ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 703/3302/22
провадження № 61-2824св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Смілянський машинобудівний завод",
відповідач - ОСОБА_1, державний реєстратор Виконавчого комітету Смілянської міської ради Миколенко Тарас Олександрович,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Смілянський машинобудівний завод" на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, у складі судді Биченка І. Я., від 19 вересня 2023 року, додаткове рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Новікова О.М., Сіренка Ю. В., від 17 січня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2022 року Акціонерне товариство "Смілянський машинобудівний завод" (далі - АТ "Сміламаш", правонаступником якого є ПрАТ "Сміламаш") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, державного реєстратора Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Миколенка Т. О., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
2. Позов обґрунтовано тим, що в 1996 році Фондом державного майна України було створено АТ "Сміламаш" шляхом перетворення державного підприємства в акціонерне товариство в процесі приватизації. До статутного капіталу АТ "Сміламаш" були передані активи державного підприємства, в тому числі і адміністративна будівля у складі цілісного майнового комплексу, розташована за адресою: вул. Незалежності, 67, м. Сміла, Черкаська область.
3. 02 березня 2006 року між ОСОБА_1 та АТ "Сміламаш" було укладено договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі. За умовами договору ОСОБА_1 купив у АТ "Сміламаш" частину нежитлової будівлі, розташованої на АДРЕСА_1, а саме: частину нежитлової будівлі літ. А - приміщення першого поверху № 1-30 площею 1,4 кв. м, № 1-3 площею 2,2 кв. м, № 1-32 площею 5,0 кв. м, № 1-33 площею 60,2 кв. м, а усього загальною площею 68,9 кв. м.
4. Між ОСОБА_1 та АТ "Сміламаш" не здійснювався поділ чи виділ в натурі частки із спільного майна, що зумовило б припинення спільної часткової власності з виникненням у ОСОБА_1 права особистої приватної власності на придбані приміщення, окрема адреса цим приміщенням не присвоювалась.
5. 05 грудня 2019 року державний реєстратор Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Миколенко Т. О. вніс запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на приміщення першого поверху № 1-30 площею 1,4 кв. м, № 1-3 площею 2,2 кв. м, № 1-32 площею 5,0 кв. м, № 1-33 площею 60,2 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, з визначенням розміру частки ОСОБА_1 на приміщення в будівлі як одиниці. При цьому, підставою внесення запису було зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 грудня
2019 року, а підставою державної реєстрації - договір купівлі-продажу
від 02 березня 2006 року.
6. Позивач стверджує, що державним реєстратором фактично були внесені недостовірні відомості до реєстру без врахування змісту правовстановлюючого документу і зареєстровано право покупця на приміщення як особисту приватну власність, а не спільну часткову власність, що не відповідає умовам договору від 02 березня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Сміламаш".
7. Крім того, позивач зазначає, що об`єкт нерухомого майна - будинок
АДРЕСА_1, з 10 березня 2017 року
до 30 липня 2021 року був обтяжений арештом, накладеним 10 березня
2017 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у кримінальному провадженні № 12016100100015392, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) 02 грудня 2016 року, на нерухоме майно, яке є власністю АТ "Сміламаш". Наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови в державній реєстрації прав.
8. Посилаючись на викладене, АТ "Сміламаш" просить скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис про реєстрацію права власності на приміщення першого поверху № 1-30 площею 1,4 кв. м, № 1-3 площею 2,2 кв. м, АДРЕСА_2, за власником ОСОБА_1 з визначенням розміру його частки "1" (одиниця).
Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
9. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 вересня 2023 року у задоволенні позову АТ "Сміламаш" відмовлено.
10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони погодили продаж частини нежитлової будівлі літ. А. Договір купівлі-продажу
від 02 березня 2006 року між ОСОБА_1 та АТ "Сміламаш", недійсним не визнавався, посилань на його невідповідність положенням законодавства позовна заява не містить.
11. 16 березня 2006 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на конкретно визначене майно - частину приміщення першого поверху нежитлової будівлі літ. А, загальною площею 68,9 кв. м, що відповідає умовам договору купівлі-продажу від 02 березня 2006 року.
12. Власниками нежитлової будівлі з підвалом АДРЕСА_1 станом на 01 січня 2013 року зазначено ОСОБА_1 та ВАТ "Сміламаш".
13. Запис про право власності ОСОБА_1 в Реєстрі прав на нерухоме майно від 16 березня 2006 року погашено 11 грудня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Миколенко Т. О. від 05 грудня 2019 року (про перенесення до ОНМ №1983585271105).
14. Отже, доводи позивача про те, що оскаржуваним рішенням державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на приміщення за адресою: АДРЕСА_1, з визначенням розміру його частки 1 (одиниця), є безпідставними.
15. Суд першої інстанції відхилив доводи позивача щодо перебування нерухомого майна під арештом, як підставу для задоволення позову, оскільки ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києві
від 10 березня 2017 року у справі № 761/8126/17 накладено арешт на нерухоме майно, яке є власністю ПАТ "Сміламаш". Водночас, частина приміщення першого поверху нежитлової будівлі на АДРЕСА_1, загальною площею 68,9, яка була відчужена ОСОБА_1, не була об`єктом обтяження.
16. Враховуючи, що позивачем не зазначено змісту його порушеного права (інтересу) та конкретної мети, якої він прагне досягти, суд позбавлений можливості встановити, чи призведе до ефективного захисту прав чи інтересів позивача задоволення викладеної в позові вимоги.
17. Також суд звернув увагу, що державний реєстратор є неналежним відповідачем у цій справі.
18. Додатковим рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2023 року заяву третьої особи ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з
АТ "Сміламаш" на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
19. Додаткове рішення суду мотивовано тим, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу в матеріалах справи наявні договір про надання правничої допомоги від 08 грудня 2022 року, укладений ОСОБА_2 з адвокатом Петренком О. В., акт виконаних робіт
від 21 вересня 2023 року, детальний опис робіт, наданих адвокатом, та їх вартість, квитанції на оплату юридичних послуг. Пунктами 4.1, 4.3 договору визначено, що оплата послуг адвоката згідно договору складає 5 000 грн за юридичні послуги, обумовлені у пунктах 2.1.1-2.1.2 цього договору.
20. За отримані юридичні послуги ОСОБА_2 сплатила адвокату 2 000 грн (квитанція від 29 грудня 2022 року № 29/12/22-1), 3 000 грн (квитанція від 12 липня 2023 року № 12/07/23-1), та 1000 грн (квитанція
від 21 вересня 2023 року).
21. Постановою Черкаського апеляційного суду від 17 січня 2024 рокуапеляційні скарги АТ "Сміламаш" залишено без задоволення.
22. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області
від 19 вересня 2023 року та додаткове рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2023 року залишено без змін.
23. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та оцінив наявні в матеріалах справи докази і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку недоведеністю позовних вимог.
24. Доводи позивача про те, що безпідставні дії в реєстрах спричинили створення самостійного об`єкта нерухомого майна без правовстановлюючих документів на такий об`єкт апеляційний суд вважав помилковими.
25. При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що перенесена державним реєстратором Миколенком Т. О. інформація повністю узгоджується з інформацією у витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
26. Також апеляційний суд погодився із розподілом витрат на правову допомогу в сумі 5 000 грн, понесених ОСОБА_2 у суді першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
27. У касаційній скарзі представник ПрАТ "Сміламаш" - адвокат Беніцька В. І. просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 вересня 2023 року, додаткове рішення цього ж суду від 23 жовтня 2023 року та постановуЧеркаського апеляційного суду
від 17 січня 2024 року в частині вирішення спору по суті направити справу на новий розгляд, а в частині вирішення питання про розподіл судових витрат - зменшити їх розмір.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
28. 26 лютого 2024 року засобами поштового зв`язку представник ПрАТ "Сміламаш" - адвокат Беніцька В. І. подала касаційну скаргу на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 вересня 2023 року, додаткове рішення цього ж суду від 23 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 січня 2024 року у справі № 703/3302/22.
29. Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 703/3302/22, які у квітні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
30. Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
31. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18,
від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18, від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 917/553/17, у справі № 922/1645/18, від 17 квітня
2019 року у справі № 545/3753/16-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15-ц, у справі № 279/4966/16-ц, від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17, від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17, від 11 жовтня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц,
від 01 грудня 2021 року у справі № 688/4007/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20, від 29 березня 2023 року у справі № 712/15541/18, у постановах Верховного Суду України у справі № 6-12цс13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
32. Крім того вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
33. Вважає, що неналежно оцінивши докази у справі, а фактично на підставі неіснуючих доказів, суди попередніх інстанцій встановили, що у 2006 році приміщення першого поверху № 1-30 площею 1,4 кв. м, № 1-3 площею 2,2 кв. м, № 1-32 площею 5,0 кв. м, № 1-33 площею 60,2 кв. м, загальною площею 68,9 кв. м були виділені в натурі з адмінбудівлі за адресою:
АДРЕСА_1 .
34. Натомість суди не застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, зокрема, статті 181, 182, 358, 364, 377 ЦК України та статтю 120 ЗК України, та не врахували, що у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно безпідставно внесено запис про одноосібне володіння ОСОБА_1 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 13960574, як "1", тобто 100%, з подальшим відчуженням цього об`єкта.
35. Стверджує, що ОСОБА_1 не набув у власність окреме індивідуально визначене майно з присвоєнням об`єкту нерухомого майна нового реєстраційного номера, відмінного від номера нерухомого майна, належного позивачу.
36. Також суди не врахували, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв`язку з чим виділ частки в цьому майні лише для відповідача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється.
37. Крім того вважає, що судами неправильно вирішено питання про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 5 000 грн, які не були необхідними для представництва інтересів клієнта в ході розгляду цього спору.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
38. У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду у травні 2024 року, ОСОБА_2 заперечує проти доводів ПрАТ "Сміламаш", просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Крім того, просить стягнути з ПрАТ "Сміламаш" витрати на правничу допомогу на стадії касаційного перегляду справи у розмірі 5 000 грн.
39. Відзив мотивовано тим, що постанови Верховного Суду, на які є посилання у касаційній скарзі, є нерелевантними до розглядуваної справи.
40. Звертає увагу, що факт виділу спірного нерухомого майна безпосередньо його власником (ВАТ "Сміламаш") у 2006 році також підтверджено мотивувальною частиною постанови Черкаського апеляційного суду від 05 липня 2023 року у справі № 703/2436/22.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
41. Наказом Фонду державного майна України від 26 вересня 1994 року № 58-АТ створено Акціонерне товариство відкритого типу "Смілянський машинобудівний завод" (ВАТ "Сміламаш"), засновником якого виступив Фонд державного майна України.
Згідно з цим наказом Фонд державного майна України передав ВАТ "Сміламаш" об`єкти нерухомого майна, в тому числі і адміністративно-побутовий корпус, що розташований на вул. Леніна, 67, інвентарний номер об`єкта 00379, що підтверджується переліком майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Сміламаш" та актом передачі нерухомого майна у власніть ВАТ "Сміламаш" від 16 лютого 2006 року.
42. 24 лютого 2006 року прийнято рішення про реєстрацію за ВАТ "Сміламаш" права власності на нежитлову будівлю з підвалом, загальною площею 4032,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 13960574, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВУ № 916979 від 24 лютого 2006 року, номер витягу 9937453.
