ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 2040/5795/18
касаційне провадження № К/9901/10735/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Агросервіс" (далі - Підприємство) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 (суддя Біленський О.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 (головуючий суддя - Бегунц А.О., судді - Лях О.П., Яковенко М.М.) у справі за позовом Малого приватного підприємства "Агросервіс" до Головного управління ДФС Харківській області (далі - Управління) про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Підприємство звернулось до суду з позовом до Управління, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.04.2018 року №0000151419 та №0000161419.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що висновки акту перевірки від 20.03.2018 №997/20-40-14-19-08/30039435, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, зроблені без врахування доводів Підприємства та суперечать фактичним обставинам справи. Висновки контролюючого органу щодо вчинення правочинів позивачем з його контрагентом - ТОВ "Самора Вест", які не спричинили реального настання юридичних наслідків, та, як наслідок, щодо безпідставного формування Підприємством податкового кредиту є противоправними та здійсненими поза межами повноважень наданих чинним законодавством України.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 01.10.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що висновки контролюючого органу про те, що укладені між Підприємством та ТОВ "Самора Вест" договори не опосередковувалися реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет, а також про використання позивачем в господарській діяльності товарів, джерело походження яких не встановлено, є правомірними, тобто фактично Підприємством здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання товару (послуги) і складено первинні документи всупереч вимог частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідного активу, як ресурсу, контрольованого у результаті минулих подій, внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в основі якої має бути дійсний рух певного активу.
Позивач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неправильність, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору. Скаржник наполягає на реальності здійснення господарських операцій між ним і ТОВ "Самора Вест", що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, наявними у платника, а також про фактичне використання придбаного у вказаного контрагента товару у власній господарській діяльності. Крім того, Підприємство зазначає, що сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента платника податків не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для платника податків.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.04.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.11.2024 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 06.11.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "Самора Вест" за травень 2016 року, результати якої оформлені актом №997/20-40-14-19/08/30039435 від 20.03.2018, за висновками якого (з урахуванням внесених змін від 21.03.2018 № 10965/10/20-40-14-19-14) Підприємством були порушені, зокрема, вимоги пункту 44.1 статті 44, статті 185, пунктів 198.1,198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 статті 201, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану за травень 2016 року на загальну суму 450403,00 грн. та зменшено від`ємне значення на суму 97259,00 грн.
Не погоджуючись з вказаними висновками, Підприємство подало письмові заперечення №23 (вх. Управління №12467/10 від 28.03.2018 року) на вказаний акт перевірки, за результатами розгляду яких контролюючий орган листом від 20.03.2018 №997/20-40-14-19-08/30039435 повідомив позивача, що висновки акту перевірки залишив без змін.
На підставі висновків вказаного акту перевірки Управління прийняло податкові повідомлення - рішення від 11.04.2018: №0000151419, яким збільшив Підприємству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 450403,00 грн. - за податковим зобов`язанням та на 112600,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000161419, яким визначив Підприємству суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за травень 2016 року на 97259,00 грн.
Фактичною підставою для визначення платнику грошових зобов`язань з податку на додану вартість та зменшення від`ємного значення слугували висновки контролюючого органу про непідтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ "Самора Вест" з підстав наявності негативної інформації відносно вказаного контрагента, відсутності належної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних ресурсів у ТОВ "Самора Вест", відсутності факту придбання ТОВ "Самора Вест" мінеральних добрив з 01.11.2015 за інформацією, наявною у Єдиному реєстрі податкових накладних, наявності в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження за № 32016080000000095 від 07.09.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, досудовим розслідуванням у якому встановлено, що ОСОБА_1, діючи умисно, за матеріальну винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності зареєстрував на своє ім`я ТОВ "Самора Вест" та передав установчі документи невстановленим співучасникам злочину.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.
Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з абзацом першим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон №996-ХІV.
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
При цьому, Верховний Суд вказує, що неістотні недоліки в документах, не можуть підти підставою для визнання таких документів неналежними доказами, у випадку, якщо такі документи містять відомості про господарську операцію, її кількісний та вартісний вираз, та не перешкоджають можливості ідентифікувати особу