ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 757/51334/18-ц
провадження № 61-7577св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Рибницької Ірини Олександрівни та ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 березня 2023 року в складі судді Батрин О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року в складі колегії суддів Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.
в справі за позовом Державного підприємства "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" до Міністерства економіки України, Державної організації "Український національний офіс Інтелектуальної власності та інновацій", ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання патенту недійсним, зобов`язання вчинити дії та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року Державне підприємство (далі - ДП) "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" звернулося до суду з позовом, у якому просило:
- визнати недійсним повністю патент України від 25 травня 2018 року
№ НОМЕР_1 на корисну модель "ІНФОРМАЦІЯ_1", виданий на ім`я ОСОБА_2, ОСОБА_1,
ОСОБА_3 ;
- зобов`язати ДП "Український інститут інтелектуальної власності" внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі щодо недійсності патенту України від 25 травня 2018 року № НОМЕР_1 на корисну модель "ІНФОРМАЦІЯ_1", виданого на ім`я ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
09 березня 2023 року рішенням Печерського районного суду м. Києва позов задоволено.
Визнано недійсним повністю патент України від 25 травня 2018 року № НОМЕР_1 на корисну модель "ІНФОРМАЦІЯ_1", виданий на ім`я ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 .
Зобов`язано Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі щодо недійсності патенту України
від 25 травня 2018 року № НОМЕР_1 на корисну модель "ІНФОРМАЦІЯ_1", виданого на ім`я ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність". Вирішено питання про розподіл судових витрат.
29 квітня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 березня 2023 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовано тим, що відповідно до висновку експерта від 29 вересня 2021 року № 3588/4032 формула корисної моделі за патентом України № НОМЕР_1 не містить сукупності ознак, яка спрямована на отримання технічного результату, а містить сукупність методів організаційної і інтелектуальної діяльності, що свідчить про те, що об`єкт корисної моделі за патентом України № НОМЕР_1 не може бути об`єктом "спосіб" ("процес") корисної моделі. Корисна модель за патентом № НОМЕР_1 не відповідає умові патентоздатності "промислова придатність", тому патент підлягає визнанню недійсним.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
27 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рибницька І. О. через систему "Електронний суд" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року, в якій просить їх скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
24 травня 2024 року ОСОБА_2 через систему "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду
м. Києва від 09 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року, в якій просить їх скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання. Судові повістки-повідомлення направлялися судом першої інстанції на адресу реєстрації його місця проживання в м. Донецьку, а потім за адресами, за якими він не зареєстрований та не проживає. Крім того, кореспонденція надсилалася на ім`я ОСОБА_4, тобто іншій особі. За допомогою мобільного зв`язку повідомлення про судові засідання надсилалася за номером телефону ОСОБА_2 . Суд апеляційної інстанції взагалі не повідомляв його про судові засідання.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 .
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах, а саме застосування статей 460, 469 Цивільного кодексу України та статей 6, 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (застосування підзаконного нормативно-правового акта, який суперечить нормам закону, за умов, що нормами цивільного законодавства прямо визначено, що лише законом можуть бути встановлені процеси, які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності, а спеціальним нормативно-правовим актом визначено їх виключний перелік); суди необґрунтовано відхилили клопотання про призначення повторної експертизи щодо умов патентоздатності.
Позиція інших учасників справи
Доводи ДП "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр"
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 позивач зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Сторони вживають заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. ОСОБА_1 повинен був вжити заходів про отримання інформації від судів щодо цієї справи, оскільки є учасником багатьох судових справ, або дізнатися про неї з Єдиного державного реєстру судових рішень. У довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22 грудня 2014 року № 5924002422 фактичне місце проживання ОСОБА_1 вказано за адресою: АДРЕСА_1, однак він не повідомив суд про зміну адреси проживання. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу сторони є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. Відповідач повинен самостійно організувати відносини з оператором поштового зв`язку, кур`єрською службою тощо, з метою забезпечення отримання надісланої йому кореспонденції уповноваженою особою.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 позивач зазначає, що корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною. Висновком експертизи встановлено, що декларативний патент України від 25 травня 2018 року № НОМЕР_1 на корисну модель "Спосіб автоматизованого здійснення закупівель товарів і послуг" не відповідає умовам патентоздатності. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
Доводи Державної організації "Український національний офіс Інтелектуальної власності та інновацій"
Державна організація "Український національний офіс Інтелектуальної власності та інновацій" у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що під час проведення формальної експертизи заявки корисна модель не перевіряється на відповідність умовам патентоздатності, а тому оспорюваний патент видано з дотриманням вимог законодавства.
Доводи Міністерства економіки України
У поясненнях Міністерство економіки України зазначає, що під час проведення формальної експертизи заявки корисна модель не перевіряється на відповідність умовам патентоздатності - новизні, доказом того, що корисна модель не відповідає таким умовам, є лише висновок відповідної судової експертизи.
Позиція Верховного Суду
Касаційні провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційних скарг, відзивів та виснував, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційних скарг, першочерговонадає оцінку доводам щодо порушення судом норм процесуального права, які згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Конституційний Суд України в Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини).
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на "усне слухання". При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (Trudov v. Russia, № 43330/09, § 24, 27, рішення від 13 грудня 2011 року).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Згідно з частиною п`ятою статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої, шостої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-четвертої статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата(будь-когоз повнолітніх членівйого сім`ї) особа, якадоставляє судовуповістку, негайноповертає їїдо суду з поміткою пропричини невручення.
