Постанова
Іменем України
14 серпня 2024 року
м. Київ
Справа № 761/32676/23
Провадження № 61-4135св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є
позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач),
відповідач - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (далі - відповідач), інтереси якого представляє адвокат Перейма Денис Олександрович (далі - адвокат),
про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди
за касаційною скаргою відповідача на постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Позивач звернувся до суду, вважаючи, що роботодавець під час звільнення працівника не провів із ним належний і своєчасний розрахунок. За затримку розрахунку при звільненні позивач просив стягнути з роботодавця середній заробіток за період такої затримки та відшкодувати моральну шкоду за завдані фізичні та душевні страждання.
2. Суд першої інстанції залишив позов без розгляду через те, що у провадженні суду є спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та скерував справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Мотивував тим, що інша справа, яка перебуває у провадженні суду, стосується правомірності нарахування виплат, пов`язаних із перебуванням позивача у службовому відрядженні, тоді як ця справа стосується недотримання роботодавцем строків розрахунку щодо виплат, пов`язаних із перебуванням у службовому відрядженні.
3. Відповідач із висновком апеляційного суду не погодився. Подав касаційну скаргу. Стверджував, зокрема, що цей суд належно не повідомив його про розгляд справи, а також не оцінив на предмет добросовісності поведінку позивача та не застосував процесуальні наслідки недобросовісної поведінки.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи слід залишити позов без розгляду, якщо у провадженні суду є справа між тими самими сторонами та з однаковими за змістом предметом і підставою?Вирішив, що за обставин цієї справи у суд першої інстанції правильно залишив позов без розгляду.
(2) Зміст позовної заяви
5. 8 вересня 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив стягнути з відповідача 129 294,55 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 25 000,00 грн відшкодування моральної шкоди. Мотивував так:
5.1. 6 травня 2023 року позивач був звільнений з роботи. Лише 31 травня 2023 року на належний йому банківський рахунок відповідач перерахував 3 683,00 грн.
5.2. Час затримки розрахунку складає 14 днів з 17 до 31 травня 2023 року. Тому відповідач зобов`язаний сплатити 129 294,55 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також відшкодувати у зв`язку з цим завдану моральну шкоду, яку позивач оцінив у 25 000,00 грн.
(3) Зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
6. 12 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва постановив ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду. Мотивував тим, що сторони, підстави та предмет позову у справі № 761/32676/23 аналогічні до тих, які є у справі № 761/28082/23.
7. 26 лютого 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою зазначену ухвалу скасував, а справу скерував до суду першої інстанції для продовження розгляду. Мотивував тим, що суд першої інстанції помилково залишив позов без розгляду.
(4) Зміст вимог касаційної скарги
8. 21 березня 2024 року адвокат в інтересах відповідача сформував у системі "Електронний суд" касаційну скаргу (вх. № 9865/0/220-24 від 21 березня 2024 року), у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі зазначену ухвалу суду першої інстанції.
(5) Зміст ухвал суду касаційної інстанції
9. 30 квітня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на підставі останнього абзацу частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
10. 8 серпня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. Відповідач мотивував касаційну скаргу так:
11.1. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 9 липня 2020 року у справі № 922/404/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 серпня 2021 року у справі № 146/318/20, від 22 серпня 2018 року у справі № 372/2230/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі № 420/698/21; неправильно застосував положення статті 44, пункту 10 частини третьої статті 175, пунктів 4 і 11 частини першої статті 257 ЦПК України, визначаючи наявність на розгляді суду аналогічних спорів позивача з відповідачем; не оцінив на предмет добросовісності поведінку позивача та не застосував процесуальні наслідки недобросовісної поведінки.
11.2. Апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 листопада 2023 року у справі № 721/591/22, належно не повідомив відповідача про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги. З 14 лютого 2022 року відповідач має зареєстрований у системі "Електронний суд" електронний кабінет, однак апеляційний суд повідомив його про ухвалення судового рішення лише 6 березня 2024 року. Тому суд апеляційної інстанції позбавив відповідача можливості подати відзив на апеляційну скаргу та надати відповідні пояснення у справі.
(2) Позиції інших учасників справи
12. 8 травня 2024 року позивач через систему "Електронний суд" подав пояснення, у яких звернув увагу на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 травня 2024 року у справі № 760/16137/23 із тотожним суб`єктним складом і подібними правовідносинами.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
13. 30 квітня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргоювідповідача. Згідно з вказаною ухвалою відповідач оскаржив судові рішення на підставах, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України.
14. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
15. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) Чи є підстави залишити позов без розгляду, якщо у провадженні суду є справа між тими самими сторонами та з однаковими за змістом предметом і підставою?
16. Суд першої інстанції залишив позов працівника до роботодавця про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про відшкодування моральної шкоди без розгляду. Виснував, що у провадженні суду є справа щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Апеляційний суд цю ухвалу скасував. Вказав, що справа № 761/28082/23, яка перебуває у провадженні суду, стосується правомірності нарахування виплат, пов`язаних із перебуванням позивача у службовому відрядженні, тоді як справа № 761/32676/23 стосується недотримання роботодавцем строків розрахунку щодо виплат, пов`язаних із перебуванням у службовому відрядженні. Відповідач із цим висновком не погодився.
17. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає доводи відповідача у касаційній скарзі частково обґрунтованими. Звертає увагу на те, що позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушив відповідач і якими саме діями чи бездіяльністю (підстави позову), а також, які саме дії має вчинити суд для захисту порушеного права чи інтересу позивача (предмет позову). Однак суд зобов`язаний у порядку, передбаченому процесуальним законом, реагувати на процесуальні звернення позивача щодо вирішення одного спору (конфлікту) у декількох судових справах, зокрема в одній судовій юрисдикції. За обставин цієї справи висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду позову на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України є правильним.