43. Також 24 лютого 2006 року ВАТ "Сміламаш" було отримано витяг серії СВУ № 916980, номер витягу 9937553, про зареєстроване за ВАТ "Сміламаш" право власності на нежитлову будівлю з підвалом, загальною площею 4 032,2 кв. м, адреса об`єкту: АДРЕСА_1, з приміткою: для відчуження частини нежитлової будівлі літ. А - приміщення першого поверху: № 1-30 площею 1,4 кв. м, № 1-3 площею 2,2 кв. м,
№ 1-32 площею 5,0 кв. м, № 1-33 площею 60,2 кв. м, загальною площею 68,9 кв. м, балансовою вартістю станом на 01 лютого 2006 року - 3 745,46 грн.
44. 02 березня 2006 року ВАТ "Сміламаш" та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений цього ж дня приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І. М. та зареєстрований в реєстрі за № 1274, за умовами якого ВАТ "Сміламаш" продало, а ОСОБА_1 купив частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За цим договором було відчужено частину нежитлової будівлі літ. А - приміщення першого поверху: № 1-30 площею 1,4 кв. м, № 1-3 площею 2,2 кв. м, № 1-32 площею 5,0 кв. м,
№ 1-33 площею 60,2 кв. м, загальною площею 68,9 кв. м.
45. Згідно з пунктом 2 договору купівлі-продажу від 02 березня 2006 року вказана частина нежитлової будівлі належала продавцю на підставі наказу № 58-АТ, виданого Фондом державного майна 26 вересня 1994 року, розпорядження Фонду державного майна України від 02 лютого 1998 року за № 149-РРА, зареєстрованого в Смілянському виробничому підрозділі Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу № 7 по реєстру № 430, витягу № 9937453 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 24 лютого 2006 року.
46. Згідно з довідкою Смілянського відділку КП "ЧООБТІ" від 08 грудня 2022 року № 985-0 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВУ № 418572 від 16 березня 2006 року, на підставі вказаного договору за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на частину приміщення першого поверху нежитлової будівлі літ. А, площею 68,9 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта 13960574. Довідка містить посилання на те, що згідно переліку перейменованих вулиць, провулків та найменування об`єктів у м. Сміла, затверджених рішенням сесії міської ради від 18 лютого 2016 року, назву вулиці "Леніна" змінено на "Незалежності".
47. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 05 липня 2023 року у справі № 703/2436/22, у задоволенні позову АТ "Сміламаш" до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, приватного нотаріуса Новікова І. М., про визнання недійсним договору дарування від 15 січня 2020 року та скасування реєстраційних дій відмовлено.
Вказаними судовими рішеннями встановлено, що 15 січня 2020 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на приміщення першого поверху № 1-30 площею 1,4 кв. м, № 1-3 площею 2,2 кв. м,
№ 1-32 площею 5,0 кв. м, № 1-33 площею 60,2 кв. м, загальною площею 68,9 кв. м,за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50664164. Підставою набуття ОСОБА_3 прав на нерухоме майно є договір дарування, серії та номер: 101, виданий 15 січня 2020 року приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Черкаського районного нотаріального округу в Черкаській області Новіковим І. М.
25 липня 2022 року ОСОБА_3 відчужила це нерухоме майно ОСОБА_2 шляхом укладення договору дарування, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Цього ж дня, 25 липня 2022 року, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказані приміщення за номером запису про право власності 47415796 з розміром частки, яка відповідає одиниці, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 жовтня
2022 року.
Обґрунтовуючи позов у справі № 703/2436/22 АТ "Сміламаш" зазначило, що ОСОБА_3 набула та зареєструвала за собою право особистої приватної власності на вище перелічені приміщення з порушенням законодавства, оскільки предмет договору дарування - частина приміщення першого поверху нежитлової будівлі літ. "А", загальною площею 68,9 кв. м, що розташована на АДРЕСА_1, на час його посвідчення нотаріусом, перебував під арештом згідно з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 березня 2017 року, що був скасований слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва лише 30 липня 2021 року; договір дарування був посвідчений без попереднього поділу в натурі об`єкта дарування або ж проведення процедури його виділу власником. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме розмір частки ОСОБА_3 на приміщення становить "1", тобто за нею зареєстровано право на нерухоме майно за видом, як особиста приватна власність, а не спільна часткова власність, що на думку представника АТ "Сміламаш", не відповідає дійсності.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
48. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
49. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
50. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
51. Предметом позову є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 .
