ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 735/716/23
провадження № 51-3789 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_6,
засудженого (відеоконференція) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2024 року та вирок Чернігівського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023270320000126, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Красний Луч, Луганської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Коропський районний суд Чернігівської області вироком від 23 лютого 2024 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Коропського районного суду Чернігівської області від 19.05.2023 року суд призначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Згідно з вироком ОСОБА_7 у період з 01 по 09 березня 2023 року, приблизно о 21:00, точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, перебуваючи на вул. Гагаріна у с. Оболоння Новгород-Сіверського району Чернігівської області, побачив частково зруйновану опору повітряної кабельної лінії зв`язку Чернігівської філії АТ "Укртелеком" з під`єднаним до неї кабелем ТПП 50/2/0,4.
Після цього, керуючись корисливим мотивом, в умовах воєнного стану, повторно, таємно, за допомогою ножа він відрізав та привласнив частину кабелю ТПП 50/2/0,4 загальною довжиною 38 м 93 см, вартістю 1 907,95 грн, що перебуває на балансі Чернігівської філії АТ "Укртелеком", та з викраденим залишив місце події.
Чернігівський апеляційний суд вироком від 26 квітня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишив без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково. Вирок суду першої інстанції скасував в частині призначеного покарання й ухвалив в цій частині новий вирок.
Призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Коропського районного суду Чернігівської області від 18 липня 2023 року остаточно призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років і 3 місяці.
Зарахував у строк відбуття покарання період перебування ОСОБА_7 під вартою з 22 травня 2023 року по 26 квітня 2024 року включно. В решті вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вироки судів першої та апеляційної інстанцій у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник вважає, що досліджені судом докази не доводять поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, показання свідків є суперечливими.
Захисник вважає, що протоколи огляду місця події від 19.06.2023 та від 22.06.2023, у яких зафіксовано вилучення кабелю, є недопустимими доказами, оскільки під виглядом огляду фактично було проведено обшуки. Як наслідок недопустимими є і похідні докази, зокрема речові докази - вилучені кабелі.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що домоволодіння, у яких були проведені огляди, належать певним особам, які надали дозвіл на такі огляди.
Також захисник зазначає, що домоволодіння по АДРЕСА_2 та будинок по АДРЕСА_2, де було проведено огляди, не є місцем події, а місцем події є опори повітряної лінії, з якої зникли кабелі, тому огляди проведені без належних правових підстав.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу.
Захисник також заявив клопотання про скасування оскаржених вироків судів першої та апеляційної інстанцій і закриття провадження у зв`язку з тим, що кримінальна протиправність вчиненого ОСОБА_7 діяння була скасована.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, але не заперечував щодо задоволення заявленого захисником клопотання.
Іншим учасникам судового провадження були надіслані повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до положень ст. 438 КПК Українипідставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з положеннями ст. 412 КПК України істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПКУкраїни, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ст. 419 КПКУкраїнив ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів вбачає, що вказаних вимог закону суди дотрималися.
Стосовно доводів захисника про недопустимість протоколів огляду місця події від 19.06.2023 за результатом огляду домоволодіння по АДРЕСА_2 та від 22.06.2023 за результатом огляду будинку по АДРЕСА_2 у зв`язку з тим, що фактично було проведено обшук, то колегія суддів не вбачає їх обґрунтованими.
Аналогічні доводи були предметом перевірки апеляційного суду, який умотивовано визнав їх безпідставними і вказав, що положеннями ч. 2 ст. 237 КПК України передбачено, що огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Частиною 1 ст. 233 КПК України визначено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Таким чином, законом передбачено можливість проникнення до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою володільця.
В матеріалах кримінального провадження наявна заява ОСОБА_8 від 19.06.2023 про надання згоди на проведення огляду домоволодіння по АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 75). Також в матеріалах провадження наявна заява ОСОБА_9 від 22.06.2023 про надання дозволу на проведення огляду житлового будинку по АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 85).
