ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 178/1894/22
провадження № 61-746св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у складі колегії суддів Космачевської Т. В., Канурної О. Д., Халаджи О. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на земельну ділянку.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що на підставі державного акта на право власності на землю серії ДП № 058642, виданого 23 червня 2005 року Криничанською районною державною адміністрацією, ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 6,8026 га, кадастровий номер 1222055100:01:002:0279, розташована на території Криничанської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
03 січня 2007 року сторони узгодили умови договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, а також домовилися, що протягом п`яти робочих днів вони нотаріально посвідчать цей правочин.
Цього ж дня, 03 січня 2007 року, на виконання договірних зобов`язань він сплатив ОСОБА_2 за земельну ділянку грошові кошти у сумі 50 000,00 грн, на підтвердження чого відповідач власноручно написала розписку та передала йому оригінал державного акта на право власності на землю серії ДП № 058642.
Однак в обумовлений період, а саме з 03 січня до 12 січня 2007 року, ОСОБА_2 через погане самопочуття не з`явилася до нотаріальної контори для підписання та посвідчення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки.
Водночас, підтверджуючи досягнуту між сторонами домовленість, ОСОБА_2 08 серпня 2008 року склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Криничанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорною О. В., зареєстрований у реєстрі за № 1079, яким спірну земельну ділянку заповіла позивачу.
Крім того, 22 серпня 2011 року ОСОБА_2 видала нотаріально посвідчену довіреність на строк до 22 серпня 2014 року, якою надала йому повноваження підписувати від її імені договір оренди спірної земельної ділянки, отримувати орендну плату та замовляти витяги щодо цієї ділянки.
08 квітня 2014 року позивач, діючи на підставі вказаної довіреності, уклав від імені ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки № 8/14-к з орендарем Приватною виробничою фірмою "Агроцентр".
05 серпня 2015 року ОСОБА_2 знову видала нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважила його отримувати орендну плату та підписувати договори оренди земельної ділянки площею 6,8026 га, кадастровий номер 1222055100:01:002:0279, з правом державної реєстрації та отримання витягів.
Отже, починаючи з 2007 року, він користується спірною земельною ділянкою та отримує за неї орендну плату. У зв`язку з тим, що підстави, які були перешкодою для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, змінилися, у липні 2021 року він звернувся до ОСОБА_2 з приводу посвідчення цього правочину.
Однак відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення спірного договору, чим фактично порушує його права як покупця.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 6,8026 га, кадастровий номер 1222055100:01:002:0279, розташованої на території Криничанської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 03 січня 2007 року між ним та ОСОБА_2 ;
- визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Цаберябого Б. М. заочним рішенням від 21 квітня 2023 року позов задовольнив.
Визнав дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 6,8026 га, кадастровий номер 1222055100:01:002:0279, яка розташована на території Криничанської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 03 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Визнав за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 6,8026 га, кадастровий номер 1222055100:01:002:0279, яка розташована на території Криничанської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував рішення тим, що сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки та відбулося його повне виконання, однак нотаріально посвідчити договір неможливо, що є підставою для визнання договору дійсним відповідно до частини другої статті 220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Дніпровський апеляційний суд постановою від 13 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_4, задовольнив.
Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2023 року скасував і ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що позивач не довів факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення нібито укладеного між ними договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки спірний правочин вчинено у формі розписки без дотримання всіх істотних умов договору, зокрема без зазначення кадастрового номера земельної ділянки та її грошової оцінки, тому підстави для визнання такого договору дійсним відсутні.
Апеляційний суд також врахував, що на час написання розписки, на яку посилається позивач, діяв мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення. Угоди, укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок, у тому числі на майбутнє, є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У січні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року, а рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2023 року залишити в силі.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1288цс17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивував тим, що висновки апеляційного суду про недоведеність позовних вимог є помилковими, оскільки наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач безповоротно ухилилася від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки.
19 грудня 2006 року прийнято Закон України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів", яким до 01 січня 2008 року введено в дію мораторій на відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Однак цей Закон набрав чинності 13 січня 2007 року, тобто до укладення 03 січня 2007 року спірного договору купівлі-продажу.
