ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 367/9485/21
провадження № 61-1165св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів:Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5
третя особа - приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Шех Ксенія Григорівна
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє її представник - адвокат Проценко Микола Миколайович, на постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Шех К. Г., про визнання права власності на земельну ділянку під придбаною забудовою.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10 вересня 2007 року, укладеного з ОСОБА_7, є власником квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 07 вересня 2021 року є власником квартири АДРЕСА_2 .
Будинок, в якому знаходяться належні позивачам квартири, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3210945600:01:073:0091, площею 586,0 кв. м, власником якої був ОСОБА_7, і будувався як двоквартирний житловий будинок за індивідуальним проектом і зданий в експлуатацію саме як двоквартирний житловий будинок із зазначенням номерів квартир: квартира № 3 та квартира № 4 .
Дозвіл на будівництво указаного будинку був отриманий відповідачем ОСОБА_7, акт про прийняття закінченого будівництва був складений 18 травня 2007 року, затверджений 10 липня 2007 року та виданий також ОСОБА_7 .
Вказаний будинок знаходиться в блоці з іншим (сусіднім) житловим будинком, в якому розташовані квартири № 1 та № 2 і який побудований та оформлений іншою фізичною особою - ОСОБА_8 як відокремлений об`єкт нерухомості на іншій земельній ділянці.
Восени 2021 року позивачі дізналися, що 02 квітня 2021 року ОСОБА_7 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу здійснив відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 3210945600:01:073:0091 ОСОБА_5, яка не є власником/співвласником будь-яких приміщень у житловому будинку, розташованому на цій ділянці.
Вважають, що, укладаючи вказаний договір, ОСОБА_7 позбавив їх права, передбаченого статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), на отримання земельної ділянки у власність під придбаною забудовою у спільне часткове володіння, а після продажу квартир позивачам він взагалі не мав права відчужувати вказану земельну ділянку.
Крім цього, після реєстрації правочину їм чиняться перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
Посилаючись на викладені обставини, позивачі просили суд:
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером 3210945600:01:073:0091 від 02 квітня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 981 та посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області та скасувати рішення про державну реєстрацію від 02 квітня 2021 року, індексний номер рішення 57454355, та оформлений на його підставі запис про право власності № 41323344 приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Шех К. Г.;
визнати за кожним із позивачів право власності на частину земельної ділянки із кадастровим номером 3210945600:01:073:0091, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
18 жовтня 2022 року реєстратором Димерської селищної ради Київської області було зареєстровано поділ належної ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_2 на два окремих об`єкта нерухомого майна: квартиру № 4 з реєстраційним номером: 2647140932080 та квартиру № 4/1 з реєстраційним номером: 2647088232080.
16 лютого 2023 року ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_9 . 16 лютого 2023 року ОСОБА_6 також уклав з ОСОБА_2договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . Вказані договори посвідчені приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального кругу Київської області Кінащук М.А.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12 червня 2023 року залучено до участі у справі правонаступників позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 липня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером 3210945600:01:073:0091 від 02 квітня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 981 та посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області та скасовано рішення про державну реєстрацію від 02 квітня 2021 року, індексний номер рішення 57454355, та оформлений на його підставі запис про право власності № 41323344 приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Шех К. Г.
В задоволенні позовних вимог про визнання за позивачами права спільної часткової власності на спірну земельну ділянку відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що після продажу квартир у двоквартирному будинку ОСОБА_7 вже не мав права відчужувати земельну ділянку під проданим об`єктом нерухомості, а мав надати можливість укласти цивільно-правовий договір на оформлення частини земельної ділянки під придбаним нерухомим майном позивачам на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об`єкта нерухомості".
Також суд зазначив, що після укладення оспорюваного правочину позивачі, як власники квартир, мають перешкоди у користуванні земельною ділянкою під придбаною забудовою, що порушує їх право на володіння, користування та розпорядження придбаним нерухомим майном, передбачене статтею 319 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачами права спільної часткової власності на спірну земельну ділянку, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами обраний неналежний спосіб захисту.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_5 в особі представника Коваля Р. О . звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - Коваля Р. О. задоволено.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 липня 2023 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відсутні підстави вважати, що укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки не відповідає вимогам статей 203, 207, 220 ЦК України.
Посилання позивачів на положення статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України також не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки вони не зазначили, право власності чи право користування на які саме земельні ділянки перейшло до них у зв`язку з переходом права власності на квартири в жилому будинку, який є багатоквартирним.