52. Звертаючись до суду за захистом своїх прав ВАТ "Сміламаш" посилалося на те, що:
- під час державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 державним реєстратором фактично були внесені недостовірні відомості до реєстру без урахування змісту правовстановлюючих документів і зареєстровано право покупця ОСОБА_1 на приміщення як на особисту приватну власність, а не на спільну часткову власність (ВАТ "Сміламаш" - співвласник майна);
- указані дії спричинили створення в реєстрі самостійного об`єкта нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, без підтверджуючих документів на такий об`єкт, з визначенням розміру частки власника ОСОБА_1 на приміщення в будівлі "1" (одиниця), що в подальшому призвело до помилкового зазначення аналогічних параметрів зазначеного об`єкта нерухомого майна під час його відчуження ОСОБА_3, а у подальшому - ОСОБА_2 .
53. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV).
54. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV).
55. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону № 1952-IV).
56. В абзаці третьому частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом), зокрема, встановлювалося, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
57. У постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що зазначене положення закону обумовлено тим, що суд вирішує спір про право. Скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.
58. Під час розгляду справ цієї категорії суд повинен надати оцінку всім обставинам, зокрема визначити: (а) неправомірність дій особи, яка зазначена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник (адже саме ці дії призвели до внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цих відомостей); (б) тим самим суд констатує, що ці дії не були здатні призвести до набуття права власності особою, яка позначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник, а тому (в) в цієї особи відсутнє право власності, а отже (г) право власності належить позивачеві (якщо позивач доведе всі наведені вище обставини).
59. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.
60. У практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно. Відомості Державного реєстру прав на нерухоме майно презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) та інші).
61. Встановлено, що об`єктом договору купівлі-продажу від 02березня
2006 року, є конкретно визначене майно - приміщення першого поверху
№ 1-30 площею 1,4 кв. м, № 1-3 площею 2,2 кв. м, № 1-32 площею 5,0 кв. м,
№ 1-33 площею 60,2 кв. м, загальною площею 68,9 кв. м, а не частка у праві власності на нерухоме майно.
62. Згідно з пунктом 4 вказаного договору продавець зобов`язався передати покупцю куплену частину нежилої будівлі, а покупець - здійснювати за власний рахунок експлуатацію та ремонт приміщень.
63. Державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 на вказане майно - частину приміщення першого поверху нежитлової будівлі літ. А, що було предметом договору купівлі-продажу від 02 березня 2006 року, відбулась 16 березня 2006 року, що підтверджено довідкою Смілянського відділку
КП "ЧООБТІ" та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
64. Відповідно до пункту 40 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, відомості невід`ємної архівної складової частини Державного реєстру прав використовуються державним реєстратором під час проведення державної реєстрації прав для встановлення наявності (відсутності) записів про державну реєстрацію прав, їх обтяжень, у тому числі з метою їх перенесення до Державного реєстру прав та погашення у випадках, передбачених цим Порядком.
65. Згідно з пунктом 45 зазначеного Порядку, у разі державної реєстрації прав, реєстрацію яких проведено до 01 січня 2013 року в архівній складовій частині Державного реєстру прав, після внесення до Державного реєстру прав відомостей, передбачених пунктами 41, 42 та 44 цього Порядку, державний реєстратор проставляє у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та/або Державному реєстрі іпотек відмітку про погашення такого запису.
У разі належності майна на праві спільної власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно проставляється відмітка про погашення запису виключно щодо особи, стосовно якої проводяться реєстраційні дії.
66. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 жовтня 2022 року відомо, що у розділі "Відомості про право власності" наявний запис про прийняття 16 березня 2006 року рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на частину приміщення першого поверху нежитлової будівлі літ. А площею 68,9 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу, 1274, 02 березня 2006 року, приватний нотаріус Новіков І. М., реєстраційний номер майна: 13960574, форма власності: приватна.