Тобто огляди було проведено за добровільною згодою володільців, що узгоджується з положеннями КПК України.
При цьому зі змісту протоколів огляду від 19.06.2023 та від 22.06.2023 не вбачається даних про здійснення слідчим дій щодо відшукування певних речей, не заявляє про це і захисник у касаційній скарзі.
За таких обставин висновки судів про те, що огляди місця події від 19.06.2023 та від 22.06.2023 було проведено з дотриманням вимог КПК України, колегія суддів Верховного Суду вбачає обґрунтованими.
Доводи про те, що в матеріалах провадження відсутні документи, які підтверджують належність домоволодінь конкретним особам, колегія суддів не вбачає підставою для визнання доказів недопустимими, оскільки в складених за результатами оглядів протоколах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зазначені як власники відповідних домоволодінь, що вони підтвердили своїми підписами. Захисник у касаційній скарзі також не зазначає про те, що володільцями цих домоволодінь є будь-які інші особи.
Крім цього, захисник у касаційній скарзі зазначає, що домоволодіння, де були проведені огляди, не є місцем події, а місцем події є опори повітряної лінії, з якої зникли кабелі, тому огляди проведені без належних правових підстав. При цьому посилається на постанову Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі № 740/5066/15-к щодо заборони проведення огляду місця події до внесення відомостей в ЄРДР без наявності інформації про вчинення кримінального правопорушення.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відомості про вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 було внесено в ЄРДР 11.03.2023 на підставі заяви від 10.03.2023, тобто до проведення оглядів (т. 1 а. с. 50).
За змістом ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних. Положення закону не містять вимоги щодо можливості проведення огляду виключно місця безпосереднього вчинення певного кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що огляди місця події 19.06.2023 та 22.06.2023 було проведено з дотриманням вимог ст. 237 КПК України, й підстав для визнання недопустимими доказами протоколів за результатами їх проведення та речових доказів, вилучених під час цих слідчих дій, не встановлено.
Крім цього, вирішуючи питання про доведеність факту вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому діянь, суд першої інстанції послався на досліджені в судовому засіданні докази, а саме:
- показання свідка ОСОБА_10, який показав, що проживав разом з ОСОБА_7 у будинку за місцем роботи; останній говорив, що у березні поїде до матері на декілька днів і він поїхав, а коли він повернувся, привіз кабель телефонний, який поклав під своє ліжко, звідки в подальшому його вилучили працівники поліції;
- показання свідка ОСОБА_11, який показав, що працював бригадиром у ФОП "Хачко" в с. Мохове. 23.02.2023 до них на роботу влаштувався ОСОБА_7, який проживав за місцем роботи. У березні 2023 року ОСОБА_7 їздив до матері на декілька днів, а коли повернувся, то помітив у його кімнаті під ліжком змотаний кабель. Знаючи, що обвинувачений раніше судимий за крадіжки, через деякий час зателефонував до поліції і повідомив про кабель, після чого приїхали працівники поліції і вилучили його;
- показання свідка ОСОБА_8, який показав, що у березні 2023 року до нього додому прийшов ОСОБА_7 з кабелями і сказав, що кабель лежав на дорозі, і він його забрав. Свідок попросив відрізати собі метрів 5-6 кабелю для використання у побуті, і ОСОБА_12 відрубав відрізок, а решту забрав. Через деякий час до нього приїхали працівники поліції і вилучили кабель;
- показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які були понятими під час проведення огляду місця події на території домоволодіння ОСОБА_8 щодо обставин проведення цієї слідчої дії.
