ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 734/1740/22
провадження № 51-3345км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 27 березня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022270340002722, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого вироком Новозаводського районного суду
м. Чернігова від 04 лютого 2022 року за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт тривалістю 200 годин,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачень ч. 3 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 162; ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України.
Вступ
ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 08 червня 2022 року приблизно о 02:50, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з мотивів умисного вбивства потерпілої ОСОБА_8, вчиненого з особливою жорстокістю шляхом її підпалу, заздалегідь узявши із собою сірники та пластикову пляшку, наповнену нафтопродуктом - бензином, діючи умисно, незаконно проник до будинку потерпілої, де умисно завдав не менше одного удару кулаком у ділянку її голови та висловлюючи намір вбити потерпілу шляхом її підпалу, облив останню бензином і, усвідомлюючи, що завдасть потерпілій особливих фізичних, психічних та моральних страждань, з метою її умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю, намагався підпалити сірники та кинути їх в потерпілу, однак сірники не загорілися, а потерпіла втекла.
Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_7 запалив декілька сірників та кинув їх у вікно будинку та підпалив поліетиленову плівку на вікні будинку, яка почала горіти, однак, вказану плівку, водою загасила потерпіла.
У цей час ОСОБА_7, побачивши працівників поліції, які під`їжджали на службовому автомобілі до місця події, зник з місця вчинення кримінальних правопорушень.
Суд першої інстанції кваліфікував діяння та засудив ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 162; ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України.
Апеляційний суд після перегляду вироку суду першої інстанції за апеляційною скаргою засудженого, судове рішення залишив без змін.
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, захисник подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість, просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в порядку касаційного розгляду має відповісти на доводи щодо:
- доведеності вини засудженого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень належними та допустимими доказами;
- постановлення судових рішень у цьому кримінальному провадженні з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону;
- невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2023 року ОСОБА_7 засуджено до покарання:
- за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України з урахуванням ст. 68 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- ч. 3 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України з урахуванням ст. 68 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Новозаводського районного суду Чернігівської області від 04 лютого 2022 року у виді громадських робіт на строк 200 годин, громадські роботи за правилами ст. 72 КК України переведено у позбавлення волі, і за сукупністю вироків остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 10 днів.
Вирішено долю речових доказів та питання стосовно процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 08 червня
2022 року приблизно о 02:50, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з мотивів умисного вбивства ОСОБА_8, вчиненого з особливою жорстокістю, заздалегідь взявши з собою сірники та півторалітрову пластикову пляшку, наповнену нафтопродуктом - бензином, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи їх настання, шляхом відкриття незамкненої хвіртки огорожі земельної ділянки АДРЕСА_2, без добровільної згоди володільця ОСОБА_8 незаконно проник на територію земельної ділянки, після чого без добровільної згоди володільця житла ОСОБА_8, через вікно, шляхом розбиття віконного скла, незаконно проник до будинку, який знаходиться на території вказаної земельної ділянки.
Далі, перебуваючи в кімнаті зазначеного будинку, з мотивів особистих неприязних відносин, діючи умисно, наніс не менше одного удару кулаком у ділянку голови ОСОБА_8, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді забійної рани волосистої частини голови, що належать до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Після того ОСОБА_7, висловлюючи намір вбити потерпілу ОСОБА_8, шляхом її підпалу, облив останню бензином та, усвідомлюючи, що завдасть потерпілій особливих фізичних (шляхом заподіяння нестерпного болю), психічних та моральних (шляхом заподіяння тяжких душевних переживань) страждань, з метою умисного вбивства потерпілої ОСОБА_8, вчиненого з особливою жорстокістю, намагався підпалити сірники та кинути їх в потерпілу, однак сірники не загорілися, а потерпіла втекла з будинку на вулицю.
Надалі ОСОБА_7, продовжуючи реалізацію умислу на вбивство потерпілої, вибіг вслід за потерпілою ОСОБА_8 на вулицю. У той час ОСОБА_9, яка прибула до вказаної земельної ділянки, почувши крики потерпілої про допомогу, відволікла ОСОБА_7, а ОСОБА_8 в цей час забігла назад до будинку, зачинивши вхідні двері.
Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_7, висловлюючи намір вбити потерпілу ОСОБА_8 та підпалити її будинок та реалізуючи свій умисел на умисне вбивство ОСОБА_8, вчинене з особливою жорстокістю, та умисне знищення її майна шляхом підпалу, запалив декілька сірників та кинув їх у вікно будинку, де перебувала потерпіла ОСОБА_8, однак сірники погасли. Одразу після цього ОСОБА_7 з метою знищення майна потерпілої підпалив поліетиленову плівку на вікні будинку, яка почала горіти, однак вказану плівку, водою загасила потерпіла.
У цей час ОСОБА_7, побачивши працівників поліції, які під`їжджали на службовому автомобілі до вказаної вище земельної ділянки, зник з місця вчинення кримінальних правопорушень.
Таким чином, ОСОБА_7 не вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення умисного вбивства ОСОБА_8, вчиненого з особливою жорстокістю та умисного знищення майна ОСОБА_8 шляхом підпалу з причин, що не залежали від його волі, оскільки сірники, які ОСОБА_7 підпалював та кидав у бік потерпілої погасли, а ОСОБА_8 водою загасила поліетиленову плівку, яка горіла на вікні будинку та ОСОБА_7 побачивши працівників поліції, зник з місця події.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 27 березня 2024 року вирок районного суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість, просить скасувати судові рішення щодо
ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Суть доводів касаційної скарги захисника ґрунтується на тому, що всупереч вимогам КПК України судом першої інстанції, а в подальшому і апеляційним судом, не доведено поза розумним сумнівом винуватість її підзахисного у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а отже їх висновки щодо його винуватості ґрунтуються на неправдивих показаннях потерпілої, а також на показаннях свідків, які не були очевидцями подій, та неналежних і недопустимих доказах
При цьому надаючи свою оцінку доказам та фактичним обставинам у даному кримінальному провадженні, захисник стверджує, що суд першої інстанції дав неправильну правову оцінку діям засудженого та помилково кваліфікував його дії як замах на вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, оскільки у засудженого не було умислу на заподіяння смерті потерпілій шляхом її підпалу, і вважає, що його дії слід було кваліфікувати за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК України.
Водночас, на думку захисника, суди залишили поза увагою те, що між потерпілою, певними свідками та засудженим був конфлікт, пов`язаний із його побиттям.
Крім того, зазначає, що під час судового провадження було порушено право засудженого на захист, оскільки його захист здійснювався неефективно.
До того ж захисник зауважує, що до початку апеляційної процедури засудженим було заявлено клопотання про відмову від захисника, проте таке клопотання не було вирішено судом, що також призвело до порушення права засудженого на захист.
Крім того, захисник вказує на те, що засудженому, в порядку ст. 290 КПК України, письмові докази не надавались, що призвело до порушення його права на захист і такі докази слід визнати недопустимими.
Захисник стверджує, що суди не врахували конкретних обставин справи, даних про особу засудженого, а також його намірів нести службу в Збройних Силах України, що в сукупності давало суду підстави призначити засудженому менш суворе покарання, ніж те, яке було визначено судом.
Указує, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а ухвалені судові рішення щодо його підзахисного - вимогам статей 370, 374, 419 КПК України.
Разом з цим, в порушення вимог КПК України, суд апеляційної інстанції
не надано належної оцінки доводам апеляційної скарги засудженого, зокрема тим, які є аналогічними викладеним вище доводам касаційної скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу захисника не подавались.
У судовому засіданні засуджений та його захисник виступили на підтримку поданої скарги, а прокурор заперечував щодо її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що вона, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 411 КПК України, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж ту, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Щодо доводів касатора про те, що судом першої інстанції, а в подальшому і апеляційним судом, не доведено поза розумним сумнівом винуватість її підзахисного у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а отже їх висновки щодо його винуватості ґрунтуються на неправдивих показаннях потерпілої, а також на показаннях свідків, які не були очевидцями подій та неналежних і недопустимих доказах, колегія суддів наводить такі мотиви.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом положень п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вирок суду першої інстанції повинен містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Як передбачено ст. 419 КПК України, в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
За статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи "поза розумним сумнівом".
