ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 757/16729/21-ц
провадження № 61-10024св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, Донецька обласна прокуратура,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Державної казначейської служби України, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, Донецької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої рішенням та бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року в складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року в складі колегії суддів Сушко Л. П., Кулікової С. В., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (далі - ТУ ДБР у м. Краматорську), Донецької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої рішенням та бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування в сумі 1 000 000 грн.
Позов обґрунтовано тим, що у провадженні Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську перебуває кримінальне провадження № 42017050000000997, яке відкрито за заявою ОСОБА_1 від 09 листопада 2017 року № 1153.
Починаючи з 04 грудня 2017 року, досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні здійснювалося компетентними органами неналежно, що неодноразово установлено ухвалами Жовтневого районного суду м. Маріуполя та ухвалами Краматорського міського суду Донецької області, у яких визнавалася бездіяльність уповноважених слідчих (нездійснення слідчих дій, нерозгляд клопотань потерпілої, неналежний розгляд скарг, нездійснення інших процесуальних дій, тощо).
З 04 грудня 2017 року до 13 травня 2019 року досудове розслідування проводилося першим слідчим відділом слідчого управління прокуратури Донецької області. З 14 травня 2019 рокудосудове розслідування прийнято до свого провадження слідчим Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Краматорську.
Станом на момент звернення до суду із цим позовом (27 березня 2021 року) розслідування кримінального провадження невиправдано триває понад три роки та три місяці.
Посилаючись на те, що протягом невиправдано довгого розслідування, що неодноразово визнано протиправним судовими рішеннями, які набрали законної сили, а також на те, що їй неодноразово доводилося звертатися зі скаргами на бездіяльність слідчих у компетентні органи та до суду, позивачка ОСОБА_1 посилалася на завдання їй моральної шкоди та просила суд стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на її користь моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 50 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року відмовлено в задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не доведено факт заподіяння їй моральної шкоди, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями посадової особи та наслідками, зазначеними позивачкою у позові. Сам факт наявності судових рішень про визнання дій ТУ ДБР у м. Краматорську, неправомірними, за умови недоведення обставин, на які посилається позивачка, не є достатньою підставою для висновку про існування підстав для стягнення на користь останньої моральної шкоди, у зв`язку із чим в задоволенні позову слід відмовити.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення
Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
03 липня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця у касаційній скарзі зазначає пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 638/6363/19, від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17, від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17, від 03 лютого 2021 року у справі № 362/15/16-ц від 10 березня 2021 року у справі № 646/8234/19, від 21 липня 2021 року у справі № 646/7015/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 545/2344/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 308/14232/18 та у справі № 180/2044/19, а також необґрунтоване відхилення клопотання (не вирішення) щодо призначення судово-психологічної експертизи та приєднання доказів у справі (пункт 3 частина третя статті 411 ЦПК України).
Заявниця указує на те, що досудове розслідування кримінального провадження № 42017050000000997 від 04 грудня 2017 року триває необґрунтовано довго, компетентні слідчі не вчиняють передбачених законом дій щодо ефективного розслідування викладених заявницею фактів. Порушення норм кримінального процесуального законодавства неодноразово установлено судовими рішеннями, які набрали законної сили. Заявниці не забезпечено захист її прав як потерпілої у кримінальному провадженні. Суди першої та апеляційної інстанцій на це уваги не звернули та протиправно не забезпечили відшкодування завданої заявниці шкоди за порушення її прав. Суди також не розглянули подані заявницею заяви та клопотання, що не відповідає принципам цивільного судочинства.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду у серпні 2023 року, представник ТУ ДБР у м. Краматорськупросить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність та обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанції.
У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив представника ТУ ДБР у м. Краматорську.
Провадження у суді касаційної інстанції
03 липня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 липня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві ОСОБА_2, судді, які входять до складу колегії: Олійник А. С., Ступак О. В.
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
На підставі розпорядження заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Грицик О. Ф. від 31 жовтня 2023 року у зв`язку із відставкою судді Верховного Суду ОСОБА_2 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Погрібному С. О., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Ступак О. В.
На підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Грицик О. Ф. від 11 січня 2024 року у зв`язку з обранням до складу Великої Палати Верховного Суду судді Погрібного С. О. призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Фаловська І. М.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
Суди встановили, що у листопаді 2017 року ОСОБА_1 подала до Прокуратури Донецької області заяву про вчинення стосовно неї заступником начальника слідчого управління цієї прокуратури ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 372 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією).
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_4 штучно сфабрикував стосовно ОСОБА_1 обвинувачення за частиною п`ятою статті 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою), частиною другою статті 210 КК України (нецільове використання бюджетних коштів службовою особою, а так само здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб) та частиною першою статті 366 КК України (складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів).
Всупереч вимогам кримінального процесуального закону інформація про вчинення стосовно ОСОБА_1 кримінального правопорушення не була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), у зв`язку із чим ОСОБА_1 було подано скаргу до суду на указану бездіяльність Прокуратури Донецької області.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 листопада 2017 року у справі № 263/15100/17 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Прокуратури Донецької області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР задоволено. Зобов`язано уповноважену особу Прокуратури Донецької області внести до ЄРДР відповідні відомості за заявою ОСОБА_1 від 09 листопада 2017 року про вчинення кримінального правопорушення. Ухвала суду мотивована тим, що висновки прокурора про відсутність ознак злочину поза кримінальним провадженням не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам процесуального законодавства.
04 грудня 2017 року відомості за заявою ОСОБА_1 внесені до ЄРДР за № 42017050000000997.
Суди також встановили, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, неодноразово установлено незаконність дій/бездіяльності слідчих органів у кримінальному провадженні № 42017050000000997.
Так, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 лютого 2018 року у справі № 263/1172/18 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи слідчого управління прокуратури Донецької області задоволено частково. Зобов`язано слідчого слідчого управління Прокуратури Донецької області, який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4201705000000997 від 04 грудня 2017 року, розглянути клопотання потерпілої ОСОБА_1 від 18 січня 2018 року.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 травня 2018 року у справі № 263/5042/18 скаргу адвоката Маліченка Д. В., який діє в інтересах ОСОБА_1, на бездіяльність уповноваженої особи слідчого управління Прокуратури Донецької області, яка проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 4201705000000997 від 04 грудня 2017 року, задоволено частково. Зобов`язано відповідальну посадову особу слідчого управління Прокуратури Донецької області у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 4201705000000997 від 04 грудня 2017 року, розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 від 26 березня 2018 року відповідно до вимог статті 220 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 липня 2018 року у справі № 263/8361/18 скаргу адвоката Маліченка Д. В., який діє в інтересах ОСОБА_1, на бездіяльність уповноваженої особи Прокуратури Донецької області, що полягає у нездійсненні процесуальних дій у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 420170500000000997 від 04 грудня 2017 року, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк, та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано бездіяльність відповідальних посадових осіб Прокуратури Донецької області, яка полягає у нездійсненні процесуальної дії, яку зобов`язані вчинити у визначений КПК України строк, а саме не розгляді скарги адвоката Маліченка Д. В. від 08 травня 2018 року в порядку статті 308 КПК України у кримінальному провадженні № 420170500000000997 від 04 грудня 2017 року. Зобов`язано прокурора Донецької області розглянути скаргу Маліченка Д. В. від 08 травня 2018 року, який діє в інтересах ОСОБА_1, на недотримання слідчим розумних строків у кримінальному провадженні № 420170500000000997 від 04 грудня 2017 року в порядку статті 308 КПК України та надати відповідь у встановлений законом строк.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 жовтня 2018 року у справі № 263/11976/18 скаргу адвоката Маліченка Д. В. на бездіяльність прокурора задоволено частково. Зобов`язано відповідальних працівників Прокуратури Донецької області прийняти рішення за скаргою адвоката Маліченка Д. В. від 08 травня 2018 року, поданою в порядку статті 308 КПК України, у кримінальному провадженні № 42017050000000997.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 грудня 2018 року у справі № 263/16854/18 скаргу адвоката Маліченка Д. В., що діє в інтересах ОСОБА_1, на бездіяльність прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадження слідчих регіональної Прокуратури Донецької області, внесену у кримінальному проваджені № 42017050000000997 від 04 грудня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 372 КК України задоволено частково. Зобов`язано старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні № 4201705000000997 від 04 грудня 2017 року - прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної Прокуратури Донецької області Тютюнника В. В., розглянути клопотання адвоката Маліченка Д .В. від 05 листопада 2018 року, який діє в інтересах ОСОБА_1, в межах кримінального провадження № 42017050000000997 від 04 грудня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 372 КК України, в порядку статті 220 КПК України.