Втручання держави у право особи на мирне володіння майном (розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення) не є виправданим, а держава з часу введення в дію відповідної заборони не змогла забезпечити протягом багатьох років належного механізму реалізації права власності на землі сільськогосподарського призначення.
Вказує, що факт укладення договору купівлі-продажу та повного розрахунку за земельну ділянку підтверджується розпискою від 03 січня 2007 року, написаною власноручно відповідачем, та переданням оригіналу правовстановлюючого документа покупцеві, а отже, вказані дії свідчать про те, що сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та відбулося його повне виконання.
Аргументи інших учасників справи
У лютому 2024 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 26 січня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Криничанського районного суду Дніпропетровської області.
13 лютого 2024 року справу № 178/1894/22 передано до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 15 жовтня 2024 року призначив справу до судового розгляду.
Фактичні обставини, з`ясовані судами
Згідно з державним актом на право власності на землю серії ДП № 058642, виданим 23 червня 2005 року Криничанською районною державною адміністрацією, ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 6,8026 га, кадастровий номер 1222055100:01:002:0279, розташована на території Криничанської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 8).
З розписки від 03 січня 2007 року, складеної власноручно відповідачем, слідує, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено угоду купівлі-продажу земельної ділянки площею 6,8026 га, за що ОСОБА_2 отримала грошові кошти в сумі 50 000,00 грн. У розписці не зазначено кадастровий номер земельної ділянки та її грошова оцінка (а. с. 11).
Довіреністю від 09 липня 2008 року, посвідченою приватним нотаріусом Криничанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорною О. В. та зареєстрованою у реєстрі за № 873, ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_6 передавати в оренду земельну ділянку, яка згідно з державним актом на право власності на землю серії ДП № 058642 розташована на території Криничанської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, замовляти витяги щодо цієї земельної ділянки, підписувати договір оренди землі та отримувати орендну плату. Довіреність видана на строк до 09 липня 2011 року (а. с. 12).
08 серпня 2008 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким земельну ділянку площею 6,8026 га, що належить їй на підставі державного акта на право власності на землю серії ДП № 058642, заповіла ОСОБА_1 . Цей заповіт посвідчений приватним нотаріусом Криничанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорною О. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1079 (а. с. 13).
Довіреністю від 22 серпня 2011 року, посвідченою приватним нотаріусом Криничанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорною О. В. та зареєстрованою у реєстрі за № 688, ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 передавати в оренду земельну ділянку, яка згідно з державним актом на право власності на землю серії ДП № 058642 розташована на території Криничанської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, замовляти витяги щодо цієї земельної ділянки, підписувати договір оренди землі та отримувати орендну плату. Довіреність видана на строк до 22 серпня 2014 року (а. с. 14).
08 квітня 2014 року ОСОБА_1, діючи на підставі вказаної довіреності, уклав від імені ОСОБА_2 договір оренди спірної земельної ділянки № 8/14-к з орендарем Приватною виробничою фірмою "Агроцентр" (а. с. 15-17).
Довіреністю від 05 серпня 2015 року, посвідченою приватним нотаріусом Криничанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорною О. В. та зареєстрованою у реєстрі за № 1155, ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 отримувати орендну плату та підписувати договори оренди земельної ділянки площею 6,8026 га, кадастровий номер 1222055100:01:002:0279, з правом державної реєстрації та отримання витягів. Довіреність видана на строк до 05 серпня 2018 року (а. с. 20).
01 січня 2017 року ОСОБА_1, діючи на підставі вказаної довіреності, уклав від імені ОСОБА_2 з орендарем Приватною виробничою фірмою "Агроцентр" додаткову угоду № 3 до договору оренди земельної ділянки від 08 квітня 2014 року № 8/14-к (а. с. 18).
01 січня 2018 року ОСОБА_1, діючи на підставі довіреності від 05 серпня 2015 року, уклав від імені ОСОБА_2 з орендарем Приватною виробничою фірмою "Агроцентр" додаткову угоду № 4 до договору оренди земельної ділянки від 08 квітня 2014 року № 8/14-к (а. с. 19).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції повною мірою не відповідає.