короткий зміст ухвали апеляційної інстанції
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку та, у подальшому, подала заяву про відмову від позову.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2024 року прийнято відмову позивача ОСОБА_4 від позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Визнано нечинним рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2024 року.
Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Задовольняючи заяву про відмову від позову та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач, скориставшись своїм правом, подала належним чином оформлену заяву про відмову від заявлених нею позовних вимог, така відмова не порушує права інших осіб.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17 серпня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи та помилково закрив провадження у справі за заявою позивачки, яка, у свою чергу, зловживає процесуальними правами.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 127/33739/23.
Витребувано з Вінницького міського суду Вінницької області справу № 127/33739/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
У вересні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження ухвали апеляційного суду є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України.
Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
Дії та воля сторони цивільного процесу фактично визначають спрямованість процесуальної діяльності суду та її результати.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Згідно зі статтею 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Згідно з частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.
Отже, відмова від позову є одностороннім вільним волевиявлення позивача шляхом здійснення процесуальної дії, спрямованої на завершення розгляду судом справи. У разі подання позивачем такої заяви суд зобов`язаний перевірити, чи відповідає подана заява дійсній волі позивача та роз`яснити позивачу наслідки вчинення такої дії.
У справі, яка є предметом касаційного перегляду, 16 травня 2024 року ОСОБА_4 подала до суду належним чином оформлену заяву, в якій просила прийняти її відмову від позову; визнати нечинним рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2024 року, а провадження у справі закрити, зазначивши, що наслідки такого рішення їй відомі та зрозумілі.
17 червня 2024 року від ОСОБА_5 до суду надійшла заява, у якій просила розглядати скаргу без її участі та повторно просила задовольнити подану раніше нею заяву про відмову від позовних вимог до ОСОБА_2 щодо поділу квартири АДРЕСА_1 .
Встановивши, що позивач, усвідомлюючи наслідки такої своєї процесуальної дії, відмовилася від позову і така відмова є добровільною та відповідає її волі, прийняття відмови від позову не порушує прав інших осіб, а також, з огляду на один із основних принципів цивільного судочинства - принцип диспозитивності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для прийняття відмови ОСОБА_1 від поданого нею позову, визнання нечинними рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.
Аргументи касаційної скарги щодо порушення прав та інтересів відповідача прийняттям відмови позивачки від позову є неприйнятними, оскільки позивач у цивільному процесі наділений правом як подати позов, так і відмовитися від нього, і здійснення такого права не залежить від волі особи, до якої позов був пред`явлений.
Судом апеляційної інстанції не було порушено норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.