ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 296/3673/22
провадження № 51-1263км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2023 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), не судимої,
засудженоїзавчиненнякримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1111 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Богунського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 1111 КК до покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, а також посади в підприємствах, установах та організаціях державної та комунальної форм власності зі здійснення навчальної та викладацької діяльності на строк 10 років.
Суд визнав ОСОБА_7 винуватою у публічному запереченні громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України та публічних закликах громадянином України до підтримки рішень та дій держави агресора, збройних формувань, вчинених за обставин детально викладених у вироку.
Як установив суд, ОСОБА_7, яка є громадянкою України, 10 травня 2022 року приблизно о 12 годині, перебуваючи на робочому місці на вул. Івана Франка, 12 у м. Житомирі у приміщенні закладу "Музична школа імені Святослава Ріхтера Житомирської міської ради", що є громадським місцем, знаходячись у кабінеті директора на 2-му поверсі приміщення вказаного навчального закладу, під час спілкування з директором, та колегами, які перебували у коридорі біля кабінету, голосно та публічно виправдовувала перед директором дії збройних сил російської федерації, а саме, зазначаючи, що російська федерація не воює з Україною, а лише намагається проводити "спеціальну військову операцію для захисту українського населення", звинувачувала військовослужбовців Збройних сил України (далі - ЗСУ) у знущанні та нелюдському поводженні над російськими полоненими, а також заперечувала вчинення військових злочинів російськими військовими у містах Буча та Бородянка, називаючи їх "фейками", які розповсюджує Україна. Крім того, ОСОБА_7 наголошувала та цинічно доводила, що російські війська правильно роблять, що вбивають українців.
Таким чином, ОСОБА_7, як громадянка України, публічно заперечувала здійснення збройної агресії проти України, виправдовувала дії військово-політичного керівництва країни-агресора, її збройних формувань.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 04 грудня 2023 року залишив без змін зазначений вирок щодо ОСОБА_7 .
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник ОСОБА_6 просить з підстави неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність скасувати постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку захисника, у цьому кримінальному провадженні відсутні належні і допустимі докази винуватості ОСОБА_7, висновок суду про доведеність винуватості його підзахисної у вчиненні злочину проти національної безпеки України ґрунтується виключно на суперечливих і неправдивих показаннях свідків, які, крім іншого, значно відрізняються від показань цих свідків, наданих на досудовому слідстві. Вказує, що судом, попри твердження ОСОБА_7, не було перевірено дійсного часу її прибуття до школи. Вважає, що судом невірно надана оцінка усім доказам у їх сукупності.
Також, захисник зазначив, що ОСОБА_7 не бажає брати участь у касаційному розгляді.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
За приписами ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати і визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах, зокрема через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення, а виходить з обставин, установлених судами нижчого рівня.
У касаційній скарзі, за її змістом, захисник заперечує правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, достовірність доказів, а також посилається на неповноту судового розгляду, тоді як їх перевірка в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України зроблено з дотриманням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції допитав ОСОБА_7 і з`ясував її позицію щодо пред`явленого обвинувачення, відповідно до якої остання не заперечувала, що вона у день подій спілкувалася з директором школи в її робочому кабінеті та під час цієї розмови говорила про фейковість інформації щодо Бучі та про знущання над російськими військовими, проте зазначила, що це було у формі питання, а не твердження.
Суд, з`ясувавши позицію ОСОБА_7, належним чином обґрунтував своє рішення про її винуватість у вчиненні кримінально-караного діяння. Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних упродовж судового слідства обвинуваченої ОСОБА_7, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, даних, що містяться у витязі з ЄРДР, зміст яких докладно відображено у вироку.
Так, свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що вона є директором школи, 10 травня 2022 року о першій половині дня до неї в кабінет для вирішення робочих питань зайшла ОСОБА_7 . Під час розмови остання запитала у ОСОБА_9 причину її тривожності, на що свідок відповіла, що напередодні бомбили м. Одесу, розбомбили місце роботи її сина, постраждали троє охоронців. На сказане свідком ОСОБА_7 почала коментувати: "І будуть бомбити, будуть жорстко бити та вбивати, це операція, і треба було себе правильно поводити в даній ситуації". Потім ОСОБА_7 запитала чи відомо їй (свідку) як українські військові знущаються над російськими військовополоненими та що Буча і Бородянка це "фейк". До кабінету зайшла викладач ОСОБА_13 і ОСОБА_9 сказала ОСОБА_7 вийти з кабінету, проте остання продовжила свої висловлювання: "А ви знаєте, що було в 25 школі? Вони не промахнулись". На такі слова свідок знову почала наполягати, щоб ОСОБА_7 пішла з кабінету, однак остання продовжувала говорити про те, що це спецоперація, що нічого б не було, як би Президент України поводив себе по іншому, що їх прийшли "освобождать". ОСОБА_7 вела діалог російською мовою, говорила чітко і впевнено. Уся розмова відбувалася при відкритих дверях. У кінці розмови свідок бачила в коридорі викладачів ОСОБА_10 і ОСОБА_13 .
Також цей свідок зазначила, що ОСОБА_7 мала проросійську позицію з початку війни, а саме у 2015 році висловлювала дітям на заняттях підтримку росіянам, а не українцям, у зв`язку з чим зі скаргою звертався батько учениці.Разом з тим, указала, що ОСОБА_7 гарний викладач, у колективі її поважали та ніхто не переслідував.