Верховний Суд зазначає, що повідомлення сторін про час та місце розгляду справи суд здійснює відповідно до статті 128 ЦПК України. Якщо в матеріалах справи немає доказів про повідомлення учасника справи про час та місце розгляду справи, то він не може вважатися повідомленим належним чином.
Отже, під час розгляду справи в суді першої інстанції належним доказом вручення судової повістки, надісланої засобами поштового зв`язку, є, зокрема повідомлення про вручення рекомендованого листа.
Згідно з частиною другою статті 130 ЦПК України розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
Належним співвідповідачем у справі є ОСОБА_1 .
Однак у позовній заяві вказану особу зазначено як ОСОБА_4 та зазначено його адресу: АДРЕСА_2 . За цією адресою зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 і вона зазначена в описі до оспорюваного патенту на корисну модель.
Суд першої інстанції неодноразово повідомляв ОСОБА_4 про час та місце розгляду справи за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3, що є адресою реєстрації місця проживання іншого відповідача - ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 89, 216, 221; т. 2, а. с. 43, 58, 67, 82, 140, 235; т. 3, а. с. 50, 66, 75, 90, 114, 134); АДРЕСА_4 - адреса Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (т. 2, а. с. 125, 183; т. 3, а. с. 18, 45).
У частині дев`ятій статті 128 ЦПК України передбачені випадки повідомлення учасників судового процесу за допомогою засобів телефонного чи факсимільного зв`язку та зазначено, що суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Суд першої інстанції повідомляв ОСОБА_4 за допомогою мобільного зв`язку за номером телефону відповідача ОСОБА_2 (т. 3, а. с. 122, 145).
Зокрема про судове засідання 09 березня 2023 року, де суд першої інстанції ухвалив рішення по суті спору, ОСОБА_4 повідомлено через застосунок "Вайбер" за номером телефону відповідача ОСОБА_2 (т. 3, а. с. 145).
Тобто ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції не повідомлявся. Його остання відома адреса місця проживання - АДРЕСА_2 .
Відповідно до Указу Президента України від 07 лютого 2019 року № 32/2019 "Межа та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, та частини другої статті 1 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон № 1207-VII; в редакції на час розгляду справи в суді першої інстанції) м. Донецьк є тимчасово окупованою російською федерацією територією України з 07 квітня 2014 року.
Згідно з частиною першою статті 12-1 Закону № 1207-VII якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
На офіційному веб-сайті судової влади України суд першої інстанції розміщав повідомлення про виклик у судові засідання 01 березня 2019 року та 22 травня 2019 року (т. 1, а. с. 90, 217) ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 у порядку статті 12-1 Закону № 1207-VII про дату, час і місце судових засідань в суді першої інстанції через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України не повідомлявся.
З огляду на вказане суд першої інстанції належно не повідомив про засідання 09 березня 2023 року відповідача, остання відома адреса місця проживання (перебування) якого знаходиться на тимчасово окупованій території.
Такі висновки щодо застосування статті 12-1 Закону № 1207-VII сформульовані Верховним Судом, зокрема, в постановах від 22 травня 2024 року в справі № 181/449/22 (провадження № 61-12436св23), від 19 серпня 2024 року в справі № 916/1489/22.
Рішення суду першої інстанції надіслано на ім`я ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3, що є адресою реєстрації місця проживання іншого відповідача - ОСОБА_2 (т. 3, а. с. 178).
Суд апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження та судові засідання, зокрема й 29 квітня 2024 року, де прийнято постанову по суті спору, ОСОБА_1 не повідомляв узагалі (т. 3, а. с. 241; т. 4, а. с. 19, 23, 24, 34-38).
Відповідач ОСОБА_1 не був обізнаний про справу, судові засідання та оскаржувані судові рішення, оскільки жодного разу належним чином не був повідомлений судом ні про наявність справи, ні про дату, час і місце її розгляду, що є порушенням статті 6 Конвенції.
Доводи відзиву ДП "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" про те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, не спростовують доводи касаційної скарги ОСОБА_1, оскільки такі висновки стосуються учасників справи, яким відомо про судове провадження, а ОСОБА_1 про наявність справи не обізнаний.
Безпідставними є також доводи відзиву ДП "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" про те, що ОСОБА_1 повинен був вжити заходів про отримання інформації від судів щодо цієї справи або дізнатися про неї з Єдиного державного реєстру судових рішень, адже позивач зазначив відповідача ОСОБА_1 як ОСОБА_4, що унеможливлює належну ідентифікацію сторони в спорі у випадку запиту інформації.
Необґрунтованими є доводи відзиву ДП "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" про те, що в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22 грудня 2014 року № 5924002422 фактичне місце проживання ОСОБА_1 вказано за адресою: АДРЕСА_1, однак він не повідомив суд про зміну адреси проживання, адже на час розгляду справи судами останньою відомою адресою місця проживання (перебування) ОСОБА_1 було: АДРЕСА_2 . Іншої актуальної та підтвердженої адреси місця проживання ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Довідка ОСОБА_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22 грудня 2014 року № 5924002422 додана лише до касаційної скарги та не є підтвердженням актуальної станом на березень 2023 року та квітень 2024 року (ухвалення судами рішень) адреси місця проживання відповідача ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України).
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року в справі "Надточій проти України" (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Суди попередніх інстанцій порушили право ОСОБА_1 знати про наявність судової справи, про час і місце судових засідань (частина перша статті 8 ЦПК України), що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції, а, отже, є обов`язковою підставою скасування оскаржуваних судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
З огляду на встановлене судом касаційної інстанції порушення судами норм процесуального права, Верховний Суд не перевіряє обґрунтованість доводів касаційної скарги ОСОБА_2 та відзивів на неї щодо вирішення судами спору по суті.