ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Желєзного І. В., Уркевича В. Ю. та Шевцової Н. В.
у справі № 800/74/17 (провадження № 11-89заі21)
за позовом ОСОБА_1 до Президента України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Рада національної безпеки і оборони України, Служба безпеки України, про визнання незаконним і нечинним з моменту видання Указу в частині, апеляційне провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 січня 2021 року
Рух справи
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Президента України, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати незаконним і нечинним з моменту видання Указ Президента України від 17 жовтня 2016 року № 467/2016 (далі - Указ № 467/2016) "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 вересня 2016 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" в частині введення в дію рядка 322 додатка 3 до рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) від 16 вересня 2016 року, яким щодо ОСОБА_1 застосовано дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) строком на один рік.
У січні 2018 року на підставі підпункту 5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"; далі - КАС України) справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу в якій просив його скасувати та задовольнити позов.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 березня 2021 року відкрила апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 800/74/17 залишено без змін.
Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України викладаємо окрему думку.
Підстави та мотиви для висловлення окремої думки
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Системний аналіз наведеного положення дає змогу дійти висновку, що для закриття провадження у справі з наведеної підстави необхідна сукупність таких фактів: самостійне виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень; відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними.
Частинами першою та сьомою статті 107 Конституції України встановлено, що РНБО є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Рішення РНБО вводяться в дію указами Президента України.
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VIІ "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.
Указом Президента України від 17 жовтня 2016 року № 467/2016 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 вересня 2016 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" в частині введення в дію рядка 322 додатка 3 до рішення РНБО від 16 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1 застосовано дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) строком на один рік.
Указом Президента України від 15 травня 2017 року № 133/2017 визнано таким, що втратив чинність Указ № 467/2016. Водночас цим же Указом введено в дію рішення РНБОвід 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яким скасовано рішення РНБО від 16 вересня 2016 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", уведене в дію Указом Президента України від 17 жовтня 2016 року № 467/2016. Застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зокрема, до ОСОБА_1 .
Таким чином, зазначене вище свідчать про самостійне виправлення відповідачем оскаржуваного у цій справі порушення [Указом Президента України від 15 травня 2017 року № 133/2017 визнано таким, що втратив чинність, Указ № 467/2016, яким уведено в дію рішення РНБО, яким до ОСОБА_1 застосовано персональні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції)]. Водночас з огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи немає підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання оскаржуваного в частині Указу № 467/2016 протиправним та його скасування в цій частині. Наявність сукупності цих фактів є підставою для закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
Подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/536/19 та від 01 вересня 2021 року у справі № 800/250/17.
Звертаємо увагу, що положення пункту 8 частини першої статті 238 КАС України не містить переліку способів виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваного порушення, а відтак відсутні підстави вважати, що застосоване у цьому конкретному випадку визнання таким, що втратив чинність, Указу № 467/2016 Указом Президента України від 15 травня 2017 року № 133/2017 не є належним виправленням у розумінні цього положення.
Виходячи з наведеного вважаємо помилковим висновок Великої Палати Верховного Суду щодо можливості розгляду цієї справи по суті заявлених позовних вимог.
Підсумовуючи викладене, вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду мала б рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 січня 2021 року скасувати, а провадження у справі закрити.