18. У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (стаття 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)).
19. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
20. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
21. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
22. Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (пункт 4 частини першої статті 257 ЦПК України).
23. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 132.2)).
24. Предмет позову слід відрізняти від об`єкта спірних матеріально-правових відносин, тобто від так званого матеріального об`єкта позову. Вимога позивача - це предмет позову, а матеріальний об`єкт позову - це предмет спору, тобто те благо, стосовно якого виник спір (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 липня 2024 року у справі № 362/2112/21).
25. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що у провадженні суду є справа № 761/28082/23 щодо спору між тими самими сторонами про:
- зобов`язання відповідача видати позивачу дублікат трудової книжки із внесеними до неї записами про загальний стаж (кількість років, місяців, днів роботи) його роботи сумарно до працевлаштування на підприємстві та вважати днем звільнення день видачі трудової книжки, про що внести запис до його трудової книжки;
- стягнути з відповідача на користь позивача 13 839,06 грн недоплачених коштів за час перебування у службовому відрядженні протягом трьох днів у травні 2023 року (добові), 297 539,79 грн вихідної допомоги, середній заробіток за весь час затримки розрахунку та затримки видачі трудової книжки з розрахунку 9 235,32 грн за кожний день затримки, починаючи з 17 травня 2023 року до дня фактичного розрахунку, та 150 000,00 грн моральної шкоди.
26. Апеляційний суд зазначив, що справа № 761/32676/23 стосується недотримання відповідачем строків розрахунку щодо виплат, пов`язаних із перебування у службовому відрядженні, тоді як справа № 761/28082/23, яка є у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва, стосується правомірності нарахування виплат, пов`язаних із перебуванням позивача у службовому відрядженні. Тому, на думку апеляційного суду, у цих справах різний предмет доказування.
27. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 29), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 62), від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (пункт 22)).
28. Справи № 761/28082/23 і № 761/32676/23 стосуються спору між тими самими сторонами щодо захисту позивачем одного і того ж права від порушення, пов`язаного із несвоєчасним розрахунком при звільненні з роботи та стягнення у зв`язку з цим відшкодування моральної шкоди.
28.1. Так, у справі № 761/32676/23 позивач просить лише стягнути з відповідача 129 294,55 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 14 днів (із 17 до 31 травня 2023 року) та 25 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої цією затримкою. Тобто підставами зазначених вимог про стягнення коштів є (1) затримка розрахунку при звільненні з роботи тривалістю 14 днів і (2) завдання цією затримкою моральної шкоди.
28.2. У справі № 761/28082/23 кількість вимог є більшою, однак серед них є і така: стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та затримки видачі трудової книжки з розрахунку 9 235,32 грн за кожний день затримки, починаючи з 17 травня 2023 року до дня фактичного розрахунку (31 травня 2023 року), а також стягнути 150 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої, зокрема, затримкою розрахунку при звільненні.
29. Отже, обидві справи стосуються спору між тими самими сторонами, про той самий предмет (предмет спору у справі № 761/28082/23 охоплює предмет спору у справі № 761/32676/23) і з тих самих підстав (підставою вимоги про стягнення середнього заробітку є стверджувана позивачем затримка розрахунку при його звільненні з роботи, а підставою вимоги про відшкодування моральної шкоди є, зокрема, її завдання такою затримкою). Тому апеляційний суд помилково розмежував зазначені справи, вказавши, що справа № 761/28082/23 стосується правомірності нарахування виплат, пов`язаних із перебуванням позивача у службовому відрядження, а справа № 761/32676/23 - недотримання роботодавцем строків розрахунку щодо виплат, пов`язаних із перебуванням у службовому відрядженні.
30. Апеляційний суд не врахував, що захист трудових прав працівника, пов`язаний із порушенням роботодавцем розрахунку при його звільненні та порядку оформлення його звільнення, повинен охоплювати всі виявлені порушення закону у вказаних відносинах з метою найбільш ефективного вирішення спору про відновлення трудових прав позивача у межах одного провадження (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2024 року у справі № 752/16829/23).
31. Колегія суддів відхиляє посилання позивача у письмових поясненнях на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 травня 2024 року у справі № 760/16137/23. Незважаючи на те, що вказана справа стосується матеріального спору між тими ж сторонами, подібного за змістом предмета та підстави, касаційний суд переглядав у вказаній справі постанову суду апеляційної інстанції, яка була мотивована зловживанням позивачем процесуальними правами. Тоді як у справі № 761/32676/23 апеляційний суд мотивував постанову іншими підставами. Спірні процесуальні правовідносини у вказаних справах не є подібними. Тому, беручи до уваги те, що у матеріалах цієї справи немає підтвердження недобросовісності дій позивача, безпідставними є аргументи відповідача щодо необхідності врахування судової практики, яка стосується недобросовісної поведінки учасника справи.
32. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає тільки частково обґрунтованими твердження відповідача у касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції належно не повідомив його про розгляд справи. Так, немає підтверджень доводів відповідача про те, що він не отримав ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 11 грудня 2023 року. Відповідно до знімка екрана з електронного кабінету відповідача та звіту про направлення вихідної кореспонденції (а. с. 95) вказану ухвалу відповідач отримав 19 грудня 2023 року. Тоді як ухвалу про призначення справи до розгляду на 21 лютого 2024 року та виклик учасників справи відповідач справді отримав лише 6 березня 2024 року, що засвідчує знімок екрана з його електронного кабінету. Отже, відповідач знав про відкрите апеляційне провадження та міг подати відзив на апеляційну скаргу позивача у строк, який визначив апеляційний суд в ухвалі від 11 грудня 2023 року.