ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 336/8756/21
провадження № 61-11458св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал",
відповідач - ОСОБА_1,
особа, яка звернулась із заявою про заміну сторони виконавчого провадження,- Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс",-
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Кузьміним Дмитром Валерійовичем, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя в складі судді Дмитрюк О. В. від 15 червня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду в складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З. від 09 липня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" (далі - ТОВ "Дебт Форс") про заміну сторони у виконавчому листі.
В заяві заявник зазначив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 вересня 2022 року в справі № 336/8756/21 задоволено позовні вимоги ТОВ "Вердикт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
15 лютого 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Кампсіс" було укладено договір № 15-02/23 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило ТОВ "Кампсіс", а ТОВ "Кампсіс" набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № 014/1136/82/91831921.
08 травня 2023 року між ТОВ "Кампсіс" та ТОВ "Дебт Форс" було укладено договір № 08-05/23 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ "Кампсіс" відступило ТОВ "Дебт Форс" набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № 014/1136/82/91831921.
Станом на час звернення до суду із заявою, сума заборгованості ОСОБА_1 не погашена.
Посилаючись на пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України, заявник просить замінити стягувача ТОВ "Вердикт Капітал" на його правонаступника - ТОВ "Дебт Форс" у виконавчому листі, виданому на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі № 336/8756/21.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2023 року заяву ТОВ "Дебт Форс" задоволено. Замінено стягувача ТОВ "Вердикт Капітал" правонаступником - ТОВ "Дебт Форс" у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у цивільній справі № 336/8756/21 за позовом ТОВ "Вердикт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Суд першої інстанції керувався тим, що наявні правові підстави для заміни сторони виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду від 09 вересня 2022 року у справі № 366/8756/21, оскільки заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і за відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження". Також суд зазначив, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою апеляційного суду від 09 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що звернення ТОВ "Дебт Форс" із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" та частини п`ятої статті 442 ЦПК України.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 липня 2024 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Дебт Форс" про заміну сторони виконавчого провадження у цій справі.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 336/8756/21 з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 вересня 2022 року в цивільній справі № 336/8756/21 задоволено позовні вимоги ТОВ "Вердикт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/1136/82/91831921 від 21 лютого 2019 року.
На виконання рішення суду, 16 листопада 2022 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист.
Відповідно до договору № 15-02/23 від 08 травня 2023 року право вимоги за кредитним договором № 014/1136/82/91831921 від 21 лютого 2019 року від ТОВ "Вердикт Капітал" перейшло до ТОВ "Кампсіс".
Відповідно до договору № 08-05/23 від 15 лютого 2023 року право вимоги за кредитним договором № 014/1136/82/91831921 від 21 лютого 2019 року перейшло до ТОВ "Дебт Форс".
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягаєчастковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин першої, другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із зміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктивний склад у частині кредитора.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.
Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Законодавець не ототожнює "процесуальне правонаступництво" і "заміну сторони виконавчого провадження", оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватися скарги окремо від рішення суду.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документу, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.
Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).
Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
У справі, яка переглядається, встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 вересня 2022 року в цивільній справі № 336/8756/21 задоволено позовні вимоги ТОВ "Вердикт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/1136/82/91831921 від 21 лютого 2019 року.
На підставі договору про відступлення права вимоги від 15 лютого 2023 року ТОВ "Дебт Форс" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які є боржниками ТОВ "Вердикт Капітал" - ОСОБА_1, у зв`язку із чим товариство просило замінити стягувача у виконавчому листі, який видано на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 вересня 2022 року.
Оскільки рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2022 року набрало законної сили, тому є обов`язковим до виконання відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України; 16 листопада 2022 року видано виконавчий лист на виконання цього судового рішення, виконавче провадження за яким не відкрито, внаслідок чого заявник просив здійснити заміну сторони виконавчого документа, а заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив заяву.
Разом з тим, задовольняючи заяву ТОВ "Дебт Форс", суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, за умови відсутності відкритого виконавчого провадження помилково зазначив в резолютивній частині про заміну стягувача у виконавчому провадженні, у той час, як за відсутності відкритого виконавчого провадження заміні підлягає стягувач у виконавчому документі, про що заявник і просив у заяві, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного підлягає зміні.