67. У вказаному розділі також містяться відомості про те, що запис про право власності в Реєстрі прав на нерухоме майно погашено 11 грудня
2019 року 10:33:23 на підставі перенесення до ОНМ (об`єкта нерухомого майна) № 1983585271105.
68. Таким чином, 05 грудня 2019 року державним реєстратором було вчинено дію з перенесення відомостей з Реєстру прав на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тоді як право власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно було зареєстровано 16 березня 2006 року. При цьому перенесена державним реєстратором Миколенком Т. О. інформація повністю узгоджується із інформацією у витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а дії щодо погашення запису у Реєстрі прав на нерухоме майно вчинені відповідно до чинного законодавства, тому є правомірними.
69. Доводи позивача щодо внесення 05 грудня 2019 року державним реєстратором недостовірних відомостей фактично ґрунтуються на власному аналізі договору купівлі-продажу та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, тоді як позивач не оспорює вчинення 16 березня 2006 року реєстраційних дій щодо набуття ОСОБА_1 права власності на майно, а також не оспорює договір купівлі-продажу як підставу первинної реєстрації цього права.
70. Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що позивач помилково ототожнює дії державного реєстратора 05 грудня 2019 року щодо перенесення відомостей з Реєстру прав на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із первинною реєстрацією прав на нерухоме майно 16 березня 2006 року.
71. Водночас, позивач не довів, що внаслідок перенесення відомостей з Реєстру прав на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_1, були порушені права ПрАТ "Сміламаш" на належне йому нерухоме майно.
72. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
73. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
74. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
75. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
76. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
77. Не довівши незаконність дій державного реєстратора щодо перенесення відомостей з Реєстру прав на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо речових прав ОСОБА_1 на частину спірного нежитлового приміщення, позивач не зазначив зміст його порушеного права (інтересу) та конкретної мети, якої він прагне досягти, пред`явивши позов про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
78. В контексті характеру заявленої вимоги слід також зазначити таке.
79. У статті 16 ЦК України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.
80. Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц; (провадження № 14-256цс18) пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).
81. Враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено третім особам, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.
82. Слід ще раз звернути увагу, що судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.
83. Аналогічні висновки викладені у пунктах 115, 116 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).
84. Водночас судом першої інстанції встановлено, що спірне нерухоме майно вже вибуло із власності ОСОБА_1 і відчужено:
- на користь ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 15 січня 2020 року, укладеному з ОСОБА_1, та цього ж дня за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на приміщення першого поверху № 1-30 площею 1,4 кв. м, № 1-3 площею 2,2 кв. м,
№ 1-32 площею 5,0 кв. м, 1-33 площею 60,2 кв. м, загальною площею 68,9 кв. м,за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50664164.
- на користь ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 25 липня 2022 року, укладеному з ОСОБА_3 , та цього ж дня за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказані приміщення за номером запису про право власності 47415796 з розміром частки, яка відповідає одиниці, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 жовтня 2022 року
85. Положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.
86. Отже, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно провести державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.
87. Таким чином, оскільки вже на момент звернення позивача у грудні 2022 року з позовом про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 та розгляду справи судом першої інстанції, право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_2 (у липні 2022 року), тому ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у спорі щодо зазначеного майна, оскільки не є його власником.
88. Крім того, за фактичних обставин саме цієї справи, а саме враховуючи, що правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно було відчужено третім особам, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно є неналежним способом захисту.
89. Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову.
90. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин, тоді як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
91. У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у скаржника іншої точки зору на встановлені судами обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених судами рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь скаржника.
92. Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі "Ruiz Toriya v. Spaine", заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі "HIRVISAARI v. FINLAND", заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).
93. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
94. З урахуванням встановлених обставин, висновки Верховного Суду на які посилався заявник у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.