ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 205/7808/16-ц
провадження № 61-14100св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Дніпропетровська обласна прокуратура в інтересах держави
в особі Дніпровської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Південне" Дніпропетровської міської ради,
особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_2
і представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року прокуратура Дніпропетровської області, правонаступником якої є Дніпропетровська обласна прокуратура,
в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" (далі - ТОВ "Ренессанс-Клуб"), Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Південне" (далі - КЖЕП "Південне") Дніпропетровської міської ради, про витребування майна.
Позов мотивовано тим, що нежитлове приміщення АДРЕСА_1 перебувало на балансі КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради.
Посилаючись на те, що спірне нерухоме майно вибуло із власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради поза її волею, Дніпропетровська обласна прокуратура просила витребувати від
ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 269 на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 61546512101).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого
2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що внаслідок дій Дніпропетровської міської ради в особі уповноваженого рішенням сесії VI скликання від 29 липня
2011 року № 40/14 та розпорядженням міського голови від 06 вересня
2011 року № 643-р "Про затвердження складу комісій з питань припинення юридичних осіб деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради" службової особи - завідувача сектору кодифікації нормативно-правових актів управління правового забезпечення департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, голови ліквідаційної комісії КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради Пересунька Б. Б. майно на умовах оплатності вибуло у власність третіх осіб. Отримані від продажу майна кошти були спрямовані виключно в інтересах територіальної громади, на погашення кредиторської заборгованості підприємства комунальної форми власності.
З`ясовуючи підстави для представництва інтересів Дніпропетровської міської ради та суспільну значимість усунення наслідків допущеного порушення, що залежить не лише від змісту суб`єктивного права, за захистом якого
в інтересах Дніпропетровської міської ради звернувся прокурор, але і від характеру його порушення, суд зробив висновок, що виправлення помилки тривалого недотримання органом місцевого самоврядування принципу належного урядування шляхом задоволення вимог позивача у спосіб витребування майна у добросовісного набувача порушить принцип справедливої рівноваги між інтересами суспільства і конкретної особи, втручання у майнові права якої може бути визнано правомірним виключно за умови надання їй справедливої компенсації збитків (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Федоренко проти України") та не приведе до дійсного задоволення суспільних інтересів територіальної громади.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради задоволено.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого
2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади
м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 61546512101).
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника не з його волі, оскільки ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2016 року у справі
№ 34/5005/4591/2012 та вироком Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 22 квітня 2016 року у справі № 201/17998/15-к, що набрав законної сили, відносно ОСОБА_4, встановлено неправомірність дій ліквідатора КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого Барановського О. М. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута спірного нерухомого майна та протиправність дій голови ліквідаційної комісії КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради щодо невиконання обов`язку зняти обтяження та передати майно КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради, а також умисне невиконання рішень Господарського суду Дніпропетровської області, якими його було зобов`язано передати майно КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради.
На момент відчуження спірного нерухомого майна воно протиправно обліковувалось на балансі КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради, отже воля ліквідатора й голови ліквідаційної комісії вказаного підприємства не може розглядатись як воля законного власника майна (міської ради) щодо його відчуження.
З огляду на характер спірних правовідносин, встановлені обставини та застосовані правові норми апеляційний суд не встановив невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
Щодо пропуску строку позовної давності апеляційний суд зазначив, що трирічний строк позовної давності за позовом, що пред`явлений у цій справі, порушено позивачем з поважних причин, оскільки з 2012 року тривали судові процеси в порядку господарського та кримінального судочинства які стосуються спірних правовідносин. Крім того, неправомірність дій ліквідатора КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради (зокрема щодо спірного нерухомого майна), недійсність договору купівлі-продажу спірного приміщення було встановлено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2016 року у справі
№ 34/5005/4591/2012.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
26 вересня 2023 року особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що 25 липня 2014 року між ОСОБА_2
і ОСОБА_1 укладено договір позики, за умовами якого
ОСОБА_1 отримала у якості позики 200 000,00 грн із зобов?язанням повернути її до 25 липня 2024 року. На забезпечення виконання зобов?язань за договором позики між ними 25 липня 2014 року укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . За таких обставин заявниця вважає, що розгляд питання про витребування
в іпотекодавця нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, впливає на її права як іпотекодержателя цього майна та можливості належного забезпечення виконання договору позики на підставі положень Закону України "Про іпотеку".
