ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 522/11302/20
провадження № 61-13139св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Одеська місцева прокуратура № 3, правонаступником якої є Приморська окружна прокуратура міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, державний реєстратор управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашнік Дмитро Сергійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Кравцан Віктор Михайлович, на постанову Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року Одеська місцева прокуратура № 3, правонаступником якої є Приморська окружна прокуратура міста Одеси, в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С. (державний реєстратор Калашнік Д. С.) про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання незаконним свідоцтва, визнання недійсним договору, звільнення земельної ділянки.
Позов обґрунтований тим, що 28 жовтня 2010 року між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Берег-Трейд" (далі - ТОВ "Берег-Трейд") був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого ТОВ "Берег-Трейд" прийняло у строкове платне користування земельну ділянку, площею 3,8121 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва
18-поверхового житлового комплексу та благоустрою території.
19 січня 2011 року між ТОВ "Берег-Трейд" та Обслуговуючим кооперативом "Граніт" (далі - ОК "Граніт") був укладений договір, за умовами якого ОК "Граніт" отримав право на ведення робіт з будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . Право на ведення будівельних робіт надано за винагороду, що складає - 3 746,08 кв. м площі житлових приміщень в об`єкті, а також 10 % від загальної кількості машино-місць у паркінгу об`єкта.
У 2013 році комплекс багатоповерхових житлових будинків з підземними гаражами та вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію.
16 липня 2015 року орендар ТОВ "Берег-Трейд" розірвав з Одеською міською радою договір оренди земельної ділянки від 28 жовтня 2010 року, зазначена земельна ділянка площею 3,8121 га передана орендодавцю.
На час звернення з цим позовом власником земельної ділянки є Одеська міська рада, яка в оренду чи постійне користування спірну земельну ділянку не передавала.
Під час здійснення слідчих дій у кримінальному провадженні № 42017160690000064 від 20 квітня 2017 року, зареєстрованого за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України), встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку на АДРЕСА_1, яка вільна від забудови, під автомобільну стоянку, встановивши там металеві паркани, шлагбауми та асфальтове покриття.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Калашніка Д. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 вересня 2015 року № 24262207 зареєстроване право власності на машино-місце АДРЕСА_2, яке не перебуває у вказаному житловому будинку, не було побудовано, як окремий об`єкт нерухомості, а розташоване на земельній ділянці, без чіткого визначення її меж, присвоєння кадастрового номера тощо.
Машино-місце, яке є предметом спору, не є об`єктом нерухомого майна, не наділене індивідуальними ознаками, тому не може бути об`єктом цивільних прав та не підлягає державній реєстрації. Фактично спірне машино-місце розташовано на земельній ділянці, яка не має кадастрового номера, її межі не встановлені згідно з вимогами чинного законодавства України, відомості про неї не внесені до Державного земельного кадастру.
На порушення зазначених у позові норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор Калашнік Д. С. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 вересня 2015 року № 24262207. Реєстраційна служба Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 видала свідоцтво про право власності на спірний об`єкт від 10 вересня 2015 року № 43603043.
Реєстрація права власності на спірне машино-місце відбулася на підставі договору про викуп паю машино-місця від 18 серпня 2015 року серія та номер 800/м, укладеного між Головою кооперативу ОСОБА_1 та пайовиком - ОСОБА_1 (одна й та сама особа), пунктом 1.2 якого передбачено, що кооператив зобов`язується по закінченню будівництва передати пайовикам машино-місця, розташовані у будинку АДРЕСА_1, у тому числі й за № НОМЕР_1.
ОСОБА_1, як голові ОК "Граніт", не могло не бути відомо, що спірне машино-місце розташоване не у будівлі, а на вільній від забудови земельній ділянці. Тобто, ОСОБА_1 набув право власності на об`єкт, право власності на який не може бути зареєстрований. Зазначена обставина не була перевірена органом державної реєстрації під час реєстрації права власності на неіснуючий об`єкт нерухомості. У зв`язку з вказаним реєстрація права власності на машино-місце за ОСОБА_1 проведена з порушенням, тому підлягає скасуванню.
Всупереч тому, що право власності за ОСОБА_1 на машино-місце № НОМЕР_1 зареєстровано незаконно, він на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2015 року № 1547 продав вказане машино-місце ОСОБА_2 .
Оскільки ОСОБА_1 набув право на об`єкт, якого фактично не існує і право власності на який не може бути зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а право власності інших осіб за угодами похідне від набуття права власності первісним власником, вищевказаний договір купівлі-продажу від 23 грудня 2015 року машино-місця № НОМЕР_1 є незаконним.
Ділянка, на якій розташоване спірне машино-місце, знаходиться у володінні ОСОБА_2, на ній розташовано металевий навіс. Використання цієї ділянки іншими особами є неможливим із-за встановлення шлагбаума.
