ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 462/2092/21
провадження № 61-18440св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Друга львівська державна нотаріальна контора,
треті особи: Четверта львівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дячук Олександр Анатолійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Другої львівської державної нотаріальної контори, треті особи: Четверта львівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дячук Олександр Анатолійович, про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування свідоцтва про право власності на квартиру, визнання права власності в порядку спадкування та витребування майна з чужого незаконного володіння
за касаційною скаргою адвоката Беніцької Валентини Іванівни як представника ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточнивши який просив:
визнати недійсним заповіт, укладений від імені ОСОБА_5, посвідчений Білецькою сільською радою народних депутатів Перемишлянського району Львівської області 23 грудня 1996 року, зареєстрований у реєстрі за № 17, в якому спадкоємцем зазначена ОСОБА_2 ;
визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене державним нотаріусом Другої львівської державної нотаріальної контори 27 березня 2010 року, зареєстроване в реєстрі за № 3-402, видане на ім`я ОСОБА_2 ;
скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4, здійснену на підставі договору дарування від 08 лютого 2022 року;
визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 30,9 кв. м; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 цю квартиру.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_6, після смерті якої він звернувся до Четвертої львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де дізнався, що квартира АДРЕСА_1, яка є спадковим майном після смерті дружини, переоформлена на ОСОБА_2 і через 10 днів продана ОСОБА_3 .
Так, ОСОБА_2 у 2010 році звернулася до Другої львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_5, який помер у 1996 році, який на думку позивача укладено з порушенням вимог закону, оскільки ОСОБА_5 його не підписував, адже він створений був лише у 2010 році.
При цьому, після смерті ОСОБА_5 у 1996 році його рідний брат ОСОБА_7 звертався до нотаріуса Другої львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на все належне ОСОБА_5 майно, в тому числі і на квартиру АДРЕСА_1 та 23 грудня 2003 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, в тому числі на спірну квартиру.
Отже, державний нотаріус Другої львівської державної нотаріальної контори, достовірно знаючи, що 23 грудня 2003 року вже видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, 27 березня 2010 року повторно видала свідоцтво на право власності за заповітом на ту ж саму квартиру.
В той час коли після смерті в 2008 році ОСОБА_7 його рідна сестра ОСОБА_6 звернулася до Четвертої львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, свідоцтво про право власності на спадкове майно не отримала.
Ураховуючи, що ОСОБА_2 набула право власності на квартиру у незаконний спосіб, не маючи права на відчуження квартири, уклала договір купівлі-продажу квартири ОСОБА_3, який спірну квартиру подарував ОСОБА_4, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Залізничний районний суд м. Львова рішенням від 14 лютого 2023 року позов задовольнив частково.
Визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на ім`я ОСОБА_2, посвідчене 27 березня 2010 року державним нотаріусом Другої львівської державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за № 3-402. Визнав за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6
Скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 на спірну квартиру, здійснену 08 лютого 2022 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Я. Я. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - індексний номер: 63320437 від 08 лютого 2022 року).
Витребував із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . В решті позову відмовив. В позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовив.
Стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1 885,33 грн судових витрат. Стягнув з ОСОБА_2, Другої львівської державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_1 по 2 469,33 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну квартиру 23 грудня 2003 року, тому станом на час звернення ОСОБА_2 до Другої львівської державної нотаріальної контори 12 березня 2010 року і видачі їй 27 березня 2010 року свідоцтва про право на спадщину за заповітом, спірна квартира мала статус не спадкового майна після смерті ОСОБА_5, а входила до складу спадкового майна ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, яке прийняла ОСОБА_6 звернувшись у 2009 році із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, тому вимоги в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого на ім?я ОСОБА_2, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Врахувавши, що ОСОБА_1 як чоловік померлої ОСОБА_6 та як спадкоємець першої черги за законом після її смерті, має право на спадкове майно, у тому числі спірну квартиру, суд дійшов висновку, що за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності на це спадкове майно, оскільки він не може в інший, позасудовий спосіб, захистити свої спадкові права, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на цю квартиру та витребувати це майно.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Львівський апеляційний суд постановою від 21 листопада 2023 року апеляційну скаргу адвоката Орищин О. А. як представника ОСОБА_4 задовольнив.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 лютого 2023 року в частині задоволення позовних вимог скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 лютого 2023 року в частині стягнення судових витрат скасував.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 як спадкоємиця за заповітом після смерті ОСОБА_5 протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не відмовилася від прийняття спадщини, на час відкриття спадщини проживала разом зі спадкодавцем, тому є такою, що прийняла спадщину. Звертаючись із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину у березні 2010 року ОСОБА_2 реалізовувала свої права спадкоємця та власника спадкового майна, яке належить їй з часу відкриття спадщини, а саме з дня смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог в апеляційному порядку не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційних скарг, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Беніцька В. І. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 15 вересня 2023 року у справі № 203/4638/20, від 11 грудня 2019 року у справі № 414/811/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16, від 14 квітня 2021 року у справі № 754/11747/18, від 08 листопада 2023 року у справі № 141/843/20; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
На обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Матеріали справи містять листи Білецької сільської ради Перемишлянського району Львівської області в яких повідомлено про відсутність у документах Білецької сільської ради Перемишлянського району Львівської області заповіту від 23 грудня 1996 року № 17, складений від імені ОСОБА_5, 1926 року народження, і такий документ взагалі відсутній. Відомості про неіснуючий заповіт до Спадкового реєстру були внесені в 2010 році. Однак апеляційний суд не надав належної оцінки таким доказам і на підставі неіснуючих доказів встановив, що ОСОБА_2 має право на спадкування за заповітом, при цьому, безпідставно пославшись на те, що рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується.