Стандарт доведення винуватості "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, які були досліджені в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
За правилами ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів установила, що висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 162; ч. 3 ст. 15,
ч. 2 ст. 194 КК України, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено під час судового розгляду та оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Водночас суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами передбачених законом їхніх прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом, у межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у кримінальному провадженні, крім іншого, у суді допитав потерпілу, свідків та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для забезпечення повного та неупередженого судового розгляду.
При цьому з матеріалів кримінального провадження убачається, що в суді першої інстанції засуджений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав та давати показання відмовився на підставі ст. 63 Конституції України.
Однак висновок районного суду про доведеність винності засудженого
ОСОБА_7 у тому, що він незаконно проник, зокрема, до житла потерпілої ОСОБА_8, та не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення умисного вбивства потерпілої ОСОБА_8, скоєного з особливою жорстокістю шляхом її підпалу, та умисного знищення майна потерпілої тим же способом, з причин, що не залежали від його волі, оскільки сірники, які ОСОБА_7 підпалював та кидав у потерпілу, яку він попередньо облив бензином, погасли, а потерпіла водою загасила поліетиленову плівку, що горіла на вікні її будинку, а після того як ОСОБА_7 побачивши працівників поліції, зник з місця події, ґрунтується на доказах, які всебічно, повно й неупереджено досліджено з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Так, суд правильно зробив такий висновок на підставі:
- показань потерпілої ОСОБА_8, яка під час її допиту судом першої інстанції пояснила, що 08 червня 2022 року в нічний час відпочивала в будинку, почула дзвін розбитого скла в кімнаті, засуджений заліз у вікно, що ближче до ґанку, та з нецензурною лайкою з погрозами вбити потерпілу, почав наносити їй кулаком удари по голові, по плечу, загалом наніс близько десяти ударів. Засуджений вилив на потерпілу бензин з півторалітрової пляшки, намагався запалити сірники, але вони не загоралися. Потерпіла відштовхнула його та вибігла з будинку, а він вибіг за нею. На крики прибігла сусідка ОСОБА_9, потерпіла попросила її викликати поліцію. Потерпіла облила себе водою, щоб засудженй її не підпалив, у цей час засуджений просив у сусідки сірники. Потерпіла забігла до хати та закрила двері. Засуджений порозбивав усі вікна. Перебуваючи у будинку, потерпіла бачила, як ОСОБА_7, стоячи біля вікна, запалював сірники та кидав їх через вікно до будинку, сірники не запалювалися. Після того засуджений почав підпалювати поліетиленову плівку на вікні, яка почала горіти. Сусідка зірвала плівку, а потерпіла залила її водою. Через деякий час приїхала поліція. Крім того, перебуваючи у будинку, засуджений забрав у потерпілої мобільний телефон, щоб вона не зателефонувала до поліції. У будинку горіло світло, тому вона одразу його впізнала. Потерпіла зазначила, що засуджений весь час їй погрожував вбивством, розуміючи, що вона у будинку, він запалював та кидав сірники. Припустила, що підставою до таких дій були неприязні відносини, які виникли між ними напередодні.
- показань свідка ОСОБА_9, яка суду зазначила, що 08 червня 2022 року вночі почула крики сусідки ОСОБА_8 про допомогу. На її прохання вона викликала поліцію. На ганку будинку вона побачила потерпілу в нічній сорочці, яка була мокра, голова в крові, на обличчі - кров. Почула чоловічий голос "стій", потім покликав до себе, коли свідок підійшла, то побачила, що цей чоловік засуджений ОСОБА_7 . Він кричав, що потерпіла не повинна жити. Потерпіла зайшла до будинку, закрила двері та включила світло. Засуджений був біля ґанку та почав підпалювати плівку на вікні, у цей час потерпіла вилила воду на вогонь на вікні та через вікно відбивалась від нього, він залазив у вікно, а вона його відштовхувала. Коли поліцейський автомобіль під`їжджав до будинку потерпілої, то засуджений, побачивши їх, почав тікати, а вона повідомила поліцейським куди він побіг. У будинку був відчутний запах керосину чи бензину, на подушці та на ковдрі була кров, диван був мокрий.
- показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які під час допиту пояснили суду обставини, за яких вони дізналися про те, що засуджений вбиває потерпілу шляхом підпалу. Також суду повідомили, зокрема, те, що скло у вікнах будинку потерпілої були розбиті, плівка на вікні поплавлена, нічна сорочка потерпілої, подушки, ковдра були у крові, у будинку була осип скла з вікна, наявна пластмасова пляшка з характерним запахом бензину, спалені сірники. До того ж у будинку був відчутний запах горючого.
- показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які є інспекторами з ВРГ та надали суду показання, що перебували у добовому чергуванні. 08 червня 2022 року о 03:00 надійшло повідомлення про спробу вбивства в с. Якубівка. Прибувши на місце події, вони побачили, як з території господарства вибіг чоловік та почав тікати, хтось із господарства вказав, що це він. Вони під`їхали до його будинку автомобілем, чоловіком виявився ОСОБА_7, в розмові останній повідомив, що завдав тілесні ушкодження ОСОБА_8 потім облив її бензином та намагався підпалити, оскільки у них раніше були конфлікти. Також повідомив, що у ОСОБА_8 забрав телефон, щоб вона не викликала поліцію, та вказаний телефон викинув у її господарстві. Надалі поспілкувались з потерпілою
ОСОБА_8, яка підтвердила слова ОСОБА_7 .
Варто зазначити, що допит зазначених осіб судом першої інстанції було проведено у відповідності до вимог КПК України, їх показання є логічними та підтверджуються іншими належними доказами у кримінальному провадженні. Причин обмовляти цими особами засудженого не було встановлено, а тому суд не мав підстав не довіряти показанням, які вони надали суду.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції не знайшов підстав сумніватися в правдивості показань допитаних у суді першої інстанції осіб на підтвердження винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, з чим погоджується і колегія суддів.
Тому доводи касаційної скарги захисника про протилежне є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами цього кримінального провадження.
При цьому, незгода захисника з показаннями допитаних свідків, яку він висловлює у касаційній скарзі, не є свідченням упередженості суду та як саме наявність конфлікту між ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_10 та засудженим, який був пов`язаний з його побиттям, виключає винуватість засудженого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень у касаційній скарзі захисника не наведено.
Твердження захисника про те, що винуватість засудженого ґрунтується на неправдивих показаннях потерпілої та свідків, не відповідає дійсності, оскільки вони повністю підтверджуються іншими долученими до матеріалів кримінального провадження і безпосередньо дослідженими під час судового розгляду доказами та доповнюють один одного.
Разом з тим вина засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 162; ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК Українидоведена рядом письмових доказів, які були відповідним чином досліджені судом першої інстанції та яким була надана належна оцінка, а саме:
- даними протоколу огляду місця події від 08 серпня 2022 року, у ході якого оглянута ділянка вулиці АДРЕСА_3 . Оглядом вказаної ділянки біля стежки, протоптаної в траві, поблизу двору № 194 виявлено мобільний телефон в чохлі чорного кольору типу книжка, мобільний телефон в корпусі чорного кольору марки "LG" К10 (2017). Далі оглянуто територію господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, територія двору огороджена парканом частково металевим та частково дерев`яним, вхід до двору здійснюється через дерев`яну одностулкову хвіртку, на якій із зовнішньої сторони наявний запираючий пристрій - засувка металева. У дворі розташований одноповерховий будинок, у якому наявні два вікна, у вікні, що ближче до ґанку, виявлено пошкодження у вигляді відсутності скла, фрагменти якого знаходяться під вікном. Далі, при вході до будинку наявне вікно з дерев`яною рамою, на якому мається пошкодження, а саме відсутні два скла та поверх вікна наявна прозора поліетиленова плівка, що має пошкодження у вигляді хаотичних розривів.
Вхід до будинку здійснюється через дерев`яні одностулкові двері, які відчинені, при вході, в коридорі на дерев`яній підлозі лежить фрагмент лінолеуму червоного кольору, на якому виявлено та вилучено пластикову бляшанку (пляшку) об`ємом 1,5 л з написом "Остреченська", із залишками речовини невідомого походження всередині, з пробкою ( позначеною № 2), поруч знаходяться сірники, з яких 4 не використані та 4 використані. Поруч на лінолеумі наявні плями речовини невідомого походження.
У кімнаті порядок речей порушено, під стіною знаходиться диван в розкладеному стані, на якому застелена постіль, на дивані футболка білого кольору з написами, частково та хаотично просочена речовиною бурого кольору, поруч виявлено нічну сорочку з квітковими візерунками зі слідами РБК, яка просочена речовиною невідомого походження, на дивані розкидано пододіяльник зі слідами речовини бурого кольору. В хаотичному порядку на подушках наявні плями речовини бурого кольору, біля дивана знаходиться прикроватна тумбочка, на якій в хаотичному порядку фрагменти скла, а також на підлозі. Біля дивана друге вікно, на якому відсутнє скло, зашторене шторою зеленого кольору. В ході подальшого огляду на дворі біля сходів входу до будинку коло стіни виявлено фрагмент клейонки рожевого кольору зі слідами плавлення, також з-під віконної рами виявлено наявну клейонку зі слідами плавлення. Оглядом встановлено, що порядок речей в кімнаті будинку порушено та наявні сліди боротьби (т. 1, а. п. 184-197);
- висновком комплексної судової дактилоскопічної експертизи та експертизи матеріалів, речовин та виробів № КСЕ-19/125-22/3608-ФХД від 29 липня
2022 року, згідно з яким надана на дослідження рідина темно-рожевого кольору містить нафтопродукти і є сумішшю світлого нафтопродукту бензину та сукупності вуглеводнів, які характерні для важколетких фракцій нафтопродуктів, ймовірно нафтової оливи (т. 2, а. п. 42-46);
- висновком комплексної судово-імунологічної експертизи та експертизи матеріалів, речовин та виробів № КСЕ-19/125-21/3599-ФХД від 16 липня
2022 року, відповідно до якого на нічній сорочці виявлено сліди нафтопродуктів, а саме сліди зміненого світлого нафтопродукту (бензин, гас, дизельне пальне)
(т. 2, а. п. 58-63);
- висновками судово-імунологічних експертиз № СЕ-19/125-22/3577-БД від
07 липня 2022 року, № СЕ-19/125-22/3578-БД від 06 липня 2022 року та № КСЕ-19/125-22/3599-БД від 13 липня 2022 року, згідно з якими на футболці, змиві речовини бурого кольору та нічній сорочці виявлено сліди крові, які належать людині з групою крові А (ІІ) із ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВ0 та можуть походити від потерпілої ОСОБА_8 (т. 2, а. п. 78-83, 87-91,
95-100).
- висновком судово-імунологічної експертизи № СЕ-19/125-22/3579-БД від
05 липня 2022 року, згідно з яким на фрагменті поліетилену та фрагменті підковдри виявлено сліди крові, які можуть походити від потерпілої ОСОБА_8 (т. 2, а. п. 104-111).
- висновком судово-медичної експертизи № 173 від 20 червня 2022 року, проведеної за медичною документацією, у ОСОБА_8 виявлено тілесне ушкодження у вигляді забійної рани волосистої частини голови, котре виникло внаслідок ударної дії тупого, твердого предмета, в тому числі і внаслідок нанесення удару руками та ногами, могло утворитися як мінімум від 1 (однієї) травмуючої дії в ділянку голови, за давністю утворення може відповідати даті
08 червня 2022 року та належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (т. 1, а. п. 207-209);
- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від
08 червня 2022 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_8 за загальними рисами обличчя на фотознімку № 2 впізнала чоловіка, якого вона знає як
ОСОБА_7, який 08 червня 2022 року проник до її дачного будинку
в с. Якубівка, облив її бензином та намагався підпалити. Згідно з довідкою слідчого на фотознімку № 2 зображений ОСОБА_7 (т. 1, а. п. 212-213 "а").
- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від
08 червня 2022 року, згідно якого свідок ОСОБА_9 за загальними рисами обличчя на фотознімку № 2 впізнала чоловіка, як її наглядно знайомого, на ім`я ОСОБА_15, який 08 червня 2022 року знаходився у дворі її сусідки ОСОБА_8 та намагався підпалити будинок, розбив вікна. Згідно з довідкою слідчого на фотознімку № 2 зображений ОСОБА_7 (т. 1 а. п. 214-216).
- протоколом слідчого експерименту від 08 червня 2021 року, у ході якого потерпіла ОСОБА_8 добровільно розповіла про обставини, які трапились в ніч на 08 червня 2022 року. Так, приблизно о 02-:03 годині 08 червня 2022 року вона прокинулась від того, що почула звук розбитого скла та побачила, як у вікно залазить ОСОБА_7 та з нецензурними образами сказав, що зараз спалить її і будинок та що вона жити не буде. Далі він наніс декілька ударів по голові, від чого вона впала на ліжко. Згодом вона відштовхнула ОСОБА_7 від себе та встала з ліжка, а він вилив на неї бензин з пляшки та намагався підпалити декілька сірників, однак вони потухли. Далі їй вдалось вибігти з будинку та покликати на допомогу сусідку, засуджений вибіг також на вулицю, а потім їй вдалось забігти назад в будинок та закритись зсередини. ОСОБА_7 в цей час намагався підпалити поліетилен на вікні, однак вона його потушила, сусідка також допомагала тушити. Її мобільний телефон ОСОБА_7 забрав у неї, щоб вона не дзвонила нікому (т. 2, а. п. 130, 131).
- протоколом слідчого експерименту від 08 червня 2021 року, у ході якого свідок ОСОБА_9, знаходячись на території ділянки АДРЕСА_2, розповіла, що 08 червня
2022 року приблизно о 03:00 вона відпочивала у себе в будинку, почула крик потерпілої про допомогу. Після чого, вона забігла на ділянку до неї. Потерпіла стояла на ганку в нічній сорочці, забігла до будинку та закрилась. Засуджений почав запалювати сірники та кидати їх через вікно у будинок. Потерпілу бачила у вікні будинку з перебинтованою головою. На вікні загорілась плівка, почав підніматись вогонь. Коли їхали поліцейські, то засуджений втік (т. 2,
а. п. 132, 133).
Отже, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції, а в подальшому і апеляційний суд зробили правильний висновок про винуватість засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3
ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 162; ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, виходячи з узгоджених між собою доказів, зібраних у кримінальному провадженні. З таким висновком погоджується і колегія суддів. Винуватість засудженого доведена поза розумним сумнівом.
Крім цього, суд дотримався норм, установлених статтями 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Всі клопотання учасників процесу розглянуті у відповідності до вимог закону.
З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у незаконному проникненні до житла та іншого володіння ОСОБА_8, у незакінченому замаху на умисне вбивство ОСОБА_8, вчиненому з особливою жорстокістю, та у незакінченому замаху на умисне знищення майна, вчиненому шляхом підпалу, і кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 162; ч. 3 ст. 15, ч. 2
ст. 194 КК України.
Колегія суддів акцентує на тому, що версія сторони захисту про протилежне не знайшла свого підтвердження під час судового провадження, оскільки є такою, що спрямована на уникнення відповідальності за вчинення засудженим інкримінованих йому кримінальних правопорушень та повністю спростовується встановленими судами обставинами, а також суперечить наявним у матеріалах цього кримінального провадження доказам.
Таким чином, встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії засудженого за вказаними вище нормами закону.
Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84, 91, 94 КПК України та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації діяння, в касаційній скарзі не наведено та перевіркою матеріалів провадження не встановлено.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б у контексті приписів статей 85-87 КПК України свідчили про необхідність визнання судами першої та апеляційної інстанцій доказів недопустимими або неналежними, не встановлено.
Таким чином, наведене вище та матеріали кримінального провадження спростовують твердження захисника про те, що суд першої інстанції на підтвердження винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень в основу вироку поклав неналежні та недопустимі докази.