ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 296/6284/17
провадження № 51- 7884 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 23 грудня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Житомира, зареєстрованого
за адресою:
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Корольовський районний суд м. Житомира вироком від 23 грудня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року, засудив:
ОСОБА_7 за:
- ч. 5 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна;
- ч. 3 ст. 357 КК до покарання у виді арешту на строк 3 місяці;
ОСОБА_8 за:
- ч. 5 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна;
- ч. 3 ст. 357 КК до покарання у виді арешту на строк 3 місяці;
- на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_7, ОСОБА_8 від призначеного за ч. 3 ст. 357 КК покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року касаційне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8 закрито у зв`язку зі смертю останнього.
За вироком суду ОСОБА_7, ОСОБА_8 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
Так, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за попередньою змовою 21 квітня 2017 року в період часу з 07:45 до 09:30 проникли до квартири АДРЕСА_2, звідки таємно викрали 17 500 доларів США, що за курсом НБУ на час вчинення злочину становило 468 125 грн, чоловічу дублянку, спортивну сумку, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 503 116,56 грн, що є особливо великим розміром, та незаконно заволоділи паспортом та іншими документами потерпілого.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що:
- висновки судів про винуватість ОСОБА_7 ґрунтуються на припущеннях і недопустимих доказах, його вина в інкримінованих злочинах не доведена, судові рішення є незаконними та підлягають скасуванню;
- здійснений органом досудового розслідування 21 квітня 2017 року огляд місця події фактично є обшуком, який проведений без ухвали слідчого судді, до внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР);
- оскільки огляд проведений з порушенням Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), то всі зібрані за результатом цієї дії докази є недопустимими;
- затримання ОСОБА_7 відбулось з порушенням його прав;
- стороні захисту не відкривались речові докази;
суд першої інстанції:
- не врахував допущення органом досудового розслідування порушення зберігання речових доказів, оскільки майже відразу після події потерпілому були повернуті всі кошти, тобто ще до відкриття стороні захисту матеріалів кримінального провадження;
- не розглянув і не прийняв жодного рішення щодо клопотання захисту про визнання доказів очевидно недопустимими та не надав оцінки викладеним у ньому доводам, що свідчить про порушення права обвинуваченого на захист;
суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів, не перевірив належним чином викладених в апеляційній скарзі доводів, не надав вичерпних відповідей на них, обмежився використанням загальних формулювань суду першої інстанції та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Вказує на те, що судові рішення не містять аналізу наданих стороною обвинувачення доказів, зібраних з порушенням вимог КПК, та жодного з аргументів і доказів сторони захисту, мотивів їх неврахування, що свідчить про надання судами вибіркової оцінки доказам. Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтував правильність засудження ОСОБА_7 доказами, допустимість яких оспорювалась стороною захисту.
Позиції учасників судового провадження
Захисник і засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення стосовно ОСОБА_7 .
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги; при цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі захисник покликається на істотне порушення кримінального процесуального закону допущене, зокрема, судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Згідно з приписами статей 370, 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.
При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
У певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону при перегляді вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 за апеляційною скаргою захисника в повній мірі не дотримався.
Так, у своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 указував на порушення органом досудового розслідування та судом першої інстанціїнорм процесуального права, просив скасувати вирок місцевого суду, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 - закрити за недоведеністю.
Свої вимоги захисник обґрунтовував такими обставинами:
- огляд місця події - квартири потерпілого - 21 квітня 2017 року був фактично обшуком, який можна було здійснити лише після внесення відомостей про злочин до ЄРДР на підставі дозволу слідчого судді, якого на час огляду не було;
- поняті під час допиту не підтвердили, що при них було виявлено сліди, з яких зроблено зліпки, тому протокол огляду зразків та визнання їх речовими доказами, висновок експерта № 1/767 від 21 квітня 2017 року є недопустимими доказами;
- огляд автомобіля був також фактичним обшуком, без дозволу слідчого судді;
- здійснення особистого обшуку обвинувачених під час огляду місця події не передбачено положеннями КПК, так само як і надання слідчим суддею дозволу на такий обшук;
- слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку автомобіля та затриманих осіб з порушенням приписів ч. 3 ст. 233 КПК про невідкладність такого звернення;
- обвинувачений ОСОБА_7 був фактично затриманий о 10:00, проте до 20:00 він не був забезпечений захисником, не дивлячись на його заяви. В цей період часу з порушенням права на захист у ОСОБА_7 були вилучені особисті речі;
- суд безпідставно врахував довідку ФОП про вартість викраденої дублянки, всупереч вимогам п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК;
- стороні захисту не були відкриті в порядку ст. 290 КПК речові докази, зокрема, грошові кошти, які натомість були повернуті потерпілому та, як з`ясувалось у судовому засіданні, витрачені ним на власні потреби;
- суд першої інстанції у вироку не виклав мотивів відхилення клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими.
За наслідком апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишив без задоволення, а оскаржуваний вирок - без змін, дійшовши висновку про безпідставність зазначених в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_6 доводів.
Проте колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції не повною мірою дотримався вимог ст. 419 КПК, ретельно не перевірив викладених захисником доводів, не надав на них вичерпних відповідей, не провів всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не здійснив належної оцінки за критеріями ст. 94 КПК як кожного доказу, так і сукупності доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення.
Зокрема, суд апеляційної інстанції залишив без відповіді доводи захисника про порушення права ОСОБА_7 на захист після його фактичного затримання 21 квітня 2017 року о 10:00.
Також суд апеляційної інстанції не перевірив твердження захисника про порушення органом досудового розслідування вимог ч. 2 ст. 233 КПК щодо невідкладного звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку автомобіля.
Крім того, суд апеляційної інстанції не надав обґрунтованих відповідей і на доводи захисника про недотримання положень п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК в частині неналежного підтвердження вартості викраденого майна та ч. 3 ст. 290 цього Кодексу щодо невідкриття стороні захисту всіх речових доказів, у тому числі грошових коштів.
За таких обставин касаційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі сторони захисту, дати на них вичерпні відповіді й постановити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 433 КПК та беручи до уваги неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_7, колегія суддів уважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд