ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 182/63/21
провадження № 61-4606св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Тимченко О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Історія справи
У грудні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18 жовтня 2019 року, приблизно о 12 год. 18 хв., ним було здійснено помилкове перерахування його грошових коштів з його карткового рахунку НОМЕР_1 (Альфа банк) на картковий рахунок НОМЕР_2 (Альфа банк) в сумі 35 000,00 грн.
Також 09 грудня 2019 року, приблизно о 13 год. 19 хв., ним було здійснено помилкове перерахування його грошових коштів з його карткового рахунку НОМЕР_1 (Альфа банк) на картковий рахунок НОМЕР_2 (Альфа банк) в сумі 15 000,00 грн.
Крім того, 04 березня 2020 року, приблизно о 16 год. 15 хв., ним було здійснено помилкове перерахування його грошових коштів з його карткового рахунку НОМЕР_1 (Альфа банк) на картковий рахунок НОМЕР_3 (Моно банк (Універсал банк) в сумі 5 055,00 грн.
Пізніше ним було встановлено, що всі ці рахунки належать одній особі - відповідачці ОСОБА_2, однак жодних підстав для набуття нею та збереження належних позивачу грошових коштів не існує.
Вказував, що в приватному спілкуванні з відповідачкою вона визнала факт безпідставного отримання нею від нього грошових коштів і пообіцяла їх повернути, однак до теперішнього часу цього не зробила.
З огляду на викладене просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в сумі 55 055,00 грн.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності того, що карткові рахунки, на які з банківської карти позивача були перераховані кошти, належать відповідачці.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
11 грудня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2021 року.
Заява мотивована тим, що 27 вересня 2022 року він звернувся до Голосівського районного суду м. Києва із заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, яку не міг подати раніше через російське вторгнення.
На даний час ним належним чином підтверджено факт отримання ОСОБА_2 від нього грошових коштів в розмірі 55 055,00 грн.
Вважав ці обставини істотними, в розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі йому під час розгляду вищевказаної справи.
Просив суд переглянути рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2021 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2021 року по цивільній справі № 182/63/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів відмовлено.
Суд першої інстанції вважав обставини, вказані позивачем в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, такими, що не відносяться до нововиявлених, у розумінні статті 423 ЦПК України, і не є підставами для перегляду і скасування вищевказаного рішення суду, оскільки ці посилання в заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами зводяться до того, що суду необхідно здійснити переоцінку доказів, оцінених судом у процесі розгляду даної справи.
Не погодившись з ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2023 року, ОСОБА_3 оскаржив її в апеляційному порядку.
На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3, зокрема, послався на те, що судом було порушено норми процессуального права та не враховано вимоги статті 427 ЦПК України щодо порядку вирішення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2021 року по цивільній справі № 182/63/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції не вирішувалося питання ані про відкриття провадження у справі, ані питання про призначення дати, часу та місця судового засідання, у зв`язку з чим ОСОБА_3 не був присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи судом та не був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи, тому наявні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.
При цьому, розглядаючи заяву по суті, апеляційний суд вказав, що надання позивачем ОСОБА_3 нових доказів після розгляду справи не є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
28 березня 2024 року ОСОБА_3 в системі "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова ухвалена апеляційним судомз порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
26 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає не у повному обсязі.