Наявні в матеріалах справи: рішення виконавчого комітету Ворзельської селищної ради № 14 від 08 лютого 2006 року про надання дозволу ОСОБА_7 на будівництво, Дозвіл на виконання будівельних робіт, Витяг з рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 10 лютого 2007 року №117/3, Акт Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, виданого 18 травня 2007 року, Договори купівлі-продажу та світлини також не містять вказаної вище інформації.
Отже відсутні підстави для застосування положень статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України.
Відповідно відсутні підстави вважати, що оспорюваний договір купівлі-продажу порушує права позивачів як власників квартир в будинку згідно положень статті 319 ЦК України.
Доводи позивачів про те, що їм чиняться перешкоди у користуванні належним їм нерухомим майном - квартирами, не можуть бути підставою для визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, а підлягають захисту у визначений законом ефективний спосіб.
При цьому апеляційний суд зазначив, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги про визнання права власності сторонами по справі не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається.
Узагальнені доводи касаційної скарги
18 січня 2024 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Проценка М. М. через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року та залишити в силі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 липня 2023 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова ухвалена апеляційним судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
26 лютого 2024 року ОСОБА_5 в особі представника - адвоката Коваля Р. О. звернулась до Верховного Суду з відзивом, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
14 лютого 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 серпня 2005 року ОСОБА_7 набув право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, з кадастровим номером 3210945600:01:073:0091, площею 0,0586 кв.м, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку Серії № ЯБ № 303908 від 07 грудня 2005 року.
Рішенням виконавчого комітету Ворзельської селищної ради № 14 від 08 лютого 2006 року ОСОБА_7 надано дозвіл для будівництва двоквартирного житлового будинку по індивідуальному проекту, загальною площею 325,0 кв.м, житловою площею 145,0 кв.м, в блоці з сусіднім житловим будинком, на своїй земельній ділянці, площею 0,0586 кв.м в АДРЕСА_1 (згідно державного акту).
11 квітня 2006 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради ОСОБА_7 надано Дозвіл на виконання будівельних робіт № 393, а саме на виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку по індивідуальному проекту в АДРЕСА_1, відповідно до проектної документації, узгодженої та зареєстрованої за № 14 від 08 лютого 2006 року відділом містобудування та архітектури Ірпінського виконкому. Строк дії дозволу - ІІ квартал 2007 року.
З витягу з рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № 117/3 від 10 липня 2007 року "Про затвердження актів державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуальних житлових будинків, добудов до них та об`єктів підприємницької діяльності", вбачається, що виконком Ірпінської міської ради вирішив:
затвердити акт державної технічної комісії від 18 травня 2007 року про прийняття в експлуатацію квартири № 1 загальною площею 96,1 кв.м, квартири АДРЕСА_10 гр. ОСОБА_8 ;
зобов`язати Ірпінське БТІ оформити та видати ОСОБА_8 свідоцтво на право власності.
Рішенням виконкому Ірпінської міської ради № 117/3 від 10 липня 2007 року також затверджено Акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 18 травня 2007 року, з якого вбачається, що державній технічній комісії пред`явлений закінчені будівництвом квартири № 3, 4 житлового будинку, збудованого згідно з дозволом на виконання будівельно-монтажних робіт, виданим рішенням виконкому Ворзельської селищної ради за № 14 від 08 лютого 2006 року, забудовник - ОСОБА_7 . Оглядом об`єкта встановлено, що будівельно-монтажні роботи виконані згідно з проектом та виданими технічними умовами. Об`єкт має такі показники: загальна площа по квартирі № 3 – 96,1 кв.м, загальна площа по кв. 4 № - 314,7 кв.м. Рішенням державної технічної комісії об`єкт - квартири № 3, № 4 житлового будинку прийнято в експлуатацію.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 20 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П. та зареєстрованого в реєстрі за № 4296, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_11, останній придбав квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 10 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Монько Т. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1366, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_1, останній придбав квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 07 вересня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Обертун С. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 417.
02 квітня 2021 року ОСОБА_7 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу здійснив продаж належної йому на праві власності земельної ділянки із кадастровим номером 3210945600:01:073:0091 ОСОБА_5
18 жовтня 2022 року реєстратором Димерської селищної ради Київської області було зареєстровано поділ належної ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_2 на два окремих об`єкта нерухомого майна: квартиру № 4 з реєстраційним номером: 2647140932080 та квартиру № 4/1 з реєстраційним номером: 2647088232080.
16 лютого 2023 року ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_9 . 16 лютого 2023 року ОСОБА_6 також уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . Вказані договори посвідчені приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального кругу Київської області Кінащук М.А.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання права власності не було предметом перегляду судом апеляційної інстанції, а тому, в силу положень частини другої статті 17 ЦПК України, не підлягає перегляду і в суді касаційної інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає.