ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 473/3092/21
провадження № 51-1981км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 11 січня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021152190000397, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2018 року за частинами 2, 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, звільненого 21 січня 2021 року умовно-достроково на строк 11 місяців 16 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 грудня 2021 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 309 КК - на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 310 КК - на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підстав ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків, шляхом часткового складення покарань, призначених за цим вироком та вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2018 року, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.
Згідно з вироком суду приблизно в травні 2021 року ОСОБА_7, на городній ділянці за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), поміж сільськогосподарських рослин кукурудзи та овочевих культур, заздалегідь підготувавши ґрунт, незаконно посіяв насіння роду коноплі, яке проросло у кількості 197 кущів конопель. Вказані рослини ОСОБА_7 незаконно вирощував та культивував, а саме обробляв міжряддя, знищував бур`яни та поливав до 21 липня 2021 року, коли їх було виявлено та вилучено працівниками поліції під час проведення обшуку.
Крім цього, в червні 2021 року ОСОБА_7, перебуваючи за місцем свого мешкання, з вирощених кущів коноплі нарізав гілок з листям, тим самим незаконно придбав наркотичний засіб - канабіс, який висушив (вага у перерахунку на висушену речовину становить 585, 59 г, що є великим розміром) і незаконно зберігав без мети збуту до моменту його виявлення та вилучення працівниками поліції під час проведення обшуку.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку захисника, в основу вироку покладено недопустимі докази, зокрема протокол обшуку з відеозаписом, оскільки слідчу дію було проведено та протокол складено з порушенням вимог КПК, висновки експертиз, оскільки вони є похідними доказами від протоколу обшуку, а також показання свідків і самого засудженого. Стверджує, що стороною обвинувачення не було надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_7 вирощував вилучені рослини та зберігав вилучені речі. Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив стороні захисту в повторному дослідженні доказів, що на думку захисника, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування судового рішення.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно зі ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок.
Як визначено ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.
При цьому, у суді ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК визнав частково, а саме в частині вирощування рослин коноплі для власного вживання, але на підставі ст. 63 КУ відмовився давати пояснення.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінальних правопорушень та на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у їх вчинені обґрунтовано послався на: протокол обшуку від 21 липня 2021 року, який було проведено на підставі ухвали слідчого судді від 20 липня 2021 року, за місцем проживання засудженого; показання свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які були понятими під час цієї слідчої дії; висновки експертиз від 26 та 29 липня 2021 року.
Так, будучи допитаними у суді першої інстанції свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 підтвердили, що під час обшуку ОСОБА_7 повідомив учасникам слідчої дії, що вирощує коноплю для себе та показав місце, де її вирощує. На городі працівниками поліції було виявлено та вилучено близько 200 кущів коноплі, деякі з яких були просапані та политі, а в сараї та деяких приміщеннях було виявлено та вилучено суху коноплю.
Показання свідків є логічними, послідовними, вони узгоджуються між собою, а також з протоколом обшуку, проведеного за місцем мешкання ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1, з якого убачається, що на присадибній ділянці, на яку вказав ОСОБА_7, виявлено та вилучено 197 кущів рослин, ззовні схожих на рослини коноплі. Крім того, з приміщення будинку ОСОБА_7 видав сухе гілля рослин та за будинком справа від входу на подвір`я, під навісом було виявлено та вилучено сухе гілля з різким запахом коноплі.
В подальшому, було проведено відповідні експертизи, якими встановлено, що вилучені в ході обшуку рослини в кількості 197 штук, є рослинами роду конопель, що містять наркотичні засоби та психотропні речовини, а вилучена рослинна маса є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, загальною масою в перерахунку на суху речовину 585, 59 г. З матеріалів справи вбачається, що експертизи було призначено постановами слідчого ОСОБА_10, які разом з досліджуваними об`єктами, що належно упаковані, були скеровані для проведення експертиз.
Отже, дослідивши та оцінивши вищезазначені докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд правильно встановив обставини кримінального провадження та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у незаконному посіві та незаконному вирощувані конопель в кількості п`ятдесят і більше рослин, а також у незаконному виготовлені, придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту у великих розмірах.
За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК кваліфіковано правильно. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає неспроможними доводи захисника про те, що стороною обвинувачення не було надано доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6, належним чином перевірив викладені в ній доводи (про недоведеність вини засудженого та недопустимість доказів), аналогічні тим, що викладені в його касаційній скарзі, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
При цьому, судом перевірялись доводи сторони захисту про те, що показання свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 є недопустимими доказами, оскільки вони є показаннями з чужих слів, а тому не можуть братися судом до уваги.
Відхиляючи вказані твердження захисту суд зазначив, що в ході судового розгляду у суді першої інстанції, вказані свідки підтвердили те, що приймали участь у проведенні обшуку за місцем мешкання засудженого в якості понятих і, після оголошення останньому ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення слідчої дії, вони чули, як ОСОБА_7 сказав, що вирощував коноплю для власного вживання, а також показав місце де її вирощував і сушив. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що показання надані ОСОБА_8 і ОСОБА_9, в силу положень ст. 97 КПК, не є показаннями з чужих слів, оскільки вказані свідки особисто сприймали висловлювання засудженого, надані під час проведення слідчої дії, а тому їх показання є належними і допустимими доказами у кримінальному провадженні, з чим погоджується й колегія суддів.
Крім цього, судом перевірялись твердження захисту про недопустимість протоколу обшуку, через те, що слідчу дію проведено та протокол складено з порушенням вимог КПК, які суд також визнав неспроможними.
В обґрунтування свого висновку суд послався на зміст протоколу обшуку, з якого видно, що вказану слідчу дію проведено слідчим ОСОБА_10, котра входила до групи слідчих відповідно постанови заступника начальника слідчого відділу від 12 липня 2021 року. До того ж, ухвалою слідчого судді від 20 липня 2021 року було надано дозвіл на проведення обшуку саме слідчому ОСОБА_10, а тому обшук проведено повноваженою особою, з дотриманням порядку, встановленого статтями 40, 234-236 КПК.
Що стосується залучення до проведення обшуку співробітників оперативних підрозділів, то суд зазначив, що воно є формальною взаємодією слідчих органів та органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, має організаційний характер і окремого письмового доручення не потребує. Відеозапис даної слідчої дії є безперервним та з нього вбачається, що участь інших співробітників правоохоронного органу була зумовлена переважно необхідністю допомоги слідчому у викопуванні значної кількості кущів, ззовні схожих на рослини коноплі. Водночас, протокол обшуку містить дані про упакування усіх вилучених під час слідчої дії речей і документів, він підписаний слідчим, понятими, ОСОБА_7 та іншими учасниками слідчої дії.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції під час дослідження протоколу обшуку та відеозапису було встановлено, що ОСОБА_7, активно сприяючи розкриттю злочину, сам, після пропозиції слідчого видати рослини роду коноплі та інші наркотичні засоби, заявив, що вирощує рослини коноплі, а також показав, де саме на присадибній ділянці вони ростуть, після чого добровільно видав сухе гілля коноплі, яке зберігалось в господарському приміщенні та в будинку.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що вказану слідчу дію було проведено та протокол обшуку складено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому відсутні підстави вважати зазначений протокол та похідні від нього докази (висновки експертиз), недопустимими.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив стороні захисту в повторному дослідженні доказів, то слід зазначити наступне.
Положеннями ст. 404 КПК чітко регламентовано, що за клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями; апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджувалися місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд належним чином відреагував на заявлене в апеляційній скарзі захисника клопотання про повторне дослідження доказів. З огляду на те, що будь яких обґрунтувань, які б вказували, що докази сторін були досліджені судом першої інстанції не повністю чи з порушеннями клопотання не містило, а підстав, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК для повторного їх дослідження, апеляційним судом встановлено не було, тому суд вірно відмовив у його задоволенні.
Обмежившись у своїй ухвалі аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції, апеляційний суд не порушив установленого законом порядку апеляційного розгляду. За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою зазначених доказів, даною місцевим судом, а відтак застосована ним процедура не суперечила встановленій ст. 23 КПК засаді безпосередності судового розгляду.
Таким чином, ухвала суду апеляційної інстанції є законною, обґрунтованою, вмотивованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів касаційного суду.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, ухвалу апеляційного суду слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд