ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 332/6036/23
провадження № 61-5714св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя, у складі судді Марченко Н. В., від 15 січня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В.,
Полякова О. З., від 02 квітня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про визнання правочину недійсним.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що 20 травня 2023 року невідома особа, без його відома та погодження, з використанням нетипового пристрою створила в АТ "КБ "ПриватБанк" договір SAMDNWFC00086712075 від 20 травня 2023 року про відкриття додаткового рахунку по картці НОМЕР_1 та емітувала платіжний засіб (картку).
3. При цьому АТ "КБ "ПриватБанк" в односторонньому порядку встановило на вказаний рахунок кредитний ліміт в сумі 75 000 грн.
4. Банку було відомо, що вхід в систему Приват24 здійснено не зі згоди довіреного пристрою позивача НОМЕР_6/Redmi, однак відповідач не виконав свого обов`язку щодо застосування посиленої автентифікації користувача та без згоди позивача в односторонньому порядку фактично погодив укладення кредитного договору на суму 75 000 грн.
5. У подальшому, на підставі вказаного договору невстановлені особи отримали через банкомати у м. Вінниці грошові кошти на суму 74 000 грн.
6. Вважає, що спірний договір SAMDNWFC00086712075 від 20 травня
2023 року про відкриття додаткового рахунку по картці НОМЕР_1 має три дефекти: його укладання відбулося з порушенням закону, волевиявлення учасника правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, а правочин не був спрямований на реальне настання для позивача наслідків, що обумовлені ним.
7. Стверджує, що укладений правочин суперечить вимогам частин першої, третьої та четвертої статті 203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним згідно з частиною першою статті 215 ЦК України.
8. За вказаним фактом він подав заяву про вчинення злочину до Відділення поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ВП №1 Запорізького РУП ГУНП Запорізької області).
9. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір SAMDNWFC00086712075 від 20 травня 2023 року про відкриття додаткового рахунку по картці НОМЕР_1 та договір, згідно з яким було встановлено в односторонньому порядку кредитний ліміт в розмірі 75 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
10. Рішенням Заводського районного суду міста Запоріжжя від 15 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду
від 02 квітня 2024 року, позов задоволено. Визнано недійсним договір SAMDNWFC00086712075 від 20 травня 2023 року про відкриття додаткового рахунку по картці НОМЕР_1 та договір, за яким було встановлено в односторонньому порядку кредитний ліміт у розмірі 75 000 грн. Стягнуто з
АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір у розмірі 2 147,20 грн.
11. Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
12. При цьому саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному користуванню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів, сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично є нерівними.
13. Натомість в матеріалах справи відсутні докази, які б доводили факт розголошення позивачем інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. У касаційній скарзі представник АТ КБ "ПриватБанк" адвокат Істамова І. В. просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, ухваливши у справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. 16 квітня 2024 року засобами поштового зв`язку представник АТ КБ "ПриватБанк" адвокат Істамова І. В. подала касаційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року у справі № 332/6036/23.
16. Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 332/6036/23, які у травні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Зазначає, що згідно з усталеною судовою практикою за подібних фактичних обставин саме власна недбалість клієнта, у зв`язку з бездіяльністю щодо захисту персональних даних, є причиною отримання третіми особами вільного доступу до сервісу Приват24.
20. Незважаючи на те, що оспорюваний позивачем договір про відкриття додаткового рахунку по банківській картці та договір, за яким було встановлено в односторонньому порядку кредитний ліміт у розмірі 75 000 грн, датовано 20 травня 2023 року, позивач звернувся до правоохоронних органів та АТ КБ "ПриватБанк" лише 16 червня 2023 року.
21. Дії, пов`язані з відкриттям кредитної картки, входу до сервісу Приват24, зняття готівки в банкоматах, здійснено за допомогою паролю ОСОБА_1 в Приват24 та введення його фінансового номера телефону, тому не мають значення обставини, за допомогою якого пристрою відкрито додатковий рахунок, оскільки не відбулося зміни номеру фінансового телефону позивача.
22. Оскільки правоохоронними органами встановлено особу, яка здійснила шахрайські дії та отримала готівкою кредитні кошти позивача, то саме ця особа має бути відповідачем у справі про відшкодування збитків. Натомість АТ КБ "ПриватБанк" є неналежним відповідачем у цій справі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
23. У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду у травні 2024 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Білоус С. А., заперечуючи проти доводів АТ КБ "ПриватБанк", вказав, що висновки Верховного Суду у справах на які посилається банк встановлені за фактичних обставин, які є відмінними від розглядуваної справи, що, на переконання представника позивача, є підставою для закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
24. Також вважає, що відповідач не надав жодного доказу, який би доводив факт розголошення позивачем ідентифікуючих даних (власної конфіденційної банківської інформації), тому всі сумніви та припущення банку слід тлумачити на користь позивача, що є підставою для відмови у задоволенні скарги.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
25. ОСОБА_1 є користувачем банківських послуг АТ "КБ "ПриватБанк".
26. 20 травня 2023 року від імені ОСОБА_1 через систему "Приват 24" оформлено картку (Digital картка) № НОМЕР_1 . Підтвердження оформлено через SmartID, а саме: нетипового пристрою Galaxy S2/Samsung за допомогою IVR-опитування за фінансовим номером телефону позивача НОМЕР_2 .
