1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 826/6964/14

касаційне провадження № К/9901/12068/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - Товариство) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018 (суддя Кузьменко А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді - Коротких А.Ю., Федотов І.В.) у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до суду з позовом до Офісу, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Управління від 15.04.2014 №0000424102 та №0000414102.

Обґрунтовуючи вимоги, Товариство зазначило, що на момент виникнення податкового боргу зі сплати податку на додану вартість за січень 2014 року та авансового внеску з податку на прибуток, який підлягав сплаті у лютому 2014 року, у Товариства існувало 162569418,39 грн суми надміру сплачених платежів з податку на прибуток. Позивач, подав відповідачу заяву про перерахування частини суми надміру сплачених платежів з податку на прибуток у рахунок сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість за січень 2014 року в сумі 62222932,00 грн та заяву про перерахування частини суми надміру сплачених платежів з податку на прибуток у розмірі 42003526,00 грн на поточний рахунок позивача для наступної сплати за рахунок таких коштів грошових зобов`язань позивача по авансових внесках з податку на прибуток за лютий 2014 року, з огляду на що Офіс зобов`язаний був здійснити зарахування суми надміру сплачених платежів з податку на прибуток в рахунок погашення податкових зобов`язань з податку на додану вартість та авансового внеску з податку на прибуток.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 27.11.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019, у хзадоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 31.07.2018 у даній справі, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач, звертаючись із заявою про перерахування частини надміру сплачених коштів з податку на прибуток в рахунок сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість за січень 2014 року, не врахував того, що податковим органом вона отримана за 3 дні до настання граничного строку сплати грошових зобов`язань, а, зважаючи на приписи Податкового кодексу України, контролюючому органу надано право розгляду заяви Товариства до 10.03.2014 включно. Також, суди виходили з того, що матеріали справи не містять доказів оскарження бездіяльності відповідача щодо нездійснення розгляду останнім заяв Товариства про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань. Крім того, суди вказали, що про вину банку щодо несвоєчасності перерахування грошових коштів за платіжним дорученням Товариства можливо стверджувати, у разі прийняття банком такого платіжного доручення та не перерахування коштів за ним. У даному випадку, банк відмовився приймати платіжне доручення, що передбачено договором банківського рахунку, а доказів оскарження протиправності такої відмови у встановленому порядку суду позивачем надано не було.

Товариство, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків судів фактичним обставинам у даній справі. Скаржник вказує, що суди не надали належної правової оцінки тому, що: ПАТ "Дельта Банк" відмовилось приймати платіжне доручення № 1891 від 27.02.2014 та заповнювати в ньому відмітки "Одержано банком" чи "Проведено банком", що підтверджується актом про відмову банку прийняти розрахунковий документ; Товариство вказує, що позивач подав до контролюючого органу заяви від 21.02.2014 № 1272/8-001 та від 24.02.2014 № 1301/8-001 про зарахування наявної у позивача суми надміру сплачених платежів з податку на прибуток в рахунок погашення податкових зобов`язань з податку на додану вартість та авансового внеску з податку на прибуток, проте Офіс такі заяви Товариства не виконав.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.06.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.11.2024 призначив справу до попереднього розгляду на 06.11.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючий орган провів позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань до бюджету з податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року з додатками (від 20.02.2014 №9008808504) з граничним терміном сплати 28.02.2014, за результатами якої складений акт від 04.04.2014 №369/28-10-41-20/30019801, за висновками якого позивачем був порушений граничний строк сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Зокрема у акті перевірки було вказано, що Товариство відповідно до наданих документів в порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України погасило суму податкового боргу щодо сплати податку на додану вартість за січень 2014 року у розмірі 61454693,00 грн не в граничний строк сплати такого боргу до 28.02.2014, а вже після спливу такого строку відповідно до платіжних доручень № 2026 від 04.04.2014 на суму 1500000,00 грн, № 2009 від 04.03.2014 на суму 6500000,00 грн, № 2093 від 06.03.2014 на суму 1000000,00 грн, № 2080 від 06.03.2014 на суму 19980000,00 грн, № 2092 від 06.03.2014 на суму 3650000,00 грн, № 2091 від 06.03.2014 на суму 18970000,00 грн, № 2123 від 07.03.2014 на суму 10622932,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, Офіс прийнятв податкове повідомлення-рішення від 15.04.2014 № 0000424102, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 2, 4, 5 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 61454693,00 грн до позивача застосовано штраф у розмірі 10 відсотків у сумі 6145469,30 грн.

Також, контролюючий орган провів документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань до бюджету з податку на прибуток згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік з додатками (від 05.02.2013 №9086546454) з граничним терміном сплати 28.02.2014, за результатами якої складений акт від 04.04.2014 №368/28-10-41-20/30019801, за висновками якого позивачем був порушений граничний строк сплати суми грошового зобов`язання авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, визначений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Зокрема у акті перевірки було вказано, що Товариство відповідно наданих документів в порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України погасило суму податкового боргу щодо сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств з граничним терміном сплати 28.02.2014 у розмірі 2701452,00 грн не в граничний строк сплати такого боргу до 28.02.2014, а вже після спливу такого строку відповідно до платіжних доручень від 05.03.2014 №2049 на суму 250 452,00 грн та №2052 на суму 200000,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, Офіс прийняв податкове повідомлення-рішення від 15.04.2014 №0000414102, яким за затримку на 3 календарних дні сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 2701452,00 грн застосував до позивача штраф у розмірі 10 відсотків у сумі 270145,20 грн за платежем: авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 87.1 статті 87 ПК України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Статтею 43 ПК України визначено порядок та умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань.

Так, згідно пунктів 43.4-43.5 зазначеної статті ПК України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно пункту 5 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.2013 №882/1188 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Пункт 6 вказаного Порядку передбачає, що обов`язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені: на поточний рахунок платника податку в банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Міндоходів, незалежно від виду бюджету; готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку; готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в банку; поштовим переказом через підприємства поштового зв`язку; для подальших розрахунків у якості авансових платежів (передоплати) або грошової застави: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу Міндоходів у відповідному уповноваженому банку (у разі коли кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Відповідно до пункту 7 зазначеного Порядку, орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три п

................
Перейти до повного тексту