ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 607/13347/22
провадження № 51-217км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу зі змінами захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2023 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 17 листопада 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022211040000967, за обвинуваченням
ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Згідно з вироком, ОСОБА_6 11 липня 2022 року о 15:33, перебуваючи в приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" за адресою: АДРЕСА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, таємно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу заволодів майном потерпілої ОСОБА_8 на суму 1386,67 грн, чим спричинив останній матеріальну шкоду на вказану суму.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 17 листопада 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, у зв`язку з чим вину його підзахисного у крадіжці чужого майна не доведено та не підтверджено. На думку захисника, незаконність і необґрунтованість судових рішень судів попередніх інстанцій полягає у тому, що суд першої інстанції, досліджуючи протокол огляду предмета (відеозапису) від 01 серпня 2022 року та переглядаючи відеозапис, на якому відображено подію кримінального правопорушення, самостійно і безпідставно ідентифікував зафіксовану на відео особу як обвинуваченого ОСОБА_6, що не доводить винуватості її підзахисного поза розумним сумнівом. Захисник стверджує, щосуд першої інстанції не вчинив усіх необхідних і можливих дій для виклику і допиту свідка ОСОБА_9, незважаючи на неодноразові клопотання обвинуваченого ОСОБА_6, чим допустив неповноту судового розгляду. Вважає, що апеляційний суд, дослідивши і долучивши до матеріалів кримінального провадження протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 під час допиту останньої у цьому суді, порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК України, оскільки цей протокол не був досліджений місцевим судом. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України.
На касаційну скаргу заперечень від учасників касаційного провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні змінила касаційні вимоги та просила Суд, доводи її касаційної скарги не розглядати, а прийняти рішення про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 . При цьому зазначила, що Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" (далі - Закон № 3886-IX) до ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, були внесені зміни і підвищено верхню межу вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з вироком, ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України за те, що він 11 липня 2022 року таємно, в умовах воєнного стану, заволодів майном на суму 1386,67 грн. Відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, у 2022 році становила 2481 грн. Вважає, що вартість викраденого майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і тому до цього діяння має застосовуватися ст. 5 КК України, вчинене ОСОБА_6 діяння не підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Засуджений ОСОБА_6 підтримав змінену касаційну скаргу його захисника та просив закрити кримінальне провадження щодо нього.
Прокурор ОСОБА_5 не заперечувала проти закриття кримінального провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі зі змінами, колегія суддів дійшла висновку, що змінена скарга захисника підлягає задоволенню з огляду на таке.