ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 159/6566/15-ц
провадження № 61-17138св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідачі: Комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", Ковельська міська рада Волинської області,
третя особа - Реєстраційна служба Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Ковельської філії Комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", Ковельської міської ради Волинської області, третя особа - Реєстраційна служба Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно
за касаційною скаргою адвоката Овсієнко Оксани Володимирівни як представника ОСОБА_5 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року у складі колегії суддів Осіпука І. В., Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 27 жовтня 1993 року, видане Фондом комунального майна Ковельської міської Ради народних депутатів Волинської області на квартиру АДРЕСА_1, на прізвище ОСОБА_1 ; визнати недійсною державну реєстрацію права власності на спірну квартиру, проведену Волинським обласним бюро технічної інвентаризації на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 жовтня 1993 року № НОМЕР_2 на одну особу.
На обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначали, що розпорядженням органу приватизації (Фонду комунального майна Ковельської міської ради народних депутатів Волинської області) від 27 жовтня 1993 року № 888 у власність ОСОБА_1 передано квартиру АДРЕСА_1 в порядку, встановленому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". На підставі цього розпорядження ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру від 27 жовтня 1993 року, на підставі якого вона зареєструвала своє право власності у бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ).
Оскільки разом із ОСОБА_1 як основним квартиронаймачем у цій квартирі на момент приватизації були зареєстровані та проживали члени її сім`ї: чоловік - ОСОБА_2, син - ОСОБА_3, донька - ОСОБА_4, донька - ОСОБА_5, приватизація квартири повинна була проводитись на всіх членів сім`ї, у зв`язку з чим розпорядженням органу приватизації внесено часткові зміни до розпорядження органу приватизації № 888 та свідоцтво про право власності на житло.
Після цього позивачі звернулись до Реєстраційної служби Ковельського міськрайонного управління юстиції у Волинській області для проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру, однак уповноважений реєстратор відмовив у проведенні державної реєстрації права власності, оскільки на спірний об`єкт нерухомого майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно міститься запис про реєстрацію права власності лише за ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ковельський міськрайонний суд Волинської області рішенням від 29 лютого 2016 року позов задовольнив. Скасував свідоцтво про право власності на житло від 27 жовтня 1993 року, видане Фондом комунального майна Ковельської міської Ради народних депутатів Волинської області на квартиру АДРЕСА_1, на прізвище ОСОБА_1 Скасував державну реєстрацію права власності на цю квартиру, проведену Волинським обласним БТІ на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 жовтня 1993 року № НОМЕР_2 за ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю заявлених позовних вимог.
10 жовтня 2023 року не погоджуючись з рішення суду першої інстанції ОСОБА_5 звернулася з апеляційною скаргою, в якій заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Волинський апеляційний суд ухвалою від 30 жовтня 2023 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 лютого 2016 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач ОСОБА_5, будучи повідомленою про розгляд справи, апеляційну скаргу на рішення суду подала після спливу одного року з дня складення повного його тексту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Овсієнко О. В. як представник ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права.
На момент звернення до суду з цим позовом, а також під час розгляду судом першої інстанції цієї справи та ухвалення оскаржуваного судового рішення ОСОБА_5 перебувала поза межами України (в Республіці Польща), що підтверджується відповідними штампами про перетин державного кордону, наявними у паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 . Тому вона не підписувала як співпозивач цю позовну заяву, а також будь-які інші заяви та клопотання, що містяться в матеріалах цієї справи, у тому числі і заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за її відсутності від 01 лютого 2016 року. Підписи, що містяться в позовній заяві та заяві ОСОБА_5 про підтримання позовних вимог і розгляд справи за її відсутності від 01 лютого 2016 року, їй не належать.
Проте такі доводи апеляційний суд залишив поза увагою, обмежившись безпідставною категоричною констатацією того факту, що і позовна заява, і письмове клопотання про розгляд справи без участі ОСОБА_5 підписані саме нею як співпозивачем.
Відповідно до супровідного листа № 159/6566/15-ц/3345/2016, який міститься в матеріалах справи, міськрайонний суд 29 лютого 2016 року направив усім без винятку позивачам копію рішення суду першої інстанції.
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення його отримала невідома особа 11 березня 2016 року, адже на той час вона перебувала в Республіці Польща і з об`єктивної причини не могла підписати повідомлення та отримати рекомендований лист (рішення суду). Наведені факти неспростовно вказують на те, що цю справу суд розглянув за її відсутності, при цьому її, принаймні як номінального співпозивача, не було повідомлено належним чином про дату, час і місце засідань суду в порядку, визначеному законом, хоча таке повідомлення було обов`язковим.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
05 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2024 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 490/9587/18 (провадження № 14-29 цс 24).
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2024 року поновлено касаційне провадження у цій справі.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Згідно зі