У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року та залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого
2019 року.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що прокурор у позові не навів жодного обґрунтування щодо наявності у нього підстав для звернення до суду
в інтересах міської ради та не дотримався порядку, передбаченого статтею
23 Закону України "Про прокуратуру". Оскільки власником спірного майна на момент його відчуження була територіальна громада в особі Дніпропетровської міської ради, а прокурор не є власником спірного майна,
він не мав законних підстав для пред?явлення позову на підставі статті 388 ЦК України. Вказує, що апеляційний суд, задовольнивши позов та витребувавши
у добросовісного набувача спірне майно, не з?ясував, чи не призведе безоплатне вилучення спірного майна до покладення на відповідача індивідуального і надмірного тягаря; не оцінив, чи має можливість відповідач, з урахуванням часу, що сплив з моменту укладення угоди з відчуження майна, та наявністю обставин, пов?язаних з настанням воєнного стану, отримати компенсацію за вилучене майно; не надав оцінки тому, що використання спірного майна для господарської діяльності є єдиним джерелом існування відповідача тощо. Апеляційний суд дійшовши висновку про те, що строк позовної давності пропущено на 11 місяців, без жодного обґрунтування визнав цей строк незначним, не навів, які саме причини унеможливили своєчасне звернення прокурора до суду.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 26 листопада 2019 року
у справі № 914/3224/16, постановах Верховного Суду від 21 грудня 2022 року
у справі № 522/8412/19, від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17,
від 14 червня 2023 року у справі № 761/17557/15-ц, від 13 листопада
2019 року у справі № 645/4220/16-ц, від 27 січня 2021 року у справі
№ 186/599/17, від 29 січня 2020 року у справі № 752/3092/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
06 листопада 2023 року Дніпропетровська обласна прокуратура подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року закрити.
Відзив мотивовано тим, що на момент ухвалення рішення у справі
ОСОБА_2 не була учасником спірних правовідносин. Оскаржуваною постановою апеляційного суду на неї не покладено будь-яких обов?язків та не зроблено висновків щодо обсягу її прав. Касаційна скарга ОСОБА_2 не містить жодних доводів щодо незаконності оскаржуваної постанови по суті спору.
01 лютого 2024 року Дніпропетровська обласна прокуратура подала до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відмовити, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що на час звернення прокурора з позовом правовідносини представництва інтересів держави регулювалися статтею 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та статтею 45 ЦПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, та відповідно прокурором вони були виконані. На виконання частин третьої
і четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у позовній заяві прокурор обґрунтував у чому полягає нездійснення Дніпровською міською радою заходів щодо захисту порушених прав територіальної громади
м. Дніпра щодо нежитлового приміщення, яке вибуло з власності територіальної громади м. Дніпра поза її волею. Оскільки спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що пред?явлення позову до добросовісного набувача (відповідачки) про витребування цього майна на підставі статті 388 ЦК України відповідає вимогам закону. Відповідачка відповідно до статті 661 ЦК України не позбавлена права звернутися з позовом до продавця витребуваного майна з вимогою про відшкодування збитків. Оскільки договір купівлі-продажу за своєю природою не є нікчемним, а є оспорюваним правочином, правова оцінка його недійсності пов?язується саме
з відповідними висновками рішення суду про таке, що є правомірним способом захисту цивільного права та інтересу. Саме з набранням таким судовим рішенням законної сили і остаточним вирішенням спору судами пов?язується спростування презумпції правомірності укладеного правочину та презумпції його чинності. А тому з урахуванням особливостей конкретних правовідносин, початок перебігу позовної давності пов?язаний з наведеними юридичними фактами та їх оцінкою. А тому право на звернення прокурора до суду з позовом виникло після винесення Господарським судом Дніпропетровської області ухвали від 28 липня 2016 року у справі
№ 34/5005/4591/2012.
Додаткові аргументи заявника
09 листопада 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду заперечення на відзив, у якому просить відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, мотивуючи це тим, що витребування
у відповідачки спірного майна та позбавлення ОСОБА_1 права власності на нього унеможливить виконання договору іпотеки та позбавить ОСОБА_2 обґрунтованого сподівання задовольнити свої матеріальні вимоги, що виникають з цього договору та забезпеченого ним договору позики.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року ОСОБА_2 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від
13 червня 2023 року у справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року представнику
ОСОБА_1 - ОСОБА_3 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2023 року у справі.
23 лютого 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційних скарг, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради було зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 08 серпня 1997 року.
Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 23 жовтня 2003 року
№ 232-10/ХХІУ "Про виконання рішення обласної ради від 18 липня 2003 року
№ 202-9/ХХIV "Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області" в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади
м. Дніпропетровська, зокрема, затверджено розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради від 10 вересня 2003 року № 171-р "Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 19 листопада 2003 року № 11/13 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережжя" до комунальної власності прийнято, зокрема житлово-комунальне підприємство "Південне" Дніпропетровської міської ради
з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до актів приймання-передачі від 18 серпня 2003 року, від 10 вересня
2003 року та від 12 вересня 2003 року.
З урахуванням положень статті 128 ЦК Української РСР, статей 31, 35 Закону України "Про власність" (в редакції, чинній на час прийняття зазначених рішень) територіальна громада міста набула право власності на об`єкти нерухомого майна з часу затвердження актів приймання-передачі, в даному випадку з 10 вересня 2003 року.
Відповідно до підпункту 2.1 рішення Дніпропетровської міської ради від
19 листопада 2003 року № 11/13 комітету комунальної власності міської ради доручено внести зміни до установчих документів комунального підприємства відповідно до чинного законодавства.
Наказом комітету комунальної власності міської ради від 17 лютого 2004 року
№ 14-КВ затверджено нову редакцію Статуту КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради.
Згідно із пунктом 1.1 Статуту КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради створено на базі і є правонаступником обласного житлово-комунального підприємства "Південне", утвореного рішенням Дніпропетровської обласної ради від 13 липня 2000 року № 267-12/ХХІІ та перереєстрованого виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 06 листопада
2000 року, реєстраційний номер 04052092Ю0020776.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Статуту підприємство засновано на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровськ. Власником підприємства є територіальна громада міста Дніпропетровськ в особі Дніпропетровської міської ради. Органом управління майном підприємства є комітет комунальної власності міської ради.
На виконання програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста рішенням Дніпропетровської міської ради від 02 березня 2011 року № 16/9 об`єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради, передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю". Вказану передачу обґрунтовано реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов`язано
з визначенням єдиного підприємства, наділеного повноваженнями
з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста, в особі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 29 липня 2011 року № 40/14 "Про припинення юридичних осіб деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради" вирішено припинити юридичні особи шляхом ліквідації, зокрема КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21 червня
2012 року у справі № 34/5005/4591/2012 визнано КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначивши ліквідатором арбітражного керуючого Барановського О. М.
27 грудня 2012 року ліквідатором КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради Барановським О. В., всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об`єктами комунальної власності, нежитлове приміщення № 269 на АДРЕСА_1 з метою продажу включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу зазначеного нежитлового приміщення.
26 квітня 2013 року державний реєстратор Дніпропетровського міського управління юстиції Лісоволенко Р. М. провів державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 61546512101) за територіальною громадою м. Дніпропетровська, в особі Дніпропетровської міської ради, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від
19 червня 2016 року № 68384583.
На підставі протоколу № 14 проведення відкритих біржових торгів з купівлі-продажу майна 22 травня 2013 року між КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради і ТОВ "Ренессанс-Клуб" укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І. В. та зареєстрований в реєстрі за № 640, про що 22 травня 2013 року внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
27 травня 2013 року між ТОВ "Ренессанс-Клуб" і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г. за № 1964, відповідно до якого право власності на спірний об`єкт нерухомого майна набула ОСОБА_1
25 липня 2014 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено договір позики, за яким ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 200 000,00 грн та зобов?язалась повернути їх до 25 липня 2024 року.
25 липня 2014 року між ОСОБА_2 (іпотекодержатель)
і ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець надає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення
АДРЕСА_1, для забезпечення своєчасного та належного виконання іпотекодавцем своїх зобов?язань, які виникають з договору позики, укладеного 25 липня 2014 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28 липня
2016 року у справі № 34/5005/4591/2012, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 березня
2017 року, які залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 05 липня 2017 року, зокрема, визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого Барановського О. М. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна - нежитлового приміщення АДРЕСА_1 ; визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого Барановського О. М. щодо реалізації з відкритих біржових торгів вказаного приміщення та визнано недійсним договір купівлі-продажу від
22 травня 2013 року № 640, укладений між КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради і ТОВ "Ренессанс-Клуб".
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня
2016 року у справі № 201/17998/15 ОСОБА_4 (голова ліквідаційної комісії КЖЕП "Південне" Дніпропетровської міської ради) визнано винним
у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 382 КК України, та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 12 750,00 грн, з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень на підприємствах всіх форм власності строком на два роки. На підставі пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у вигляді штрафу в розмірі 750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 12 750,00 грн, з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень на підприємствах всіх форм власності, строком на два роки. Вирок набрав чинності 24 травня 2016 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.