Постанова
Іменем України
4 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 159/2273/22
Провадження № 61-1451св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є
позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Бохонкович Василь Євгенійович,
відповідачка - ОСОБА_2 (далі - відповідачка), інтереси якої представляє адвокат Бордюженко Елла Ростиславівна,
про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини
за касаційною скаргою відповідачки на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 7 вересня 2023 року, ухвалене суддею Панасюком С. Л., і постанову Волинського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Позивач є внуком спадкодавця, який за життя склав заповіт на ім`я позивача. Заповів останньому одну із належних йому земельних ділянок. Відповідачка є донькою спадкодавця, на ім`я якої останній склав ще один заповіт на іншу земельну ділянку та будинок. Вона прийняла спадщину та у порядку спадкування за заповітом оформила право власності на земельну ділянку, вказану в заповіті на її ім`я. Позивач стверджував, що він не знав про те, що спадкодавець склав на його користь заповіт. Вважав це поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини після смерті дідуся. Просив суд визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
2. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали позов обґрунтованим. Виснували, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Зауважили, що в матеріалах справи немає доказів того, що позивач достовірно знав про існування заповіту на його ім`я та не вчинив дій для оформлення спадщини.
3. Відповідачка з висновком судів попередніх інстанцій не погодилася. У касаційній скарзі вказала, що наведені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини є неповажними.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав вирішити питання про те, чи є незнання позивачем про складення на його користь заповіту поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця за умови, що позивач належить до кола спадкоємців першої черги за законом (за правом представлення).Вирішив, що за такої умови не є поважною. Тому касаційну скаргу задовольнив: судові рішення скасував і відмовив у задоволенні позову.
(2) Зміст позовної заяви
1. У червні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його діда - ОСОБА_3 (далі - дід, спадкодавець), - який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мотивував вимогу так:
1.1. За життя, 23 серпня 2002 року, спадкодавець склав заповіт, згідно з яким заповів позивачу належну йому на праві власності земельну частку (пай) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Заповіт посвідчив секретар Мельницької сільської ради Ковельського району Волинської області (далі - Мельницька сільська рада).
1.2. 18 грудня 2006 року спадкодавець отримав державний акт серії ВЛ № 099002 на право власності на відповідну земельну ділянку площею 2,9059 га на території Мельницької сільської ради з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (далі - земельна ділянка площею 2,9059 га).
1.3. 23 березня 2007 року спадкодавець склав ще один заповіт на користь своєї доньки - відповідачки - на інше спадкове майно - жилий будинок з усіма надвірними спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1 (далі - будинок), а також на земельну частку (пай) згідно із сертифікатом на земельну частку/пай серії НОМЕР_3.
1.4. 30 квітня 2009 року спадкодавець отримав державний акт серії ВЛ № 027253 на цю земельну ділянку площею 2,8502 га на території Мельницької сільської ради з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (далі - земельна ділянка площею 2,8502 га).
1.5. Відповідачка оформила право власності на земельну ділянку площею 2,8502 га у порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця.
1.6. Позивач проживав окремо від спадкодавця. У визначений шестимісячний строк після смерті спадкодавця не подав заяву про прийняття спадщини, бо не знав про наявність заповіту. Дізнався лише в червні 2022 року після того, як звернувся до Мельницької сільської ради та нотаріальної контори.
1.7. Заводячи спадкову справу після смерті спадкодавця за заявою відповідачки, нотаріус мав долучити заповіт, складений на користь позивача, проте не зробив цього та не викликав останнього.
1.8. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини (див. постанову Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19 (провадження № 61-18000св20)).
(3) Зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
2. 7 вересня 2023 року Ковельський міськрайонний суд Волинської області ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив: визначив позивачеві додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця, - протягом двох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили. Мотивував так:
2.1. Воля спадкодавця, який старанно розпорядився своїм майном на випадок смерті, не може бути порушена з формальних підстав і міркувань.
