Постанова
Іменем України
14 серпня 2024 року
м. Київ
Справа № 360/176/19
Провадження № 61-465св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Червинської М. Є. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є
позивачка - ОСОБА_1 (далі - позивачка),
відповідачі- ОСОБА_2 (далі - представник), ОСОБА_3 (далі - первісний набувач), ОСОБА_4 (далі - кінцевий набувач),
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінчук Ігор Анатолійович, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Тарасенко Родіон Олександрович,
про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння
за касаційними скаргами первісного набувача, інтереси якого представляє адвокат Льовкін Максим Олегович (далі - адвокат), та кінцевого набувача
на рішення Бородянського районного суду Київської області від 3 квітня 2023 року, ухвалене суддею Міланіч А. М., і постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Позивачка є власницею земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку. Батько позивачки від її імені на підставі довіреності відчужив це майно первісному набувачеві. Згодом останній продав відповідне майно кінцевому набувачеві. Позивачка вважає, що воно вибуло з її володіння поза волею, оскільки вона не видавала довіреність на відчуження цього майна батькові. Тому просила: визнати недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, які її батько, діючи від імені позивачки, уклав із первісним набувачем; визнати недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, які первісний набувач уклав із кінцевим набувачем; витребувати з володіння останнього вказане майно.
2. Суди першої й апеляційної інстанцій задовольнили позов частково. Вважали, що договори купівлі-продажу з первісним набувачем укладені поза волею позивачки як власниці (згідно з висновком судової експертизи підпис на довіреності на ім`я батька виконала не позивачка, а інша особа). Тому ці договори слід визнати недійсними, а також витребувати майно від кінцевого набувача як таке, що вибуло з володіння власника поза його волею. Вимоги про визнання недійсними наступних договорів купівлі-продажу на користь кінцевого набувача суди вважали неефективними способами захисту прав позивачки.
3. Проміжний і кінцевий набувачі ці судові рішення оскаржили. У касаційних скаргах стверджували, що суд апеляційної інстанції помилково не звернув увагу на наявність у позивачки волевиявлення щодо відчуження земельної ділянки та житлового будинку. Це волевиявлення, на думку скаржників, підтверджують: інша довіреність, яку позивачка видала її батькові, письмова згода її чоловіка на продаж майна, виготовлений за її замовленням звіт про оцінку майна, дублікат договору купівлі-продажу, за яким позивачка придбала житловий будинок, і надання такого дубліката її батькові для відчуження майна. Скаржники вважали, що докази укладення позивачкою із батьком договору доручення спростовують висновок судів про відсутність її волевиявлення на відчуження майна. Крім того, кінцевий набувач вважає витребування майна від нього надмірним тягарем.
4. Верховний Суд повинен був відповісти, зокрема, на питання про те, чи має юридичне значення для оцінки спрямованості волевиявлення позивачки на відчуження майна дослідження всіх довіреностей, які вона видала батькові для відчуження будинку та земельної ділянки, письмової згоди чоловіка позивачки на продаж майна тощо.Відповідь на це питання позитивна.
(2) Зміст позовної заяви
5. 28 січня 2019 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила:
5.1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (далі - будинок), який 9 серпня 2016 року позивачка, - від імені якої діяв представник на підставі довіреності, посвідченої віце-консулом Генерального консульства України в Мілані 12 липня 2016 року за № 2798н (далі - довіреність), - уклала з первісним набувачем, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за № 8554 (далі - договір купівлі-продажу будинку за реєстровим № 8554).
5.2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,127 га з кадастровим номером 3221055100:02:003:0064 за адресою: АДРЕСА_1, із цільовим призначенням для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (далі - земельна ділянка), який позивачка, від імені якої на підставі довіреності діяв представник, 9 серпня 2016 року уклала з первісним набувачем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за № 8559 (далі - договір купівлі-продажу земельної ділянки за реєстровим № 8559).
5.3. Визнати недійсними укладені 2 вересня 2016 року договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, які первісний набувач як продавець уклав із кінцевим набувачем як покупцем, посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області та зареєстровані у реєстрі за № 1945 і № 1946 відповідно (далі - договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки за реєстровими № 1945 і № 1946).
5.4. Витребувати на користь позивачки з незаконного володіння кінцевого набувача будинок і земельну ділянку.