Крім цього, на час оформлення спадкового майна після смерті спадкодавця ОСОБА_5 за ОСОБА_2 це майно вже було успадковане та оформлене у власність його рідним братом ОСОБА_7, а вже після його смерті спадщина прийнята рідною сестрою ОСОБА_6 - дружиною позивача.
Незважаючи на прямий забороняючий припис Інструкції у 2010 році Друга львівська державна нотаріальна контора після смерті спадкодавця ОСОБА_5 безпідставно вдруге відкрила нову спадкову справу за № 183, зареєстровану в реєстрі за № 3- 402 після смерті спадкодавця ОСОБА_5 за заявою ОСОБА_2 про оформлення спадщини і видала вдруге свідоцтво про право власності на одну й ту ж саму квартиру.
Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
У березні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Орищин О. А. як представника ОСОБА_4 мотивований тим, що викладені у касаційній сказі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи. Тоді як висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, відтак посилання заявником на порушення пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України є безпідставними.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
12 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5, після його смерті відкрилася спадщина, зокрема й на належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
23 грудня 1996 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений секретарем виконкому Білецької сільської ради Перемишлянського району, Львівської області, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 17, яким заповів належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2, 1934 року народження.
Спадкоємцями ОСОБА_5 за законом другої черги були рідний брат ОСОБА_7 і сестра ОСОБА_6 .
З копії спадкової справи № 804/99 відомо, що ОСОБА_7 03 грудня 1999 року звернувся до Другої львівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його брата ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
23 грудня 2003 року ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 .
Також, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 07 лютого 2003 року на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_2
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, після його смерті відкрилася спадщина.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 як сестра померлого ОСОБА_7 звернулася до Четвертої львівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її брата ОСОБА_7 .
12 березня 2010 року ОСОБА_2 звернулася із заявою про прийняття спадщини за заповітом (копія спадкової справи № 183 після смерті ОСОБА_5, заведеної Другою львівською державною нотаріальною конторою).
27 березня 2010 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спірну квартиру (а. с. 28 т. 1).
30 березня 2010 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу відчужила спірну квартиру ОСОБА_3
08 лютого 2022 року на підставі договору дарування ОСОБА_3 подарував спірну квартиру ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6
28 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса та 12 січня 2021 року до П?ятої львівської державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його дружини ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, до складу спадкового майна якої входить, у тому числі і квартира АДРЕСА_1 .
12 січня 2021 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті його дружини ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_2, яка належала спадкодавеці, з яких 1/2 частка належала братові померлої ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті якого його сестра ОСОБА_6 спадщину фактично прийняла, але не оформила своїх спадкових прав.
Згідно з інформацією, викладеною в листі виконавчого комітету Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області від 19 жовтня 2022 року № 03-16/17/1621, в документах Білецької сільської ради Перемишлянського району Львівської області за 1996 рік заповіт від 23 грудня 1996 року № 17 складений від імені ОСОБА_5, 1926 року народження, відсутній (т.3, а.с.41).
Згідно з листом виконавчого комітету Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області від 26 жовтня 2022 року № 03-16/17/1669 у документах Білецької сільської ради Перемишлянського району Львівської області відсутній документ від 23 грудня 1996 року за реєстраційним № 17.