2.2. Позивач довів, що не знав про існування заповіту на його ім`я. У заяві про прийняття спадщини відповідачка не заповнила графу про інших спадкоємців, хоча їй достовірно було відомо про внука спадкодавця - позивача. Через це нотаріус не залучив позивача до процедури прийняття спадщини. Очевидно, що відповідачка не знала про існування ще однієї земельної ділянки площею 2,9059 га, яка належала спадкодавцю. У разі обізнаності про таку обставину вона б оформила право власності на неї у порядку спадкування за законом, будучи єдиним спадкоємцем після смерті її батька-спадкодавця.
2.3. У матеріалах справи немає доказів, що позивач достовірно знав про існування заповіту на його ім`я, але нічого не зробив для оформлення спадщини.
3. 21 грудня 2023 року Волинський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив рішення суду першої інстанції без змін. Навів аналогічні до останнього мотиви.
(4) Провадження у суді касаційної інстанції
4. 22 січня 2024 року адвокат в інтересах відповідачки подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження, скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
5. 15 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали. Відповідачка мала: зазначити власний ідентифікаційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб-громадян України; до копії касаційної скарги для позивачадодати копію ордера; надати належним чином засвідчений доказ, що підтверджує дату отримання копії оскарженої постанови суду апеляційної інстанції; сплатити 1 984,80 грн судового збору або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.
6. 13 березня 2024 року адвокат в інтересах відповідачки надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу з виправленими недоліками.
7. 30 квітня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою поновив відповідачці строк на касаційне оскарження рішення та постанови судів попередніх інстанцій, відкрив касаційне провадження за її касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), витребував справу із суду першої інстанції.
8. 2 вересня 2024 рокуВерховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. Відповідачка мотивувала касаційну скаргу так:
9.1. Суди першої й апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо такого застосування, викладених у постановах:
(1) Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19), про те, що принцип змагальності сторін покладає на них тягар доказування, але не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний; певну обставину не можна вважати доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (близькі за змістом висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17);
(2) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц (провадження № 61-17989св21), про те, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача; тому доведення не можна належно реалізувати шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача; пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а насамперед їхній достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний;
(3) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2022 року у справі № 752/4584/20 (провадження № 61-1830св21), про те, що суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку, порядку прийняття спадщини, наявності спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо (близькі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2018 року у справі № 703/1560/17 (провадження № 61-7643св18));
(4) Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19), про те, що, вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права (див. висновок Верховного Суду України у постанові від 6 вересня 2017 року в справі № 6-496цс17);
(5) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), про те, що за змістом частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця вчинити дії; правила цієї частини можна застосувати, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви, і ці обставини суд визнав поважними;
(6) Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, про те, що, розглядаючи справу про надання додаткового строку для прийняття спадщини, суд має дослідити, чи вчинив нотаріус після встановлення наявності заповіту спадкодавця дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, чи викликав спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що підтверджувало б належне сприяння здійсненню особистого розпорядження спадкодавця;
(7) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18), про те, що правила частини третьої статті 1272 ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можна застосувати, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви, і ці обставини суд визнав поважними; необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини (це узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17);
9.2. Суди попередніх інстанцій встановили, однак не врахували, що заповіт, за яким позивач пропустив строк для вступу у спадщину, не зареєстрований у Єдиному реєстрі заповітів та спадкових справ, а також відсутній у Спадковому реєстрі;
9.3. Усупереч приписам статей 1272 і 1273 ЦК України позивач не навів жодної поважної причини для надання йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а також не зміг повідомити дату, коли йому стало відомо про наявність заповіту.
(2) Позиції інших учасників справи
10. 7 червня 2024 року позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити відповідачці у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення і постанову судів попередніх інстанцій. Мотивував так:
10.1. Позивач не знав про те, що спадкодавець склав заповіт на його ім`я. Про цю обставину вперше дізнався від відповідачки, яка мала примірник заповіту, бо за три роки до відкриття спадщини проживала зі спадкодавцем і мала доступ до всіх його документів. Вона добровільно передала позивачеві заповіт. Після цього у червні 2022 року він звернувся до сільської ради та нотаріальної контори з метою оформлення права на спадщину.
