Постанова
Іменем України
14 серпня 2024 року
м. Київ
Справа № 385/83/23
Провадження № 61-17755св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є
позивач - ОСОБА_1 (далі - орендодавець), інтереси якого представляє адвокат Любченко Володимир Михайлович (далі - адвокат),
відповідач - Фермерське господарство "Олена" (далі - орендар),
про зобов`язання усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі
за касаційною скаргою орендодавця на постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 листопада 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Письменного О. А., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. У 2012 році сторони уклали договір оренди земельної ділянки строком на 10 років. Починаючи з жовтня 2021 року, орендодавець повідомляв орендаря про небажання продовжувати договірні відносини. У грудні 2022 року з довідки державного реєстратора орендодавець дізнався про реєстрацію додаткової угоди до договору оренди, згідно з якою строк оренди продовжений ще на 10 років. Оскільки він не погоджував орендарю таке продовження, звернувся до суду та просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди.
2. Суд першої інстанцій позов задовольнив. Виснував, що орендодавець не укладав із орендарем додаткову угоду про продовження строку оренди земельної ділянки. Вважав, що обраний орендодавцем спосіб захисту ефективно захистить його право власності. Тоді як апеляційний суд відмовив у задоволенні позову через обрання "завідомо нікчемного" способу захисту права позивача. Вважав, що орендодавцю слід звернутися до суду з позовом про повернення земельної ділянки з подальшим скасуванням державної реєстрації речового права оренди. Зауважив, що суд не може зобов`язати орендаря вчинити дії, які не належать до його компетенції. Крім того, закон передбачає можливість скасувати державну реєстрацію права, а не договору.
3. Орендодавець із висновком апеляційного суду не погодився. У касаційній скарзі стверджував, зокрема, про те, що цей суд помилково не застосував висновки Верховного Суду щодо ефективності такого способу захисту як скасування державної реєстрації договору оренди.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, який спосіб захисту прав орендодавця є ефективним у разі, якщо він не укладав додаткову угоду про продовження строку оренди земельної ділянки, а орендар на підставі такої угоди зареєстрував право оренди на новий строк?Вирішив, що таким способом є вимога орендодавця до орендаря про визнання відсутнім права оренди.
(2) Зміст позовної заяви
5. У січні 2023 року орендодавець звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати орендаря усунути перешкоди у користуванні розташованою на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області земельною ділянкою з кадастровим номером 3521110100:02:000:0392 і площею 3,0099 га (далі - земельна ділянка) шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди від 14 листопада 2022 року до укладеного 12 грудня 2012 року між орендодавцем та орендарем договору оренди землі, якою продовжено строк дії основного договору оренди до 12 грудня 2032 року з автоматичним продовженням дії договору (зареєстрована 28 серпня 2020 року, номер запису про інше речове право № 37973033). Обґрунтував вимогу так:
6.1 Орендодавцю на праві власності належить земельна ділянка згідно з державним актом на землю серії IV-КР № 035994 від 20 серпня 2002 року.
6.2 12 грудня 2012 року орендодавець уклав з орендарем договір оренди землі (далі - договір оренди) строком на 10 років - до 12 грудня 2022 року.
6.3 Починаючи з 10 жовтня 2021 року, орендодавець неодноразово звертався до орендаря з повідомленнями про небажання продовжувати оренду земельної ділянки та просив її повернути.
6.4 Із довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 318397771 від 22 грудня 2022 року орендодавець дізнався, що 28 серпня 2020 року державний реєстратор зареєстрував додаткову угоду від 14 листопада 2022 року до договору оренди (далі - додаткова угода). Згідно з умовами цієї угоди строк оренди був продовжений до 12 грудня 2032 року.
6.5 Додаткова угода є неукладеною, бо орендодавець її не підписував. Тому слід скасувати державну реєстрацію цієї угоди, усунувши у такий спосіб перешкоди орендодавцеві у користуванні нею.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції
6. 9 червня 2023 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив: зобов`язав орендаря усунути перешкоди у користуванні належною орендодавцю земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди; стягнув із орендаря на користь орендодавця 1 073,60 грн судового збору. Мотивував тим, що обраний орендодавцем спосіб захисту є ефективним, а задоволення позову забезпечить реальне відновлення порушеного права.
(4) Зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. 15 листопада 2023 року Кропивницький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову; стягнув із орендодавця на користь орендаря 1 610,40 грн судового збору. Мотивував так:
7.1. На час укладення додаткової угоди парламент уже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування державної реєстрації договору. Реєструвати треба було не угоду, а відповідне речове право.
7.2. Згідно зі статтею 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення у сфері державної реєстрації прав приймає лише державний реєстратор за результатом розгляду відповідних заяв. Підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав може бути рішення суду. У позові відсутня вимога про скасування державної реєстрації прав. Заявлена вимога зобов`язального характеру щодо вчинення орендарем дій, на які він не має повноважень. Суд не вправі зобов`язувати позивача вчиняти такі дії. Тому обраний позивачем спосіб захисту є "завідомо нікчемним".
7.3. Орендодавець буде позбавлений можливості ефективного захисту порушених прав у спосіб, зазначений у позовній заяві.
(5) Провадження у суді касаційної інстанції
8. 11 грудня 2023 року орендодавець через адвоката подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 листопада 2023 року та залишити в силі рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 9 червня 2023 року.
9. 5 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали. Орендодавець мав: зазначити відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету; долучити для орендаря всі додатки до касаційної скарги, визначені у переліку, включно з тим, який він додав, але у відповідному переліку не зазначив (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 грудня 2022 року); доплатити 1,20 грн судового збору та надати документ, що підтверджує таку сплату.
10. 17 січня 2024 року адвокат в інтересах орендодавця на виконання ухвали суду подав до оновлену касаційну скаргу (вх. № 2526/0/220-24 від 22 січня 2024 року). Зазначив про відсутність в орендодавця електронного кабінету та про наявність такого в адвоката. Додав квитанцію до платіжної інструкції від 17 січня 2024 року № 43765600 про сплату 1,20 грн судового збору, Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 грудня 2022 року, сформовані засобами системи "Електронний суд" відповіді від 17 січня 2024 року № 425913 і № 425857.
11. 8 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою продовжив орендодавцеві строк на п`ять днів із дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги. Орендодавець (особисто або через адвоката) мав додати до копії касаційної скарги для орендаря усі визначені ним додатки, які він не надав раніше, включно з тими, про нестачу яких суд зазначив в ухвалі від 5 січня 2024 року.
12. 15 лютого 2024 року адвокат в інтересах орендодавця подав до Верховного Суду копії квитанції до платіжної інструкції від 17 січня 2024 року № 43765600, квитанції від 7 грудня 2023 року № 2743-4260-4498-9486 і ордера.
13. 11 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою орендодавця на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
14. 6 серпня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Орендодавець мотивував касаційну скаргу так:
15.1. Суд апеляційної інстанції не аргументував неможливість застосування норми права з урахуванням висновків, на які робив посилання орендодавець і суд першої інстанції. Мова йде про висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року у справі № 704/360/18 (провадження № 61-396св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 грудня 2021 року у справі № 656/239/18 (провадження № 61-1429св21), про те, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права; обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність підстав для скасування державної реєстрації договору оренди (запису про проведену державну реєстрацію).
15.2. Апеляційний суд не врахував висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), про те, що у разі непідписання договору оренди землі однією зі сторін такий спосіб захисту як визнання правочину неукладеним не є способом захисту прав та інтересів; належним способом захисту є усунення перешкод у користуванні майном, зокрема вимога про повернення земельної ділянки (див. також постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2022 року у справі № 144/338/18 (провадження № 61-3598св22)).
15.3. Суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" виклали у новій редакції. З вказаної дати, тобто і на час ухвалення судових рішень, парламент виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Тому апеляційний суд помилково зазначив про необхідність застосування орендодавцем способу, який не зможе забезпечити та гарантувати відновлення порушеного права, а отже, не спроможний надати ефективний захист (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 385/1290/21 (провадження № 61-12824св22)).
15.4. Орендар не надав належних і допустимих доказів того, що в його користуванні перебуває земельна ділянка орендодавця. З огляду на це вимога про повернення земельної ділянки є недоречною.