Свідок ОСОБА_10 повідомила суду, що була свідком розмови на високих тонах між директором школи та ОСОБА_7, у ході якої чула як остання стверджувала: "це не війна, а спецоперація", " Буча - це "фейк", "бомбили і будуть бомбити", "25 школа це не випадково", "українські військовослужбовці знущаються з російських полонених"; на ці слова директор голосно попросила ОСОБА_7 покинути кабінет; під час розмови до кабінету директора заходила ОСОБА_13 ; ця розмова відбувалася 10 травня 2022 року близько 12-13 години у кабінеті директора, вона з ОСОБА_11 знаходилися у класі поруч з кабінетом директора.
Свідок ОСОБА_11 також підтвердила суду, що у день події чула розмову в кабінеті директора на підвищених тонах, чула як ОСОБА_7 висловлювала свою позицію з приводу того, що " Буча це "фейк, постановочний варіант", "українські військові знущаються над російськими вояками", стверджувала, що знає чому цілились у 25 школу, що це не випадково. Це було жахливо і вони з ОСОБА_10 спочатку хотіли зайти до кабінету директора, оскільки були шоковані і не знали як на це реагувати, але потім пішли до себе в клас. Вказала, що свідками цієї події були також ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_12 .
Свідок ОСОБА_13 підтвердила суду, що у день події близько 13 години стала очевидцем розмови на підвищених тонах, яка відбувалася у кабінеті директора. Зайшла до кабінету директора, двері якого завжди були відчинені, побачила ОСОБА_9 і ОСОБА_7, привіталася і почула слова останньої про те, що Буча, Ірпінь - це "фейк", говорила про 25-ту школу, що знущання над нашими полоненими - це не знущання, що це не війна, а спеціальна операція, і ці слова її дуже обурили. Розмова була емоційна з обох боків. Вона ( ОСОБА_13 ) вийшла з кабінету та побачила в коридорі ОСОБА_11, ОСОБА_10 . ОСОБА_12 і ОСОБА_14 Зазначила, що в колективі обвинувачену ніхто не переслідував, директор завжди йшла на зустріч з усіх питань.
Свідок ОСОБА_12 також підтвердив суду, що піднявшись сходами на другий поверх школи, почув гучну розмову на підвищених тонах, впізнав за голосом директора школи та ОСОБА_7 ; розмова була про те, що наші військові катують російських полонених, про 25 школу, зокрема остання стверджувала, що "російські військові попали туди куди і цілились", що його сильно обурило. Також бачив, що в коридорі стоять люди; особисто бачив ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9, двері у кабінеті директора були відчинені.
Крім цього цей свідок повідомив суду, що на початку війни у 2014 році чув від ОСОБА_7 висловлювання про те, що української мови не існує, після цієї розмови перестав з нею спілкуватись; йому відомо, що у 2015 році через агітацію ОСОБА_7 про те, що агресія російської федерації проти України це нормально, батько однієї з учениць свою доньку зі школи.
Свідок ОСОБА_14 у своїх показаннях зазначила, що перебуваючи на своєму робочому місці, яке розташована напроти кабінету директора, почула розмову на підвищених тонах, вийшла в коридор, побачила ОСОБА_10 та ОСОБА_11, з кабінету директора у цей момент вишла ОСОБА_13 і залишилася стояти в коридорі; двері до кабінету директора школи були відчинені, зазирнувши в кабінет, окрім ОСОБА_9 побачила ОСОБА_7, котра говорила підвищеним тоном, що наші воїни "знущаються над російськими солдатами", а "Буча та Бородянка - це "фейки", "знаєте що було у 25 ліцеї?", "і будуть бомбити". Директор була збентежена цими словами, намагалася пояснити ОСОБА_7, що все що вона говорить не відповідає дійсності.
Усупереч доводам захисника у скарзі показання згаданих свідків щодо обставин учинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення є конкретними.
У цьому кримінальному провадженні показання свідків отримано у порядку, визначеному законом, вони узгоджуються між собою, зокрема щодо часу події, факту розмови, яка відбувалася при відчинених дверях, змісту висловлювань засудженої та їх спрямованості, перебування інших свідків поряд з місцем події як очевидців.
Про перебування свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_13 поряд з кабінетом директора після розмови вказувала суду й сама ОСОБА_7 .
Отже, суд не мав підстав не довіряти свідкам, а їхні показання у силу ст. 84 КПК є процесуальними джерелами доказів, які правомірно покладено в основу вироку.
Зіставивши ці докази в їх взаємозв`язку місцевий суд умотивовано визнав неспроможною висунуту засудженою на свій захист версію про сумнівність вчинення нею злочину.
З урахуванням установленої судом сукупності фактів, що належать до предмета доказування у кримінальному провадженні, діяння ОСОБА_7 обґрунтовано отримало юридичну оцінку за ч. 1 ст. 1111 КК.
Справедливість призначеного засудженій покарання у касаційній скарзі не оспорюється.
Доводи захисника з питань додержання під час судового провадження норм процесуального права та законності засудження ОСОБА_7, у тому числі й щодо невірного встановлення часу вчинення інкримінованих засудженій дій, також перевірялись апеляційним судом, який, належним чином умотивувавши своє рішення, залишив без задоволення апеляційні вимоги сторони захисту. Ухвала суду апеляційної інстанції не суперечить положенням ст. 419 КПК.
Зазначені в касаційній скарзі доводи, які за своєю суттю майже аналогічні тим, що були предметом апеляційної перевірки, не містять нових даних, які би ставили під сумнів законність та обґрунтованість судових рішень і давали підстави для їх скасування.
Істотних порушень норм права у кримінальному провадженні при його перегляді судом касаційної інстанції не встановлено, а тому відсутніпередбачені ст. 438 КПК підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги.
Отже, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючисьстаттями433, 434, 436, 441, 442 КПК, ВерховнийСуд