10.2. Безпідставними є аргументи відповідачки про те, що заповіт не був зареєстрований і це зумовлює сумнів у його чинності. Несвоєчасне здійснення державної реєстрації посвідченого заповіту в Спадковому реєстрі не зумовлює його нікчемність і не є підставою для оспорюваності заповіту (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 755/8776/18 (провадження № 61-4841св20)).
10.3. Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, слід враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19), від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18)).
10.4. Необізнаність спадкоємця про заповіт є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини (аналогічний висновок сформульований у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18) і від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19 (провадження № 61-18000св20), Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18) та інших).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
11. 30 квітня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідачки на підставі, визначеній пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
12. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
13. За змістом частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
14. З огляду на вказаний припис суд не обмежений аргументами касаційної скарги, якщо після її подання Верховний Суд виклав висновок щодо норм права у подібних правовідносинах.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) Чи є незнання позивачем про складення на його користь заповіту поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця за умови, що позивач належить до кола спадкоємців першої черги за законом (за правом представлення)?
15. Позивач зазначав, що спадкодавець склав на його користь як онука заповіт, а саме заповів право на земельну ділянку площею 2,9059 га. Оскільки позивач про це не знав, то просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті спадкодавця. Відповідачем зазначив спадкоємицю за іншим заповітом щодо іншого спадкового майна. Вона прийняла спадщину й отримала свідоцтво про право на спадщину.
16. Суди першої й апеляційної інстанцій виснували, що зазначена позивачем причина пропуску строку для прийняття спадщини є поважною.Зауважили, що відповідачка не довела, що позивач достовірно знав про існування заповіту на його ім`я, але не вчинив жодних дій для оформлення спадщини.
17. Відповідачка не погодилася з висновком судів. Вказала, що позивач не навів поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, не зазначив, коли саме дізнався про заповіт спадкодавця на його користь. Наполягала на тому, що цей заповіт незареєстрований у Спадковому реєстрі, що зумовлює сумнів у його чинності.
18. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду частково погоджується з аргументами відповідачки та на підставі частини третьої статті 400 ЦПК України враховує висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, сформульований у постановівід 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24). За змістом цього висновку необізнаність позивача, який є спадкоємцем першої черги за законом, про існування заповіту не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
19. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
20. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
21. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
22. За змістом статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають, зокрема, діти спадкодавця.
23. Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (частина перша статті 1266 ЦК України).
24. Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
25. Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
26. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
27. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21 (провадження № 61-6134св23)).
28. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини (див. постанови Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19)).
29. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження
№ 61-17764св20), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 (провадження № 61-9796св22)).
30. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням юридичної визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі їхньої відсутності - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
31. З огляду на принцип свободи заповіту необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Таку необізнаність суд не має ототожнювати з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування. У випадку такого незнання особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, пов`язаних із набуттям нею певних прав, що випливають зі спадкування.
Коли особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування (зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкуванняабо кожної наступної черги спадкоємців за законом у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування),і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (не засвідчує згоду на вступ у всі правовідносини спадкодавця), виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не можна розглядати як підставу для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Право особи на відмову від прийняття спадщини може бути реалізоване, зокрема, шляхом неподання спадкоємцем протягом встановленого ЦК України строку заяви про прийняття спадщини. Реалізація цього права передбачає виникнення чи можливість виникнення в інших осіб права на спадкування та, як наслідок, набуття ними матеріального права, втручаючись у яке потрібно дотримувати, зокрема, принцип пропорційності (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24, пункти 77, 78, 82)).
32. Суди попередніх інстанцій встановили такі факти:
32.1. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла дружина спадкодавця - ОСОБА_4 . За життя їй належала земельна частка (пай) згідно із сертифікатом на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4 КСП ім. Шевченка, яку спадкодавець успадкував після смерті дружини (свідоцтво про право на спадщину за законом від 18 жовтня 2001 року).
32.2. 23 серпня 2002 року спадкодавець склав заповіт, згідно з яким на випадок смерті заповів належну йому на праві власності вказану земельну частку (пай) позивачеві.
32.3. 9 лютого 2009 року на цю земельну частку (пай) спадкодавцю видали державний акт на право власності на розташовану на території Мельницької сільської ради земельну ділянку площею 2,9059 га для ведення особистого селянського господарства.