10 грудня 2018 року старшим слідчим першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Донецької області Павловим І. В. прийнято постанову про закриття кримінального провадження № 42017050000000997 від 04 грудня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 372 КК України.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 05 лютого 2019 року у справі № 234/644/19 скаргу адвоката Маліченка Д. В., який діє в інтересах ОСОБА_1, на постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 42017050000000997 від 04 грудня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 372 КК України, задоволено. Постанову слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Донецької області Павлова І. В. від 10 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження №42017050000000997 від 04 грудня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 372 КК України, скасовано.
Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 12 березня 2019 року у справі № 234/3813/19 скаргу адвоката Маліченка Д. В. на бездіяльність слідчого під час розгляду його клопотання у кримінальному провадженні № 42017050000000997 задоволено частково. Зобов`язано старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Донецької області Павлова І. В. розглянути відповідно до вимог статті 220 КПК України клопотання адвоката Маліченка Д. В. від 15 лютого 2019 року.
Постановою слідчого першого СВ ТУ ДБР у м. Краматорську Медведєва К. І. від 02 липня 2019 року кримінальне провадження № 42017050000000997 від 04 грудня 2017 року закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 372 КК України.
Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 30 липня 2019 року у справі № 234/12676/19 скаргу адвоката Маліченка Д. В., який діє в інтересах ОСОБА_1, про скасування постанови про закриття кримінального провадження задоволено. Постанову слідчого першого СВ ТУ ДБР у м. Краматорську Медведєва К. І. від 02 липня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42017050000000997 від 04 грудня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 372 КК України, скасовано.
Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 13 вересня 2019 року у справі № 234/11258/19 скаргу адвоката Малофєєва А. І., який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_1, на постанову слідчого першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Краматорську Медведєва К. І. від 12 червня 2019 року задоволено. Скасовано постанову слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Краматорську, Медведєва К. І. від 12 червня 2019 року, прийняту в межах досудового розслідування кримінального провадження № 42017050000000997 від 04 грудня 2017 року.
Постановою слідчого Першого СВ ТУ ДБР у м. Краматорську Медведєва К. І. від 18 березня 2020 року кримінальне провадження № 42017050000000997 закрите у зв`язку з тим, що у ході досудового розслідування факти, які б свідчили про вчинення колишнім заступником начальника СВ СУ Прокуратури Донецької області ОСОБА_4 злочину, передбаченого частиною другою статті 372 КК України, про притягнення завідомо невинної особи ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, не встановлено.
Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 13 квітня 2020 року у справі № 234/5997/20 скаргу адвоката Маліченка Д. В., який діє в інтересах ОСОБА_1, у кримінальному провадженні № 4201705000000997 від 04 грудня 2017 року на постанову про закриття кримінального провадження від 18 березня 2020 року задоволено. Скасовано постанову від 18 березня 2020 року про закриття кримінального провадження № 4201705000000997 від 04 грудня 2017 року за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 372 КК України.
Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 17 липня 2020 року у справі № 234/6408/18 скаргу адвоката Маліченка Д. В., який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_1, на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні № 42017050000000997 від 04 грудня 2017 року задоволено частково. Зобов`язано слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Краматорську, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 42017050000000997 від 04 грудня 2017 року, розглянути відповідно до вимог статті 220 КПК України клопотання представника потерпілої ОСОБА_1 адвоката Маліченка Д. В. від 16 червня 2020 року.
Постановою слідчого Першого СВ СУ ТУ ДБР у м. Краматорську Омельченка А. С. від 24 вересня 2020 року закрито кримінальне провадження № 42017050000000997 від 04 грудня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 372 КК України.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 01 березня 2021 року у справі № 234/6408/18 задоволено скаргу заявника ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_1, на постанову слідчого Першого СВ СУ ТУ ДБР у м. Краматорську Омельченка А. С. від 24 вересня 2020 року про закриття кримінального провадження № 42017050000000997 від 04 грудня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 372 КК України. Скасовано постанову слідчого Першого СВ СУ ТУ ДБР у м. Краматорську Омельченка А. С. від 24 вересня 2020 року про закриття кримінального провадження № 42017050000000997 від 04 грудня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 372 КК України. Направлено матеріали кримінального провадження № 42017050000000997 від 04 грудня 2017 року для проведення досудового розслідування.
Із змісту зазначених судових рішень, які набрали законної сили, відомо, що підставами для задоволення скарг ОСОБА_1 на дії/бездіяльність слідчих у кримінальному провадженні № 42017050000000997 були:
- протиправне невнесення даних про кримінальне правопорушення до ЄРДР;
- протиправна бездіяльність щодо не розгляду клопотань ОСОБА_1 в указаному кримінальному провадженні;
- протиправна бездіяльність щодо не розгляду скарг ОСОБА_1 в указаному кримінальному провадженні;
- протиправна бездіяльність щодо неодноразового передчасного закриття кримінального провадження через неповне проведення слідчих дій.
Установлено, що станом на момент подання позову (27 березня 2021 року) досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017050000000997 не завершено.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника є частково прийнятними з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Вимоги статті 2 Конвенції не будуть виконані, якщо захист, який надається національним законодавством, існує лише у теорії. Він також повинен ефективно працювати на практиці, що вимагає оперативного розгляду справи без непотрібних затримок (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09 квітня 2009 року у справі "Шиліг проти Словенії" (Silih v. Slovenia), заява № 71463/01, пункт 195)).
Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.
Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити "належний захист" (рішення ЄСПЛ від 27 вересня 1999 року у справі "Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства" (Smith and Grady v. The UK), заяви № 33985/96 і № 33986/96; рішення від 18 грудня 1996 року у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), заява № 21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв`язку з порушенням.
ЄСПЛ, оцінюючи ефективність різних національних засобів правового захисту у зв`язку з надмірною тривалістю провадження, розробив кілька критеріїв та принципів, які сформулював у своїх рішеннях. Так, ЄСПЛ вказав, що вирішальним питанням при оцінюванні ефективності засобу правового захисту у випадку скарги щодо тривалості провадження є те, чи може заявник подати цю скаргу до національних судів з вимогою конкретного відшкодування; іншими словами, чи існує будь-який засіб, який міг би вирішити його скаргу шляхом надання безпосереднього та швидкого відшкодування, а не просто опосередкованого захисту його прав, ґарантованих статтею 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" (Merit v. Ukraine), заява № 66561/01). Cуд також постановив, що цей засіб вважатиметься "ефективним", якщо його можна використати, щоб прискорити постановлення рішення судом, який розглядає справу, або надати скаржникові належне відшкодування за зволікання і затримки, що вже відбулися (§ 78 того ж рішення).
Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (рішення від 25 березня 1999 року у справі "Пелісьє і Сассі проти Франції" (Pelissier and Sassi v France), заява № 25444/94; рішення від 27 червня 1997 року у справі "Філіс проти Греції" (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.
Згідно зі статтею 46 Конвенції (в редакції Протоколу № 11), рішення ЄСПЛ є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції, якою є й Україна. Отже, суд в своїй діяльності має враховувати прецедентну практику ЄСПЛ.