Одеська міська рада будь-яких рішень щодо передачі земельної ділянки у власність (користування) не приймала. Вказана реєстрація права власності на машино-місце порушує права територіальної громади м. Одеси, як власника земельної ділянки, на якій розміщене спірне машино-місце.
Порушення вимог законодавства України спричиняє територіальній громаді міста Одеси економічні збитки, перешкоджає здійсненню права власності на землю, тягне нераціональне використання земель.
Листом від 08 серпня 2018 року Військова прокуратура Південного регіону України повідомила Одеську міську раду про вищезазначені порушення законодавства. Проте, отримавши 04 вересня 2018 року вказаний лист, Одеська міська рада не вжила жодних заходів на поновлення прав територіальної громади міста Одеси, що є підставою для представництва прокурором інтересів територіальної громади міста Одеси в суді.
Просила:
визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Калашніка Д. С. від 09 вересня 2015 року № 24262207, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна - машино-місце № НОМЕР_1, площею 14 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати незаконним свідоцтво про право власності серія та номер: НОМЕР_2, видане 10 вересня 2015 року Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - машино-місце № НОМЕР_1, площею 14 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 11114230 про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23 грудня 2015 року № 1547 машино-місця № НОМЕР_1, площею 14 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 12709569 про право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов`язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, площею 14 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (машино-місце № НОМЕР_1 );
встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого це рішення суду є підставою для припинення права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна № 721506851101, за адресою: АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2021 року в позові відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що державному реєстратору відповідачем ОСОБА_1 надано повний пакет документів, визначений чинним законодавством України, та необхідний для прийняття державним реєстратором рішення відносно об`єкта нерухомого майна - машино-місця № НОМЕР_1, площею 14 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, на підставі яких і внесено запис про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.
Позивач не обґрунтував та не надав доказів наявності підстав для зупинення реєстратором розгляду заяви чи зупинення державної реєстрації прав або підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Договір про порядок викупу паю машино-місця від 18 серпня 2015 року № 800/M, як юридичний факт передбачений законом і необхідний для виникнення права власності, який став підставою для проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1, ніким не оскаржений та не визнаний судом недійсним.
Твердження прокурора про те, що ОСОБА_1 не могло не бути відомо, що спірне машино-місце розташоване не у будівлі, а на вільній від забудови земельній ділянці, а зазначена обставина не перевірена органом державної реєстрації, не може слугувати підставою для визнання такої реєстрації незаконною. Прокурором на доведення цього твердження не надано відповідні докази, а суд не може ґрунтувати свої висновки на припущеннях. Законодавством не передбачений обов`язок здійснення перевірки державним реєстратором місця розташування нерухомого майна чи з`ясування наявності або відсутності кадастрового номера земельної ділянки, на якій розташовується таке майно. Навпаки нормами зазначених законів встановлена презумпція правильності зареєстрованих відомостей.
Прокурор не зазначив, яким актам цивільного законодавства суперечить прийняте рішення про державну реєстрацію прав, що є підставою для визнання його незаконним і скасування. Позивач просить визнати незаконним рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на машино-місце, визнати незаконним свідоцтво про право власності та скасувати у державному реєстрі запис про право власності ОСОБА_1, але при цьому не оскаржує сам правочин, який став підставою для реєстрації права власності, що унеможливлює задоволення позову в цій частині. Позовна вимога про скасування рішення реєстратора також є неефективним способом захисту, оскільки у цій вимозі одночасно не зазначена вимога про припинення відповідного речового права, зареєстрованого за відповідачем.
Свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.
Отже, правовстановлюючим документом, на підставі якого у відповідача виникло право власності на спірне машино-місце № НОМЕР_1, є договір про порядок викупу паю машино-місця від 18 серпня 2015 року, на підставі якого видане спірне свідоцтво на право власності та дійсність якого може бути підтверджена (не підтверджена) судом при вирішенні спору щодо дійсності зазначеного договору. Оскільки договір від 18 серпня 2015 не визнаний недійсним, то й свідоцтво, яким було оформлене відповідне право, не може бути визнане незаконним.
Прокурор звернувся із позовом до неналежного відповідача. Тобто, не встановив особу, яка на даний час наділена повноваженнями здійснювати реєстраційні дії, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Вимоги, пов`язані з оскарженням переходу права власності на спірне машино-місце № НОМЕР_1, є похідними від вимог оскарження реєстрації права власності за первісним власником ОСОБА_1 . Водночас прокурор не довів наявності у відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мети щодо настання будь-яких неправомірних наслідків при укладенні договору купівлі-продажу спірного машино-місця № НОМЕР_1, стороною якого не була Одеська міська рада.
Таким чином, посилання прокурора про доведеність неправомірних дій відповідачів, що, на його думку, направлені на самовільне зайняття земельної ділянки, на якій розташоване спірне машино-місце, є необґрунтованими і безпідставними, тому вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Твердження прокурора, що земельна ділянка, на якій розташоване машино-місце № НОМЕР_1, зайнята самовільно відповідачем ОСОБА_1, оскільки не надавалася для користування за цим призначенням, є недоведеним та спростовується матеріалами справи. Спірне машино-місце № НОМЕР_1 на земельній ділянці, що обслуговує ОК "Шлях", було збудовано та право на нього виникло як на об`єкт інвестування за вищевказаним договором про порядок викупу паю машино-місця від 18 серпня 2015 року, тому відноситься до збудованого ОК "Граніт" комплексу багатоквартирних будівель (основної речі) та до цих правовідносин не можуть бути застосовані приписи статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Подані позивачем докази стосуються загальної земельної ділянки, на якій знаходиться автостоянка ОК "Шлях", точне розташування, конфігурація, межі якої також не визначені.
Прокурор не довів існування предмета щодо якого заявлений позов, зокрема факту самовільного зайняття земельної ділянки, площею 14 кв. м, із її точними параметрами як частини земної поверхні (розташування, площа, межі, конфігурація).
Суд дійшов висновку, що в діях відповідача ОСОБА_2 відсутнє самовільне зайняття спірної земельної ділянки, оскільки встановлені обставини у справі свідчать, що на спірній земельній ділянці, площею 14 кв. м, відповідачу на праві приватної власності належить машино-місце, як самостійний об`єкт (нерухоме майно). Таким чином, у відповідача виникло право власності на нерухомість на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2015 року № 1547, яке зареєстроване відповідно до законодавства. Проте, право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під цією нерухомістю належним чином останньою не оформлено, але недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права відповідача, як власника нерухомості на користування нею та, як наслідок - земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою.
Прокурор та Одеська міська рада не надали стверджувальних пояснень, з посиланням на відповідні докази, в чому саме полягає суспільний інтерес, який би виправдовував заходи позбавлення права власності відповідача.
Знесення нерухомого майна є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази своєчасного реагування органами контролю за використанням і охороною земель у місті Одесі, вжиття передбачених законодавством України заходів щодо ОК "Граніт" або відповідача ОСОБА_1 з підстав можливої самовільної забудови на спірній земельній ділянці та в цілому на ділянці, яка знаходиться в обслуговуванні ОК "Шлях".
Крім того, обраний спосіб захисту у вигляді зобов`язання звільнити спірну земельну ділянку в натурі є неефективним у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, фактично не призводить до відновлення порушених прав, а навпаки призведе до недотримання справедливої рівноваги, тому в цьому випадку виключає можливість задоволення позову.
Зобов`язання відповідача в примусовому порядку звільнити земельну ділянку, фактично означає знесення належного на праві власності майна, що є порушенням її права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України.
Позовна давність у цій справі не підлягає застосуванню, оскільки позов прокурора є недоведеним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Калашніка Д. С. від 09 вересня 2015 року індексний номер № 24262207, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна - машино-місце № НОМЕР_1, площею 14 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано незаконним свідоцтво про право власності серія та номер: НОМЕР_2, видане 10 вересня 2015 року Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - машино-місце № НОМЕР_1, площею 14 кв. м, за адресою:
АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 23 грудня 2015 року № 1547 машино-місця № НОМЕР_1, площею 14 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Зобов`язано ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, площею 14 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (машино-місце № НОМЕР_1).
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірне машино-місце не є об`єктом нерухомого майна, не може бути об`єктом цивільних прав та не підлягає державній реєстрації.
Під час здійснення первісної реєстрації права власності на спірне машино-місце № НОМЕР_1 ОСОБА_1 не надав державному реєстратору документи, які свідчать про законність підстав набуття ним права на земельну ділянку, на якій розміщене спірне машино-місце.
Перед реєстрацією права власності реєстратор перевіряє документи, на підставі яких в особи виникло це право. З`ясувавши, що у технічному паспорті на спірне машино-місце відсутні характеристики машино-місця, як об`єкта нерухомого майна, зокрема відсутній фундамент, стіни, покрівля, державний реєстратор повинен був відмовити у державній реєстрації, однак в порушення вимог закону таку реєстрацію здійснив.
Прокурор довів, що державну реєстрацію права власності на спірне машино-місце, як об`єкт нерухомого майна, проведено із порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки фактично машино-місце розташоване не у будівлі, а на вільній від забудови земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста Одеси й нікому у користування не виділялася.
Оскільки ОСОБА_1 незаконно набув право власності на машино-місце, яке розташоване на земельній ділянці територіальної громади міста Одеси, спірне машино-місце не є об`єктом нерухомості та не може бути об`єктом цивільних правовідносин, тому укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним.
З огляду на обставини цієї справи, не ґрунтуються на вимогах закону посилання суду першої інстанції про неправильно обраний прокурором спосіб захисту порушених прав та відсутність правових підстав для застосування приписів статті 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Одеська міська рада не здійснила дії для захисту прав територіальної громади, тому у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду із цим позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради.
Спір у позивача виник саме з ОСОБА_1, ОСОБА_2 щодо правомірності їх дій з реєстрації за ними речового права, користування ними земельною ділянкою комунальної власності, тому належними відповідачами є саме вказані фізичні особи.
Позовні вимоги про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку не можуть бути звернені до державного реєстратора Калашніка Д. С., реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області.
З 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому прокурор помилково констатував необхідність застосування такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист її прав.
Позовна давність у цій справі не підлягає застосуванню.
Машино-місце не є об`єктом нерухомого майна, правовстановлюючі документи на нього є незаконними, тому Одеська міська рада має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом звільнення її від машино-місця. Позов є негаторним, оскільки власник земельної ділянки - територіальна громада міста Одеси не втрачала права володіння земельною ділянкою, навіть тоді, коли таке майно протиправно використовувала чи використовує інша особа.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Кравцан В. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року, просить її в частині задоволених вимог скасувати, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2022 року в цій частинізалишити в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/19-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 464/4574/15-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 03 червня 2020 року у справі № 363/4852/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 21 вересня 2020 року у справі № 805/2113/17-а, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 10 листопада 2021 року у справі № 361/3659/18, від 28 вересня 2022 року у справі № 530/1995/18; встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки надав оцінку обставинам будівництва комплексу багатоквартирних будівель, введення цього комплексу до експлуатації та наявності незаконно збудованого нерухомого майна ОК "Граніт", а також правомірності правовідносин пайового внеску, що не входить до предмета спору.
У цій справі прокурор не заявляв позовні вимоги стосовно визнання незаконним договору про порядок викупу паю.
У державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у реєстрації права власності на спірне машино-місце.
Законодавством не передбачено обов`язку державного реєстратора здійснювати перевірку місця розташування нерухомого майна чи з`ясування наявності (відсутності) кадастрового номера земельної ділянки на якій розташовується майно.
Суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.
Належним способом захисту Одеської міської ради є заявлення віндикаційного позову про витребування майна (земельної ділянки) з чужого незаконного володіння. Заявлені прокурором позовні вимоги не є ефективним способом захисту.
Суд апеляційної інстанції не застосував строки позовної давності.
Аргументи інших учасників справи
У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив Приморської окружної прокуратури міста Одеси на касаційну скаргу, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що предметом цього спору є машино-місце, яке ніякого відношення до будівель не має, а розташоване на вільній від забудови земельній ділянці, самовільно захоплене ОСОБА_1 .
Укладаючи правочин від 18 серпня 2015 року № 800/м ОСОБА_1 діяв виключно у власних інтересах, саме цим можна пояснити отримання ним безпосередньо коштів за продаж машино-місць від фізичних осіб, самовільне захоплення земельної ділянки, внесення до договору недостовірних даних про розташування машино-місць у будинку, що не є в випадковістю, оскільки реєстрація машино-місць у будинку не заборонена чинним законодавством України. Внесення у договір відомостей щодо розташування машино-місць у будинку було здійснено з метою введення в оману органів реєстрації для подальшої їх реєстрації.
Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому не створює інших наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Тому оскарження незаконної реєстрації машино-місця, отримання свідоцтва про право власності та подальші правочини, які вже є наслідком укладання нікчемного правочину та породжують певні права (користування земельною ділянкою, розпорядження нею тощо) без волі її власника - Одеської міської ради.
Спірне майно не є нежитловим приміщенням та не перебуває у будинку, не є річчю, як самостійний об`єкт цивільних прав. Фактично воно перебуває на земельній ділянці, яка не має кадастрового номера, її межі не встановлені в установленому законом порядку, відомості щодо неї не внесені до Державного земельного кадастру. Єдиний критерій, який може ідентифікувати машино-місця для їх користувачів, це здійснена фарбою їх нумерація на асфальті. Межі машино-місць не встановлювалися повноважними органами, тобто фактично така нумерація та їх межі встановлені безпосередньо ОСОБА_1 . Під час огляду земельної ділянки межі машино-місць (які позначені фарбою) та нумерація машино-місць виправлялися, замінювалися іншою нумерацією, що також свідчить про те, що ці машино-місця не мають зв`язку із земельною ділянкою та чітко не визначені.
Отже, машино-місце, яке є предметом спору, не є об`єктом нерухомого майна, не наділене індивідуальними ознаками, тому не підлягає державній реєстрації.
Проте, під час державної реєстрації не перевірено факт належності спірного майна особі, яка заявляла своє право на нього, не перевірено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства України, а також відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбаченихпунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.