32.4. 23 березня 2007 року спадкодавець склав ще один заповіт, згідно з яким заповів відповідачці будинок та іншу земельну частку (пай) на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3.
32.5. 30 квітня 2009 року на зазначену земельну частку (пай) спадкодавцю видали державний акт на право власності на розташовану на території Мельницької сільської ради земельну ділянку площею 2,8502 га для ведення особистого селянського господарства.
32.6. ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець помер. Позивач є його онуком, а відповідачка - донькою. Батько позивача - ОСОБА_5, - який є сином спадкодавця, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 7, 10, 12).
32.7. 22 квітня 2010 року відповідачка подала до Другої Дубенської нотаріальної контори Рівненської області (далі - нотаріальна контора) заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька - спадкодавця. Повідомила про заповіт, який спадкодавець склав 23 березня 2007 року на її ім`я. Вказала, що на день його смерті залишилося спадкове майно - земельна ділянка площею 2,8502 га та майновий пай вартістю 5 605,00 грн; спадкове майно після смерті спадкодавця вона прийняла своєчасно, оскільки проживала з ним однією сім`єю до дня його смерті. Просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом (заповітом) на спадкове майно (а. с. 62).
32.8. На підставі цієї заяви державний нотаріус завів спадкову справу № 161 та видав відповідачці свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,8502 га.
32.9. У червні 2022 року позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця.
32.10. У листі від 3 червня 2022 року вих. № 139/02-14/161/2010 завідувач нотаріальної контори повідомила позивача про те, що він пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини, не надав докази постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, а також про те, що подана заява не оформлена належним чином, бо справжність його підпису не засвідчена нотаріально.
33. Пропуск строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця позивач мотивував тим, що не знав про наявність заповіту на його користь. Суди попередніх інстанцій вважали, що спадкодавець вільно розпорядився земельною ділянкою площею 2,9059 га, заповівши її позивачеві. Виснували, що у матеріалах справи немає доказів того, що позивач знав про такий заповіт і за умови обізнаності про нього не прийняв спадщину; відповідачка не навела переконливих аргументів для спростування цих обставин. Верховний Суд з таким висновком судів не погоджується.
34. Згідно з матеріалами справи дітьми спадкодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є відповідачка та батько позивача. Останній помер ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто до відкриття спадщини після смерті спадкодавця. Позивач є онуком спадкодавця та мав право успадкувати за законом ту частку спадщини, яка належала б за законом його батькові, якби він був живим на час відкриття спадщини (право представлення).
35. В основі спадкування за законом є принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб із урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення. За змістом статей 1258, 1259 й інших положень книги 6 ЦК України необхідно розмежовувати поняття "одержання права на спадкування наступною чергою" (частина друга статті 1258 ЦК України) та "зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом". На зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом у межах певної черги, впливають такі юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України);відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження юридичного зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом, стосується першої-п`ятої черг спадкування (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18)).
36. Спадкування за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом, за яким спадкоємці, зокрема, п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини. Спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, який не є окремою підставою або видом спадкування. Суб`єктами спадкування за правом представлення є певні спадкоємці за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям нижчої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу) (див. постанову Верховного Суду у колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 643/1216/15-ц (провадження № 61-6924св18)).
37. Після смерті спадкодавця позивач є його спадкоємцем першої черги за законом за правом представлення. Інакше кажучи, він як онук мав право на спадкування за законом у першу чергу після смерті діда замість померлого батька - сина діда та брата відповідачки. Позивач мав знати, що його батько помер раніше за діда. Тому після смерті останнього повинен був розуміти, що має право спадкування за законом за правом представлення у першу чергу нарівні з відповідачкою (донькою спадкодавця). З огляду на це необізнаність позивача про наявність заповіту на його ім`я не є об`єктивною обставиною, яка унеможливила чи істотно ускладнила своєчасне звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у передбачений ЦК України строк. Тому необхідно врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, сформульований після подання відповідачкою касаційної скарги у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24), та з огляду на цей висновок ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.