6. Мотивувала позовну заяву так:
6.1. Позивачка є власницею земельної ділянки та розташованого на ній будинку. Вказане підтверджує відповідно свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 1 липня 2013 року за № 5524236 Реєстраційною службою Бородянського районного управління юстиції Київської області та договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений 8 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Копроль Р. А.
6.2. На підставі довіреності представник відчужив земельну ділянку та будинок первісному набувачеві згідно з договорами купівлі-продажу земельної ділянки та будинку за реєстровими № 8559 і 8554 відповідно. Згодом первісний набувач відчужив земельну ділянку та будинок кінцевому набувачу на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки та будинку за реєстровими № 1945 і № 1946.
6.3. У пункті 2 договору купівлі-продажу будинку за реєстровим № 8554 вказані неправдиві відомості щодо набуття позивачкою права власності на будинок на підставі дубліката договору купівлі продажу від 8 жовтня 2009 року. У пункті 1.3 договору купівлі-продажу земельної ділянки за реєстровим № 8559 вказані неправдиві відомості щодо набуття нею права власності на підставі втраченого свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 1 липня 2013 року за № 5524236.
6.4. Позивачка з 1 липня до 1 серпня 2016 року державний кордон України не перетинала, про що вказала Державна прикордонна служба України у листі від 3 листопада 2017 року № 64/Г-15074. Також позивачка не зверталася у Консульство України у Мілані з метою оформлення довіреності, що підтверджує лист Генерального консула від 3 жовтня 2018 року № 61227/19-091-2158.
6.5. 22 березня 2018 року Бородянський відділ поліції на підставі заяви позивачки вніс відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 358 КК України, в Єдиний реєстр досудових розслідувань.
6.6. На підставі частини третьої статті 203 ЦК України перелічені договори слід визнати недійсними.
6.7. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 та статтею 391 ЦК України треба повернути позивачці майно шляхом його витребування у кінцевого набувача.
(3) Зміст рішень суду першої інстанції
7. 3 квітня 2023 року Бородянський районний суд Київської області ухвалив рішення, згідно з яким визнав недійсними договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки за реєстровими № 8554 і № 8559, а також витребував на користь позивачки з незаконного володіння кінцевого набувача будинок і земельну ділянку; у задоволенні інших вимог відмовив.Мотивував рішення так:
7.1. Позивачка не уповноважувала представника на представництво її інтересів для укладення договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки за реєстровими № 8554 і № 8559, не видавала довіреність, не вчиняла жодних дій, спрямованих на укладення вказаних договорів. Оскільки ці договори укладені поза волею позивачки, то слід задовольнити вимоги про визнання їх недійсними та витребування будинку і земельної ділянки від кінцевого набувача.
7.2. Договір можна визнати недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкового встановлення судом порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивачки. Саме по собі порушення під час укладення договору окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо суд не встановить, що укладений договір порушує право чи законний інтерес позивачки, і їх можна відновити шляхом такого визнання. Позивачка обрала неефективний спосіб захисту права шляхом визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки за реєстровими № 1945 і № 1946, стороною яких вона не була. Тому ці вимоги слід залишити без задоволення.
8. 3 травня 2023 року Бородянський районний суд Київської області ухвалив додаткове рішення, згідно з яким стягнув із позивачки на користь первісного набувача 6 200,00 грн відшкодування витрат на правничу допомогу.
(4) Зміст постанови суду апеляційної інстанції
9. 20 листопада 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову (повне судове рішення склав 8 грудня 2023 року) про залишення без змін рішення суду першої інстанції в оскарженій частині стосовно задоволених вимог, за апеляційними скаргами кінцевого та первісного набувачів. Навів мотиви, аналогічні до мотивів суду першої інстанції. Також вказав, що неспроможними є доводи кінцевого набувача щодо його добросовісності та про неможливість витребування у нього будинку і земельної ділянки, придбаних на підставі відплатного договору.
(5) Провадження у суді касаційної інстанції
10. 6 січня 2023 року кінцевий набувач подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просив скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 3 квітня 2023 року в частині задоволення позовних вимог і постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
11. 11 січня 2024 року первісний набувач через адвоката подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив: поновити строк на касаційне оскарження; скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 3 квітня 2023 року в частині задоволених позовних вимог і постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а за наявності підстав - залишити позов без розгляду; покласти на позивачку понесені первісним набувачем судові витрати, пов`язані з розглядом справи.