Крім цього суд послався на досліджені в судовому засіданні документи, а саме:
- протокол огляду місця події від 10.03.2023, у якому зафіксовано огляд території по АДРЕСА_1, під час якого виявлено, що на трьох стовпах відсутні кабелі лінії зв`язку (т. 1 а. с. 62-66);
- висновок судової товарознавчої експертизи від 09.06.2023 № 1842/23-24 щодо вартості одного метра кабелю (т. 1 а. с. 71-73);
- протокол огляду місця події від 19.06.2023, у якому зафіксовано виявлення та вилучення кабелю на території домоволодіння по АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 76-82);
- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.06.2023, у якому зафіксовано, як свідок ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_7, який на початку березня 2023 року приходив до його господарства з кабелем чорного кольору (т. 1 а. с. 135-137);
- протокол огляду місця події від 22.06.2023, у якому зафіксовано виявлення та вилучення кабелю з будинку по АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 86-91);
- протокол проведення слідчого експерименту від 14.07.2023 за участю підозрюваного ОСОБА_7, де зафіксовано, що останній на місці події повідомив і показав, як саме він заволодів кабелем (т. 1 а. с. 100-102).
Оцінивши указані вище докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому діяння.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони захисту щодо неправильного встановлення місцевим судом фактичних обставин справи, неправильної оцінки доказів, щодо недоведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому діянь, апеляційний суд погодився з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, навів в ухвалі докладні мотиви свого рішення, з чим погоджується і Верховний Суд.
Однак при цьому в судовому засіданні Верховного Суду захисник ОСОБА_6 заявив клопотання про скасування оскаржуваних вироків і закриття кримінального провадження на підставі положень п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчиненого його підзахисним діяння.
Законом № 3886-IX від 18.07.2024 у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, було внесено зміни, й підвищено верхню межу вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 неоподатковуваних мінімумів. Зазначені зміни набули чинності з 09.08.2024.
У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21, провадження № 51-2555кмо24) зроблено висновок, що Закон № 3886?IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886?IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_7 було засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України за таємне, повторне, вчинене в умовах воєнного стану викрадення чужого майна на загальну суму 1907,95 грн в період з 01 по 09 березня 2023 року.
З огляду на це відповідно до Податкового кодексу України, Закону № 3886-IX, Закону "Про державний бюджет України на 2023 рік" від 3 листопада 2022 року
№ 2710-IX в указаний період сума у 2 неоподаткованих мінімуми складала 2 684 грн (1/2 прожиткового мінімуму для працездатної особи х 2).
Враховуючи викладений вище висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, а також те, що вартість викраденого майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів, вчинене ОСОБА_7 діяння не підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
За приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
В судовому засіданні засудженому було роз`яснено можливість закриття провадження щодо нього з указаних вище підстав. Було пояснено йому можливість не погоджуватися з цим й вимагати розгляду провадження на загальних підставах. Засуджений ОСОБА_7 погодився на закриття кримінального провадження щодо нього на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, вказавши, що розуміє наслідки такої згоди.
За приписами ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає необхідним задовольнити клопотання захисника, скасувати вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2024 року та вирок Чернігівського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 і закрити кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Крім цього, з наявних у матеріалах кримінального провадження даних вбачається, що вироком Коропського районного суду Чернігівської області від 18 липня 2023 року у справі ЄУН № 735/482/23 ОСОБА_7 було засуджено за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років і 6 місяців. Згідно з даними ЄДРСР й за наданою Коропським районним судом Чернігівської області інформацією, цей вирок у апеляційному порядку не переглядався і набрав законної сили 17 серпня 2023 року.
За наданою суду інформацією на даний час ОСОБА_7 відбуває покарання в ДУ "Коростенська виправна колонія (№ 71)".
Згідно з даними відповіді № 7424 від 29 жовтня 2024 року начальника ДУ "Коростенська виправна колонія (№ 71)" ОСОБА_15 кінець строку відбування покарання ОСОБА_7 за вироком Коропського районного суду Чернігівської області від 18 липня 2023 року - 22 листопада 2029 року.
З огляду на це, колегія суддів не ухвалює рішення про звільнення ОСОБА_7 з-під варти. У разі наявності питань щодо виконання вказаного вироку, а також інших чинних щодо ОСОБА_7 вироків, вони можуть бути вирішені в порядку, передбаченому ст. ст. 537, 539 КПК України.
Тому, керуючись положеннями статей 434, 436, 438, 440 441, 442 КПК України, Верховний Суд