27. На підставі кредитоспроможності ОСОБА_1 під час оформлення картки кредитний ліміт було встановлено/підвищено в односторонньому порядку на суму 75 000 грн.
28. У період із 21 травня 2023 року до 12 червня 2023 року невстановленою особою із використанням картки № НОМЕР_1 було здійснено ряд фінансових операцій на сторонніх ресурсах та операції із зняття готівки в банкоматах на загальну суму 74 000 грн.
29. 21 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до АТ "КБ "ПриватБанк" із заявою про проведення службового розслідування, в якій просив провести службову перевірку дотримання працівниками банку процедури укладення та ідентифікації клієнта при встановленні договірних відносин з банком під час створювання договору SAMDNWFC00086712075 від 20 травня 2023 року про відкриття додаткового рахунку по картці № НОМЕР_1 ; припинити дію договору SAMDNWFC00086712075 від 20 травня 2023 року про відкриття додаткового рахунку по картці № НОМЕР_1 та заблокувати емітований на виконання цього договору платіжний засіб (картку); скасувати у обліку банку, як помилкову, заборгованість за кредитом (із відсотками), яка була нарахована згідно з договором SAMDNWFC00086712075 від 20 травня 2023 року.
30. 20 липня 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" надано відповідь ОСОБА_1 про відмову у поверненні коштів, що були списані з платіжної картки № НОМЕР_1, з посиланням на те, що вхід в сервіс Приват24 був здійснений під його авторизацією. Списання коштів стороннім інтернет ресурсом проводиться після введення номеру карти, CVV -коду, терміну дії. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання його фінансового телефону та іншої особистої інформації. Зміни фінансового номеру телефону не було. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією. Рекомендовано звернутися до правоохоронних органів.
31. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про вчинення злочину, поданої до ВП № 1 Запорізького РУП ГУНП Запорізької області, внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082030000497 від 16 червня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України.
32. Відповідно до наданих ВП № 1 Запорізького РУП ГУНП Запорізької області копій матеріалів кримінального провадження №12023082030000497 від 16 червня 2023 року встановлено, що грошові кошти з банківської картки потерпілого були зняті готівкою в банкоматах, які знаходяться у м. Вінниця. ОСОБА_1 постійно проживав та працював у м. Запоріжжі. Вхід у систему віддаленого керування рахунком Приват24 було здійснено з абонентського номеру НОМЕР_2 з використанням наступних ІР-адрес: НОМЕР_3 (ТОВ "Лайфселл") 21 травня 2023 року з мобільного пристрою GALAXY S2/SAMSUNG ANDROID, 13; НОМЕР_4 (ПрАТ "Київстар") 21 травня
2023 року з мобільного пристрою GALAXY S2/SAMSUNG ANDROID,
13; НОМЕР_5 (ТОВ "Лайфселл") 22 травня 2023 року з мобільного пристрою GALAXY S2/SAMSUNG ANDROID, 13, а не з довіреного пристрою НОМЕР_6/Redmi. Досудове розслідування триває.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
33. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
34. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
35. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
36. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
37. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
38. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
39. Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
40. Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
41. Закон України "Про платіжні послуги" визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
42. Пунктом 6 частини дев`ятнадцятої статті 38 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено, що емітент зобов`язаний повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу.
43. Згідно з частиною двадцятою статті 38 Закону України "Про платіжні послуги" користувач зобов`язаний зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом, не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права, не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
44. Відповідно до пункту 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164 (далі - Положення), користувач зобов`язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.
45. Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення, користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
46. Пунктом 141 розділу VII Положення, передбачено, що емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення).
47. Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (пункти 146, 147 Положення).
48. Аналіз вказаних нормативно-правових актів, які є спеціальними для спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.
49. Лише наявність обставин, які доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його цивільно-правової відповідальності.
50. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду України у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та Верховного Суду у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року № 176/1445/22.
51. У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: "користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
52. У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16 (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: "сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції".
53. Водночас у розглядуваній справі не доведено, що ОСОБА_1, як користувач банківських послуг своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей його особового рахунку, акаунту чи додатку Приват24, незаконному використанню фінансового телефону, втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати укладення договорів, у тому числі кредитних, за особовим рахунком та здійснювати платіжні операції, зокрема, збільшувати кредитний ліміт та знімати кредитні кошти.
54. Оскільки банком не доведено волевиявлення ОСОБА_1 на укладення кредитного договору із відкриттям додаткового рахунку, збільшення кредитного ліміту та отримання коштів за укладеним договором, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали оспорювані правочини недійсними.
55. Колегія суддів вважає безпідставними доводи АТ КБ "ПриватБанк" про те, що банк є неналежним відповідачем у цій справі. Предметом позову є визнання недійсними правочинів, однією зі сторін яких є АТ КБ "ПриватБанк", тому позивачем правомірно пред`явлено цей позов до банку.
56. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин, тоді як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
57. Оскаржені судові рішення є достатньо мотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
58. З урахуванням встановлених обставин висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18.
59. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду