ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 725/921/21
провадження № 51-3179 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 березня 2022 року й ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 05 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270070000613, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Київського міського суду від 06 вересня 1999 року за п. "з" ст. 93, ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК УРСР до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 березня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили суд залишив щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та зарахував у строк відбування покарання строк його затримання та перебування під вартою з 01 січня 2021 року.
Також суд у вироку розподілив процесуальні витрати, ухвалив рішення про долю речових доказів та інші заходи забезпечення кримінального провадження.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 30 грудня 2020 року близько 19:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в будинку по АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, під час сварки з ОСОБА_8, діючи з умислом на її вбивство, завдав останній не менше 5-6 поранень предметом довжиною та шириною леза, достатнього для проникнення в грудну порожнину, в результаті чого смерть ОСОБА_8 настала від гострої крововтрати внаслідок відкритої проникаючої різаної рани грудної клітки, шиї та передньої поверхні грудної клітки справа та частково в проекції правого плечового суглобу (по передній його поверхні), з проникненням у порожнину грудної клітки, а також травматизації (повного пересічення) трахеї та судинно-нервового пучка справа.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 05 травня 2023 року залишив без змін вирок місцевого суду.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_7 твердить, що під час перебування колегії суддів суду першої інстанції в нарадчій кімнаті на території України розпочалися бойові дії, що перешкодило цьому суду належно оцінити докази й ухвалити законне та обґрунтоване рішення, до того ж суд не проголошував вирок учасникам судового провадження, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутній відповідний звукозапис, та невчасно вручив його копію, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону. У зв`язку із цим ОСОБА_7 вважає, що він незаконно утримувався під вартою з лютого до травня 2022 року і був позбавлений можливості належно підготуватися до оскарження цього судового рішення в апеляційному порядку.
Також зазначає, що суд у вироку незаконно послався на непрямі докази його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, не перевірив його алібі, безпідставно врахував висновки експертиз, які мають ймовірний характер, а також не зважив на те, що матеріали справи були сфабриковані під час слідчих дій. Зокрема, вказує про недопустимість результатів обшуку його домоволодіння, в ході якого вилучено одяг зі слідами крові ОСОБА_8, через неналежну фіксацію слідчої дії, виконання обшуку неналежним суб`єктом, недотримання умов, порядку і вимог щодо отримання дозволу на її проведення. Заразом наголошує на недопустимості результатів слідчого експерименту у зв`язку з порушенням приписів кримінального процесуального закону щодо фіксування цієї слідчої дії. Крім цього, вважає, що суд не усунув суперечності в досліджених доказах щодо обстановки на місці кримінального правопорушення, послався на показання свідків, які, на його думку, є завідомо неправдивими, не допитав експерта і неправильно оцінив висновок судово-медичної експертизи. Твердить, що його перебування у стані алкогольного сп`яніння в день події не доведено належними доказами. Наголошує, що не встановлено жодних доказів, які б підтверджували його перебування на місці вчинення кримінального правопорушення, а також не виявлено знаряддя умисного вбивства.
Далі ОСОБА_7 посилається на те, що його затримали невідомі особи вранці 01 січня 2021 року, протягом дня возили по м. Рівному в кайданках, били, відібрали особисті речі і лише ввечері передали його працівникам поліції, які викрали його грошові кошти, утримували більше 72 годин без рішення суду, допитували в нічний час без участі захисника і застосовували недозволені методи психічного та фізичного примусу, внаслідок чого він дав первинні зізнавальні показання і змушений був їх повторити того ж дня під час слідчого експерименту. Вважає, що ці обставини негативно позначилися на стані його здоров`я. Водночас зазначає, що дотепер ДБР проводить розслідування за викладеними фактами після неодноразових скасувань постанов про закриття кримінального провадження.
Вказує і про те, що він належно не ознайомився з матеріалами досудового розслідування і пред`явленим йому обвинуваченням, оскільки має вади зору. Твердить про необґрунтоване застосування й продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначає, що в суді першої інстанції захисники не надали йому неналежної правової допомоги, а один із них, не маючи відповідних повноважень, брав участь у суді апеляційної інстанції під час перегляду ухвали місцевого суду, якою продовжено запобіжний захід, та належно не відстоював перед цим судом позицію захисту.
Крім того, зазначає, що вже відбув покарання за попереднім вироком, тому суд безпідставно врахував попередню судимість під час кваліфікації його дій і призначення покарання у виді довічного позбавлення волі. Також, як твердить засуджений, призначаючи покарання суд не врахував дійсних позитивних даних про його особу.
Зазначені обставини, на думку засудженого, не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який у порушення вимог статей 404, 419 КПК України не перевірив і не дав обґрунтованих відповідей на доводи його апеляційної скарги, не усунув суперечності в письмових доказах, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторний допит свідків, виклик експерта, витребування документів, внаслідок чого необґрунтовано залишив вирок місцевого суду без змін. Водночас, на думку сторони захисту, апеляційний суд незаконно дав оцінку показанням свідків, наданим в суді першої інстанції, чим порушив принцип безпосередності.
Крім того, засуджений вважає, що рішення апеляційного суду постановлено незаконним складом суду, оскільки попередня участь суддів у перегляді ухвал місцевого суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою могла викликати в них упередженість під час розгляду кримінального провадження по суті. До того ж засуджений зазначає, що його заяву про відвід суддів апеляційного суду розглянуто в неналежному порядку.
Також ОСОБА_7 просить змінити застосований щодо нього запобіжний захід після скасування судових рішень і тим самим дати йому можливість добровільно мобілізуватися до лав ЗСУ.
Позиції інших учасників судового провадження
Потерпілі ОСОБА_9 і ОСОБА_10 подали письмові заяви, у яких просять провести розгляд кримінального провадження у Верховному Суді без їхньої участі та залишити судові рішення без зміни.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 просили задовольнити касаційну скаргу засудженого на викладених у ній підставах.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого та просила залишити судові рішення без зміни як законні й обґрунтовані.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, відповідно до ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення, вбачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд, виконуючи свої повноваження, із дотриманням визначеної гл. 31 КПК України процедури повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (це передбачає оцінювання оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам провадження та дослідженим у судовому засіданні доказам), а також ухвалити рішення, яке повною мірою відповідатиме ст. 370 КПК України і статтям 419 або 420 цього Кодексу.
Така перевірка повинна бути зроблена з додержанням усіх вимог чинного законодавства, об`єктивно, неупереджено, а її результатом має бути законне й справедливе вирішення поданих апеляційних скарг для реалізації прав кожного на справедливий суд і перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції.
За приписами ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто у своєму рішенні апеляційний суд повинен проаналізувати доводи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на них вичерпну відповідь, переконливо аргументувавши свою позицію. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК України завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що мета викладення мотивів рішення полягає в тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Це зобов`язує суд обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватися прав сторін. Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в цій справі, було вивчено.
Однак апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7, не дотримався наведених законодавчих приписів.
З матеріалів кримінального провадження видно, що ОСОБА_7 в апеляційній скарзі на вирок, заперечуючи свою винуватість у вчиненні умисного вбивства, посилався, зокрема, на те, що під час слідчого експерименту 02 січня 2021 року дав зізнавальні пояснення внаслідок застосування до нього недозволених методів, адже невідомі особи затримали його вранці 01 січня 2020 року, возили весь день по м. Рівному, били, забрали всі його речі, а ввечері передали працівникам правоохоронних органів, які доставили його до відділу поліції в м. Бахмач та стали проводили нічні допити без участі захисника із застосуванням психологічного і фізичного примусу, били його по голові, розбили окуляри, викрали гроші. Внаслідок застосованих тортур він дав первинні зізнавальні показання вночі з 01 на 02 січня 2021 року без участі захисника, які змушений був повторити під час слідчого експерименту. Сторона захисту наголошувала, що затримання ОСОБА_7 тривало більше 72 годин без рішення суду, а в протокол від 02 січня 2021 року внесено недостовірні дані щодо фактичного часу і дати його затримання.
Водночас із матеріалів кримінального провадження вбачається, що за вказаними фактами П`ятий слідчий відділ (з дислокацією в м. Чернігові) ТУ ДБР, розташованого в м. Києві, здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42021270000000085 від 20 серпня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
У судовому засіданні Верховного Суду сторона захисту зазначила, що слідчий суддя Деснянського районного суду м. Чернігова ухвалою від 19 липня 2024 року скасував постанову слідчого від 13 березня 2024 року про закриття вказаного кримінального провадження.
Далі 03 вересня 2024 року слідчий П`ятого слідчого відділу (з дислокацією в м. Чернігові) ТУ ДБР, розташованого в м. Києві, знову закрив указане кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю у діянні співробітників поліції складу кримінального правопорушення. Однак слідчий суддя Деснянського районного суду міста Чернігова ухвалою 08 жовтня 2024 року скасував цю постанову як передчасну з огляду на те, що орган досудового розслідування не забезпечив повної перевірки всіх викладених ОСОБА_7 фактів.
Отже, на цей час триває досудове розслідування за заявою ОСОБА_7 та кінцеве рішення не прийнято, проте апеляційний суд, переглядаючи вирок і оцінюючи докази, не зважив на те, що остаточне процесуальне рішення за заявою засудженого ОСОБА_7 про застосування стосовно нього недозволених методів досудового розслідування під час його затримання відсутнє.
Зважаючи на положення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства та дізнання, у поєднанні із загальним обов`язком держави за ст. 1 Конвенції, необхідно провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з`ясувати те, що трапилося, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах "Яременко проти України", "Вергельський проти України", "Олексій Михайлович Захарків проти України" та "Нечипорук і Йонкало проти України").
Згідно з практикою ЄСПЛ допустимість як доказів свідчень, отриманих за допомогою катувань, з метою встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні зводить нанівець саму суть права обвинуваченого не свідчити проти себе та призводить до несправедливості кримінального провадження в цілому.
Забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень прав людини, гарантованих статтями 27, 28 Конституції України, є обов`язковим.
Однак апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу засудженого, зазначені в ній доводи про застосування щодо нього недозволених методів слідства, з огляду на відсутність остаточного процесуального рішення, належним чином не перевірив і не спростував.
Отже, зважаючи на те, що перевірка доводів засудженого щодо незаконних методів досудового розслідування має суттєве значення і формальний підхід до перевірки таких тверджень є неприпустимим, однак апеляційний суд належно не перевірив відповідних доводів сторони захисту в установлений законом спосіб, ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати як таку, що постановлена з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Що стосується доводів засудженого ОСОБА_7 про незаконність складу апеляційного суду через упередженість суддів, які вже переглядали ухвали місцевого суду щодо продовження запобіжного заходу стосовно нього, вони є надуманими. Так, аналогічні доводи ОСОБА_7 були мотивовано відхилені апеляційним судом, який в ухвалі від 29 вересня 2022 року під час вирішення його заяви не встановив жодних підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК України, для відводу суддів. Усупереч доводам ОСОБА_7, апеляційний суд, забезпечивши участь захисника під час вирішення заяви про відвід, не порушив жодних вимог кримінального процесуального закону. Переконливих аргументів, які б могли викликати сумніви в неупередженості суддів апеляційного суду, сторона захисту під час касаційного розгляду не навела. Сама собою незгода засудженого з рішенням апеляційного суду не може свідчити про те, що кримінальне провадження розглянуто незаконним складом суду.
Колегія суддів не перевіряє інших доводів, наведених у касаційній скарзі засудженого, оскільки вони пов`язані з оцінкою доказів, що потрібно буде здійснити суду апеляційної інстанції в ході нового розгляду, тому, з урахуванням змісту доводів і вимог, зазначених у касаційній скарзі, вона підлягає частковому задоволенню.
Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду необхідно врахувати викладене, ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити доводи сторони захисту, зокрема про застосування щодо ОСОБА_7 незаконних методів слідства, й обставини, що становлять предмет доказування, та з дотриманням положень гл. 31 КПК України ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.
Зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що ОСОБА_7 було залишено без зміни запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, а тому, скасовуючи ухвалу суду апеляційного суду, суду касаційної інстанції необхідно визначитися щодо обрання запобіжного заходу.
Враховуючи, що ОСОБА_7 раніше судимий, обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, не вирішуючи наперед питання про його винуватість чи невинуватість, з метою попередження ризику переховування обвинуваченого від суду, оскільки він не може не усвідомлювати ймовірність повторного визнання його винуватості за висунутим обвинуваченням, колегія суддів вважає за необхідне обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд