ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 757/27686/22
провадження № 61-15921св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" і ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"; банк) про стягнення збитків (упущеної вигоди), спричинених тривалим неповерненням депозитів.
Позов мотивовано тим, що постановою Верховного Суду від 23 лютого
2022 року у справі № 363/3965/15-ц за позовними вимогами ОСОБА_1 про стягнення коштів за договорами банківського вкладу стягнено з банку:
4 000 000,00 грн суми вкладів; 381 369,84 грн процентів за період до 24 липня 2005 року; 4 489 907,28 грн інфляційних втрат за період з 01 вересня 2012 року до 31 грудня 2016 року; 520 692,48 грн 3 % річних згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, а всього стягнено 9 391 969,00 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення процентів після 24 липня 2015 року та пені на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" відмовлено.
Вказував, що вину банку підтверджено вказаною постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року, якою констатовано безпідставність неповернення позивачу депозитів.
ОСОБА_1 просив відшкодувати (стягнути) з відповідача на його користь збитки (упущену вигоду) на підставі статті 623 ЦК України, яка виникла
у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання щодо повернення йому, ОСОБА_1, вкладів за депозитними договорами від 31 січня 2005 року № 177s756063, № 177s756064, № 177s756065, № 177s756066, № 177s756067, № 177s756068, № 177s756069, № 177s756070, за якими він є цесіонером після передання йому права вимоги вкладником ОСОБА_2, у розмірі 42 657 174, 96 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року
в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що спір щодо стягнення коштів за договорами банківського вкладу вже вирішувався в межах цивільної справи
№ 363/3965/15-ц, та постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року стягнено з відповідача на користь позивача суму в розмірі 9 391 969,00 грн. Суд вказав, що невиконання постанови Верховного Суду від 23 лютого
2022 року не є матеріальними збитками у розумінні статей 22, 611 ЦК України.
З вимогами про застосування під час вирішення спору положення статті 625 ЦК України позивач не звертався.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 збитки із-за неправомірного неповернення депозитів за кредитними договорами від
31 січня 2005 року № 177s756063 - 177s756070 в сумі 11 969 201,36 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 5 210,10 грн судового збору.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави 3 473,40 грн судового збору.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави 8 931,60 грн судового збору.
Частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд зробив висновок про те, що збитками позивача за фактичних обставин справи (шкодою, яка підлягає відшкодуванню) станом на 06 липня 2020 року (день набрання законної сили судовим рішенням у судовій справі № 363/3965/15-ц)
є недоотримані проценти за процентною ставкою у 20 % при автоматичній пролонгації договорів із-за неповернення банком коштів за період з 25 липня 2005 року до 06 липня 2020 року. Під час розрахунку упущеної вигоди
у вигляді доходів від процентів, взято до уваги ставку у 20 %, яка вказувалась
у депозитних договорах (була зафіксована у договірних документах). Збитки
у вигляді доходів (упущеної вигоди) від процентів, які позивач міг отримати за період з 25 липня 2005 року до 06 липня 2020 року, розраховані
у таблиці № 1, яка є додатком до позовної заяви, і зафіксовані у розмірі
11 969 201,36 грн, яку відповідач не спростував.
Апеляційний суд також вказав, що не підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь збитків від інфляційних втрат за період з 25 липня 2005 року до 31 серпня 2012 року та з 01 січня
2017 року до 06 липня 2020 року; збитків від недонарахувань 3 % річних за частиною другою статті 625 ЦК України за ті ж періоди; а також збитки від знецінення коштів із-за валютних коливань курсу гривні, оскільки такі вимоги є безпідставними, так як розмір інфляційних втрат та 3 % річних була предметом розгляду у справі № 363/3965/15-ц, рішення у якій набрало законної сили.
Що стосується заявлених відповідачем наслідків спливу строку позовної давності, то апеляційний суд зазначив, що він не був пропущений позивачем, оскільки його відрахування слід проводити не з дати закінчення дії депозитних договорів (2005 рік), а з моменту ухвалення Верховним Судом судового рішення у справі № 363/3965/15-ц (23 лютого 2022 року), з якого ОСОБА_1 довідався про порушення своїх прав.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
08 листопада 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням доповнень просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року та залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що вимоги позивача про відшкодування збитків у виді упущеної вигоди належно не обґрунтовані, не підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. Позивач не довів факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Оскільки неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню.
10 січня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року в частині відмови
в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про повне задоволення позовних вимог.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення на користь ОСОБА_1 збитків від інфляційних втрат за період з 25 липня 2005 року до 31 серпня 2012 року та з 01 січня 2017 року до 06 липня 2020 року; збитків від недонарахувань 3 % річних за частиною другою статті 625 ЦК України за ті
ж періоди; а також збитків від знецінення коштів із-за валютних коливань курсу гривні, оскільки позивач мав законне право нараховувати збитки від девальвації коштів.
Касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року аналогічного змісту надійшла до Верховного Суду
15 січня 2024 року засобами поштового зв?язку.
Аргументи інших учасників справи
12 лютого 2024 року АТ КБ "ПриватБанк" через підсистему "Електронний суд" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишити без задоволення, а касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задовольнити, постанову Київського апеляційного суду від
31 жовтня 2023 року скасувати, рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року залишити в силі.
Відзив мотивовано тим, що вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є достатньою підставою для його стягнення. Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною
і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками
і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отримання їх через винні дії відповідача.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року та витребувано матеріали справи № 757/27686/22 з Печерського районного суду міста Києва.
06 грудня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року та відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційних скарг, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
31 січня 2005 року між ОСОБА_2 і банком укладено 8 договорів про депозитний вклад, № № 177s756063, 177s756064, 177s756065, 177s756066, 177s756067, 177s756068, 177s756069, 177s756070, кожний на суму
500 000,00 грн зі строком на 6 місяців (до 31 липня 2005 року) із ставкою
у розмірі 20 % річних.
Умовами укладених між сторонами договорів банківських вкладів не передбачено їх автоматичне продовження ще на один строк. Договори банківських вкладів не містять визначеного розміру процентної ставки за користування сумою вкладу у разі неналежного виконання зобов`язань за договором після закінчення терміну його дії.
01 червня 2005 року ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про виплату процентів та розірвання депозитних договорів з 24 липня 2005 року.
01 серпня 2015 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор
( ОСОБА_2 ) відступає новому кредитору ( ОСОБА_1 ) належне первісному кредитору право вимоги за договорами строкового депозитного вкладу від 31 січня 2005 року № 177s756063, № 177s756064, № 177s756065,
№ 177s756066, № 177s756067, № 177s756068, № 177s756069, № 177s756070, на загальну суму вкладів у розмірі 4 000 000,00 грн із ставкою у розмірі 20 % річних строком на 6 місяців.
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
АТ КБ "ПриватБанк", треті особи: ОСОБА_2, Національний банк України,
у якому з урахуванням збільшення розміру позовних вимог просив стягнути
з АТ КБ "ПриватБанк" на свою користь, як нового кредитора, 4 000 000,00 грн суми банківських вкладів, 396 712,32 грн процентів за користування грошовими коштами за період з 01 лютого 2005 року до 31 липня 2005 року та 9 141 917,84 грн за період з 01 серпня 2005 року до 31 грудня 2016 року, 3 % річних на суму прострочення виплати вкладів у розмірі 1 457 697,58 грн,
13 999 492,64 грн збитків від інфляції та 3 % пені згідно з частиною другою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі
532 059 617,12 грн, а всього - 561 055 437,50 грн; вказану суму видати готівкою одноразовою операцією через касу будь-якого відділення Київського регіонального управління АТ КБ "ПриватБанк" (справа
№ 363/3965/15-ц).
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року позов задоволено частково. Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договорами банківського вкладу від 31 січня
2005 року за № № 177s756063, 177s756064, 177s756065, 177s756066, 177s756067, 177s756068, 177s756069, 177s756070 суму вкладів у розмірі
4 000 000,00 грн, проценти за користування грошовими коштами за період
з 01 лютого 2005 року до 31 липня 2005 року у розмірі 396 712,32 грн, проценти за користування грошовими коштами за період з 01 серпня
2005 року до 31 грудня 2016 року у розмірі 9 141 917,81 грн, 3 % річних на суму прострочення виплати вкладів у розмірі 1 457 697,58 грн, інфляційні втрати на суму прострочення виплати вкладів у розмірі 13 981 181,40 грн, 3 % пені від сум неповернутих вкладів в сумі 274 257,53 грн, а всього на суму
29 251 766,64 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір у розмірі
9 605,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року,
з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року про виправлення описки, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за користування грошовими коштами за договорами банківських вкладів (депозиту) від 31 січня 2005 року за № № 177s756063, 177s756064, 177s756065, 177s756066, 177s756067, 177s756068, 177s756069, 177s756070, 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України, пені згідно
з частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" змінено. Зменшено розмір процентів за користування грошовими коштами, які підлягають стягненню з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2005 року до 31 грудня 2016 року, з 9 538 630,13 грн до
839 232,85 грн. Зменшено розмір 3 % річних, які підлягають стягненню з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за період з 31 серпня 2012 року до
31 грудня 2016 року з 1 457 697,58 грн до 520 692,48 грн. Зменшено розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за період з 31 серпня 2012 року до 31 грудня 2016 року,
з 13 981 181,40 грн до 4 489 907,28 грн. Збільшено розмір пені згідно
з частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", яка підлягає стягненню з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1
з 274 257,53 грн до 23 988 004,40 грн. У зв`язку з цим загальну суму стягнення збільшено з 29 251 766,64 грн до 33 837 837,00 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року
в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення пені скасовано та в задоволенні позову в цій частині відмовлено.
Постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року в частині зменшення розміру стягнених процентів за користування грошовими коштами та розміру загальної суми стягнення змінено, зменшено розмір стягнених процентів до 381 369,84 грн та розмір загальної суми стягнення до 9 391 969,60 грн.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року
в частині стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держависудового збору змінено, зменшено розмір судового збору до 6 090,00 грн.
В іншій оскарженій частині постанову Київського апеляційного суду від
06 липня 2020 року залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову Верховного Суду мотивовано так:
- суди зробили помилкові висновки про часткове задоволення вимоги про стягнення пені за період з 31 серпня 2014 року до 31 серпня 2015 року, оскільки у зв`язку з розірванням вказаних договорів банківських вкладів за заявою вкладника від 01 червня 2005 року з 24 липня 2005 року між сторонами припинено правовідносини з цих договорів, тому частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" не розповсюджується на спірні правовідносини. Тому в задоволенні позовних вимог про стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" слід відмовити;
- встановивши, що договори про депозит є розірваними з 24 липня 2005 року, апеляційний суд не врахував, що з моменту розірвання цих договорів нарахування передбачених договорами процентів припиняється, а починаючи з 25 липня 2005 року права та інтереси позивача забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Тому у задоволенні позовних вимог
в частині стягнення процентів по договору за період з 25 липня 2005 року до 31 грудня 2016 року (457 863,01 грн) суди мали відмовити;
- колегія суддів погодилася з висновками апеляційного суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сум вкладів разом із нарахованими процентами в межах дії договору, а також 3 % річних та інфляційних втрат згідно зі статтею 625 ЦК України.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, АТ КБ "ПриватБанк" у відзиві на позовну заяву просило застосувати позовну давність (т. 3, а. с. 16-33,
58-75).