12. 16 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою кінцевого набувача на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
13. 5 лютого 2024 року цей судпостановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу первісного набувача без руху та встановив для усунення її недоліків десятиденний строк із дня вручення копії тієї ухвали. Первісний набувач мав вказати відомості про наявність або відсутність у нього та в адвоката електронного кабінету, додати до касаційної скарги документ про сплату судового збору у розмірі, визначеному законом, та виходячи із сумарної вартості будинку і земельної ділянки.
14. 15 лютого 2024 року первісний набувач через адвоката надіслав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої, зокрема, долучив касаційну скаргу з виправленими недоліками, квитанцію про сплату 8 703,04 грн судового збору, копії договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, а також додані матеріали відповідно до кількості учасників справи. У касаційній скарзі первісний набувач через адвоката просив поновити строк на касаційне оскарження. Поважність причин пропуску цього строку обґрунтував тим, що повний текст оскарженої постанови суд апеляційної інстанції склав 8 грудня 2023 року та надіслав його адвокатові 12 грудня 2023 року, що підтверджує електронний і супровідний листи суду.
15. 11 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про поновлення первісному набувачеві строку на касаційне оскарження та відкриття касаційного провадження за його касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 3 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
16. 5 червня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
17. Кінцевий набувач мотивував касаційну скаргу так:
17.1. Суди першої й апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.50, 6.53), від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, від 2 серпня 2023 року у справі № 308/8629/19, від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20 (щодо набуття майна добросовісним набувачем).
17.2. Наявність волевиявлення позивачки на відчуження будинку та земельної ділянки підтверджують довіреності від 25 вересня 2015 року та 23 грудня 2015 року, які вона видала представнику; письмова заява про згоду чоловіка позивачки на продаж будинку та земельної ділянки; її заява у нотаріуса за реєстровим № 355 (т. 1, а. с 270); звіт про оцінку спірної земельної ділянки; отримання нею та передання дубліката договору купівлі-продажу будинку, виданого приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу 11 травня 2016 року за реєстровим № 1156, замість втраченого, посвідченого тим самим нотаріусом 8 жовтня 2009 року за реєстровим № 2482.
18. Первісний набувач мотивував касаційну скаргу так:
18.1. Суди першої й апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права та не застосували приписи пункту 1 частини четвертої статті 185 і пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України з урахуванням висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 9901/847/18, від 3 липня 2019 року у справі № 9901/939/18. Залишили поза увагою те, що представник позивачки надав суду на підтвердження його повноважень ордер, у якому не була заповнена графа з назвою органу, у якому адвокат надає правову допомогу. Крім того, суд першої інстанції мав залишити позов без розгляду через повторну неявку позивачки на судове засідання.
18.2. Суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 липня 2023 року у справі № 458/413/18 (довіреність і договір доручення є одними з основних документів, які посвідчують права представників під час вчинення ними певних дій; довіреність видається для представництва перед третіми особами, а договір доручення передбачає обов`язок вчинення повіреним певних юридичних дій від імені та за кошти довірителя), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 (щодо набуття майна добросовісним набувачем).
18.3. Відсутній висновок Верховного Суду стосовно застосування норми права у подібних правовідносинах у разі, якщо договір укладений повіреним за підробленою довіреністю (про те, чи має суд право у такому випадку для встановлення обсягу повноважень повіреного та волі власника майна (довірителя) враховувати інші довіреності, які цей власник видав повіреному на розпорядження спірним майном, і які на момент вчинення оскаржених правочинів були дійсними, але про них не зазначили у спірних договорах). Суди попередніх інстанцій довіреність від 25 вересня 2015 року не дослідили.
18.4. Відмова у задоволенні заяви про допит ОСОБА_5 (далі - чоловік позивачки), який як співвласник спірного майна надав згоду на вчинення оскаржених правочинів, перешкоджає встановленню обставин справи, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень.
(2) Позиції інших учасників справи
19. Інші учасники справи відзиви на касаційні скарги первісного та кінцевого набувачів не надали.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
20. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
21. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження. Оскільки первісний і кінцевий набувачі оскаржили судові рішення у межах задоволених позовних вимог, Верховний Суд не переглядає ці рішення щодо вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки за реєстровими № 1945 і № 1946, у задоволенні яких суди попередніх інстанцій відмовили.